Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №420/12057/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12057/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 28 квітня 2026 року (сформовано в підсистемі «Електронний суд» 25.04.2026 року) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), в якій позивач просить:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 усіх складових щомісячного грошового забезпечення з 10.03.2022 року по 19.05.2023 року та з 01.07.2025 року по 16.03.2026 року всупереч чинній до 20.05.2023 року редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та з 18.06.2025 року, у зв`язку з втратою чинності пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів та з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 усіх складових щомісячного грошового забезпечення з 10.03.2022 року по 19.05.2023 року та з 01.07.2025 року по 16.03.2026 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до чинної до 20.05.2023 року редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та з 18.06.2025 року, у зв`язку з втратою чинності пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів та з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , розрахованих за період проходження служби з 10.03.2022 року по 19.05.2023 року та з 01.07.2025 року по 16.03.2026 року, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2025 та 2026 роки, одноразової грошової виплати у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2022, 2023, 2025 та 2026 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2022, 2023, 2025 та 2026 роки як учаснику бойових дій, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», всупереч чинній до 20.05.2023 року редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та з 18.06.2025 року у зв`язку з втратою чинності пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , розрахованих за період проходження служби з 10.03.2022 року по 19.05.2023 року та з 01.07.2025 року по 16.03.2026 року, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2025 та 2026 роки, одноразової грошової виплати у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2022, 2023, 2025 та 2026 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2022, 2023, 2025 та 2026 роки як учаснику бойових дій, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до чинної до 20.05.2023 року редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та з 18.06.2025 року у зв`язку з втратою чинності пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період з 10.03.2022 року по 16.03.2026 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та отримував грошове забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.

Позивач зазначає, що 16.03.2026 року його звільнено у запас за сімейними обставинами наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 16.03.2026 року №75.

14.04.2026 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 із заявою про здійснення перерахунку та виплату усіх складових щомісячного грошового забезпечення за період з 10.03.2022 року по 19.05.2023 року та з 01.07.2025 року по 16.03.2026 року, а також належних йому одноразових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Листом від 21.04.2026 №636/1104 відповідач відмовив у здійсненні відповідного перерахунку та виплати.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та зазначає, що у спірні періоди він отримував у заниженому розмірі як основні види грошового забезпечення — посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, так і додаткові види грошового забезпечення, зокрема премію, надбавки, а також одноразові виплати — матеріальну допомогу на оздоровлення, одноразову грошову виплату у разі звільнення з військової служби та грошову компенсацію за невикористані дні основної й додаткової відпусток.

На думку позивача, за період з 10.03.2022 року по 19.05.2023 року нарахування усіх складових його грошового забезпечення мало здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Позивач посилається на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.

У зв`язку з цим позивач вважає, що з 29.01.2020 року підлягала застосуванню редакція пункту 4 Постанови №704, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.

Також позивач посилається на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, яким пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 визнано протиправним та нечинним.

У зв`язку з цим позивач вважає, що з 18.06.2025 року відповідач також повинен був здійснювати нарахування грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Оскільки відповідного перерахунку та доплати складових щомісячного грошового забезпечення та одноразових виплат відповідачем здійснено не було, позивач вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.

До суду 14 травня 2026 року (документ сформовано в системі ЕС 13.05.2026) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Військова частина НОМЕР_2 заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що у судовій практиці відсутній єдиний підхід щодо застосування різних редакцій пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

На думку відповідача, первинна редакція пункту 4 Постанови №704 не може застосовуватися вибірково лише в частині використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, без урахування передбаченого тією самою нормою положення щодо 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому відповідач посилається на пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, яким встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та інших виплат.

Також відповідач зазначає, що визнання нормативно-правового акта або його окремих положень протиправними та нечинними не має наслідком автоматичного поновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта.

Відповідач звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 пункт 4 Постанови №704 було викладено в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Крім того, відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови №704 та вважає, що підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, немає.

З огляду на викладене відповідач вважає, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 10 березня 2022 року по 16 березня 2026 року.

Так, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 10.03.2022 року № 43 старшого солдата запасу ОСОБА_2 з 10 березня 2022 року зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 16.03.2026 року №75 ОСОБА_1 звільнено у запас за сімейними обставинами та з 16 березня 2026 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Цим наказом передбачено виплату позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік – 23 доби, 2023 рік – 5 діб, 2025 рік – 5 діб, 2026 рік – 6 діб у сумі 48552,33 грн.; грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2022 рік – 14 діб, 2023 рік – 14 діб, 2024 рік – 14 діб, 2025 рік – 14 діб, 2026 рік – 14 діб у сумі 77242,35 грн.; одноразову грошову допомогу по звільненню у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 13 календарних років у сумі 215175,09 грн.

На заяву позивача про перерахунок грошового забезпечення листом від 21 квітня 2026 року № 636/1104 Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що відсутні правові підстави для перерахунку грошового забезпечення, оскільки пункт 4 постанови КМУ № 704 діє в редакції згідно з пункту 6 постанови КМУ № 103.

Судом досліджено надані відповідачем довідки про детальний розрахунок грошового забезпечення позивача за спірний період та грошовий атестат від 16 березня 2026 року № 636/732.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі, -Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі, - Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).

Пунктом 6 постанови №103 внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020, та неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що п.4 постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись в наступній редакції: «Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».

За таких встановлених обставин судом відхиляються доводи відповідача щодо незастосування до спірних правовідносин п. 4 постанови КМУ № 704.

Суд встановив, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2 102 гривні, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року, - 2270 грн, у 2022 році з 01 січня 2022 року – 2481 грн, у 2023 році з 01 січня 2023 року - 2684 грн, з 01 січня 2024 року – 3028 грн, з січня 2025 року – 3028 грн, з 01 січня 2026 рок у- 3328 грн, в той час коли Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для підвищення посадового окладу та окладу за військовим звання позивача, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», яка набрала чинності 20.05.2023, було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 20 травня 2023 розрахунковою величиною щодо визначення розміру окладів є стала величина – 1762 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, залишено без змін.

Водночас постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року по справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року – скасовано та у задоволенні позовної заяви – відмовлено.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», яка набрала чинності 20.05.2023, та якою було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, на дату розгляду справи, є чинною, та її правомірність підтверджена постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року по справі № 320/29450/24.

За таких встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що правомірними вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого виходячи із розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року, є лише за період з 10 березня 2022 року по 19 травня 2023 року.

Враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги належать задоволенню за період з 10 березня 2022 року по 19 травня 2023 року.

Щодо періоду з 01.07.2025 року по 16.03.2026 року, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо обчислення позивачу грошового забезпечення (розміру посадового окладу та окладу за військовим званням), грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, виходячи із розрахункової величини щодо визначення розміру окладів сталої величини – 1762 грн., є правомірними, з наведених вище судом обґрунтувань, а саме з підстав того, що постанова КМУ № 481 визнана постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року по справі № 320/29450/24 правомірною.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц та від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Таким чином, судове рішення суду першої та апеляційної інстанції по справі №320/29450/24 не породжує правових наслідків з моменту їх ухвалення на дату розгляду цієї справи та не мають ретроспективної та перспективної дії у часі.

Також суд враховує, що у постанові від 16.07.2026 по справі №320/29450/24 Верховний Суд дійшов висновків, що встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Уряду, тобто зазначене питання є сферою правового регулювання саме Кабінету Міністрів України (у тому числі, встановлення базової величини).

Крім того, Верховний Суд вказав, що у жодних з профільних законодавчих актів законодавець не визначив базовий критерій для здійснення розрахунку посадового окладу грошового забезпечення, що, відповідно, не дозволяє суду констатувати, що вносячи зміни до Постанови №704 у частині встановлення базової величини для розрахунку грошового забезпечення, Уряд діяв не в межах своєї компетенції, визначеної статтею 117 Конституції України, та поза повноважень, установлених статтею 20 Закону №794-VII.

Як наслідок, Верховний Суд уважає помилковими твердження судів першої та апеляційної інстанцій у справі №320/29450/24 про те, що КМУ не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема у твердому (фіксованому) розмірі, оскільки таке не передбачено та не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили (Закону №1774-VІІІ).

За таких обставин суд доходить висновку, що у цій частині позовні вимоги є безпідставними та не належать задоволенню.

Щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення 2022,2023 роки, суд зазначає таке.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2011-XII (далі, в тому числі, - Закон№ 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до вимог ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1, 2 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі – Порядок № 260) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

З огляду на те, що грошова допомога на оздоровлення мають бути обчислені з грошового забезпечення позивача та посадового окладу, який за період з 10 березня 2022 року по 19 травня 2023 року відповідачем була обчислена неправильно, з вище наведених судом обґрунтувань, суд доходить висновку, що наведені позовні вимоги за вказаний період є правомірними та належать задоволенню.

Решт із перелічених у вказаній позовній вимоги виплат: грошової допомоги на оздоровлення 2025,2026 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, суд зазначає, що ці виплати було вже нараховано та виплачено позивачу після 19 травня 2023 року, а тому дії відповідача щодо обчислення та виплати таких виплат, виходячи із розрахункової величини щодо визначення розміру окладів в розмірі 1762 грн., є правомірними і у цій частині позовні вимоги щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки, не належать задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір не належить стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовну заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) усіх складових щомісячного грошового забезпечення та виплаченої грошової допомоги на оздоровлення за період з 10.03.2022 року по 19.05.2023 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) усіх складових щомісячного грошового забезпечення та виплаченої грошової допомоги на оздоровлення за період з 10.03.2022 року по 19.05.2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко