Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №420/12276/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12276/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст. 268-272, 287 КАС України адміністративний позов 297 Комендатури охорони та обслуговування до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов 297 Комендатури охорони та обслуговування (далі - позивач) до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати:

постанову старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Віговського Ю.Д. про відкриття виконавчого провадження № 80638314 від 01.04.2026 року,

постанову старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Віговського Ю.Д. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 80638314 від 01.04.2026,

постанову старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Віговського Ю.Д. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 80638314 від 01.04.2026.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі, поновлено строк звернення до суду.

В позові зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі № 420/40191/24, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема: зобов`язано НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошового забезпечення, а також фактично виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду яке набрало законної сили 17.09.2025. На виконання рішення суду Одеським окружним адміністративним судом 05.06.2025 видано виконавчий лист. На підставі вищезазначеного виконавчого листа, та заяви ОСОБА_1 старший державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Віговський Ю. Д. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 80638314 від 01.04.2026 року. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, старший державний виконавець Віговський Ю.Д., 01.04.2026 прийняв постанову про стягнення з 297 комендатури охорони та обслуговування виконавчого збору в розмірі 34588,00 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму369 грн.

Позивач вважає вказану постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження виконавчого провадження № 80638314 протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Відповідно до довідки-перерахунку № 2709/174/29/2/244 від 01.10.2025, складеної головним бухгалтером 297комендатури, різниця між фактично нарахованим та нарахованим за рішенням суду грошовим забезпеченням становить 182 976,30 грн. Розрахунок погоджений: листом фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.10.2025 № 723/147/2/3031/пс та листом Командувача Повітряних Сил генерал-лейтенанта Анатолія КРИВОНОЖКА від 16.10.2025 № 9589/пз. 27.03.2026 року 297 комендатура перерахувала кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 через АТ "ПриватБанк". Згідно з відомістю розподілу виплат від 27.03.2026 № 260327РВ000054544948, яку банк опрацював 28.03.2026, сума виплати склала 180231,66 грн. , за вирахуванням військового збору (1,5%), у графі призначення зазначено: "Заробітна плата - виконання рішення суду № 420/40191/24". Позивач вважає, що рішення суду виконано в повному обсязі 27.03.2026 - за 4 доби до відкриття виконавчого провадження (01.04.2026). Тому ОСОБА_1 не мав правових підстав звертатися до державної виконавчої служби.

13.05.2026 до суду надійшов відзив Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому вказує, що у відділі перебуває виконавче провадження АСВП № 80638314 з примусового виконання виконавчого листа № 420/4019/24 від 05 червня 2025 року Одеського окружного адміністративного суду про зобов`язання 297 Комендатурі охорони та обслуговування здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошового забезпечення, а також фактично виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

01.04.2026 державним виконавцем, керуючись статтями 3,4, 24-27 Закону України "Про виконавче провадження", винесена постанова про відкриття виконавчого провадження 80638314, оригінал якої надіслано боржнику до виконання та сторонам до відому. 01.04.2026 державним виконавцем керуючись ст.42 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, а також державним виконавцем керуючись ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Відповідач вважає позов необгрунтованим та заперечує проти його задоволення. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Згідно бази АСВП станом на момент подання позовної заяви жодних заяв від стягувача та боржника щодо повного та фактичного виконання вимог виконавчого документу не надходило, у зв`язку з ним у державного виконавця відсутні підстави для завершення виконавчого провадження.

Згідно ч.1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.(ч.3 ст. 287 КАСУ)

Суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, викладені сторонами у заявах по суті справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 року у справі №420/40191/24, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема: зобов`язано 297 комендатуру охорони та обслуговування здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошового забезпечення, а також фактично виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання рішення суду Одеським окружним адміністративним судом 05.06.2025 видано виконавчий лист.

На підставі вищезазначеного виконавчого листа, та заяви ОСОБА_1 старший державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Віговський Ю. Д. 01.04.2026 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 80638314. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, старший державний виконавець Віговський Ю.Д., 01.04.2026 року виніс постанову про стягнення з 297 комендатури охорони та обслуговування виконавчого збору в розмірі 34588 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 369 грн. Постановою про відкриття виконавчого провадження зобов`язано позивача виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про наслідки невиконання.

Відповідно до складеної головним бухгалтером 297 комендатури довідки-перерахунку № 2709/174/29/2/244 від 01.10.2025, різниця між фактично нарахованим та нарахованим за рішенням суду грошовим забезпеченням становить 182976,30 грн. 27.03.2026 позивач платіжною інструкцією № 487 від 23.04.2026 перерахував кошти на рахунок ОСОБА_1 через АТ "ПриватБанк". Згідно з відомістю розподілу виплат від 27.03.2026 № 260327РВ000054544948, яку банк опрацював 28.03.2026, сума виплати склала 180 231,66 грн. В розділі "призначення" вказано: "заробітна плата - виконання рішення суду № 420/40191/24". Зазначена сума є результатом нарахування 182 976,30 грн за вирахуванням військового збору (1,5%), утриманих відповідно до норм Податкового кодексу України, що підтверджується розрахунком на виплату від 27.04.2026 № 2709/174/29/2/117.

Позивач наголошує, що виплата перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 у сумі 182976,30 грн. була здійснена відповідно до погодженого розрахунку та через стандартну процедуру бюджетних виплат, яка об`єктивно потребує часу на погодження, включення до заявок та проведення через Казначейство України. Тому стягнення виконавчого збору в даному випадку позивач вважає протиправним, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження рішення суду було виконано добровільно.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.

Умови і порядок виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб) та інших виконавчих документів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень … Згідно ст. 5.1. Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців)… .

Згідно зі статтею 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як передбачено ст.18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно ч. 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій щодо примусового виконання рішення, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, таке стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Відтак, отримавши від стягувача заяву про відкриття виконавчого провадження із оригіналом виконавчого документа, яким є виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду №420/40191/24 від 05.06.2025, враховуючи відсутність підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, державний виконавець у порядку та строки передбачені ст.26 та ст.27 Закону №1404-VІІІ виніс постанову про відкриття виконавчого провадження (у якій зазначив про стягнення виконавчого збору) та постанову про стягнення виконавчого збору.

Аналогічно щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору Верховний Суд висловився у постанові від 27.04.2023 року у справі №640/26475/21: "… аналізуючи положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.".

Судом при дослідженні спірної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору встановлено, що виконавцем визначено суму стягнення, а саме: згідно норм діючого законодавства з боржника підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 34588 грн., що відповідає ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (з 01.01.2026 року мінімальна зарплата встановлена у розмірі 8647 грн.).

В даному випадку позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не має право стягувати виконавчий збір, оскільки виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення, але відповідач виконав рішення суду добровільно, до відкриття виконавчого провадження.

Вичерпний перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується наведений у ч.5 ст. 27 Закону "Про виконавче провадження" .

Разом із тим, слід зазначити, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини 9 ст. 27 Закону "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З наведеного слідує, що після відкриття виконавчого провадження вже розпочинається примусове виконання рішення і, як наслідок, стягнення виконавчого збору.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.

В зв`язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження, стягнення

виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат ВП, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Відповідач підтвердив, що згідно бази АСВП станом на момент подання позовної заяви жодних заяв від стягувача або боржника щодо повного та фактичного виконання вимог виконавчого документу до ВДВС не надходило, у зв`язку з чим у державного виконавця не було підстав для завершення виконавчого провадження.

Отже, у даному випадку позивач (боржник) має невідкладно подати державному виконавцю письмову заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з добровільним виконанням рішення до його відкриття. До такої заяви додаються копії документів, що підтвержують перерахування коштів (платіжні інструкції, квитанції, розрахунок). Після отримання заяви з документами державний виконавець зобов`язаний закрити провадження та скасувати стягнення виконавчого збору.

На підставі викладеного, постанови про відкриття виконавчого провадження № 80638314 від 01.04.2026, про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 80638314 від 01.04.2026, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 80638314 від 01.04.2026, прийняті у межах компетенції державного виконавця та без порушення чинного законодавства.

На підставі викладеного, суд вважає у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та довів правомірність прийнятого рішення, а тому викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись статтями 2-9, 241-245, 250, 255, 287 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити 297 комендатурі охорони та обслуговування в задоволенні позову.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА

.