Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №420/538/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/538/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання провести нарахування та виплату грошової компенсації, вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1 , до відповідача, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому позивач просить:

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 13.12.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 21.01.2020 року виплаченої 13.12.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року у справі №420/9878/22;

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 13.12.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 21.01.2020 року виплаченої 13.12.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року у справі №420/9878/22.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 26.08.2011 року по 21.01.2020 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та 21.01.2020 року був звільнений з військової служби за станом здоров`я. При звільненні позивачу не було виплачено грошове забезпечення у повному обсязі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 року у справі №420/9878/22 відповідача було зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як базового місяця. На виконання вказаного рішення відповідач у 2023 році виплатив позивачу 834,75 грн, однак зазначена сума не відповідала належному обсягу виконання рішення, у зв`язку з чим позивач звернувся із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Окремою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 року у справі №420/9878/22 було визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу належної суми індексації та зобов`язано відповідача виконати судове рішення у повному обсязі. 28.02.2024 року відповідач виплатив позивачу 83 687,07 грн індексації грошового забезпечення.

Крім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року у справі №420/9878/22 з відповідача на користь позивача було стягнуто щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення у розмірі 4 463,15 грн за період з 01.03.2018 року по 21.01.2020 року включно в загальній сумі 101 212,72 грн із відповідною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. На виконання цього рішення 13.12.2025 року відповідач виплатив позивачу індексацію-різницю в загальній сумі 96 152,08 грн.

Позивач вказує, що при здійсненні зазначеної виплати відповідач не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, передбачену Законом України №2050-III та Порядком №159. На думку позивача, така компенсація повинна була бути виплачена одночасно із заборгованістю.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, а також правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені у постановах від 14.05.2020 року у справі №816/379/16, від 30.09.2020 року у справі №280/676/19, від 13.09.2021 року у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19 та від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20.

Позивач також зазначив, що законодавство не покладає на нього обов`язку попередньо звертатися до відповідача із заявою про виплату компенсації, оскільки така компенсація повинна нараховуватися та виплачуватися одночасно із виплатою заборгованості. Невиплата компенсації у відповідний момент, на його думку, свідчить про порушення права позивача та не потребує прийняття окремого рішення про відмову у її виплаті.

З огляду на викладене позивач просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 13.12.2025 року та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити таку компенсацію.

(б) Позиція відповідача

02.02.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник звертає увагу, що відповідач визнає факт виплати позивачу 28.02.2024 року індексації грошового забезпечення у сумі 83 687,07 грн на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 року у справі №420/9878/22, а також факт виплати 13.12.2025 року індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 21.01.2020 року в загальній сумі 96 152,08 грн на виконання рішення суду від 27.12.2024 року у цій же справі.

Водночас відповідач посилається на те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року у справі №420/9409/24 вже було визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, виплаченої 28.02.2024 року на виконання рішення суду від 01.09.2022 року, та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити таку компенсацію.

На думку відповідача, зазначеним рішенням уже було вирішено питання щодо відповідальності військової частини НОМЕР_1 за несвоєчасну виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з невчасною виплатою індексації на виконання рішення суду від 01.09.2022 року.

Відповідач вважає, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачає можливість лише одноразового стягнення такої компенсації. У зв`язку з цим відповідач посилається на статтю 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, та стверджує про відсутність підстав для повторного притягнення військової частини до відповідальності за несвоєчасний розрахунок компенсації.

З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

12.01.2026 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

IV. Обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 з 26.08.2011 року по 21.01.2020 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та 21.01.2020 року був звільнений з військової служби за станом здоров`я.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 21.01.2020 року № 13 позивача з 21.01.2020 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

У зв`язку із не виплатою йому індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби, позивач звернувся до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року у справі №420/9878/22 з відповідача на користь позивача було стягнуто щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення у розмірі 4 463,15 грн за період з 01.03.2018 року по 21.01.2020 року включно в загальній сумі 101 212,72 грн із відповідною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

На виконання вказаного рішення відповідач нарахував та виплатив позивачу 13.12.2025 року індексацію-різницю в загальній сумі 96 152,08 грн.

Позивач вважає, що відповідач мав виплатити йому компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а тому звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

V. Джерела права та висновки суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20.11.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим та третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III).

Статтею 1 Закону № 2050-III установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (абзац перший статті 7 Закону № 2050-III).

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), відтворює положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизує підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Зі змісту вище наведених норм слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такий підхід до розуміння зазначених норм права, сформулював Верховний Суд України ще у постановах від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, від 11 липня 2017 року у справі № 2а-1102/09/2670 та підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20, від 08 травня 2025 року у справі № 380/26344/23 та інших.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Подібна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 461/1390/16-а та від 15 травня 2024 року у справі № 200/5032/20-а.

У постановах від 20 грудня 2019 року у справі № 822/1731/16, від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21 Верховним Судом викладено правову позицію, що у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику індексації заробітної плати, такий працівник має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання роботодавця здійснити донарахування належних працівникові сум доходів.

Також виконуючи функцію єдності судової практики, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 вирішив питання неоднакового застосування норм статті 7 Закону № 2050-ІІІ та відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 460/4188/20, від 27 липня 2022 року у справі № 460/783/20, від 11 травня 2023 року у справі № 460/786/20.

У цій постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду справі, серед іншого, сформулював висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

У справі № 560/8194/20 Судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

За висновком судової палати зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

З вищеописаних доказів судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року у справі №420/9878/22 підтверджено право позивача на стягнення щомісячну, фіксовану суму індексації грошового забезпечення у розмірі 4 463,15 грн за період з 01.03.2018 року по 21.01.2020 року включно в загальній сумі 101 212,72 грн із відповідною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

На виконання вказаного рішення відповідач нарахував та виплатив позивачу 13.12.2025 року індексацію-різницю в загальній сумі 96 152,08 грн.

Проте, всупереч вище вказаних положень Закону № 2050-ІІІ, Порядку № 159 та Порядку № 1078 відповідачем у грудні 2025 року (місяць виплати) не проведено позивачу компенсацію цієї несвоєчасно виплаченої суми індексації.

Відповідачем не заперечується, що ним не здійснено нарахування та виплату виплати індексації грошового забезпечення.

Однак відповідач заперечує право позивача на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із несвоєчасною виплатою індексації, оскільки вважає, що у даному випадку відсутня затримка у виплаті індексації, нарахованої на виконання рішення суду.

Суд відхиляє такі твердження відповідача як безпідставні, оскільки вважає, що здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 21.01.2020 року тільки на виконання рішення суду від 27.12.2024 року у справі №420/9878/22, не змінює тих обставин, що позивач в період з 01.03.2018 року по 21.01.2020 року мав право на отримання індексації грошового забезпечення в належному розмірі, а відповідачем таке право позивача порушувалось до дня здійснення відповідної виплати. Суд вважає, що факт вирішення судом спору на користь позивача навпаки зумовив обов`язок відповідача виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за весь період прострочення виплати позивачу індексації грошового забезпечення в належному розмірі, а не тільки за період після набрання рішенням суду законної сили.

Відповідачем не надано доказів на спростування встановлених судом обставин, тому суд дійшов висновку, що позивач має право на виплати йому компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за порушення строків виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої за період з 01.03.2018 року по 21.01.2020 року та виплаченої 13.12.2025 року.

У свою чергу, відповідач, здійснивши у грудні 2025 року виплату позивачу заборгованості з несвоєчасно нарахованої індексації, право позивача на отримання якої підтверджено рішенням суду від 27.12.2024 року у справі №420/9878/22, без проведення відповідної компенсації втрати доходів, допустив протиправну бездіяльність.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо повторного притягнення до юридичної відповідальності з огляду на те, що компенсація, присуджена рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року у справі №420/9409/24, стосувалася несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 28.02.2024 року на виконання рішення від 01.09.2022 року у справі №420/9878/22. Натомість предметом спору у цій справі є компенсація за несвоєчасну виплату іншої суми індексації — індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 21.01.2020 року, виплаченої 13.12.2025 року на виконання рішення від 27.12.2024 року у справі №420/9878/22.

Отже, попередня виплата компенсації не стосується тієї самої суми доходу, несвоєчасна виплата якої є предметом спору у цій справі, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що позивач повторно притягує відповідача до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Тому суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 13.12.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 21.01.2020 року виплаченої 13.12.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року у справі №420/9878/22.

VI. Судові витрати

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат суд не здійснює.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 13.12.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 21.01.2020 року виплаченої 13.12.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року у справі №420/9878/22.

3.Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 13.12.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 21.01.2020 року виплаченої 13.12.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року у справі №420/9878/22.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя Оксана БОЙКО