Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №420/2763/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Суд: Одеський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 27 серпня 2026 р.

Справа: №420/2763/26

Суддя: Бойко О.Я.

Справа № 420/2763/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

1. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену протоколом №5 від 29.01.2026 р;

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 2 частини 3 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

Позивач звертає увагу, що 24.01.2026 року звернувся до відповідача через ЦНАП із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як педагогічний працівник закладу професійної (професійно-технічної) освіти. До заяви ним було додано довідку з місця роботи із зазначенням займаної посади та розміру ставки, а також інші необхідні документи.

Позивач зазначає, що працює директором Державного навчального закладу «Білозерське професійно-технічне училище № 6» на повну ставку, а відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, посада керівника (директора) закладу професійної (професійно-технічної) освіти належить до педагогічних посад. У зв`язку з цим вважає, що відповідає встановленим законом вимогам для отримання відстрочки.

Позивач не погоджується з відмовою у наданні відстрочки, яка була мотивована тим, що заклад освіти перебуває на стадії ліквідації та педагогічна діяльність у ньому не здійснюється. З цього приводу позивач зазначає, що заклад не ліквідовано, а перебуває у процесі реорганізації шляхом приєднання до іншого закладу професійної освіти, а тому зазначена обставина не змінює статусу займаної ним посади як педагогічної.

Також позивач звертає увагу, що обов`язковою умовою для віднесення посади директора закладу професійної освіти до педагогічних не є безпосереднє проведення ним навчальних занять. На його думку, викладацька робота директора може здійснюватися додатково, однак її відсутність не позбавляє особу статусу педагогічного працівника, оскільки посада директора прямо віднесена законодавством до педагогічних посад.

Позивач також зазначає, що для підтвердження права на відстрочку ним було подано довідку з місця роботи, в якій зазначено, що він працює на 1,0 ставки, а відповідач не заперечує факту подання необхідних документів.

Окремо позивач заперечує проти посилань відповідача на перебування закладу у стані припинення, вказуючи, що стан «в процесі припинення» та припинення юридичної особи є різними правовими станами. На його думку, до моменту внесення до ЄДР запису про припинення юридична особа продовжує існувати, а тому сам факт перебування закладу у стані припинення не свідчить про припинення трудових відносин із позивачем чи втрату ним статусу педагогічного працівника.

Крім того, позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що рішення про відмову у наданні відстрочки приймалося комісією, а тому ІНФОРМАЦІЯ_3 не може нести за нього відповідальність. Позивач зазначає, що комісія не є самостійною юридичною особою, яка має адміністративну процесуальну правоздатність, а в повідомленні про відмову органом, який прийняв рішення, зазначено саме відповідача.

З огляду на викладене позивач вважає відмову у наданні відстрочки протиправною, а свої позовні вимоги — обґрунтованими, у зв`язку з чим просить визнати відмову протиправною та зобов`язати відповідача надати йому відстрочку відповідно до пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

27.02.2026 року позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів та аргументів, викладених у відзиві. Вказує на те, що відповідач безпідставно ототожнює перебування Державного навчального закладу «Білозерське професійно-технічне училище № 6» у стані припинення із фактичним припиненням юридичної особи та трудових відносин із позивачем. Зазначає, що станом на дату звернення із заявою про надання відстрочки заклад не був припинений як юридична особа, а позивач продовжував перебувати з ним у трудових відносинах.

Позивач звертає увагу, що 23.12.2025 року Управлінням освіти Херсонської міської ради видано наказ № 829-к «Про укладання додаткової угоди № 10 з ОСОБА_1 », яким з ним як директором Державного навчального закладу «Білозерське професійно-технічне училище № 6» укладено додаткову угоду до трудового контракту та продовжено строк його дії з 01.01.2026 року по 30.06.2026 року. На думку позивача, зазначений доказ безпосередньо підтверджує наявність чинних трудових відносин між ним та закладом освіти на момент звернення за відстрочкою.

Також позивач зазначає, що його посада директора закладу професійної (професійно-технічної) освіти безпосередньо віднесена законодавством до педагогічних посад. Посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, якою затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, відповідно до якого керівник (директор) закладу професійної (професійно-технічної) освіти є педагогічним працівником.

Позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що відсутність фактичного здійснення педагогічної діяльності у закладі позбавляє його права на відстрочку, оскільки пункт 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює для педагогічних працівників умову роботи за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки та не містить вимоги щодо обов`язкового здійснення ними безпосередньої викладацької діяльності.

Вказує, що він працює за основним місцем роботи на 1,0 ставки, що підтверджується відповідною довідкою з місця роботи, а тому відповідає встановленим законом критеріям щодо зайнятості.

Крім того, позивач заперечує проти посилань відповідача на ліквідацію закладу як підставу для відмови у відстрочці, зазначаючи, що сам факт перебування юридичної особи у стані припинення не означає припинення її діяльності та трудових відносин із працівниками. При цьому на момент звернення позивача за відстрочкою строк його трудового контракту був чинним, що підтверджується наказом Управління освіти Херсонської міської ради від 23.12.2025 № 829-к.

Позивач також вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що комісія з питань надання відстрочки є самостійним органом, а тому ІНФОРМАЦІЯ_2 не може відповідати за прийняте нею рішення. Зазначає, що відповідна комісія утворена при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а її діяльність регламентована Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Окремо позивач посилається на судову практику Верховного Суду щодо належного та ефективного способу захисту порушеного права, зокрема на постанову у справі № 380/12913/21, зазначаючи, що за умови встановлення судом відповідності особи всім вимогам, необхідним для отримання відповідної адміністративної послуги, суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, якщо для такого суб`єкта не залишається декількох правомірних варіантів поведінки.

З огляду на викладене позивач вважає, що відповідачем не доведено наявності передбачених законом підстав для відмови у наданні йому відстрочки, а подані ним документи підтверджують наявність усіх необхідних умов, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII.

У зв`язку з цим позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі, визнати протиправною відмову у наданні відстрочки та зобов`язати відповідача надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

(б) Позиція Відповідача

24.02.2026 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити в задоволенні позову та вказує на те, що рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» право на відстрочку мають, зокрема, педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти за умови роботи за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки. При цьому Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначено перелік документів, які подаються для підтвердження відповідної підстави для відстрочки.

Водночас відповідач вказує, що комісією з питань надання відстрочки було встановлено відсутність у позивача підстав для її надання, оскільки Державний навчальний заклад «Білозерське професійно-технічне училище № 6» перебуває на стадії ліквідації, а педагогічна діяльність у ньому не ведеться. Відповідач посилається на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, відповідно до яких зазначений заклад перебуває у стані припинення з 29.05.2024 року.

Крім того, відповідач зазначає, що відмова у відстрочці через ліквідацію підприємства є законною у випадку втрати працівником статусу заброньованого працівника, оскільки бронювання, на думку відповідача, діє лише за умови існування відповідного критичного підприємства, а ліквідація такого підприємства припиняє відповідну підставу для відстрочки.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що розгляд заяв про надання відстрочки здійснюється не безпосередньо ІНФОРМАЦІЯ_3 , а комісією з питань відстрочки, склад якої відповідно до пункту 57 постанови Кабінету Міністрів України № 560 включає представників різних органів та установ. У зв`язку з цим відповідач вважає, що комісія є міжвідомчим органом, а ІНФОРМАЦІЯ_3 не має впливу на прийняте нею рішення та не може самостійно нести відповідальність за безпосередній розгляд заяви про надання або ненадання відстрочки.

З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

ІІІ. Процедура та рух справи

09.02.2026 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працює директором Державного навчального закладу «Білозерське професійно-технічне училище № 6» (код ЄДРПОУ 02548208).

23 грудня 2025 року начальником Управління освіти Херсонської міської ради видано наказ № 829-к «Про укладання додаткової угоди № 10 з ОСОБА_1 », відповідно до якого з позивачем укладено додаткову угоду № 10 до трудового контракту, укладеного з ним як з директором Державного навчального закладу «Білозерське професійно-технічне училище № 6». Згідно з наказом строк дії трудового контракту визначено з 01 січня 2026 року по 30 червня 2026 року, або до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, але не більше ніж на шість місяців від цієї дати.

Відповідно до довідки управління освіти Херсонської міської ради № 1 від 23.01.2026 року позивач працює на займаній посаді з 12 грудня 2018 року (наказ управління освіти Херсонської міської ради від 10.12.2018 № 1063-к) по теперішній час. Як директор даного закладу має навантаження 1 ставка.

24.01.2026 року позивач звернувся через ЦНАП із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як педагогічний працівник закладу професійної (професійно-технічної) освіти. До заяви позивачем було додано, зокрема, довідку з місця роботи із зазначенням займаної посади та розміру ставки.

29.01.2026 року комісією з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації було прийнято рішення, оформлене протоколом № 5, про відмову позивачу у наданні відстрочки. Підставою для відмови зазначено те, що заклад освіти перебуває на стадії ліквідації та педагогічна діяльність у ньому не ведеться.

02.02.2026 року позивач отримав через ЦНАП повідомлення № 20260124-310349 про прийняте рішення щодо відмови у наданні відстрочки.

Не погодившись з відмовою у наданні відстрочки позивач звернувся з позовом до суду.

V. Джерела права та висновки суду

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє на момент розгляду цієї справи.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.

Так, відповідно до абзацу 2) частини 3 статті 23 Закону №3543-XII (в редакції на дату звернення позивача із заявою про надання відстрочки) на особливий період не підлягають призову наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки регламентовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі Порядок - № 560).

Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно з п.60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяви та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає наступне.

24.01.2026 року позивач звернувся через ЦНАП із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як педагогічний працівник закладу професійної (професійно-технічної) освіти. До заяви позивачем було додано, зокрема, довідку з місця роботи із зазначенням займаної посади та розміру ставки.

29.01.2026 року комісією з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації було прийнято рішення, оформлене протоколом № 5, про відмову позивачу у наданні відстрочки. Підставою для відмови зазначено те, що заклад освіти перебуває на стадії ліквідації та педагогічна діяльність у ньому не ведеться.

02.02.2026 року позивач отримав через ЦНАП повідомлення № 20260124-310349 про прийняте рішення щодо відмови у наданні відстрочки.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЗУ «Про професійну освіту» Перелік посад педагогічних працівників закладів професійної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників. Відповідно до п. 1 цього порядку Керівник (директор, завідувач, начальник) закладу професійної (професійно-технічної) освіти є педагогічним працівником.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, педагогічні працівники закладів професійної освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах професійної освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки

При цьому положення пункту 2 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII не містять окремої вимоги щодо обов`язкового здійснення педагогічним працівником безпосередньої викладацької діяльності, проведення навчальних занять чи наявності у нього окремого педагогічного навантаження понад визначену законом частку ставки.

Судом встановлено, що 23 грудня 2025 року начальником Управління освіти Херсонської міської ради видано наказ № 829-к «Про укладання додаткової угоди № 10 з ОСОБА_1 », відповідно до якого з позивачем укладено додаткову угоду № 10 до трудового контракту, укладеного з ним як з директором Державного навчального закладу «Білозерське професійно-технічне училище № 6». Згідно з наказом строк дії трудового контракту визначено з 01 січня 2026 року по 30 червня 2026 року, або до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, але не більше ніж на шість місяців від цієї дати.

Відповідно до довідки управління освіти Херсонської міської ради № 1 від 23.01.2026 року позивач працює на займаній посаді з 12 грудня 2018 року (наказ управління освіти Херсонської міської ради від 10.12.2018 № 1063-к) по теперішній час. Як директор даного закладу має навантаження 1 ставка.

Відповідно до пункту 1 Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, до педагогічних працівників належить, зокрема, керівник (директор, завідувач, начальник) закладу професійної (професійно-технічної) освіти.

Таким чином, посада директора закладу професійної (професійно-технічної) освіти прямо віднесена нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України до педагогічних посад.

Отже, суд не погоджується з доводом відповідача про те, що відсутність безпосереднього здійснення позивачем викладацької діяльності сама по собі свідчить про відсутність у нього статусу педагогічного працівника.

Законодавство визначає статус позивача виходячи насамперед із займаної ним посади, яка прямо включена до Переліку №963.

Щодо посилання відповідача про перебування навчального закладу у стані припинення, суд зазначає наступне.

Так, відповідач обґрунтовує свою відмову тим, що ДНЗ «Білозерське професійно-технічне училище №6» перебуває на стадії ліквідації, а педагогічна діяльність у ньому не ведеться. Водночас, суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки сам по собі факт перебування юридичної особи у стані припинення не свідчить про припинення її існування та автоматичне припинення трудових відносин із працівниками.

При цьому матеріалами справи підтверджено протилежне — безпосередньо перед зверненням позивача за відстрочкою з ним було продовжено трудовий контракт на посаді директора відповідного закладу освіти, що підтверджується наказом № 829-к від 23.12.2025 року «Про укладання додаткової угоди № 10 з ОСОБА_1 ».

При цьому, відповідачем не наведено норми Закону №3543-XII, Закону України «Про професійну освіту», Порядку №560 чи іншого нормативно-правового акта, відповідно до якої перебування закладу освіти у стані припинення саме по собі припиняє право його педагогічного працівника на відстрочку.

Так само відповідачем не доведено припинення трудових відносин із позивачем на дату його звернення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що слід визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_4 у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену протоколом №5 від 29.01.2026 р.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зважає на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), якою передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З урахуванням приписів статті 2 КАС України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення спірного питання за встановлених судом обставин.

У межах спірних правовідносин судом встановлено, що відмова у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно із заявою позивача від 24.01.2026 року зумовлена неправильним тлумаченням відповідачем статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" .

Враховуючи, що процедура надання військовозобов`язаному довідки про відстрочку від призову за мобілізацією передбачає необхідність прийняття відповідного рішення Комісією на підставі розгляду отриманих документів, що включає в себе в тому числі і перевірку актуальності відповідної інформації, повідомленої заявником, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача в межах спірних правовідносин є зобов`язання Комісії для розгляду питань надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову відповідно до пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

VI. Розподіл судових витрат

Позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн., який належить до розподілу на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену протоколом №5 від 29.01.2026 р.

3.Зобов`язати Комісію для розгляду питань надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову відповідно до пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.

4.В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

5.Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Оксана БОЙКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua