Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №947/21535/19 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/26/26

Справа № 947/21535/19

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Назарової М.В., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ОСОБА_2 ,

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2019 року,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ТОВ «Кей-Колект» про витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю., в обґрунтування якого зазначив, що 28 липня 2005 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ним та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2203, набув у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 74,5 кв.м. 28 липня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 397-08 ПОУ Н, відповідно до умов якого банк зобов?язувався надати позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 39300,00 доларів США, зі сплатою 11,5 % річних, строком до 28 липня 2026 року. У якості забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором, 13 вересня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 2731, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В., згідно умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» належну йому на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

У подальшому АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за вказаними кредитним договором та договором іпотеки. Відтак, ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу іпотекодержателя за договором іпотеки. Про зміну кредитора та іпотекодержателя позивачу стало відомо 03 грудня 2017 року, коли до його квартири за адресою: АДРЕСА_2 з?явилися представники ТОВ «Кей-Колект» з метою вселення у вказану квартиру. На підставу законності своїх вимог представники ТОВ «Кей-Колект» послалися на те, що дана квартира є власністю відповідача та надали витяг з Єдиного реєстру нерухомого майна. Позивача та його сім?ю було силою виселено з квартири, у зв?язку з чим, позивач змушений орендувати інше житло.

Згідно отриманої інформаційної довідки № 106237170, власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно значився ТОВ «Кей-Колект». Згідно вказаної довідки, відповідні зміни щодо власника нерухомості були внесені до державного реєстру 04.09.2017 року державним реєстратором Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко С.О.

Позивач зазначає, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.11.2018 року по справі № 520/8981/18 позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко С.О., ТОВ «Кей-Колект», третя особа - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасоване рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36948083 від 07.09.2017 року 09:21:20, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за ТОВ «Кей-Колект». Рішення суду набрало законної сили 14.05.2019 року.

27.08.2019 року позивачем отримано деталізовану інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна № 178794258, з якої встановлено, що 27 червня 2018 року ТОВ «Кей-Колект» на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 728, відчужило спірну квартиру ОСОБА_2 . Підставою внесення даного запису стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41838861 від 27.06.2018 17:50:00, приватний нотаріус Шепелюк Р.Ю., Одеський міський нотаріальний округ, Одеська обл. Тобто, власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що оскільки спірна квартира незаконно набута у власність ТОВ «Кей-Колект» та в подальшому відчужена, квартира за адресою: АДРЕСА_2 підлягає витребуванню на користь позивача з чужого незаконного володіння.

ОСОБА_1 просив суд витребувати квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з незаконного володіння ОСОБА_2 та передати її у власність ОСОБА_1 . Скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41838861 від 27.06.2018 17:50:00, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 . Здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 19.12.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Витребував квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Дане рішення є підставою для скасування рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41838861 від 27.06.2018 року 17:50:00 щодо права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 та здійснення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5109,60 грн.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння позивача ОСОБА_1 поза його волею, в зв`язку з чим вимога щодо витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння заявлена правомірно. Суд зазначив, що приймає до уваги доводи представника відповідача ТОВ «Кей-Колект» щодо того, що ТОВ «Кей-Колект» не є належним відповідачем по справі, оскільки на теперішній час право власності на спірну квартиру зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , в зв`язку з чим майно має бути витребувано саме у відповідача ОСОБА_2 . Позовні вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за позивачем ОСОБА_1 є похідними від вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та не підлягають задоволенню з огляду на те, що до кола відповідачів позивачем не включено державного реєстратора, який мав би здійснити вказані дії. Проте суд зазначив, що рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння є достатньою підставою для скасування державної реєстрації права власності за відповідачем ОСОБА_2 та для реєстрації права власності за позивачем ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «Кей-Колект» просить скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси від 19.12.2019 року у справі № 947/21535/19 та ухвалити постанову якою у позові відмовити повністю, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 , звертаючись до суд з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси від 19.12.2019 року у справі № 947/21535/19 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ТОВ «Кей-Колект» мотивована тим, що в матеріалах цивільної справи відсутні належні та допустимі докази визнання протиправними дій нотаріуса, відсутня реєстраційна справа, щодо правочину, відсутнє обґрунтування позиції відповідача, щодо неможливості ухвалити законне рішення оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази протиправності дій нотаріуса, а відтак суд не роз?яснив на підставі яких доказів і чому прийняв таке рішення. Посилається, що суд першої інстанції належним чином не повідомив відповідача власника спірного майна ОСОБА_2 , яка є добросовісним набувачем, позбавив особу належного її майна без її присутності.

В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 , посилається на те, що судом першої інстанції допущене порушення норм процесуального права, оскільки розгляд справи № 947/21535/19 відбувся за відсутності учасника справи ОСОБА_2 , який не був належним чином повідомлений про її розгляд, не дивлячись на те, що таке повідомлення було обов`язковим.

Зазначає, що рішення Київського районного суду міста Одеси від 29.11.2018 року у справі № 520/8981/18, яке було підставою позовних вимог ОСОБА_1 оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_2 як особою, права та інтереси якої було порушено.

Крім того, рішенням Київського районного суду від 29.11.2018 року у справі № 520/8981/18, яке було покладено в основу оскаржуваного у цій справі судового рішення не було встановлено відсутність у ТОВ «Кей-Колект» права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності.

Разом із тим вважає, що при постановленні обох вищезазначених рішень достеменно на підставі достатніх та допустимих доказів не було з?ясовано питання щодо наявності або відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на вибуття спірної квартири із його власності для погашення заборгованості по взятих на нього зобов?язаннях.

(2) Позиція інших учасників справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2020 року у справі № 947/21535/19 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Князюк О. В., судді: Таварткіладзе О.М., Заїкін А.П.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.04.2020 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Кей-Колект», надано учасникам справи строк для подачі відзиву.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.02.2021 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє Іванцова З.А., надано учасникам справи строк для подачі відзиву.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_5 у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» посилався, що винесене судом першої інстанції оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам ст. 263-265 ЦПК України, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 в обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» зазначила, що ОСОБА_2 не було відомо про розгляд справи № 947/21535/19, вважає апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» обґрунтованою за відсутності належного мотивування в рішенні Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2019 року.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 01.04.2021 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Іванцової З.А. про зупинення провадження задовольнив. Зупинив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ "Кей-Колект", третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю., про витребування майна з чужого незаконного володіння до набрання законної сили рішенням суду у справі, яка розглядається Одеським апеляційним судом №520/8981/18 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С.О., ТОВ «Кей-Колект», за участю третьої особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Вищої ради правосуддя №941/0/15-23 від 28.09.2023 року суддю ОСОБА_6 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 року в цій справі визначено головуючим суддю Коновалову В.А., у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_6 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.11.2023 року поновлено провадження у справі № 947/21535/19 за апеляційними скаргами ТОВ "Кей-Колект", ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2019 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ "Кей-Колект" про витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю. Призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 17.06.2024 року клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_7 , про зупинення провадження у справі задовольнив. Зупинив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ "Кей-Колект" про витребування майна з чужого незаконного володіння, до розгляду Верховним Судом справи №520/8981/18 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С.О., ТОВ «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.03.2026 рокупоновлено провадження у справі № 947/21535/19, призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Від представника ОСОБА_2 – ОСОБА_8 , до апеляційного суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи № 947/21535/19 інформаційної довідки №478171288 від 20.05.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.05.2026 року задоволено заявлене клопотання, приєднано до матеріалів справи надану довідку з державного реєстру від 20.05.2026 року, оскільки інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майноне є новими доказами по справі.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 21.05.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, ухвалив дослідити у судовому засіданні матеріали справи № 520/8981/18, розгляд якої був підставою для зупинення провадження, витребувавши їх із Київського районного суду м. Одеси.

На виконання вказаної ухвали із Київського районного суду м. Одеси до Одеського апеляційного суду надійшли матеріали справи № 520/8981/18 для дослідження.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ТОВ "Кей-Колект", представник ОСОБА_2 – ОСОБА_8 , представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 судові повістки-повідомлення отримали 25.07.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 23.07.2026 року до апеляційного суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи № 947/21535/19 інформаційної довідки №487032756 від 22.07.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.07.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено заявлене клопотання, приєднано до матеріалів справи надану довідку з державного реєстру від 22.07.2026 року, оскільки інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майноне є новими доказами по справі.

В судовому засіданні 30.07.2026 року представник ОСОБА_2 – ОСОБА_8 , який приймав участь в режимі відеоконференції, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 просила апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння позивача ОСОБА_1 поза його волею, в зв`язку з чим вимога щодо витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння заявлена правомірно. Суд зазначив, що приймає до уваги доводи представника відповідача ТОВ «Кей-Колект» щодо того, що ТОВ «Кей-Колект» не є належним відповідачем по справі, оскільки на теперішній час право власності на спірну квартиру зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , в зв`язку з чим майно має бути витребувано саме у відповідача ОСОБА_2 . Позовні вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за позивачем ОСОБА_1 є похідними від вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та не підлягають задоволенню з огляду на те, що до кола відповідачів позивачем не включено державного реєстратора, який мав би здійснити вказані дії. Проте суд зазначив, що рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння є достатньою підставою для скасування державної реєстрації права власності за відповідачем ОСОБА_2 та для реєстрації права власності за позивачем ОСОБА_1 .

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, за необхідне зазначити наступне.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що не був повідомлений про розгляд справи № 947/21535/19. ОСОБА_2 не надавала суду інформації щодо своєї адреси, при цьому поштова кореспонденція всупереч п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України надсилалась на адерсу, повідомлену позивачем, а не на відому суду адресу місця реєстрації ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.

Частинами першою, другою, п`ятою, шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про витребування майна з чужого незаконного володіння та призначено підготовче засідання на 17.10.2019 року.

Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 25.11.2019 року закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду на 19.12.2019 року.

В судовому засіданні 19.12.2019 року участь приймав представник позивача ОСОБА_5 .

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та конверт, який направлявся ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , та повернувся до суду із позначеною «за закінченням встановленого строку зберігання».

Слід зауважити, що судом першої інстанції до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі здійснювався запит до відділу адресної довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про надання відомостей щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 .

На вказаний запит відділом адресної довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надано інформацію, що ОСОБА_2 зареєстрована 31.07.2009 року за адресою: АДРЕСА_3 .

В матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення судом відповідача ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 19.12.2019 року року на 12.00 годину за адресою місця реєстрації.

Колегія суддів звертає увагу на положення ЦПК України, в редакції на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду, які не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач ОСОБА_2 , повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на дату ухвалення рішення в порядку визначеному ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 , належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 19.12.2019 року, про що ним зазначається в апеляційній скарзі.

Згідно пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення Киїівського районного суду м. Одеси від 19.12.2019 року ухвалене судом із порушенням норм процесуального права, зазначене порушення є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.07.2005 року між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі продажу квартири за умовами якого продавець продала, а покупець купив квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 48,7 кв.м, загальною площею 74,5 кв.м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В., зареєстровано в реєстрі за № 2203.

28 липня 2005 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство «УкСиббанк») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №397-08 ПОУ Н, відповідно до умов якого Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 39 300,00 доларів США. зі сплатою 11,5 % річних, строком до 28 липня 2026 року.

Між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (після зміни назви публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В. 13 вересня 2005 року, зареєстрований в реєстрі за №2731, за яким для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №397-08 ПОУ Н від 28 липня 2005 року та Додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту №19 від 15 липня 2005 року до Договору про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної картки №ЕІМ433D0043 від 15 липня 2005 року передано в іпотеку нерухоме майно, а саме чотирикімнатну квартиру загальною площею 74,5 кв.м, житловою площею 48,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві приватної власності іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В. 28 липня 2005 року, зареєстрованого за №2203.

Умовами Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п.4.2 Договору).

За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04 вересня 2017 року державним реєстратором Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченком С.О. внесено запис №22205474 про право приватної власності (розмір частки 1/1) товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на квартиру загальною площею 74,5 кв.м, житловою площею 48,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Підстава виникнення права власності: іпотечний договір, серія та номер: 2731, виданий 13 вересня 2005 року, видавник: приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В.; виписка з Додатку №1 до Договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року, серія та номер: б/н, видавник: ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект»; договір відступлення прав вимоги, серія та номер: 5207-5208, виданий 12 грудня 2011 року, видавник: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36948083 від 07 вересня 2017 року 09:21:20, державний реєстратор Демченко С.О. (т.1 а.с.19-22).

Згідно Договору купівлі-продажу, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю. 27 червня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №728, ОСОБА_2 набула у приватну власність (купила) квартиру загальною площею 74,5 кв.м, житловою, площею 48,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

За відомостями станом на 27 червня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27 червня 2018 року державним реєстратором приватним виконавцем Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю. внесено запис №26837176 про право приватної власності (розмір частки 1/1) ОСОБА_2 на квартиру загальною площею 74,5 кв.м, житловою площею 48,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 728, виданий 27 червня 2018 року, видавник: приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41838861 від 27 червня 2018 року 17:50:00, приватний нотаріус Шепелюк Р.Ю.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.11.2018 року по справі № 5208981/18 позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко С.О., ТОВ «Кей-Колект», третя особа – Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36948083 від 07.09.2017 09:21:20, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за ТОВ «Кей-Колект».

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що право продажу спірного майна у ТОВ «Кей-Колект» виникло в зв`язку з прийняттям на підставі договору іпотеки державним реєстратором Демченком С.О. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), скасованого в подальшому рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.11.2018 року, тому втрачаються всі наслідки, які з такого рішення виникли. Суд дійшов висновку, що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння позивача ОСОБА_1 поза його волею, в зв`язку з чим вимога щодо витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння заявлена правомірно.

Однак, постановою Одеського апеляційного суду від 09.11.2023 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 06.02.2026 року, рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2018 року у справі № 520/8981/18 скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», за участю третьої особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора нерухоме майно вже було відчужене ОСОБА_2 , що безпосередньо впливає на ефективність способу захисту порушеного права, який відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду пов`язується з витребуванням майна з чужого незаконного володіння, а не з визнанням протиправним та скасуванням рішення державного реєстратора.

Апеляційний суд вказав, що вскаржуване рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 , що не була залучена до участі у справі, що згідно пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач в обґрунтування зазначав, що згідно отриманої інформаційної довідки № 106237170, власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно значиться ТОВ «Кей-Колект», а підставами виникнення права власності – іпотечний договір, серія та номер: 2731, виданий 13.09.2005 року, виписка з Додатку № 1 до договору факторингу № 1 від 12.12.2011 року, видавник ТОВ «Кей-Колект», договір відступлення права вимоги, серія та номер 5207-5208, виданий 12.12.2011. Підставою внесення запису стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.09.2017 року державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С.О. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.11.2018 року по справі № 520/8981/18 визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36948083 від 07.09.2017 09:21:20, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за ТОВ «Кей-Колект». 27.06.2018 року на підставі договору купівлі-продажу ТОВ «Кей-Колект» відчужило спірну квартиру ОСОБА_2 . Вказує, оскільки спірна квартиру була незаконно набута у власність ТОВ «Кей-Колект», згоди на відчуження позивач не надавав, та в подальшому відчужена, то підлягає витребуванню на користь позивача з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.11.2018 року по справі № 520/8981/18.

На час розгляду в суді апеляційної інстанції даної справи рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.11.2018 року по справі № 520/8981/18 скасовано.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Отже, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні, гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16).

Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий запис вноситься тільки у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

Вимога про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та державної реєстрації права з припиненням відповідного речового права не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідним нерухомим майном, а тому така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність відповідного рішення без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс 19).

Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви. Але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст і обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть різнитися. Однак принаймні на рівні формулювання викладу їхнього змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною (див.: «mutatis mutandis» постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19 (абзаци п`ятий і шостий пункту 15).

Апеляційний суд враховує підстави з яких позивач вважає незаконним рішення державного реєстратора Демченка С. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36948083 від 07 вересня 2017 року 09:21:20, згідно з яким проведено за ТОВ «Кей-Колект» державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , викладені у позовній заяві у справі № 520/8981/18 саме для з`ясування обставин законності зазначеного рішення реєстратора, оскільки звертаючись до суду із позовом у цій справи позивач посилався на обставини незаконності рішення реєстратора, які встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.11.2018 року по справі № 520/8981/18, яке на час розгляду апеляційної скарги скасовано та належним способом захисту прав позивача є саме витребування майна із чужого незаконного володіння.

Одеським апеляційним судом для всебічного розгляду справи витребувано у суду першої інстанції справу № 520/8981/18 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

Саме під час розгляду цієї справи відповідачі ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" мають можливість скористатися правами учасника справи та спростовувати доводи позивача про незаконність рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну квартиру.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону).

Згідно статті 7 Закону України «Про іпотек» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Пунктом 4.2 Іпотечного договору (житлове приміщення) від 13.09.2005 року передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно пункту 4.1. іпотечного договору (житлове приміщення) від 13.09.2005 року звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у: - випадках зазначених в п.п.п 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки; - у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця або визнання його банкрутом; - у разі прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи – Іпотекодавця; - у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання , що забезпечено іпотекою за цим договором.

Відповідно до пункту 2.1.1. іпотечного договору (житлове приміщення) від 13.09.2005 року у разі не виконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

За умовами п. 5.1 іпотечного договору (житлове приміщення) від 13.09.2005 року у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 цього Іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя

В повідомленні, про яке йдеться в п. 5.1., Іпотекодержатель зазначає який зі способів задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», застосовується Іпотекодержателем для задоволення своїх вимог (п. 5.2. іпотечного договору (житлове приміщення) від 13.09.2005 року.

З урахуванням умов укладеного між сторонами іпотечного договору (житлове приміщення) від 13.09.2005 року відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" мало право у досудовому порядку задовольнити свої вимоги шляхом реєстрації свого права власності на предмет іпотеки на підставі вказаного застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як на підставу незаконності рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36948083 від 07.09.2017 09:21:20, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за ТОВ «Кей-Колект» позивач посилається на: не надходження та не отримання жодного повідомлення та письмових вимог від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про невиконання умов п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року; не надання позивачем згоди на відчуження предмету іпотеки; проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно в порушення ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме за наявності обтяження – арешту нерухомого майна; порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; на момент набуття ТОВ «Кей-Колект» права власності на предмет іпотеки була відсутня оцінка майна, що є порушенням ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

У статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок) (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже Порядком визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

У пунктах 54-60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зазначено, що належним необхідно вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку. Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також необхідно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Верховний Суд у постанові від 14.12.2022 року у справі № 718/917/20 зазначив “у разі вручення рекомендованого повідомлення без спеціальних позначок, достатнім є зазначення прізвища одержувача та дати отримання повідомлення, яке окрім одержувача особисто може бути вручене також будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним”.

В матеріалах реєстраційної справи № 1344927551101 на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 містяться вимога про усунення порушень основного зобов`язання вих. № 731792/F404 від 06.04.2016 року, згідно тексту якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» вимагає ОСОБА_1 усунути порушення по кредитному договору № 11264699000 від 06.12.2007 року, у загальному розмірі 29 274, 59 дол. США., а саме сплатити борг за кредитним договором станом на 06.04.2016 року який складає 29274,59 дол. США. В порядку ст.ст. 35,36 Закону України «Про іпотеку» попереджає, що в разі не виконання цієї вимоги протягом тридцяти денного строку має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Отже в даній вимозі мова йде про інший кредитний договір № 11264699000, який було укладено 06 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббнк» та ОСОБА_1 .

В матеріалах реєстраційної справи, окрім вимоги про усунення порушень основного зобов`язання наявна копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в якому міститься інформація про адресу ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , в графі розписка в одержанні міститься підпис, дата вручення – 13.04.2016 року.

Однак в зазначеному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення вказана адреса, яка не відповідає адресі зазначеній як в іпотечному договорі від 13.09.2005 року, так і адресі нерухомого майна передано в іпотеку - АДРЕСА_2 .

Слід зауважити, що Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 передбачено, що належним чином оформити отримання одержувачем рекомендованого поштового відправлення є обов`язком працівника поштового зв`язку,

Разом з цим, вказане вище рекомендоване повідомлення не місить власноручного підпису працівника поштового зв`язку, щоб підтверджувало факт особистого вручення відправлення одержувачу.

Оскільки ТОВ «Кей-Колект» не надало доказів направлення ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень саме за кредитним договором № 397-08ПОУ Н від 28.07.2005 року, одержання боржником/іпотекодавцем повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки чи його ухилення від отримання надісланого поштового повідомлення, а також доказів надання державному реєстратору документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, то колегія суддів приходить до висновку про не дотримання ТОВ «Кей-Колект» позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

У частині другій статті 37 Закону України «Про іпотеку», визначено, що Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17 (провадження № 14-183цс23) виснувала: «11.1. До 26 лютого 2020 року Порядок № 1127 не передбачав подання державному реєстратору звіту про оцінку предмета іпотеки, проте така вимога передбачалася у частині третій статті 37 Закону № 898-IV, що має вищу юридичну силу та відповідно до якої іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, й зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки є порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. До таких порушень належить, зокрема й ненадання експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження».

У постановах від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, яка впливає на визначення правомірності державної реєстрації переходу права власності на іпотечне майно при позасудовому врегулюванні.

У зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду однозначно сформулювала правові висновки щодо обов`язковості подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Отже, підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки є порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. До таких порушень належить, зокрема й відсутність експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження.

В матеріалах реєстраційної справи відсутній звіт про оцінку предмета іпотеки квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, державний реєстратор, встановивши, що до документів, які подані для вчинення реєстраційних дії, не додано відомостей про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності на день його відчуження, мав підстави для прийняття рішення про відмову у вчиненні реєстраційних дій.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що державна реєстрація права власності за ТОВ«Кей-Колект» на спірну квартиру проведена державним реєстратором за відсутності належних документів, які підтверджують проведення експертної оцінки предмета іпотеки, тому іпотекодержателем під час звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку не було дотримано вимоги статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Щодо підстав незаконності рішення реєстратора під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»

Згідно з п. п. 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вказаний закон набрав чинності 07 червня 2014 року, втратив чинність 21 квітня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 19 липня 2021 року у справі № 363/431/19 дійшла висновку, що у разі якщо квартира, яка є предметом іпотеки, підпадає під критерії, визначені пунктом 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на неї не може бути звернуто примусове стягнення, у тому числі шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку». Зазначене є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на таку квартиру за іпотекодержателем.

Колегія суддів вважає, оскільки спірна квартира, яка є предметом іпотеки, підпадає під критерії, визначені пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки була передана в іпотеку як забезпечення кредиту в іноземній валюті, використовувалася позивачем як місце його постійного проживання, у власності позивача відсутнє інше житлове нерухоме майно, а загальна площа іпотечного майна становить 74,5 кв. м, що не перевищує граничного розміру 140 кв. м, то звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося з порушенням положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким було встановлено тимчасовий мораторій на відчуження іпотечного майна, у тому числі в позасудовому порядку.

Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20), звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, і підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 на наявність у власності ОСОБА_1 іншого нерухомого майна, а саме: квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_4 колегією суддів відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.07.2026 року.

Так, з Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно номер інформаційної довідки 487032756, сформованої 22.07.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 07.06.2005 року, виданого виконкомом Теплодарської міської ради Одеської області на праві власності належала квартира розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Також із вказаного Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 27.09.2005 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу ВСМ № 495168 від 16.09.2005 року Біляівська державна нотаріальна контора.

Отже станом на час прийняття рішення державним реєстратором Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко С.О. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), від 07.09.2017, квартира розташована за адресою: АДРЕСА_4 належала на праві власності ОСОБА_10 на підставі договору купівлі продажу від 16.09.2005 року.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.02.2018 року вбачається, що в реєстрі міститься інформація про державну реєстрацію обтяжень – дата реєстрації – 13.09.2016 року, підстава постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, видавник Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, вид обтяження арешт нерухомого майна, опис предмета обтяження – все нерухоме майно.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року заборонено органам державної реєстрації прав, до набрання законної сили рішення за результатом розгляду адміністративної справи №815/6640/17 по суті, вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією (перереєстрацією) прав власності на нерухоме майно, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

У статті 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Набувач визнається добросовісним, якщо на час вчинення правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, він може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 серпня 2023 року у справі № 712/9803/20 (провадження № 61-12639св22) та від 27 лютого 2024 року у справі № 754/3142/21 (провадження № 61-349св23).

У випадку якщо іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, то не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.

Ураховуючи викладені обставин колегія суддів вважає, що реєстрація права власності на спірну квартиру розташовувану за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей-Колект» відбулася із порушенням вимог чинного законодавства щодо належного повідомлення іпотекодавця про усунення порушень основного зобов`язання, звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося з порушенням положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», за відсутності належних документів, які підтверджують проведення експертної оцінки предмета іпотеки, що свідчить про вибуття спірної квартири із власності ОСОБА_1 поза його волею, тому подальше відчуження спірної квартири ТОВ «Кей-Колект», яке не набуло права на звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру у позасудовому порядку, на користь ОСОБА_2 є незаконним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави витребування квартири, розташованої за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.

Колегія суддів також звертає увагу, що добросовісний набувач не позбавлений права на захист своїх майнових інтересів, зокрема шляхом пред`явлення вимог про відшкодування збитків відповідно до статті 661 ЦК України.

Позовні вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та реєстрації права власності на спірну квартиру за позивачем ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння є достатньою підставою для реєстрації права власності за позивачем ОСОБА_1 .

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2019 року слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Витребувати в ОСОБА_2 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 74,5 кв. м, житлової площі 48,7 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1344927551101, у власність ОСОБА_1 .

В частині позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.06.2018 року згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру та здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2019 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Витребувати в ОСОБА_2 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 74,5 кв. м, житлової площі 48,7 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1344927551101, у власність ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 серпня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова