Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №420/16594/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16594/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 04.06.2026 року (сформовано в підсистемі «Електронний суд» 02.06.2026 року) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 17 грудня 2022 року (основні, додаткові види, одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 25 лютого 2022 року по 17 грудня 2022 року, із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 09.06.2026 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із цим позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з 25.02.2022 року по 17.12.2022 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та перебував на грошовому забезпеченні відповідача.

Представник позивача зазначає, що під час проходження військової служби Військовою частиною НОМЕР_2 нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року, у розмірі 1762,00 грн.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, яким, зокрема, було внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704.

На думку позивача, з 29.01.2020 року відновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 у первісній редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, позивач вважає, що при визначенні розміру його грошового забезпечення за спірний період з 25.02.2022 року по 17.12.2022 року відповідач повинен був визначати розміри посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, та відповідних тарифних коефіцієнтів.

04.11.2025 року представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_2 із заявою щодо здійснення відповідного перерахунку грошового забезпечення позивача за період проходження ним військової служби.

Листом №1540 від 24.05.2026 року Військова частина НОМЕР_2 відмовила у здійсненні такого перерахунку.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення у належному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

24.06.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідач вказує, що позивачем здійснено вибіркове застосування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 у редакції, яка діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103.

Зокрема, відповідач зазначає, що первісна редакція пункту 4 Постанови №704 передбачала визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

На думку відповідача, зазначена норма не може застосовуватися вибірково лише в частині використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб без одночасного врахування положення щодо 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Разом з цим відповідач посилається на положення пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якого мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат.

Відповідач також зазначає, що визнання постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 не має наслідком автоматичного поновлення дії попередньої редакції пункту 4 Постанови №704.

На переконання відповідача, ані Кодекс адміністративного судочинства України, ані інші акти законодавства не визначають автоматичне поновлення дії нормативно-правового акта, який регулював відповідні правовідносини раніше, як наслідок визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним.

Також відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені у постановах від 11.12.2019 року у зразковій справі №240/4946/18, від 27.05.2021 року у справі №520/5794/2020 та від 10.09.2021 року у справі №480/5496/20, та зазначає, що мінімальна заробітна плата чи її частина не застосовується як розрахункова величина для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями.

Окремо відповідач звертає увагу, що примітки до додатків 1 та 14 до Постанови №704 мають пояснювальний характер, визначають механізм обчислення посадових окладів та окладів за військовими званнями та самостійних норм права не містять.

Крім того, відповідач зазначає, що визначення розрахункової величини та розмірів посадових окладів для обчислення грошового забезпечення військовослужбовців належить до повноважень Кабінету Міністрів України, а не військової частини. Військова частина НОМЕР_2 , здійснюючи нарахування та виплату грошового забезпечення, діяла на підставі та в межах чинного нормативно-правового регулювання та не мала дискреційних повноважень самостійно змінювати встановлений Кабінетом Міністрів України порядок визначення складових грошового забезпечення.

Відповідач вважає, що у його діях відсутня протиправність, оскільки грошове забезпечення позивача нараховувалось відповідно до положень Постанови №704, а тому правові підстави для здійснення заявленого позивачем перерахунку відсутні.

З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

26.06.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає про незгоду з доводами відповідача, вважає їх безпідставними та необґрунтованими та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача зазначає, що у відзиві відповідач наполягає на правомірності використання під час нарахування усіх складових грошового забезпечення позивача розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року, відповідно до Постанови №704 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103.

Позивач з такими доводами не погоджується та зазначає, що вони суперечать нормам чинного законодавства та правовим висновкам Верховного Суду, сформованим у подібних правовідносинах.

Представник позивача наголошує, що з 29.01.2020 року, тобто з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, відсутні правові підстави для застосування при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.

При цьому представник позивача зазначає, що Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб щороку змінювався, зокрема, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01.01.2022 року його встановлено у розмірі 2481,00 грн.

Таким чином, на думку представника позивача, з 29.01.2020 року виникли правові підстави для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

З огляду на те, що спірний період охоплює час з 25.02.2022 року по 17.12.2022 року, представник позивача вважає, що під час нарахування грошового забезпечення позивача відповідач повинен був застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2022 року у розмірі 2481,00 грн, а не розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.

На підставі викладеного представник позивача просить суд врахувати наведені у відповіді на відзив доводи та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

Сторони не заперечують, що ОСОБА_1 у період з 25.02.2022 року по 17.12.2022 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджено записами у військовому квитку Серія НОМЕР_4 .

У період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 грошове забезпечення позивача обчислювалося із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року у розмірі 1762,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт.

04.11.2025 року представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_2 із заявою про здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 року по 17.12.2022 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів.

Листом №1540 від 24.05.2026 року Військова частина НОМЕР_2 відмовила у здійсненні такого перерахунку, посилаючись на правомірність визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Не погодившись із нездійсненням відповідачем перерахунку та виплати грошового забезпечення у заявленому розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII.

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та схему тарифних коефіцієнтів за військовими (спеціальними) званнями.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» внесено зміни до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, саме з 29.01.2020 року – дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 – діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка існувала до зазначених змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 року діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року.

Разом з тим, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови №704, так і станом після 29.01.2020 року та неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правових актів, яким є Постанова №704, місце таких актів у системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону як акту вищої юридичної сили.

Таким чином, з урахуванням положень пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII, за якими після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що пункт 4 Постанови №704 з 29.01.2020 року має застосовуватись у редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

За таких встановлених обставин судом відхиляються доводи відповідача щодо незастосування до спірних правовідносин пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Суд встановив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн, у той час як Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року встановлювався у розмірі 1762 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для підвищення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, враховуючи, що у спірний період з 25.02.2022 року по 17.12.2022 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та отримував грошове забезпечення, суд доходить висновку, що при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача відповідач мав застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, а саме 2481 грн, помножений на відповідний тарифний коефіцієнт.

Водночас застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача за спірний період розрахункової величини у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року, не відповідає наведеним вище положенням законодавства.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 не мало наслідком застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції, яка існувала до внесення відповідних змін, оскільки відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень, які регулюють грошове забезпечення військовослужбовців строкової військової служби, оскільки матеріалами справи не підтверджено проходження позивачем у спірний період саме строкової військової служби. Саме по собі посилання відповідача у відзиві на порядок визначення посадових окладів військовослужбовців строкової військової служби не є достатнім доказом на підтвердження належності позивача до такої категорії військовослужбовців.

Отже, з 29.01.2020 року при визначенні розміру посадових окладів та окладів за військовими званнями підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Таким чином, суд доходить висновку, що нездійснення Військовою частиною НОМЕР_2 перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 року по 17.12.2022 року з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, є протиправним.

Відповідно, з метою ефективного захисту порушеного права позивача належить зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25.02.2022 року по 17.12.2022 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року – 2481 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, оскільки розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за спірний період мав визначатися із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, відповідному перерахунку підлягає і грошове забезпечення позивача, розмір якого обчислювався з урахуванням таких складових.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25.02.2022 року по 17.12.2022 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року – 2481 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та належать задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки судовий збір позивачем не сплачувався, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 17 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення (основних, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 25 лютого 2022 року по 17 грудня 2022 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року – 2481 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко