Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №420/8995/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8995/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ст. 262 ч. 5 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування довідки, зобов?язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.02.2026 року, яким ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони;

- зобов`язати Військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 направити військовозобов`язаного ОСОБА_1 на медичний огляд, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі статті 15б графи ІІ Розкладу хвороб визнала позивача придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, про що зазначено у довідці ВЛК від 12.02.2026 року №2026-0212-0812-5837-7.

Водночас, на переконання позивача, він підлягає направленню на новий медичний огляд ВЛК, оскільки, в ході медичних оглядів та обстежень було встановлено, що у нього наявний синдром залежності, а відтак вірним є діагноз за статею 15а графи ІІ Розкладу хвороб, а не за статею 15б графи ІІ Розкладу хвороб.

Не погоджуючись із висновком ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , викладеному у довідці ВЛК від 12.02.2026 року №2026-0212-0812-5837-7, позивач звернувся до суду задля його оскарження.

Ухвалою суду у справі №420/8995/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року відповідно до ч.13 ст.171 КАС України було залишено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 без руху після відкриття, та, відповідно, після усунення позивачем встановлених недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 15.06.2026 року було продовжено розгляд справи №420/8995/26.

22.06.2026 року до суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_4 (нова назва – ІНФОРМАЦІЯ_5 ) до суду надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що оскільки у позивача діагностовано «Психічні та поведінкові розлади внаслідок спільного вживання наркотиків та інших ПАР. Синдром залежності. Код МКХ-10: F19.2», лікар-психіатр та ВЛК, на його переконання, зобов`язані були застосувати статтю 15а Розкладу хвороб (яка передбачає непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку). Проте ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 , на переконання відповідача, діяла виключно в межах повноважень та відповідно до Наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, а саме відповідно до Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (Додаток 2 до Положення № 402), пункт «а» статті 15 застосовується лише у випадку тяжких психічних розладів з активним вживанням, різко вираженими змінами особистості, інтелектуально-мнестичними та психотичними порушеннями. Згідно з Епікризом №241 КНП «ООМЦПЗ» ООР (перебування на обстеженні з 13.01.2026 по 23.01.2026), соматичний стан позивача оцінено як задовільний, мислення послідовне, розладів сприйняття чи маячних переживань на момент огляду не виявлено. Лабораторні показники АЛТ (0.26) та АСТ (0.22) перебувають у межах абсолютної норми. Для застосування пункту «а» статті 15 нормативно вимагається перевищення рівня ГГТП та АЛТ/АСТ більше ніж у 5 разів вище норми, що повністю спростовується медичною картою позивача. Окрім того, сам позивач підтверджує, що остання його участь у програмі замісної підтримуючої терапії (ЗПТ) завершилась у 2023 році, а на момент огляду ВЛК у березні 2026 року активного стаціонарного лікування або гострого психотичного стану зафіксовано не було. Окрім того, позивач посилається на те, що спочатку довідкою ВЛК від 12.02.2026 року його було визнано тимчасово непридатним за статтею 17г, водночас, відповідач у відзиві наголошує, що відповідно до розділу І Положення № 402, постанови ВЛК районних ТЦК підлягають контролю та можуть бути скасовані чи змінені вищими штатними або обласними ВЛК. Оскаржувана позивачем остаточна оцінка внесена на підставі рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 (Картка огляду №268 від 17.02.2026), яким первинний помилковий висновок за ст.17г було виправлено на належну ст.15б відповідно до профілю захворювання (код F19.2 відноситься виключно до ст. 15, а не до ст. 17). Окрім того, на переконання відповідача, позивач фактично просить суд надати оцінку правильності встановленого лікарями діагнозу та вибору статті Розкладу хвороб, водночас, адміністративний суд не є спеціалізованою установою в галузі медицини та не може здійснювати оцінку діям лікарів щодо визначення ступеня придатності особи. Більш того, твердження позивача про те, що він нібито не з`являвся на огляд 16.03.2026 року, спростовуються його особистим підписом (або належним заповненням картки медичного огляду у встановленому порядку) та відміткою про проходження лікарів.

Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд у справі встановив наступне.

ОСОБА_1 08.01.2026 року отримав від ІНФОРМАЦІЯ_4 повістку №0801-9 про виклик з метою проходження військово-лікарської комісії 10.01.2026 року.

Прибувши за викликом в зазначений час для проходження ВЛК, позивач був направлений для проходження стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом до Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради, про що зазначено у довідці ВЛК від 08.01.2026 року №2026-0108-1340-3275-0.

Відповідно до епікризу №241 вбачається, що позивач перебував на обстеженні у 22 відділенні КНП «ООМЦПЗ» ООР з 13.01.2026 року по 23.01.2026 року за направленням ІНФОРМАЦІЯ_7 з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання ПАР». Після обстеження встановлено наступний діагноз: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок спільного вживання наркотиків (опіати, стимулятори) та інших ПАР. Синдром залежності. F19.2».

Позивач також посилався на те, що відповідно до п.8 виписки із медичної картки амбулаторного хворого №48 від 27.01.2026 року, виданої ТОВ «Клініка сімейної медицина Ілайф», зазначено про наступні лікувальні рекомендації – «Д» облік у нарколога та психіатра. Окрім того, 29.01.2026 року лікарем-наркологом при КНП «ООМЦПЗ» ООР було проведено огляд позивача, внаслідок чого його поставлено на «Д» облік та встановлено діагноз «ППР внаслідок вживання декількох психоактивних речовин. Синдром залежності», а також надано рецепт для амбулаторного лікування.

Враховуючи вищевказане, ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 12.02.2026 року провів медичний огляд позивача, встановив наступний діагноз «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання декількох психоактивних речовин. Синдром залежності», та на підставі статті 17г графи ІІ Розкладу хвороб визнав його тимчасово непридатним до військової служби до 02.04.2026 року.

Разом з цим, на підставі окремої думки членів ВЛК було прийнято рішення оТЦК №268 від 17.02.2026 року про зміну зі ст.17г та ст.15б, внаслідок чого довідкою ВЛК від 12.02.2026 року №2026-0212-0812-5837-7 позивача було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (непридатний до служби у підрозділах спеціального призначення, десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах).

Разом з цим, у картці обстеження та медичного огляду від 16.03.2026 року вказано про діагноз «Психічні та поведінкові розлади внаслідок сумісного вживання декількох психоактивних речовин. Синдром залежності. F19.2», та зазначено, що на підставі статті 15б Розладу хвороб позивач придатний до військової служби до тилових частин. У висновку лікаря психіатра при ІНФОРМАЦІЯ_8 від 16.03.2026 року зазначено аналогічні відомості про діагноз позивача.

Водночас, позивач за час розгляду справи посилався на те, що в ході медичних оглядів та обстежень було встановлено, що у нього наявний синдром залежності, а відтак вірним є діагноз за статею 15а графи ІІ Розкладу хвороб, а не за статею 15б графи ІІ Розкладу хвороб, а тому він підлягає направленню на новий медичний огляд.

Не погоджуючись із довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.02.2026 року, яким його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, позивач звернувся до суду задля її оскарження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно приписів ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши адміністративний позов, відзив та надані в його обґрунтування письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

За ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно ч.7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан, який продовжувався в подальшому та діє до цього часу.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Отже, обов`язки щодо призову військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч.10 статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Пункти 1.1. Розділу ІІ Положення №402 передбачають, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови).

Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І, пункту 1.4 глави І розділу ІІ Положення №402.

Відповідно до п.1.2. глави 1 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі Розклад хвороб), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я.

Відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи) призовниками, військовозобов`язаними та резервістами вносяться до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у встановленому законодавством порядку.

Згідно п.3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" (пункт 3.8. Розділу ІІ Положення №402).

Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу, інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії у трьох примірниках.

Копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Пунктом 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок № 560) передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Згідно п.21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Отже, для визначення придатності особи до військової служби остання має пройти медичний огляд і лише після такого проходження та з урахуванням висновків ВЛК про придатність до військової служби, особа може бути направлена для проходження військової служби.

Окрім того, за п.2.1 глави 2 розділу І Порядку №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Згідно п.п.2.5.1 п.2.5 глави 2 розділу І Порядку №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, ВЛК ТЦК та СП.

Відповідно до п.п.2.5.4 п.2.5 глави 2 розділу І Порядку №402 штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Згідно п.2.8 глави 2 розділу І Порядку №402 ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК.

Згідно п.3.3 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Аналізуючи вищевказане, для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п.1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.

Судом встановлено, що позивач пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 (позаштатне ВЛК ТЦК та СП), відповідно до якого визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (непридатний до служби у підрозділах спеціального призначення , десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах), про що зазначено у довідці ВЛК від 12.02.2026 року №2026-0212-0812-5837-7.

При цьому, з вказаної довідки вбачається, що вищевказаний висновок про придатність до військової служби прийнятий на підставі окремої думки членів ВЛК у рішенні оТЦК №268 від 17.02.2026 року про зміну зі ст.17г та ст.15б.

Водночас, не погоджуючись із вищевказаною довідкою ВЛК та зафіксованими у ній висновками, позивач не надав до суду доказів на підтвердження його звернення до штатного ВЛК зі скаргою чи заявою щодо перегляду висновку про придатність до військової служби.

Втім, Положення №402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови штатних (позаштатних) ВЛК (в даному випадку ВЛК при РТЦК) у судовому порядку.

Вищевказану правову позицію було підтримано у постанові П?ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 року по справі №400/13313/25.

Суд враховує посилання позивача на те, що в ході медичних оглядів та обстежень було встановлено наявність у нього синдрому залежності, який є діагноз, який відповідає статті15а графи ІІ Розкладу хвороб, водночас, на думку суду, вищевказані зауваження першочергово можуть бути підставою для подання скарги до штатного ВЛК, яка передує процедурі судового оскарження.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року по справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 у повному обсязі.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Верховний Суд у постанові 06.03.2025 року у справі №420/8830/20 посилався на низку рішень Європейського суду з прав людини, які розкривають підхід до обґрунтованості судових рішень.

Як зазначив Верховний Суд, ЄСПЛ у справі «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування довідки, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя О.В. Білостоцький

.