Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №440/8218/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/8218/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у відмові відносно ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової винагороди передбаченої Постановою КМУ від 11 лютого 2025 року № 153;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 11 лютого 2025 року № 153.

В обґрунтування позовних вимог зазначені доводи, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом у віці до 25-ти років. Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, яка підтверджує що ОСОБА_1 , брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи на території бойових дій, видано не було, та було відмовлено у видачі цієї довідки. ОСОБА_1 перебував в полоні. Отже, ОСОБА_1 , має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою КМУ №153, у зв`язку з проходженням військової служби у районах ведення воєнних (бойових) дій та перебуванням в полоні. Листом від 15.06.2026 року військова частина НОМЕР_1 відмовила у задоволенні заявлених вимог, мотивуючи свою позицію тим, що позивач проходив військову службу з 01.03.2019 року. Позивач вважає бездіяльність відповідача, що полягає у наданні відмови на заяву позивача та, відповідно, ненаправлені документів позивача, на отримання одноразової грошової винагороди, що передбачена Постановою КМУ №153, незаконною та такою, що порушує права позивача.

Додатково у відповіді на відзив зазначив, що Позивач набув право на виплату йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, оскільки позивач: 1) прийнятий на військову службу за контрактом до настання 25-річного віку до набрання чинності Постанови; 2) станом на 13.02.2025 р., перебував та звільнився з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) (винагорода - 1 млн).

Стислий зміст заперечень відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якій заперечив щодо позовних вимог, з підстав того, що ОСОБА_1 уклав контракт на проходження військової служби 01.03.2019 року, тобто до часу введення в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 64. Підстави для виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 153 ОСОБА_1 у військової частини НОМЕР_1 відсутні.

Відповідач також зазначив, що відомості про проходження позивачем служби у бойових умовах із зазначенням календарного періоду перебування позивача у бойових діях не представляється можливим, оскільки ОСОБА_1 був відряджений 02.03.2022 року до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ). Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 153 від 29.05.2022 року солдату ОСОБА_1 , навіднику - радіотелеграфісту 1 розвідувальної роти, припинено службове відрядження до військової частини НОМЕР_2 , з метою виконання службових (бойових) завдань з 29.05.2022 року у зв`язку з невідомим місцем знаходження та призупинити будь-які виплати на картковий рахунок цього військовослужбовця, згідно пункту 15 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260. Підстава: доповідь командира військової частини НОМЕР_2 від 31.05.2022 року № 842/658. За період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності не притягувався. З рапортом щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах у розмірі 1 млн. грн. ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 не звертався. Довідка про безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин щодо позивача, військовою частиною НОМЕР_1 не виготовлялась у зв`язку з відсутністю підстав для виготовлення такої довідки.

Заяви, клопотання учасників справи.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про витребування у Військової частини НОМЕР_1 копії контракту ОСОБА_1 та довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Процесуальні дії у справі.

Полтавським окружним адміністративним судом від 29.06.2026 прийнята позовна заява до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувані судом докази від відповідача - зокрема: копію послужного списку про проходження позивачем військової служби; рапорт позивача щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень; рішення за результатами розгляду рапорту позивача про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень; копію контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153; відомості про проходження позивачем служби у бойових умовах та зазначити календарний період перебування позивача у бойових діях, у тому числі під час дії контракту; довідки за підписом уповноваженої особи з інформацією про те, чи залучався та чи брав безпосередню участь позивач у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період дії контракту; усі документи та докази, які стосуються відомостей про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у спірний період (витяги з копій бойових наказів, розпоряджень, витяги з журналу бойових дій, рапорти командирів, тощо) за період з проходження служби позивачем; письмово зазначити, чи притягувався позивач до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, а у разі притягнення до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності надати відповідні докази; копію довідки за формою, передбаченою Окремим дорученням Міністерства оборони України №999/уд від 20.02.2025 про безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин щодо позивача у разі її складання, а у разі відсутності - письмово зазначити підстави для не складання такої довідки.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до даних паспорту № НОМЕР_3 від 21.07.2025.

Позивач з 01.03.2019 по теперішній час проходить військову службу у військові частині НОМЕР_1 :

- відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу Міністерство оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 з одного боку, та громадянин України (військовослужбовець) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат, з іншого боку уклали цей Контракт. Відповідно до п. 3 даного Контракту він є строковим та укладався на 3 роки. Відповідно до п. 11-2 даного Контракту строк Контракту продовжено до оголошення демобілізації, наказ № 47 від 28.02.2022;

- відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 45 від 01.03.2019 позивача, солдата строкової військової служби, зараховано до списків особового склад у частини, на грошове забезпечення;

- відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 49 від 02.03.2022 позивача постановлено вважати таким, що вибули 02.03.2022 з пункту постійної дислокації у відрядження до військової частини НОМЕР_2 для передачі техніки;

- відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 153 від 29.05.2022 постановлено припинити службове відрядження до військової частини НОМЕР_2 , з метою виконання службових (бойових) завдань з 29.05.2022 року у зв`язку з невідомим місцем знаходження та призупинити будь-які виплати на картковий рахунок цього військовослужбовця, згідно пункту 15 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260;

- відповідно до довідки Першого заступника Голови СБ України про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей", у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах позивач в період з 29.05.2022 по 04.07.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України;

- відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 29.12.2025 29.05.2022, виконуючи бойове завдання зник безвісти за особливих обставин - був захоплений в полон військовослужбовцями підрозділів збройних формувань Російської Федерації і утримувався ними по 04.07.2025.

- відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 208 від 07.07.2025 позивач 07.07.2025 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до витягу із послужного списку позивача він на військову службу призваний 20.11.2018 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 20.11.2018 по 01.03.2019 був курсантом у військовій частині НОМЕР_4 .

Листом від 11.06.2026 відповідач повідомив представника позивача, що у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для надання довідки про безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин визначеної форми щодо ОСОБА_1 , який проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2019 року, оскільки, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 установлено, що: громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64.

Отже, у матеріалах справи відсутня довідка про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, що є додатком до Окремого доручення міністра оборони № 999/уд від 20 лютого 2025 року.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За приписами статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого премія. винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 4 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 “Про загальну мобілізацію” у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Пунктом 6 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На підставі статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема,: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232 передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Як визначено частиною сьомою статті 2 Закону № 2232 базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

На підставі частини першої статті 4 Закону № 2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

призову (направлення) громадян України на військову службу;

прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону № 2232 (встановлено, що базова загальновійськова підготовка для громадян, визначених підпунктом 7 пункту 2 розділу ІІ Закону № 3633-IX від 11.04.2024, розпочинається з 1 вересня 2025 року) базова загальновійськова підготовка проводиться з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності, навичок і умінь, необхідних для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону № 2232 для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

На підставі частини першої статті 20 Закону № 2232 на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби:

особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», якою затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок № 153, у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин – 11.02.2025, 08.04.2025, 07.08.2025).

Відповідно до пункту 1 Порядку №153, погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Абзацом 2 пункту 4 Порядку №153 визначене,

4. Установити, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Суд зазначає, що станом на дату ухвалення рішення у цій справі, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування Порядку №153.

З урахуванням викладеного, суд надає висновок по суті спору, оскільки перешкоди для цього відсутні, з урахуванням наступних висновків.

Аналіз положень пункту 4 Постанови КМУ №153 дає підстави суду дійти висновку, що на одержання одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах мають право військовослужбовці за наявності одночасно таких умов:

- які до набрання чинності цією постановою (11.02.2025 року) у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX;

- проходять військову службу;

- брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (11.02.2025 року).

Метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього. Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби. При цьому, йдеться про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців у віці до 25 років.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу Міністерство оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 з одного боку, та громадянин України (військовослужбовець) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат, з іншого боку уклали цей Контракт. Відповідно до п. 3 даного Контракту він є строковим та укладався на 3 роки. Відповідно до п. 11-2 даного Контракту строк Контракту продовжено до оголошення демобілізації, наказ № 47 від 28.02.2022; відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 45 від 01.03.2019 позивача, солдата строкової військової служби, зараховано до списків особового склад у частини, на грошове забезпечення. Відповідно до витягу із послужного списку позивача він на військову службу призваний 20.11.2018 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 20.11.2018 по 01.03.2019 був курсантом у військовій частині НОМЕР_4 .

Отже, позивач із 01.03.2019 почав проходити військову службу за контрактом на три роки, але строк контракту було продовжено до оголошення демобілізації, тобто прийнятий на військову службу за контрактом 01.03.2019, що не підпадає під вимогу пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153.

Так, з урахуванням співставлення та аналізу документів, наданих позивачем до матеріалів справи, судом встановлено, що позивач станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , яку проходив за контрактом.

Отже, позивач призваний на військову службу у віці до 25 років за контрактом до введення воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, що виключає одну із основних умов одержання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постанови КМУ №153, та є підставою стверджувати про відсутність протиправної бездіяльності відповідача в частині заявлених позивачем позовних вимог.

Крім того, відсутні докази того, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою №153.

Суд встановив, що листом від 11.06.2026 відповідач повідомив представника позивача, що у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для надання довідки про безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин визначеної форми щодо ОСОБА_1 , який проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2019 року, оскільки, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 установлено, що: громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про витребування у військової частини НОМЕР_1 копії контракту ОСОБА_1 та довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Полтавським окружним адміністративним судом ухвалою від 29.06.2026 витребувані судом докази від відповідача - зокрема: відомості про проходження позивачем служби у бойових умовах та зазначити календарний період перебування позивача у бойових діях, у тому числі під час дії контракту; довідки за підписом уповноваженої особи з інформацією про те, чи залучався та чи брав безпосередню участь позивач у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період дії контракту; усі документи та докази, які стосуються відомостей про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у спірний період (витяги з копій бойових наказів, розпоряджень, витяги з журналу бойових дій, рапорти командирів, тощо) за період з проходження служби позивачем; письмово зазначити, чи притягувався позивач до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, а у разі притягнення до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності надати відповідні докази; копію довідки за формою, передбаченою Окремим дорученням Міністерства оборони України №999/уд від 20.02.2025 про безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин щодо позивача у разі її складання, а у разі відсутності - письмово зазначити підстави для не складання такої довідки.

У відзиві представник відповідача повідомив суд, що відомості про проходження позивачем служби у бойових умовах із зазначенням календарного періоду перебування позивача у бойових діях не є можливим, оскільки ОСОБА_1 відряджений 02.03.2022 до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 153 від 29.05.2022 року солдату ОСОБА_1 , навіднику - радіотелеграфісту 1 розвідувальної роти, припинено службове відрядження до військової частини НОМЕР_2 , з метою виконання службових (бойових) завдань з 29.05.2022 року у зв`язку з невідомим місцем знаходження та призупинити будь-які виплати на картковий рахунок цього військовослужбовця, згідно пункту 15 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260. Підстава: доповідь командира військової частини НОМЕР_2 від 31.05.2022 року № 842/658.

За період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності не притягувався. З рапортом щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах у розмірі 1 млн. грн. ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 не звертався. Довідка про безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин щодо позивача, військовою частиною НОМЕР_1 не виготовлялась у зв`язку з відсутністю підстав для виготовлення такої довідки.

Отже, у матеріалах справи відсутня довідка про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, що є додатком до Окремого доручення міністра оборони № 999/уд від 20 лютого 2025 року.

Ненадання відповідачем на запит представника позивача довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, що є додатком до Окремого доручення міністра оборони № 999/уд від 20 лютого 2025 року може свідчити про можливе існування іншого спору щодо її видачі, проте у цій справі такі позовні вимоги не заявлені.

Спір у цій справі щодо відмови у видачі довідки відповідачем внаслідок того, що позивач відряджений до іншої військової частини, відсутній.

Проте, відсутність довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, що є додатком до Окремого доручення міністра оборони № 999/уд від 20 лютого 2025 року, свідчить про відсутність ще однієї із основних умов одержання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постанови КМУ №153.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

До такого висновку у подібних правовідносинах прийшов і Другий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 15 червня 2026 у справі № 440/16789/25.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза