Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №420/8537/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8537/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання видалити відомості про порушення правил військового обліку, направити повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення.

І. Суть спору:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) – запис «Порушення правил військового обліку» та відомостей про розшук ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) – запис «Вас розшукує ТЦК»;

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), яка полягає у не повідомленні органів Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) видалити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) – запис «Порушення правил військового обліку» та відомості про розшук ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) – запис «Вас розшукує ТЦК»;

4. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) направити повідомлення органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), у відповідності до вимог п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

Позивач звертає увагу, що у створеному засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста військово-обліковому документі виявив записи «Порушення правил військового обліку» та «Вас розшукує ТЦК». У зв`язку з цим Позивач вважає дії Відповідача щодо внесення зазначених відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів протиправними.

Позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Реєстру вносяться, зокрема, відомості про притягнення особи до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, із зазначенням дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови. При цьому Позивача до адміністративної відповідальності не притягували, а протокол та/або постанову про адміністративне правопорушення щодо нього Відповідач не складав. Відтак, на думку Позивача, внесення до Реєстру відомостей про порушення ним правил військового обліку є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Щодо запису «Вас розшукує ТЦК» Позивач вказує, що чинне законодавство не наділяє територіальні центри комплектування та соціальної підтримки повноваженнями щодо розшуку, затримання чи доставлення військовозобов`язаних. Такі повноваження щодо адміністративного затримання та доставлення осіб за зверненням ТЦК та СП належать органам Національної поліції. Крім того, Позивач посилається на положення Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та постанови Кабінету Міністрів України № 879, зазначаючи, що відомості про «розшук ТЦК» не входять до передбаченого законодавством переліку даних, які можуть міститися в Реєстрі.

Окремо Позивач наголошує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України ТЦК та СП як органи державної влади зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. На думку Позивача, внесення до Реєстру відомостей, внесення яких прямо не передбачено нормативно-правовими актами, суперечить зазначеному конституційному принципу.

Також Позивач звертає увагу на мету доставлення військовозобов`язаного до ТЦК та СП. Посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України № 154, статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статті 259 КУпАП та Порядку № 1487, Позивач стверджує, що такою метою є складення протоколу про адміністративне правопорушення у випадку, коли його неможливо скласти на місці вчинення правопорушення.

При цьому Позивач вважає, що на момент звернення до суду така мета була відсутня у зв`язку із закінченням строків притягнення його до адміністративної відповідальності. Позивач зазначає, що запис про порушення правил військового обліку був наявний станом на 31.10.2025 року, а тому, на його думку, саме з цієї дати Відповідачу було відомо про можливе правопорушення. З огляду на передбачений статтею 38 КУпАП тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, Позивач вважає, що після 31.01.2026 року притягнення його до адміністративної відповідальності стало неможливим.

У зв`язку із цим Позивач посилається на пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП, відповідно до якого провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. На думку Позивача, після спливу зазначеного строку відсутня законна мета для його адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП.

Крім того, Позивач посилається на правову позицію Верховного Суду у справі № 149/2498/17 щодо визначення моменту виявлення адміністративного правопорушення та зазначає, що у його випадку таким моментом слід вважати дату внесення відповідної інформації до Реєстру.

З огляду на відсутність, на думку Позивача, законних підстав для адміністративного затримання та доставлення, він вважає протиправною також бездіяльність Відповідача, яка полягає у неповідомленні органів Національної поліції про відсутність таких підстав відповідно до абзацу 17 пункту 79 Порядку № 1487.

Таким чином, Позивач вважає протиправними внесені до Реєстру відомості «Порушення правил військового обліку» та «Вас розшукує ТЦК», а також бездіяльність Відповідача щодо неповідомлення органів Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення. У зв`язку з цим Позивач просить суд визнати відповідні дії та бездіяльність протиправними, зобов`язати Відповідача видалити зазначені відомості з Реєстру та направити Національній поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання і доставлення Позивача до ТЦК та СП.

30.06.2026 року від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Позивач зазначив, що доводи Відповідача щодо поважності причин пропуску строку для подання відзиву є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами. Позивач наголосив, що саме по собі запровадження воєнного стану та загальна безпекова ситуація не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а Відповідач не навів конкретних обставин, які б об`єктивно унеможливлювали своєчасне подання відзиву.

Позивач також звернув увагу, що відзив було подано лише 26.06.2026 року, тобто зі значним пропуском строку, встановленого ухвалою суду від 01.04.2026 року, що, на його думку, свідчить про неналежну процесуальну сумлінність Відповідача. У зв`язку з цим Позивач просив суд врахувати положення частини четвертої статті 159 КАС України при вирішенні спору.

Щодо суті спору Позивач зазначив, що Відповідач не спростував доводів про відсутність підстав для внесення до Реєстру інформації про порушення правил військового обліку, оскільки Позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності, а протокол та/або постанова про адміністративне правопорушення щодо нього не складалися. Позивач послався на низку судових рішень, у яких, за його твердженням, суди виходили з необхідності наявності протоколу та/або постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності для внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Стосовно запису «Вас розшукує ТЦК» Позивач зазначив, що Відповідач не навів аргументів на спростування доводів про відсутність у ТЦК та СП повноважень щодо здійснення розшуку. Позивач послався на пункт 56 Порядку № 1487 та наголосив, що адміністративне затримання і доставлення військовозобов`язаних до ТЦК та СП здійснюється органами Національної поліції за відповідним зверненням ТЦК та СП.

Окремо Позивач заперечив законність запису «Причина звернення до Нацполіції: Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК». Він зазначив, що статті 7 та 8 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» не передбачають внесення до Реєстру відомостей про звернення ТЦК та СП до Національної поліції. На підтвердження своєї позиції Позивач послався, зокрема, на рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 року у справі № 560/5715/25.

Крім того, Позивач заперечив проти посилань Відповідача на положення щодо обов`язку повторного проходження військово-лікарської комісії. Позивач зазначив, що відповідна норма стосувалася громадян віком від 25 до 60 років, які до набрання чинності відповідним законом були визнані обмежено придатними до військової служби, та стверджував, що він до такої категорії громадян не належав.

Позивач повторно наголосив, що твердження про порушення ним правил військового обліку не підтверджене фактом притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП. На його думку, за відсутності такого притягнення внесення відповідних відомостей до Реєстру є безпідставним, передчасним та незаконним.

Також Позивач зазначив, що положення законодавства, на які посилається Відповідач, не надають йому повноважень щодо внесення до Реєстру інформації «Порушення правил військового обліку», «Вас розшукує ТЦК та СП» та «Причина звернення до Нацполіції: Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК». Посилаючись на статтю 19 Конституції України, Позивач наголосив, що суб`єкт владних повноважень може діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Позивач також послався на положення статей 6– 8 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та підпункт 5 пункту 52 постанови Кабінету Міністрів України № 879, зазначивши, що до Реєстру може вноситися лише інформація, прямо передбачена законодавством. При цьому Відповідач не надав доказів притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, не долучив постанову про притягнення до відповідальності, не зазначив її дату, номер та короткий зміст, а тому, на думку Позивача, не довів правомірності своїх дій відповідно до частини другої статті 77 КАС України.

Окрему увагу Позивач приділив питанням адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП. Він зазначив, що відповідно до пункту 9 Положення № 154, частини третьої статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статті 259 КУпАП та пункту 79 Порядку № 1487 метою такого доставлення є складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Позивач вважає, що станом на момент звернення до суду така мета була відсутня у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Посилаючись на статтю 38 КУпАП, він зазначив, що з моменту виявлення правопорушення 31.10.2025 року тримісячний строк сплив 31.01.2026 року, після чого адміністративне стягнення не могло бути застосоване, провадження не могло бути розпочате, а протокол не міг бути складений.

У зв`язку із цим Позивач зазначив, що у Відповідача виник обов`язок відповідно до абзацу 17 пункту 79 Порядку № 1487 повідомити органи Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення Позивача до ТЦК та СП. Оскільки такого повідомлення Відповідачем не направлено, Позивач вважає відповідну бездіяльність протиправною.

Підсумовуючи викладене, Позивач зазначив, що Відповідач не надав належних пояснень та доказів на підтвердження правомірності внесення до Реєстру відомостей «Порушення правил військового обліку», «Вас розшукує ТЦК» та «Причина звернення до Нацполіції: Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК». У зв`язку з цим Позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у справі № 420/8537/26 у повному обсязі.

(б) Позиція Відповідача

26.06.2026 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити в задоволенні позову та вказує на те, що дії щодо внесення 31.10.2025 року до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення Позивачем правил військового обліку та оголошення його в розшук є правомірними.

Відповідач зазначає, що Позивач не заперечує факту наявності відповідного запису в Реєстрі, однак вважає його протиправним. При цьому, за твердженням Відповідача, Позивач жодного разу не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою з`ясування обставин внесення відповідних відомостей. Відповідач посилається на положення КУпАП та вказує, що факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, на його думку, пов`язаний із невиконанням Позивачем встановленого законодавством обов`язку щодо проходження військово-лікарської комісії.

Зокрема, Відповідач посилається на відомості з військово-облікових документів, відповідно до яких Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов`язаний. Відповідач зазначає, що Позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби та, у зв`язку із набранням чинності законодавчими змінами, мав повторно пройти військово-лікарську комісію до 05.06.2025 року. На думку Відповідача, такого медичного огляду Позивач не пройшов, чим допустив порушення законодавства про військовий обов`язок, військову службу та мобілізацію.

Відповідач також зазначає, що 31.10.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до відділу поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області із зверненням щодо адміністративного затримання та доставлення Позивача до ТЦК та СП у зв`язку із вчиненням, на думку Відповідача, адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, Відповідач посилається на частину першу статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби. Також Відповідач посилається на статтю 27 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та положення нормативно-правових актів, які регламентують порядок адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаних у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 КУпАП.

Відповідач зазначає, що відповідно до статті 259 КУпАП особа може бути доставлена до ТЦК та СП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості його складення на місці вчинення правопорушення. Крім того, Відповідач посилається на статтю 260 КУпАП, відповідно до якої адміністративне затримання допускається, зокрема, для припинення адміністративного правопорушення, встановлення особи, складення протоколу та забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи.

Щодо внесення відомостей до Реєстру Відповідач посилається на положення Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та зазначає, що органами ведення Реєстру є, зокрема, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. Відповідач вказує, що до Реєстру вносяться персональні та службові дані призовників, військовозобов`язаних і резервістів, у тому числі відомості про виконання військового обов`язку та результати проходження медичного огляду.

На думку Відповідача, виявлення факту порушення Позивачем правил військового обліку, пов`язаного з невиконанням обов`язку щодо проходження військово-лікарської комісії, є достатньою підставою для внесення відповідних відомостей до Реєстру та вжиття заходів щодо забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Відповідач вважає, що відсутність на момент звернення до суду протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про незаконність внесення відповідних відомостей, оскільки протокол, на його думку, може бути складений після доставлення Позивача до ТЦК та СП.

Відповідач також заперечує проти доводів Позивача щодо незаконності запису про розшук. На його думку, внесення відповідної інформації до Реєстру пов`язане із застосуванням передбачених законодавством заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Відповідач вказує, що звернення до органів Національної поліції щодо адміністративного затримання та доставлення Позивача було здійснене у зв`язку з наявністю ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Крім того, Відповідач вважає, що його дії відповідають вимогам статті 19 Конституції України, оскільки вчинені в межах повноважень, наданих законодавством. При цьому Відповідач посилається на практику судів щодо поновлення процесуальних строків та просить суд поновити строк на подання відзиву. Як причини пропуску строку Відповідач зазначає збройну агресію Російської Федерації проти України, постійні обстріли міста Одеси та пов`язані з воєнним станом особливі умови роботи ТЦК та СП.

Відповідач наголошує, що внаслідок постійних ракетних атак та необхідності розосередження особового складу за різними місцями на території міста Одеси його працівники мають значне навантаження, у зв`язку з чим просить суд поновити пропущений строк для подання відзиву.

На підтвердження своєї позиції Відповідач долучив до відзиву витяги з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо Позивача, витяг щодо його розшуку, а також копію довіреності представника. Окремо у матеріалах відзиву міститься військово-обліковий документ, у якому зазначено інформацію про порушення правил військового обліку та перебування Позивача в розшуку, а також відомості про військовий квиток і службові записи.

Таким чином, Відповідач вважає, що внесення до Реєстру відомостей про порушення Позивачем правил військового обліку та перебування його в розшуку здійснено правомірно, у зв`язку з наявністю, на думку Відповідача, факту невиконання Позивачем обов`язку щодо проходження військово-лікарської комісії та необхідністю забезпечення розгляду справи про адміністративне правопорушення. У зв`язку з цим Відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

ІІІ. Процедура та рух справи

01.04.2026 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно електронного військово-облікового документу у застосунку "Резерв+" ОСОБА_1 , є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До облікових даних позивача внесено відомості про порушення правил військового обліку та 31.10.2025 відповідач звернувся до органів Національної поліції з метою доставлення позивача для складання протоколу про адміністративне правопорушення, підстава: «Не пройшли (відмовились від у проходження) ВЛК».

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо внесення щодо нього інформації про порушення правил військового обліку, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

V. Джерела права та висновки суду

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частин 1 - 5 статті 33 Закону №2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами 1 - 5 статті 34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Персонально-якісний облік військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України покладається на Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України.

Ведення персонально-якісного обліку військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України покладається на відповідний підрозділ розвідувальних органів України.

Персонально-первинний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх проживання. Ведення персонально-первинного обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Персональний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.

В частині 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).

Цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Пунктом 19 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

04.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-IX (далі - Закон №3621-IX).

Цим нормативно-правовим актом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX у первісній редакції було установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 12.02.2025 №4235-IX (далі - Закон №4235-IX), що набрав чинності 15.02.2025, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX внесено зміни, в силу яких установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

З огляду на вимоги пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX в редакції Закону №4235-IX, позивач був зобов`язаний самостійно звернутися до ТЦК та СП або через «Резерв+» для отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду та пройти медичний огляд до 5 червня 2025 року.

Доказів такого звернення і проходження медичного огляду до 5 червня 2025 року з метою визначення придатності до військової служби позивач до суду не надав.

З урахуванням цих норм суд встановив, що відповідач, який за результатами відповідного контролю за дотриманням позивачем правил військового обліку виявив факт не проходження до 5 червня 2025 року медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, мав законні підстави для відображення у Реєстрі інформації про порушення, що полягає у невиконанні позивачем прямого обов`язку, встановленого для військовозобов`язаних Законом №3621-IX.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з пунктом 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), Національна поліція, зокрема, за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Виходячи з вищенаведеного, органи Національної поліції за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюють адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210,210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

При цьому, доставлення військовозобов`язаного до органу ТЦК та СП в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим.

Сама ж по собі наявність з застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210 КУпАП.

Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з порушенням вимог пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX в редакції Закону №4235-IX щодо нього можуть бути вжиті передбачені законом заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема адміністративне затримання та доставлення органами Національної поліції за зверненням ТЦК та СП.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач не пройшов у встановлений законодавством строк медичний огляд, чим порушив норми Закону щодо обов`язкового проходження ВЛК, у зв`язку з чим у ІНФОРМАЦІЯ_1 були наявні підстави для направлення відповідного звернення до органів Національної поліції для доставлення позивача до ТЦК та СП. При цьому, причини не проходження медичного огляду з`ясовуються саме при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Зазначені обставини не вказують на допущення відповідачем протиправних дій.

Щодо доводів позивача про те, що він не був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а тому відомості про порушення правил військового обліку до Реєстру внесені безпідставно, то суд зазначає наступне.

У застосунку «Резерв+», сформованому позивачем та долученому до матеріалів справи, міститься графа «Порушення правил військового обліку». Водночас інформація про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку має відображатися в іншій (окремій) графі персональних відомостей про особу з зазначенням дати, номера, короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення, як це передбачено пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Тобто особа може порушувати правила військового обліку, проте наслідком такого порушення не завжди є притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, й складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Окрім того, позивач, який отримав сповіщення в застосунку «Резерв+» про порушення ним правил військового обліку, мав можливість звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема, для з`ясування питання щодо дотримання ним правил військового обліку, з метою проходження медичного огляду, однак доказів вчинення відповідних дій, у тому числі проходження медичного огляду, до суду позивачем не подано.

Таким чином, наведені позивачем доводи не приймаються судом до уваги, оскільки суперечать прямій нормі Закону - приписам п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX в редакції Закону №4235-IX.

При цьому, в межах цієї адміністративної справи не вирішується питання винуватості позивача у скоєнні ним адміністративного правопорушення, оскільки предметом цього спору є внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а не відносини між військовозобов`язаним і ТЦК та СП з приводу дотримання правил військового обліку, що становить окремий спір.

Щодо доводів Позивача про незаконність відомостей «Вас розшукує ТЦК» суд зазначає, що наведене формулювання є відображенням у військово-обліковому документі інформації про вжиття передбачених законодавством заходів щодо забезпечення доставлення військовозобов`язаного до ТЦК та СП за зверненням останнього до органів Національної поліції.

Враховуючи встановлений судом факт наявності у Відповідача законних підстав для звернення до органів Національної поліції щодо доставлення Позивача, відображення відповідної інформації в електронному військово-обліковому документі саме по собі не свідчить про здійснення ТЦК та СП самостійного розшуку Позивача.

Таким чином, доводи Позивача про відсутність у ТЦК та СП повноважень на здійснення розшуку не спростовують правомірності відображення інформації про вжиття передбачених законом заходів щодо його доставлення.

Щодо доводів Позивача про закінчення строку накладення адміністративного стягнення суд зазначає, що невиконання обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду після встановленого законом строку має ознаки триваючого правопорушення, оскільки особа перебуває у стані невиконання покладеного на неї законом обов`язку.

Разом з тим відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується виявлення Відповідачем факту невиконання Позивачем обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду 31.10.2025 року, саме ця обставина має значення для визначення перебігу строку, передбаченого статтею 38 КУпАП. Водночас предметом цього спору є правомірність внесення відповідних відомостей до Реєстру та звернення до органів Національної поліції, а не питання притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.

Сам по собі сплив строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, не зумовлює автоматичного визнання протиправними первинних дій Відповідача щодо фіксації порушення правил військового обліку, вчинених до закінчення такого строку. Водночас питання наявності на момент розгляду справи правових підстав для подальшого адміністративного затримання та доставлення підлягає оцінці окремо.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо неповідомлення органів Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення суд зазначає, що обов`язок, передбачений абзацом сімнадцятим пункту 79 Порядку №1487, виникає у разі встановлення відсутності підстав для адміністративного затримання та доставлення особи.

Оскільки судом встановлено наявність у Відповідача передбачених законодавством підстав для звернення до органів Національної поліції щодо доставлення Позивача, а доказів того, що такі підстави припинили існувати на момент розгляду справи, матеріали справи не містять, суд не встановив факту виникнення у Відповідача обов`язку щодо направлення відповідного повідомлення.

За таких обставин бездіяльність Відповідача щодо неповідомлення органів Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення не може бути визнана протиправною.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 – запис «Порушення правил військового обліку» та відомостей про розшук ОСОБА_1 – запис «Вас розшукує ТЦК»; визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не повідомленні органів Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 видалити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 – запис «Порушення правил військового обліку» та відомості про розшук ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) – запис «Вас розшукує ТЦК»; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 направити повідомлення органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), у відповідності до вимог п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

При вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

VI. Розподіл судових витрат

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позовних вимог суд не здійснює розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання видалити відомості про порушення правил військового обліку, направити повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення,- відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .

Суддя Оксана БОЙКО

.