Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №400/8383/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 р. № 400/8383/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕКСІМ", вул. Марка Кропивницького, 32 /1,м. Миколаїв,54005,

до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті, вул. Фізкультури, 9,м. Київ,03150,

провизнання протиправними та скасування постанов від 26.06.2025 №ОПШ051248, №ОПШ051249,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов :

№ОПШ051248 від 26.06.2025 про застосування до ТОВ «УКРЕКСІМ»

адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн.;

№ОПШ051249 від 26.06.2025 про застосування до ТОВ «УКРЕКСІМ»

адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що п.22.5 Правил дорожнього руху встановлено різні нормативні вагові параметри для вантажних транспортних засобів в залежності від того, по якій дорозі вони рухаються державного чи місцевого значення. Зокрема дорогами державного значення двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (як в даному випадку мало місце) може рухатися із фактичною масою до 40 тон, в той час як дорогами місцевого значення - до 24 тон. Правилами дорожнього руху передбачено 3.15 Рух транспортних засобів, маса яких перевищує ... т, заборонено. Цей знак забороняє рух транспортних засобів, у тому числі їх составів, загальна фактична маса яких перевищує зазначену на знакові. Зона дії знаку — від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, — до кінця населеного пункту. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Обидва водії в Актах перевірки №064926 та №064672 зазначали про відсутність забороняючих знаків на дорозі. Елеватор, на якому завантажувалися авто також розташований а/д С042135 об`їзд смт Широке . Транспортні засоби не могли виїхати на дорогу державного значення для перевезення вантажу, оскільки інших доріг в місці завантаження немає. Позивач зазначає, що відповідачем було винесено спірні Постанови поза межами строку визначеного п.16 вказаного Порядку №1567, що є самостійною підставою для визнання Постанов №051248 та №051249 від 26.06.2025р. протиправними. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 158/286/17 та постанові ВС від 19 травня 2020 року у справі № 404/1794/16-а.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки не обізнаність водія про його рух дорогою загального користування місцевого значення є суб`єктивною обставиною та не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за перевезення вантажу з перевищенням допустимих вагових параметрів, адже така обставина не змінює значення дороги. Необізнаність водія та автомобільного перевізника з вимогами пп. б.) п.22.5 ПДР України, щодо нормативно дозволеної маси транспортного засобу з вантажем, з якою можна рухатися дорогою місцевого значення, не звільняє їх від обов`язку дотримуватися вказаної норми. У відповідності до статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Оскільки перевізник завчасно знав маршрут руху, що підтверджується наданою під час перевірки товарно-транспортною накладною, то повинен був врахувати габаритно-вагові норми, встановлені для тієї чи іншої ділянки дороги і відповідно перевозити ту масу вантажу, яка не спричинить руйнування доріг загального користування. Доводи Позивача в частині відсутності тих чи інших знаків є безпідставними та необґрунтованими, та не можуть бути підставою для визнання протиправними спірних постанов. Розгляд справи позивача з перевищенням двомісячного строку, встановленого Порядком № 1567, не є тим порушенням, яке має тягнути обов`язкове скасування прийнятої за результатами розгляду постанови про накладення адміністративно- господарського штрафу, оскільки такий штраф накладено з дотриманням строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.262 КАС України без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

26.03.2025 на а/д С042135 об`їзд смт. Широке о 10:27 год посадовою особою сектору

державного нагляду контролю у м. Кривому Розі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті - старшим державним інспектором Волошенюком В.С. було проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача MAN д/н НОМЕР_1 з напівпричепом KRONE д/нВЕ4409ХО, під час якої встановлено порушення ст.34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: «перевищення встановлених законодавством вагових норм на дорозі місцевого значення склало 66,5%, а саме: 39,970т. чим порушив вимоги п.22.5 ПКМУ 1306 від 10.10.2001».

Результати перевірки оформлені Актом про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів №005907 від 26.03.2025 та Актом перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом за №064926 від 26.03.2025.

Листом Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 21.04.2025 позивача було запрошено на розгляд справи за складеним Актом перевірки №064926, який відбувся 07.05.2025р.. На розгляд справи позивач надав заперечення №705/1 від 07.05.2025р., в якому висловив незгоду з інкримінованим йому порушенням закону.

07.05.2024р. в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті Гринюком О. за результатами розгляду Акту №064926 від 26.03.2025р. закрив провадження в справі, в зв`язку із відсутністю в діях позивача складу правопорушення.

20.06.2025. позивач отримав нове запрошення, яким його знову запрошували на розгляд цієї ж справи. Коли представник позивача з`явився йому було повідомлено про те, що центральний апарат Державної служби України з безпеки на транспорті не погодив закриття провадження у справі та зобов`язав територіальний орган винести Постанову про штраф.

26.06.2025р. в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті Ляховською І.В. було винесено Постанову №ПШ051248 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЕКСІМ» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн. на підставі абз.17 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

26.03.2025. на а/д С042135 об`їзд смт Широке о 10:40 год посадовою особою сектору державного нагляду контролю у м. Кривому Розі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті - старшим державним інспектором Федечком Б.Я. було проведено рейдову перевірку іншого транспортного засобу позивача MAN д/н НОМЕР_2 з напівпричепом KRONE д/нВЕ0593ХМ під час якої встановлено порушення ст.34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: «перевищення встановлених законодавством вагових норм на дорозі місцевого значення склало 66,5%, а саме: 39,980т. чим порушив вимоги п.22.5 ПКМУ 1306 від 10.10.2001».

Результати перевірки біли оформлені Актом про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів №000460 від 26.03.2025 та Актом перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом за №064672 від 26.03.2025.

Листом Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 21.04.2025 позивача було запрошено на розгляд справи за складеним Актом перевірки №064672, який відбувся 07.05.2025. На розгляд справи позивач надав заперечення №705/1 від 07.05.2025, в якому висловив незгоду з інкримінованим йому порушенням закону.

07.05.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті Гринюком О. за результатами розгляду Акту №064672 від 26.03.2025р. закрив провадження в справі в зв`язку із відсутністю в діях позивача складу правопорушення.

20.06.2025 позивач отримав нове запрошення, яким його знову запрошували на розгляд цієї ж справи. Коли представник позивача з`явився йому було повідомлено про те, що центральний апарат Державної служби України з безпеки на транспорті не погодив закриття провадження у справі та зобов`язав територіальний орган винести Постанову про штраф.

26.06.2025р. в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті Ляховською І.В. було винесено Постанову №ПШ051249 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЕКСІМ» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн. на підставі абз.17 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 33 Закону України від 08 вересня 2005 року № 2862-IV «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

За пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як передбачено статтею 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ), автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. відповідно до ст.60 Закону України “ Про автомобільний транспорт”.

Стосовно доводів позивача, що п.22.5 ПДР передбачено різні вагові параметри щодо перевезення вантажу для доріг державного та місцевого значення. Та в порушення розділу 33 ПДР п.3.15 на дорозі був відсутній знак щодо заборони проїзду транспортним засобом « маса якого перевищує ... т». суд зазначає:

В акті рейдової перевірки зазначено, що місце перевірки С042135 смт.Широке дорога місцевого значення.

У ТТН зазначено пункт навантаження: Дніпропетровська область, Кривоозерський район, смт. Широке.

Пункт розвантаження: Одеська область, Одеський район, с. Визирка.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення.

Автомобільні дороги державного значення підрозділяються на міжнародні, національні, регіональні та територіальні.

До міжнародних автомобільних доріг належать дороги, що суміщаються з міжнародними транспортними коридорами та/або входять до Європейської мережі основних, проміжних, з`єднувальних автомобільних доріг та відгалужень, мають відповідну міжнародну індексацію і забезпечують міжнародні автомобільні перевезення.

До національних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що суміщені з національними транспортними коридорами і не належать до міжнародних автомобільних доріг, та автомобільні дороги, що з`єднують столицю України - місто Київ, адміністративний центр Автономної Республіки Крим, адміністративні центри областей, місто Севастополь між собою, великі промислові і культурні центри з міжнародними автомобільними дорогами.

До регіональних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з`єднують дві або більше областей між собою, автомобільні дороги, що з`єднують основні міжнародні автомобільні пункти пропуску через державний кордон, морські та авіаційні порти міжнародного значення, найважливіші об`єкти національної культурної спадщини, курортні зони з міжнародними та національними автомобільними дорогами.

До територіальних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з`єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з адміністративними центрами районів, містами обласного значення, міста обласного значення між собою, адміністративні центри районів між собою, а також автомобільні дороги, що з`єднують з дорогами державного значення основні аеропорти, морські та річкові порти, залізничні вузли, об`єкти національно-культурного надбання та курортного і природно-заповідного фонду, автомобільні пункти пропуску міжнародного та міждержавного значення через державний кордон.

Перелік доріг державного значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів і фінансуються з державного бюджету, затверджує Кабінет Міністрів України один раз на три роки за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.

Автомобільні дороги місцевого значення поділяються на обласні та районні.

До обласних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з`єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з іншими населеними пунктами в межах Автономної Республіки Крим чи області та із залізничними станціями, аеропортами, річковими портами, пунктами пропуску через державний кордон, місцями відпочинку і не належать до доріг державного значення.

До районних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з`єднують адміністративні районні центри з іншими населеними пунктами, інші населені пункти між собою, з підприємствами, об`єктами культурного значення, іншими дорогами загального користування у межах району.

Перелік доріг місцевого значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів, затверджують Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації один раз на три роки.

Відповідно до пп. Є п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.

Згідно з пп. Г п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України “Про автомобільний транспорт”, “Про дорожній рух” та “Про перевезення небезпечних вантажів”.

Позивач у позові зазначив, що дорога з елеватора смт. Широка одна, тому відповідно до ст.8 Закону України « Про автомобільні дороги» вона не може належати до доріг державного значення.

Водій, коли отримав від вантажовідправника ТТН, в якій зазначено брутто 39970т, був обізнаний, що його транспортний засіб завантажено в порушення п.22.5 ПДР.

Доводи позивача про відсутність знаку також не підтверджені будь-якими доказами та наявність або відсутність цього знаку не може вплинути на наявність порушення позивачем ПДР.

Щодо строків притягнення позивача до відповідальності в порушення п.16 Порядку № 1567, яким передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Акти були складені 26.03.2025, а постаново про притягнення позивача до відповідальності 26.06.2025. Через 3, а не через 2 місяця.

Суд зазначає, що строк встановлений п.25 Порядком № 1567 не є преклюзивним, оскільки ця постанова не містить будь-яких застережень або наслідків порушення цього строку. Чинними на той час нормами Господарського Кодексу України (до 28.08.2025) було передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже спірні постанови були прийняті в межах норм ГК України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не надав суду доказів протиправності спірних постанови, належних та допустимих доказів на спростування доводів відповідача, тому позов задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.167 КАС України заходи забезпечення позову зберігають свою сили до набрання цим рішенням законної сили.

Судовий збір покладається на позивача .

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко