Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №420/7957/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7957/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання виключити відомості про порушення правил військового обліку.

І. Суть спору:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку (непроходження; відмова від проходження) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , правил військового обліку (непроходження; відмова від проходження ВЛК).

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

Позивач звертає увагу, що відповідно до абзацу першого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідною відміткою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у військовому квитку позивача. Позивач перебуває за межами України з 07.07.2024 року, що підтверджується відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон.

08.12.2025 року позивач дізнався з мобільного застосунку «Резерв+» про наявність щодо нього відомостей про порушення правил військового обліку, підставою для якого зазначено: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК». Водночас жодної повістки, направлення або іншого належного повідомлення про необхідність проходження військово-лікарської комісії, із зазначенням дати, часу та місця її проходження, позивач не отримував.

Позивач наголошує, що він не відмовлявся від проходження ВЛК, оскільки не був належним чином повідомлений про необхідність її проходження та не отримував відповідного виклику. Саме по собі відсутність у Реєстрі відомостей про проходження позивачем повторного медичного огляду не може свідчити про його відмову від проходження ВЛК.

Крім того, позивач звертає увагу, що станом на час внесення спірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, а тому відповідач мав врахувати відповідну обставину при визначенні наявності у позивача обов`язку щодо проходження військово-лікарської комісії.

Позивач також зазначає, що останній медичний огляд він проходив 27.03.2024 року, за результатами якого був визнаний непридатним у мирний час та обмежено придатним у воєнний час. Водночас відповідач не надав доказів того, що після зміни законодавства позивач був належним чином викликаний або направлений на повторний медичний огляд, а також доказів того, що позивач фактично відмовився від його проходження.

Більше того, як встановлено з письмових пояснень відповідача, наданих на виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси, протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача не складався, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не виносилася. Відповідач фактично підтвердив, що відомості про порушення правил військового обліку та розшук були сформовані на підставі інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі, та передані до органів Національної поліції автоматично.

На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку не може ґрунтуватися виключно на припущенні про вчинення особою адміністративного правопорушення. Для цього необхідне належне встановлення факту такого правопорушення та дотримання передбаченої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Позивач посилається на пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», відповідно до якого до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, із зазначенням дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.

Відтак, за відсутності щодо позивача протоколу та постанови про адміністративне правопорушення відсутні належні правові та фактичні підстави для відображення в Реєстрі відомостей про те, що позивач порушив правила військового обліку.

Окремо позивач звертає увагу на безпідставність зазначення саме такої причини звернення до Національної поліції, як «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК». Вказане формулювання передбачає наявність конкретної фактичної поведінки особи — непроходження або відмову від проходження медичного огляду. Однак відповідач не надав доказів ані належного виклику позивача на ВЛК, ані вручення йому відповідного направлення, ані факту його неявки, а тим більше — факту відмови від проходження медичного огляду.

Отже, відповідач фактично ототожнив відсутність у Реєстрі актуальних відомостей про проходження ВЛК із відмовою позивача від її проходження, хоча такі обставини не є тотожними та потребують належного доказування.

Позивач також звертає увагу суду на те, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Тому саме відповідач повинен довести наявність конкретної правової підстави для внесення спірних відомостей до Реєстру, факт належного повідомлення позивача про необхідність проходження ВЛК, факт його неявки або відмови від проходження медичного огляду, а також законність звернення до органів Національної поліції.

Отже, позивач вважає, що відповідач не довів наявності у його діях складу порушення правил військового обліку, не довів факту непроходження або відмови від проходження ВЛК, не підтвердив належного повідомлення позивача про необхідність проходження медичного огляду, а також не довів правомірності внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У зв`язку з цим позивач просить суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення ним правил військового обліку та зобов`язати відповідача виключити зазначені відомості з Реєстру.

13.04.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку є протиправним, оскільки такі відомості фактично свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, однак відповідачем не було складено протоколу та не винесено постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Позивач звертає увагу, що відповідно до пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відомості про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП вносяться до Реєстру із зазначенням даних протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення. На думку позивача, за відсутності таких документів внесення відповідної інформації до Реєстру є незаконним.

При цьому позивач посилається на положення статей 247, 258, 283 КУпАП та зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється у визначеному законом порядку. Позивач окремо наголошує, що частина шоста статті 258 КУпАП допускає розгляд окремих правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, без складання протоколу лише за наявності встановлених законом умов, зокрема належного повідомлення особи про дату, час і місце виклику та підтвердження отримання такого виклику.

Позивач стверджує, що відповідач не повідомляв його належним чином про дату, час і місце виклику та не виносив постанову у справі про адміністративне правопорушення. У зв`язку з цим, на його думку, за відсутності протоколу та/або постанови внесення відомостей про порушення правил військового обліку до Реєстру є безпідставним та порушує презумпцію невинуватості.

Щодо звернення відповідача до органів Національної поліції позивач зазначає, що в додатку «Резерв+» міститься інформація про причину звернення до Національної поліції — «не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», а датою звернення зазначено 23.08.2025 року.

Посилаючись на абзац 16 пункту 79 Порядку № 1487, позивач зазначає, що ТЦК та СП звертається до органів Національної поліції для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення. Водночас позивач вважає, що у його випадку зазначене положення не могло бути застосоване, оскільки частина шоста статті 258 КУпАП передбачає можливість не складати протокол за відповідних умов в особливий період.

Позивач також зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами шостою та сьомою цієї статті, уповноважена посадова особа після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу. Оскільки, як стверджує позивач, підтвердження належного повідомлення його про виклик відсутнє, а постанову про адміністративне правопорушення щодо нього не винесено, він вважає дії відповідача неправомірними.

Крім того, позивач вважає протиправним саме звернення відповідача до органів Національної поліції для здійснення адміністративного затримання та доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На його думку, положення абзацу 16 пункту 79 Порядку № 1487 не передбачають можливості такого звернення з іншою метою, ніж доставлення особи для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, позивач наполягає, що відсутність належного повідомлення про виклик, протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення виключає правові підстави для внесення до Реєстру відомостей про порушення ним правил військового обліку, а також для звернення відповідача до Національної поліції з метою його затримання та доставлення до ТЦК та СП. У зв`язку з цим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

(б) Позиція Відповідача

01.04.2026 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити в задоволенні позову та вказують на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 є суб`єктом владних повноважень, наділеним повноваженнями щодо організації та ведення військового обліку, внесення, актуалізації та зберігання відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також контролю за дотриманням громадянами правил військового обліку.

Відповідач зазначає, що відповідно до відомостей Реєстру «Оберіг» позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 як офіцер запасу. При цьому в Реєстрі щодо позивача містяться відомості про перебування у розшуку за порушення правил військового обліку, а саме у зв`язку з непроходженням (відмовою від проходження) військово-лікарської комісії. Відповідач наголошує, що повідомлення про розшук формується автоматично Реєстром відповідно до наявної в ньому інформації та надсилається в електронній формі до органів Національної поліції України.

Обґрунтовуючи правомірність внесення спірних відомостей, відповідач посилається на те, що позивач востаннє проходив військово-лікарську комісію 27.03.2024 року, за результатами якої був визнаний непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час. У зв`язку з набранням чинності Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX відповідач вважає, що позивач, як особа, яка до набрання чинності цим Законом була визнана обмежено придатною до військової служби, був зобов`язаний пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

При цьому відповідач посилається на зміни, внесені Законом України № 4235-IX від 12.02.2025 до пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3621-IX, відповідно до яких громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби, зобов`язані до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд та самостійно звернутися до ТЦК та СП або скористатися електронним кабінетом для отримання направлення на ВЛК. На думку відповідача, таким чином у позивача виник обов`язок повторно пройти медичний огляд.

Відповідач також посилається на положення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560, та зазначає, що військовозобов`язані, які були визнані обмежено придатними та не пройшли повторний медичний огляд, підлягають направленню на ВЛК. При цьому відповідач вважає, що відсутність у позивача виклику для проходження ВЛК не звільняла його від виконання відповідного обов`язку, оскільки закон, на думку відповідача, передбачав самостійне звернення позивача до ТЦК та СП для отримання направлення на медичний огляд.

Окремо відповідач заперечує проти доводів позивача щодо наявності у нього підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідач вважає, що сама по собі відмітка у військовому квитку не підтверджує автоматичної наявності чинної відстрочки, оскільки така відстрочка, на його думку, надається за умови підтвердження законних підстав та у встановленому законом порядку. Також відповідач зазначає про тимчасовий характер відстрочки та необхідність її повторного підтвердження після закінчення відповідного строку.

Щодо доводів позивача про відсутність протоколу та постанови про адміністративне правопорушення відповідач зазначає, що внесення відомостей про порушення правил військового обліку до Реєстру є елементом ведення військового обліку та не є тотожним факту притягнення особи до адміністративної відповідальності. На думку відповідача, фіксація інформації в Реєстрі може передувати складанню протоколу та винесенню постанови і сама по собі не свідчить про порушення прав позивача.

Відповідач вважає, що оскільки позивач був зобов`язаний до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд, однак цього не зробив, така бездіяльність свідчить про порушення ним правил військового обліку. На переконання відповідача, відсутність активних дій позивача щодо виконання встановленого законом обов`язку не може бути підставою для визнання дій ТЦК та СП протиправними.

ІІІ. Процедура та рух справи

30.03.2026 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно відомостей електронного військово-облікового документа, сформованого 08.12.2025 з мобільного застосунку Резерв +, наявний запис - «порушення правил військового обліку». Причина розшуку: Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК.

Також, згідно відомостей електронного військово-облікового документа, сформованого 08.12.2025 з мобільного застосунку Резерв +, наявний запис: Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Дата ВЛК 27.03.2024.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо внесення щодо нього інформації про порушення правил військового обліку, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

V. Джерела права та висновки суду

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан, який продовжувався в подальшому та діє до цього часу.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі Закон №2232-XII) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч.ч.3-5 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст.34 Закону №2232-ХІІ).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів врегульовані Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, зокрема, але не виключно, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (далі - Положення №154).

Згідно з вимогами п.1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Статтею 2 Закону №1951-VIII визначено, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.

Згідно ч.1 статті 5 Закону №1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Адміністратор Реєстру обробляє відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів від імені держателя Реєстру. Для цього із складу підпорядкованих йому органів визначаються органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру (частина 3 статті 5 Закону №1951-VIII).

Згідно із ч.ч.8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Разом з тим, як зазначено вище, згідно ч.1 ст.34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр). Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Тобто, враховуючи вищевказані приписи, саме на районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено обов`язок ведення обліку та внесення відповідних відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів в Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів

З урахуванням вищезазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_8 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно п.3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку;

Аналізуючи вищевказане, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.

Згідно абз.3 п.56 Порядку №1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені ст. 7 Закону №1951-VIII, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Тобто, органи Національної поліції за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюють адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Варто зазначити, що норми пункту 56 Порядку №1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників»; норми пункту 9 Положення №154 містять поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення», а за статтею 259 КУпАП «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.

Доставлення військовозобов`язаного до органу ТЦК та СП в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим. Тобто, у такому випадку, в першу чергу здійснюється доставлення особи до органу ТЦК та СП, та, в другу чергу, складання протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.

Відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а також порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено приписами статтями 210, 210-1 КУпАП. Відтак, питання правомірності дій щодо проведення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, має вирішуватись вже під час притягнення особи до відповідальності по КУпАП.

Водночас сама по собі наявність у електронному військово-обліковому документі відомостей про порушення правил військового обліку не є постановою про притягнення особи до адміністративної відповідальності та не свідчить про те, що особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності. Внесення відповідних відомостей до Реєстру та притягнення особи до адміністративної відповідальності є різними за своїм правовим змістом процедурами.

Варто зазначити, що відповідно до абз.4 ч.1 ст.22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.69 Порядку №560 особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Згідно з матеріалами справи, позивач не отримував направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, не пройшов медичний огляд та не має дійсного рішення ВЛК, що безпосередньо ним не заперечується. При цьому, відсутність у матеріалах справи доказів вручення позивачу окремої повістки чи направлення на ВЛК сама по собі не свідчить про відсутність у нього обов`язку пройти повторний медичний огляд, оскільки такий обов`язок безпосередньо встановлений законом та передбачав самостійне звернення військовозобов`язаного до ТЦК та СП або через електронний кабінет для отримання направлення.

При цьому суд враховує, що законодавством на позивача було покладено не лише обов`язок пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року, а й обов`язок самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що позивач у встановлений законом строк звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 або через електронний кабінет з метою отримання направлення на проходження повторного медичного огляду. Також відсутні докази вчинення позивачем інших дій, спрямованих на виконання встановленого законом обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду.

За таких обставин відсутність у матеріалах справи доказів вручення позивачу окремої повістки чи направлення на ВЛК не може сама по собі свідчити про відсутність у нього обов`язку пройти повторний медичний огляд, оскільки такий обов`язок був безпосередньо встановлений законом та передбачав самостійне звернення військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет для отримання направлення на медичний огляд.

Враховуючи вищевказане, позивач, як військовозобов`язаний, у строк до 05.06.2025 року, в порушення вимог п.2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захисту», військово-лікарську комісію з метою визначення його придатності до військової служби не пройшов, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Сам по собі статус особи, яка не підлягає призову або має відстрочку від призову, не спростовує встановленого пунктом 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-IX в редакції Закону №4235-IX спеціального обов`язку громадян віком від 25 до 60 років, які до набрання чинності Законом №3621-IX були визнані обмежено придатними до військової служби, пройти до 05.06.2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Зазначений обов`язок є самостійним та не ототожнюється з обов`язком особи з`явитися для безпосереднього призову на військову службу.

Крім того, варто зазначити, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не вносилися відомості про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, доводи позивача про необхідність наявності протоколу та постанови про адміністративне правопорушення для самого внесення до Реєстру спірних відомостей не можуть бути прийняті судом, оскільки предметом цього спору є правомірність внесення відомостей про порушення правил військового обліку, а не питання притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналізуючи вищевказані обставини справи, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку є правомірними, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

VI. Розподіл судових витрат

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позовних вимог суд не здійснює розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання виключити відомості про порушення правил військового обліку,- відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .

Суддя Оксана БОЙКО

.