Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №420/6879/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6879/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії НОМЕР_1 Прикордонного загону ДПСУ (щодо відмови військовослужбовцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

- зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін ДПСУ ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) звільнити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії – начальник групи прикордонних катерів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та 18.12.2025 року звернувся до управління прикордонного загону з рапортом №1.5/35669/25-Вн про звільнення з військової служби в запас Збройних сил України, згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу.

Вказаний рапорт був обґрунтований тим, що військовослужбовцю необхідно здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Проте, 26.02.2026 року позивач отримав від начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 Прикордонного загону ДПСУ роз`яснення №08.1/4076/26-Вн, відповідно до якого, рапорт №1.5/35669/25-Вн від 18.12.2025 року не було реалізовано, у зв`язку з наявністю інших членів сім`ї першого ступенів споріднення. Даний висновок був зроблений на підставі того, що під час вивчення рапорту та матеріалів долучених до нього, встановлено що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є членом сім`ї першого ступеня споріднення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (рідний син), може надавати послуги за важко хворою матір`ю.

Позивач, вважаючи дії начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 Прикордонного загону ДПСУ щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", протиправними та необґрунтованими, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/6879/26 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у матері позивача – ОСОБА_3 наявні інші крім позивача члени сім`ї першого ступеня споріднення, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (рідний син).

Тобто, основною підставою для відмови у прийнятті рішення щодо звільнення позивача з діючої військової служби, а саме з лав Державної прикордонної служби України, слугувало те, що у ОСОБА_3 , яка є матір`ю позивача та являється особою з ІІ групою інвалідності, є інші, крім позивача, члени сім`ї першого ступеня спорідненості, а саме син ОСОБА_2 , а також, те, що позивач не надав підтверджуючі документи щодо наявності у ОСОБА_2 потреби у здійсненні за ним постійного догляду, яка підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії – начальник групи прикордонних катерів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

18.12.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з рапортом №1.5/35669/25-Вн щодо звільнення його з військової служби в запас Збройних сил України, згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу.

Вказаний рапорт був обґрунтований тим, що військовослужбовцю необхідно здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

До вказаного рапорту ОСОБА_1 додано наступні документи: Медичний висновок ЛКК ОСОБА_4 , на 1 арк. 2. Виписка з акту огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_4 на 1 арк.; 3. Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду ОСОБА_4 , на 1 арк; 4. Довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_4 на 2 арк; 5. Індивідуальна програма реабілітації інваліда ОСОБА_4 , на 2 арк.; 6. Паспорт громадянки України ОСОБА_4 , на 1 арк.; 7. Картка платника податків ОСОБА_4 , на 1 арк.; 8. Свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_4 , на 2 арк.; 9. Свідоцтво про народження ОСОБА_5 , на 1 арк.; 10. Свідоцтво про народження ОСОБА_6 , на 1 арк.; 11. Паспорт громадянина України ОСОБА_5 , на 5 арк.; 12. Паспорт громадянина України ОСОБА_6 , на 5 арк.; 13. Картка платника податків ОСОБА_5 , на 1 арк.; 14. Картка платника податків ОСОБА_6 , на 1 арк.; 15. Пенсійне посвідчення ОСОБА_6 , на 2 арк.; 16. Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_7 , на 4 арк.; 17. Витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_8 , на 1 арк.

Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_3 , яка є матір`ю позивача, має ІІ групу інвалідності (безстроково) по загальному захворюванню, та потребує постійного стороннього догляду на 1 рік з 06.02.2025 по 06.02.2026, що підтверджується медичним висновком ЛКК №46 від 06.02.2025 року КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» ОМР.

Відповідно до Висновку КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду» №33 від 22.01.2026 року ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання – АДРЕСА_2 ), визначено потребу в постійному сторонньому догляді( висновок дійсний до 22.01.2027 року).

Також позивач надав відповідні відомості (паспорт, ідентифікаційний код, пенсійне посвідчення, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_2 ) на підтвердження наявності іншого члена сім`ї І ступеню, а саме ОСОБА_2 , який є рідним братом позивача, та сином ОСОБА_3 , і має ІІІ групу інвалідності, починаючи з 15.08.2025 та дійсна до 01.09.2026 (дата переогляду).

За наслідками розгляду поданого позивачем рапорту, відповідач листом від 26.02.2026 №08.1/4076/26-Вн, повідомив, що у зв`язку із наявністю інших членів сім`ї першого ступеню споріднення відносно мати позивача, підстави щодо звільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, відсутні.

Проте, позивач із вказаною відмовою не погоджується,вказуючи, що подав докази необхідності здійснення постійного догляду за своєю матір`ю, яка має II групу інвалідності та документально довів неможливість (відсутність) у його матері інших членів сім`ї як першого, так і другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за нею постійний догляд, вважає, що має право на звільнення з військової служби згідно "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а відмова у звільненні є протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірним в межах розгляду даної справи є оскаржуване рішення, яким позивачеві відмовлено у звільненні з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 № 2232-XII.

Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Статтею 24 Закону № 2232-XII унормовано початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).

Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

В свою чергу, абзацом 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008).

Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.

Так, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідачем не заперечується те, що матір позивача є особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду, а також зауважень щодо інших поданих документів до рапорту.

Водночас, підставою для відмови позивачеві у звільненні слугувала та обставина, що його рідний брат - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є членом сім`ї першого ступеня споріднення, та може доглядати за важко хворою матір`ю, а також те, що позивач не надав підтверджуючі документи щодо наявності потреби ОСОБА_2 у здійснення за ним постійного догляду, яка підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Аналізуючи зміст абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 виснував, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Так, судом встановлено та підтверджується відповідачем у справі, що позивач надав додатки до рапорту, з яких вбачається, що ОСОБА_3 , яка є матір`ю останнього та має ІІ групу інвалідності (безстроково) по загальному захворюванні та те що вона потребує постійного стороннього догляду на 1 рік з 06.02.2025 по 06.02.2026. А також позивач надав підтверджені відомості про наявність іншого члена сім`ї І ступеню, а саме ОСОБА_2 , який є рідним братом позивача та сином ОСОБА_3 . Зі змісту наданих документів вбачається, що ОСОБА_2 (брат) має ІІІ групу інвалідності, починаючи з 15.08.2025 та дійсна до 01.09.2026 (дата переогляду).

Проте належних, допустимих доказів, що ОСОБА_2 (брат) за станом здоров"я не може здійснювати постійний догляд за матір"ю, позивачем до свого рапорту додано не було.

При цьому, відповідач, за наслідками розгляду наданих позивачем разом з рапортом документів, дійшов висновку, що у зв`язку із наявністю інших членів сім`ї першого ступеню споріднення відносно мати позивача, підстави щодо звільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ – відсутні.

Водночас, судом критично сприймаються посилання позивача на наявність Висновку ЛКК №21/55 від 20.01.2026 року, виданого КНП «ЦПМСД №18» Одеської міської ради, відносно рідного брата позивача - ОСОБА_9 , а також Листа НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, наданого на відповідний адвокатський запит, позаяк в означеному Листі, у тому числі, зазначено: " НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України, в межах компетенції, розглянуто Ваш запит від 12.06.2026 №б/н, який зареєстровано 17.06.2026 за №6002-26-Вх. Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України. За результатом розгляду повідомляємо, що 22.01.2026 за №1.5/3907/26-Вн зареєстровано рапорт старшого сержанта ОСОБА_10 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з додатком (медичний висновок ЛКК №21/55, виданий КНП «ЦПМСД №18» Одеської міської ради, виданий ОСОБА_6 ). Поряд з цим повідомляємо, що старший сержант ОСОБА_11 має право повторно звернутись із рапортом на звільнення".

Втім, суд зазначає, що перелік доданих позивачем до Рапорту документів, вказаного Висновку ЛКК №21/55 від 20.01.2026 року, виданого КНП «ЦПМСД №18» Одеської міської ради, відносно рідного брата позивача - ОСОБА_9 , не містить.

При цьому, як з`ясовано судом, у матеріалах справи відсутні будь – які докази на підтвердження відповідного додаткового звернення ОСОБА_12 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), внаслідок якого був наданий на розгляд вказаний документ - Висновок ЛКК №21/55 від 20.01.2026 року, виданий КНП «ЦПМСД №18» Одеської міської ради, відносно рідного брата позивача ОСОБА_9 .

Окрім того, у вищевказаному Листі НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, у тому числі, зазначено, що «…За результатом розгляду повідомляємо, що 22.01.2026 за №1.5/3907/26-Вн зареєстровано рапорт старшого сержанта ОСОБА_10 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з додатком (медичний висновок ЛКК №21/55, виданий КНП «ЦПМСД №18» Одеської міської ради, виданий ОСОБА_6 )».

Натомість у письмовій відповіді на відзив на позовну заяву позивач, серед іншого, вказав «Оскільки Висновок від 20.01.2026 року є одним з ключових для розгляду рапорту позивача щодо звільнення від 18.12.2025 року, останній 22.01.2026 надав даний Висновок відповідачу та він був залучений до документообігу відповідача за вхідним №1.5/3904/26-вн.».

Отже, з наведеного вбачається, що позивач та відповідач вказали різні вхідні номери, за якими, як стверджується, був зареєстрований вказаний документ, а саме Висновок ЛКК №21/55 від 20.01.2026 року, виданий КНП «ЦПМСД №18» Одеської міської ради, відносно ОСОБА_9 .

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач, відмовляючи позивачеві у задоволенні рапорту про звільнення його з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у зв`язку з не наданням у повному обсязі необхідних документів, діяв цілком правомірно та з урахуванням відповідних приписів чинного законодавства, а відтак, суд доходить висновку щодо відсутності протиправних дій з боку відповідача, та, як наслідок, необґрунтованості та безпідставності позовних вимог ОСОБА_12 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, та зобов`язання вчинити певні дії.

Водночас, враховуючи встановлені вище окреслені фактичні обставини, наявність на час розгляду даної справи Медичного Висновку ЛКК №21/55 від 20.01.2026 року, виданого КНП «ЦПМСД №18» Одеської міської ради, згідно змісту котрого рідний брат позивача ОСОБА_13 є особою з інвалідністю 111 групи, та за станом здоров`я не може надавати послуги з догляду за важко хворою особою, зокрема, матір`ю, яка при цьому, їх потребує, суд доходить висновку щодо необхідності вийти за межі позовних вимог, зобов`завши відповідача - НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) повторно розглянути Рапорт ОСОБА_12 від 18.12.2025 року №1.5/35669/25-Вн щодо звільнення його з військової служби в запас Збройних сил України, та прийняти законне обґрунтоване рішення, враховуючи окреслені у судовому рішенні висновки суду, а також наявний наразі обсяг доданих до нього документів, у тому числі, вказаний Медичний Висновок ЛКК №21/55 від 20.01.2026 року КНП «ЦПМСД №18» Одеської міської ради.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 9 КАС України унормовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, та зобов`язання вчинити певні дії, є такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_12 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

2 .Зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) повторно розглянути Рапорт ОСОБА_12 від 18.12.2025 року №1.5/35669/25-Вн щодо звільнення його з військової служби в запас Збройних сил України, та прийняти законне обґрунтоване рішення, враховуючи окреслені у судовому рішенні висновки суду, а також наявний наразі обсяг доданих до нього документів, у тому числі, Медичний Висновок ЛКК №21/55 від 20.01.2026 року КНП «ЦПМСД №18» Одеської міської ради.

3. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 26.08.2026 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 01.06.2026 р. по 26.06.2026 р., а також з 11.08.2026 по 14.08.2026 року, включно.

Суддя Ю.В. Харченко

Адміністративний позов ОСОБА_12 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

2. Зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) повторно розглянути Рапорт ОСОБА_12 від 18.12.2025 року №1.5/35669/25-Вн щодо звільнення його з військової служби в запас Збройних сил України, та прийняти законне обґрунтоване рішення, враховуючи окреслені у судовому рішенні висновки суду, а також наявний наразі обсяг доданих до нього документів, у тому числі, Медичний Висновок ЛКК №21/55 від 20.01.2026 року КНП «ЦПМСД №18» Одеської міської ради

26.08.2026