Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №420/6420/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6420/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі протоколу від 26.02.2026 року №10 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у зв`язку з тим, що він є членом сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайнятий постійним доглядом за нею;

- зобов`язати Комісію з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку ОСОБА_1 на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України про “Мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) як військовозобов`язаний. При цьому, він здійснює догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення – сестрою ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства.

Враховуючи вказані обставини, 23.02.2026 року через ЦНАП у м. Вознесенську (Вознесенської міської ради) позивачем була подана заява про надання йому відстрочки від призову за мобілізацією на підставі пункту 14 частини 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Проте, 28.02.2026 року на свою електронну пошту він отримав повідомлення №1/1 від 27.02.2026 року, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_5 було прийнято рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням Комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі протоколу від 26.02.2026 року №10 щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Ухвалою суду у справі №420/6420/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи в електронній формі.

25.03.2026 року до суду від представника позивача надійшли додаткові письмові докази по справі, а саме копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 від 18.03.2026 року за №10/3260 на адвокатський запит представника позивача щодо надання копії оскаржуваного рішення, оформленого протоколом засідання Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 , та документів, на підставі яких воно приймалося.

Також 25.03.2026 року до суду від представника надійшли додаткові письмові докази по справі, зокрема, копії висновків лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу від 19.03.2026 стосовно ОСОБА_2 , догляд за якою здійснює позивач, а також стосовно сестри ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка також є інвалідом ІІ групи та потребує стороннього догляду, а тому не може здійснювати догляд за сестрою ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі Комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період адміністративний позов позивача з додатками, а також ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 16.03.2026 року, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

У визначений КАС України п`ятнадцятиденний строк відзив на адміністративний позов відповідачем наданий не був, будь-яких клопотань щодо продовження строку для подання відзиву відповідачем не заявлено, будь-яких пояснень щодо неможливості надання відзиву у строк, встановлений судом, не надано.

При цьому, в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідачу було роз`яснено про можливість вирішення судом справи за наявними матеріалами відповідно до положень ч.6 ст. 162 КАС України.

Аналізуючи процесуальні норми КАС України суд доходить висновку, що незважаючи на те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, подання заяв по суті справи є правом учасників справи, як і право доводити правомірність свого рішення. Суд не наділений процесуальними важелями впливу на учасників процесу, щоб змусити їх, в тому числі суб`єкта владних повноважень, вчиняти вказані дії.

Згідно ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Батьками позивача є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Сестрою позивача є ОСОБА_2 , батьками якої також є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується актовим записом про народження, сформованим у застосунку «Дія» відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17.07.1986 року.

При цьому, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №554346.

Згідно примірнику відповіді Вознесенського відділу ДРАЦС у Вознесенському районі Миколаївської області від 18.10.2025 року вбачається факт відсутності відповідних актових записів про народження дітей та укладення шлюбу ОСОБА_2 .

Батьки позивача наразі проживають на тимчасово окупованій території за наступною адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать наступні документи: паспорти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які видані МВД у Республіці Крим після 24.02.2022 року; акт про фактичне проживання (далі мовою оригіналу – «акт о фактическом проживании») від 03.07.2023 року та довідка від 12.07.2023 року, видані Олешківською військово-цивільною адміністрацією Херсонської області (далі мовою оригіналу – Алешкинской военно-гражданской администрацией Херсонской области).

Другою сестрою позивача є ОСОБА_6 , батьками якої також є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 . При цьому, ОСОБА_3 також є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства (параноїдна шизофренія), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №554972, та згідно Висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ Групи внаслідок психічного розладу №478 від 30.09.2025 року (далі – Висновок №478) є такою, яка потребує стороннього догляду. Окрім того, згідно вищезгаданого Висновку №478 сестра позивача ОСОБА_3 наразі проживає із ОСОБА_7 , яка є дружиною позивача, що відповідачем не заперечується. За твердженням позивача, у зв`язку з епізодичними ускладненнями та погіршенням психічного стану його сестер, разом в одному будинку вони проживати не можуть.

Посилаючись на вищевказані обставини позивач зазначає, що здійснює постійний догляд за своєю сестрою - ОСОБА_2 , на підтвердження чого надано Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 09.02.2026 року (за формою Додатку №8 до Порядку КМУ №930 від 16.08.2024 року), довідку Головного управління ПФУ в Миколаївській області про перебування ОСОБА_1 на обліку як отримувача щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу (до цього перебував на обліку в Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради як отримувач такої допомоги - з 01.04.2025 року).

Враховуючи вищевказане, 23.02.2026 року позивачем через ЦНАП у м. Вознесенську (Вознесенської міської ради) була подана заява із пакетом документів про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 14 частини 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Водночас, протоколом №10 від 26.02.2026 року Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 було прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, посилаючись на наявність невійськовозобов`язаних родичів першого ступеню споріднення, котрі можуть здійснювати догляд.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо відмови у наданні відстрочки, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних позивачем дій та рішень суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов та інші надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Дія указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, зокрема дія воєнного стану на території України пролонгується станом на теперішній час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено у Законі України №2232-XII від 25.03.1992 року «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон України №2232-XII) (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч.1 ст.1 Закону України №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону України №2232-XII).

Згідно ч.5 ст.22 Закону України №2232-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі - Закон України №3543-XII) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст.1 Закону України №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України №3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно п.14 ч.1 ст.23 Закону України №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які є членами сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи;

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 було затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок №560) (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), який визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (п.1 Порядку №560).

Згідно п.56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Відповідно до п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до п.60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до п.61 Порядку №560 військовозобов`язані, які здійснюють догляд (постійний догляд) за особами, зазначеними у пунктах 9, 13, 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, та які не мають права на призначення компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем свого перебування на військовому обліку із заявою у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, до якої додається письмова заява особи, яка потребує догляду чи постійного догляду, довільної форми із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків, про підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані її утримувати (чоловік/дружина, працездатні діти), чи інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відокремлений відділ перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаної особи та особи, яка потребує догляду (постійного догляду), наявність інших зареєстрованих/задекларованих осіб за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи, яка потребує догляду, з використанням відомостей Державного електронного реєстру військовозобов`язаних України, Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну. Матеріали за результатами перевірки надсилаються керівнику виконавчого органу місцевого самоврядування за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного, який здійснює догляд.

У разі виявлення невідповідності наведених у заяві військовозобов`язаного даних або непідтвердження факту встановлення здійснення ним догляду (постійного догляду) комісією заява не розглядається.

Для встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) військовозобов`язаний, який здійснює догляд (постійний догляд), звертається із заявою на ім`я керівника виконавчого органу сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Розгляд заяви здійснює комісія із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), рішення про утворення якої приймається керівником виконавчого органу сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного, який звернувся із відповідною заявою.

До складу комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше п`яти осіб.

За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) з урахуванням наданих районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом матеріалів складає акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8). Зазначений акт є одним із документів, які надаються військовозобов`язаним до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Крім того, згідно Додатку №5 до Порядку №560 закріплено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Зокрема, 1) для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи (п.14) необхідно надати наступні документи, що підтверджують право на відстрочку:

- документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки);

- один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ;

- документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

2) для особи, за якою здійснюється догляд:

- один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Аналізуючи вищезазначене суд доходить висновку, що для отримання відстрочки на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України №3543-XII військовозобов`язаному необхідно звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем свого перебування на військовому обліку із відповідною письмової заявою. Крім того, до такої заяви також долучається перелік документів, визначений Додатком №5 до Порядку №560, зокрема, але не виключно, один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачем разом із заявою про надання відстрочки від 23.02.2026 року на підтвердження факту неможливості членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за його сестрою з інвалідністю II групи було надано паспорти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (батьки), які видані МВД у Республіці Крим після 24.02.2022 року; акт про фактичне проживання від 03.07.2023 року та довідку від 12.07.2023 року, видані Олешківською військово-цивільною адміністрацією Херсонської області. Позивач посилається на те, що їх із сестрою батьки наразі проживають на тимчасово окупованій території за наступною адресою: АДРЕСА_1 , та з цих підстав не можуть здійснювати постійний догляд за їх донькою, яка є особою з інвалідністю групи.

Разом з тим, Додаток №5 до Порядку №560 на підтвердження факту неможливості членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю II групи передбачає надання виключно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ. При цьому, вищевказаний перелік документів є вичерпним.

Водночас, як вбачається із долученого переліку документів до заяви про надання відстрочки, поданої через ЦНАП 23.02.2026 року, вищевказані документи позивачем на розгляд ІНФОРМАЦІЯ_4 надані не були.

З цього приводу суд зазначає, що п. 14 ч.1 ст. 23 Закону № 3543-XII пов`язує наявність права на відстрочку від мобілізації у члена сім`ї другого ступеня споріднення не з наявністю або відсутністю у члена сім`ї першого ступеня споріднення можливості або бажання здійснення догляд, а виключно із наявністю такої особи, крім випадків коли вона сама потребує постійного догляду.

Вищевказаний висновок викладений у постанові П?ятого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 року у справі №400/8699/24.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи, та враховуючи наведені норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позивач не надав всіх документів, які визначені Додатком 5 до Порядку №560 та надають право на відстрочку відповідно до п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналізуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії у формі протоколу від 26.02.2026 року №10.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Пов`язаними між собою можна уважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.

Суд зазначає, що в позовній заяві ОСОБА_1 заявлено кілька вимог, які виникли із спільного юридичного факту, тобто мають єдину підставу позову.

У даному випадку, основною позовною вимогою є визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі протоколу від 26.02.2026 року №10 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, а похідною - зобов`язання Комісії надати відстрочку ОСОБА_1 на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основної позовної вимоги, в такому випадку похідна від неї позовна вимога також не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі Комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя О.В. Білостоцький

.