Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №320/34277/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Київ справа №320/34277/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Центр досліджень безпілотних систем" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про визнання протиправними дій та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось _ТОВ "Центр досліджень безпілотних систем" з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" та просить суд:

визнати протиправними дії Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” щодо проведення конкурентної закупівлі за предметом: ударні (розвідувально-ударні) безпілотні літальні апарати з модулем волоконно-оптичної лінії зв`язку разових у складі ударних (розвідувально-ударних) безпілотних авіаційних комплексів (систем), що оформлене електронним листом Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” № 4-26074 від 20.08.2026 “Про надання комерційної пропозиції”;

визнати протиправним та скасувати рішення Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” про проведення конкурентної закупівлі за предметом: ударні (розвідувально-ударні) безпілотні літальні апарати з модулем волоконно-оптичної лінії зв`язку разових у складі ударних (розвідувально-ударних) безпілотних авіаційних комплексів (систем), що оформлене електронним листом Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” № 4-26074 від 20.08.2026 “Про надання комерційної пропозиції”, включно з Документацією конкурентної закупівлі та всіма додатками до неї.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідачем протиправно прийнято рішення про проведення конкурентної закупівлі за предметом: ударні (розвідувально-ударні) безпілотні літальні апарати з модулем волоконно-оптичної лінії зв`язку разових у складі ударних (розвідувально-ударних) безпілотних авіаційних комплексів (систем), що оформлене електронним листом № 4-26074 від 20.08.2026 “Про надання комерційної пропозиції”, включно з Документацією конкурентної закупівлі та всіма додатками до неї.

Вважає, що зі змісту вказаного листа неможливо встановити, у який саме з передбачених п. 8 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 (далі – Постанова № 1275) спосіб відповідач здійснює конкурентну закупівлю.

На думку позивача конкурентна закупівля проводиться відповідачем всупереч порядку проведення спрощеної закупівлі, оскільки конкурсна закупівля була оголошена шляхом надсилання листа, без оприлюднення в електронній системі закупівель, без проведення електронного аукціону та без встановлення кроку пониження ціни.

Від представника відповідача до суду було направлено відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. Зазначає, що позивач фактично ототожнює сам факт прийняття рішення про проведення конкурентної закупівлі з порушенням його прав та законних інтересів.

Вважає, що позовна вимога є передчасною, оскільки на момент її заявлення відсутній той юридичний факт, з яким закон пов`язує виникнення права особи на судовий захист, – порушення її конкретного права, свободи або законного інтересу.

Заявлена позивачем вимога фактично спрямована на превентивне втручання у незавершену процедуру закупівлі за відсутності доведеного порушення його прав оскаржуваним рішенням, що не відповідає завданню та межам адміністративного судочинства.

27.08.2026 позивачем подано письмові пояснення, у яких він заперечує доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим просить долучити пояснення до матеріалів справи, врахувати їх під час вирішення спору та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивачем 27.08.2026 подано клопотання про витребування доказів у порядку письмового провадження відповідно до якого просить суд витребувати у ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ “АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ” та Генерального штабу Збройних Сил України: належним чином засвідчену копію Витягу зі змін до Переліку № 45 від 14.08.2026, вхідний № 584/ДСК; 2) Належним чином засвідчені копії документів (супровідних листів, наказів, витягів з протоколів засідань тощо), що підтверджують доведення зазначеного Витягу зі змін до Переліку № 45 від 14.08.2026, вхідний № 584/ ДСК до ДП АОЗ станом на 20.08.2026, із зазначенням дати такого доведення, або письмову інформацію про те, що Перелік до ДП АОЗ станом на цю дату доведений не був.

У разі якщо витребувані документи або їх частина містять відомості з обмеженим доступом, у тому числі такі, що становлять державну таємницю, — зобов`язати ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ “АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ” та Генеральний штаб Збройних Сил України надати такі документи безпосередньо до суду для дослідження з дотриманням вимог законодавства про державну таємницю, зокрема в закритому судовому засіданні.

Розглянувши подане клопотання суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч. 2 та 3 ст. 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Водночас подане заявником клопотання про витребування доказів не відповідає вимогам ч. 2 ст. 80 КАС України, оскільки зі змісту клопотання не вбачається належного обґрунтування сукупності передбачених цією нормою обставин, які є необхідними для вирішення питання про витребування доказів судом.

Так, заявник просить витребувати у ДП «Агенція оборонних закупівель» та Генерального штабу Збройних Сил України витяг зі змін до Переліку №45 від 14.08.2026, документи, що підтверджують доведення зазначеного витягу до ДП «Агенція оборонних закупівель», а також інформацію щодо включення предмета спірної закупівлі до відповідного Переліку, однак фактично обмежується посиланням на відсутність у нього доступу до внутрішньої документації цих суб`єктів. При цьому у клопотанні не наведено конкретних відомостей про те, які саме самостійні заходи вживалися заявником для отримання кожного із запитуваних доказів, не зазначено, коли, до кого та в якій формі він звертався з метою їх одержання, не надано копій відповідних звернень, запитів, листів чи інших документів, які б підтверджували вчинення таких дій, а також не наведено доказів відмови у наданні відповідної інформації або залишення таких звернень без відповіді.

Саме по собі твердження про те, що заявник як приватна юридична особа не має доступу до внутрішньої документації Генерального штабу Збройних Сил України та ДП «Агенція оборонних закупівель», без підтвердження вжиття ним доступних і залежних від нього заходів для самостійного отримання таких доказів, не може вважатися належним виконанням вимог п. 4 ч. 3 ст. 80 КАС України.

Крім того, у клопотанні не конкретизовано, які саме обставини у справі має підтвердити кожен окремо витребуваний документ та яке безпосереднє значення він має для встановлення обставин, що входять до предмета доказування, оскільки наведені заявником міркування переважно зводяться до припущення про можливу відсутність або неналежне доведення відповідного Переліку до відповідача.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявником не дотримано встановлених ч. 2 ст. 80 КАС України вимог щодо змісту клопотання про витребування доказів, зокрема в частині зазначення вжитих заходів для самостійного отримання доказів, надання доказів вжиття таких заходів та обґрунтування причин неможливості їх самостійного отримання, а тому правові підстави для задоволення поданого клопотання відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2026 відповідач направив на адресу ТОВ "Центр досліджень безпілотних систем" електронний лист № 4-26074 «Про надання комерційної пропозиції», яким запросило зацікавлених виробників та постачальників взяти участь у конкурентній закупівлі та надати комерційну пропозицію і інші необхідні документи відповідно до вимог, визначених Документацією конкурентної закупівлі, що додавалась до цього листа.

Вважаючи рішення Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” про проведення конкурентної закупівлі за предметом: ударні (розвідувально-ударні) безпілотні літальні апарати з модулем волоконно-оптичної лінії зв`язку разових у складі ударних (розвідувально-ударних) безпілотних авіаційних комплексів (систем), що оформлене електронним листом Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” № 4-26074 від 20.08.2026 “Про надання комерційної пропозиції”, включно з Документацією конкурентної закупівлі та всіма додатками до неї протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України «Про оборонні закупівлі» оборонні закупівлі на період дії правового режиму воєнного стану здійснюються державним замовником у порядку та на умовах, визначених розділом IV цього Закону.

Статтею 30 визначено, що особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності державних замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених цієї статтею.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2023 № 494 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель службою державного замовника» (далі – Постанова № 494) та наказу Міністерства оборони України від 12.02.2025 № 96/нм «Деякі питання взаємодії Міністерства оборони України із службою державного замовника – державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» щодо здійснення оборонних закупівель під час дії правового режиму воєнного стану» (далі – Наказ № 96), Агенцію визначено службою державного замовника.

Постановою № 494 передбачено, що Агенція, як служба державного замовника здійснює закупівлі та укладає державні контракти (договори) на закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за загальним та спеціальним фондами за бюджетною програмою 2101150 «Розвиток, закупівля, модернізація та ремонт озброєння, військової техніки, засобів та обладнання» (у тому числі коштів, отриманих із спеціального рахунка для збору коштів на підтримку Збройних Сил).

Пунктом 8 Постанови № 1275 визначено, що державні замовники здійснюють оборонні закупівлі товарів і послуг оборонного призначення, інших товарів і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, вартість яких дорівнює або перевищує 200 тис. грн, робіт оборонного призначення та робіт для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони у разі, коли їх вартість дорівнює або перевищує 1,5 млн. грн (крім закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що становлять державну таємницю, а також закупівлі озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів та їх складових частин, вибухової речовини військового призначення та послуг із розроблення, ремонту, модернізації озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів та їх складових частин, товарів, робіт і послуг для будівництва військових інженерно-технічних, фортифікаційних споруд, поточного ремонту та експлуатаційного утримання пошкоджених автомобільних доріг на територіях активних бойових дій та територіях, які розташовані на відстані не більше 40 кілометрів від таких територій або від тимчасово окупованих територій, що використовуються для потреб Збройних Сил), в електронній системі закупівель в один із таких способів:

1) у порядку проведення відкритих торгів, що визначений Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування , затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості № 1178);

2) у порядку проведення спрощених закупівель, визначених Законом України «Про публічні закупівлі”, з урахуванням положень, визначених цими особливостями;

3) у порядку відбору постачальника шляхом запиту пропозицій постачальників відповідно до Порядку формування та використання електронного каталогу , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 № 822;

4) шляхом застосування рамкової угоди відповідно до цих особливостей.

Згідно з п. 43 Постанови № 1275 державні замовники здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що становлять державну таємницю, закупівлі озброєння, військової та спеціальної техніки, ракет і боєприпасів та їх складових частин, вибухової речовини військового призначення, послуг із розроблення, ремонту, модернізації озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів та їх складових частин та товарів, робіт і послуг для будівництва військових інженерно-технічних, фортифікаційних споруд, поточного ремонту та експлуатаційного утримання пошкоджених автомобільних доріг на територіях активних бойових дій та територіях, які розташовані на відстані не більше 40 кілометрів від таких територій або від тимчасово окупованих територій, що використовуються для потреб Збройних Сил без застосування видів (процедур) закупівель, визначених Законами України «Про оборонні закупівлі» та «Про публічні закупівлі».

Порядок проведення таких закупівель, зокрема порядок укладення державних контрактів (договорів), визначається державним замовником.

Відповідно до п. 4 Порядку здійснення закупівлі безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня вітчизняного виробництва та їх складових частин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 зі змінами від 20.11.2024 № 1450 (далі – Порядок № 1275) закупівля безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня (їх складових частин) може здійснюватися державними замовниками у разі наявності потреби у забезпеченні відповідними безпілотними системами та засобами радіоелектронної боротьби тактичного рівня за процедурою, визначеною цим Порядком.

При цьому, процедура, описана в Порядку № 1275, не передбачає обов`язковості застосування електронної системи закупівель до закупівлі безпілотних систем, а також засобів радіоелектроної боротьби тактичного рівня вітчизняного виробництва.

Таким чином, рішення щодо типу (способу) закупівлі товарів оборонного призначення ґрунтується на тому чи відноситься предмет такої закупівлі до озброєння, військової та спеціальної техніки, а також до безпілотних систем вітчизняного виробництва.

Для проведення відповідних оборонних закупівель готується Перелік та обсяги товарів, робіт і послуг на постачання (розроблення, модернізацію, ремонт) озброєння, військової та спеціальної техніки, ракет і боєприпасів та іншого військово-технічного майна і послуг (за КПКВ 2101150) в інтересах Збройних Сил України на відповідний період (далі - Перелік) з визначенням видатків на їх виконання на бюджетний рік за формою, наведеною у додатку до Інструкції.

Потреба в закупівлі була доведена до ДП «Агенція оборонних закупівель» Витягом зі змін до Переліку № 45 від 14.08.2026, вхідний № 584/ДСК, ним же доведено і чітко визначені технічні характеристики.

Позивач також стверджує про необґрунтованість визначених у Документації конкурентної закупівлі технічних характеристик предмета закупівлі.

Зазначені доводи є безпідставними та ґрунтуються на невірному трактуванні повноважень відповідача як служби державного замовника.

Так, відповідач здійснює закупівлю відповідно до доведеної до нього потреби державного замовника та не є суб`єктом, уповноваженим самостійно визначати військово-оперативну потребу, доцільність придбання відповідного виду майна або формувати технічні характеристики такого майна виходячи з власного розсуду.

Потреба у відповідному предметі закупівлі, а також необхідні для її забезпечення технічні та якісні характеристики визначаються та доводяться до відповідача Міністерством оборони України як державним замовником у межах відповідних повноважень.

Відповідач, діючи як служба державного замовника, здійснює закупівлю саме тієї продукції та з такими характеристиками, які відповідають визначеній державним замовником потребі.

Таким чином, відповідач не наділений повноваженнями на власний розсуд змінювати, зменшувати чи розширювати визначені державним замовником технічні вимоги до предмета закупівлі, оскільки це фактично означало б зміну самої потреби, для забезпечення якої здійснюється відповідна закупівля.

Відтак, твердження позивача про необхідність окремого обґрунтування відповідачем кожної технічної характеристики не враховує розподілу повноважень між державним замовником та службою державного замовника.

Відповідач не формує потребу державного замовника, а забезпечує її реалізацію шляхом проведення відповідної закупівлі.

Предмет закупівлі та його характеристики визначені з урахуванням потреби, доведеної державним замовником, а тому саме ця потреба є належною підставою для встановлення відповідних технічних характеристик предмета закупівлі.

При цьому позивачем не доведено, що визначені технічні характеристики не відповідають потребам державного замовника, є дискримінаційними, створюють необґрунтовані переваги конкретному суб`єкту або об`єктивно унеможливлюють участь позивача у процедурі.

Отже, визначені у Документації технічні характеристики зумовлені не суб`єктивним розсудом відповідача, а необхідністю забезпечення конкретної оперативної потреби, доведеної державним замовником.

Саме тому відсутність незгода з доцільністю встановлення окремих технічних характеристик не може свідчити про їх необґрунтованість чи протиправність.

Окремо позивач посилається на невідповідність Документації конкурентної закупівлі вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», наводячи положення зазначеного Закону як критерій оцінки правомірності встановлених відповідачем умов проведення закупівлі.

Такі доводи є безпідставними, оскільки ґрунтуються на неправильному визначенні нормативного порядку, відповідно до якого здійснюється спірна закупівля.

Як зазначалося вище, законодавством у сфері оборонних закупівель передбачено декілька способів здійснення закупівель, а застосування конкретного способу залежить від виду предмета закупівлі та спеціальних положень законодавства.

Зокрема, п. 8 Постанови № 1275 передбачено можливість здійснення відповідних закупівель, зокрема, шляхом проведення відкритих торгів, спрощених закупівель, запиту пропозицій постачальників або застосування рамкової угоди.

Водночас п. 43 Постанови № 1275 прямо передбачено, що закупівлі визначених у ньому товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування видів (процедур) закупівель, визначених Законами України «Про оборонні закупівлі» та «Про публічні закупівлі».

При цьому порядок проведення таких закупівель, у тому числі порядок укладення державних контрактів (договорів), визначається державним замовником.

Таким чином, законодавець прямо передбачив можливість здійснення окремих видів оборонних закупівель поза процедурами, встановленими Законом України «Про публічні закупівлі», із визначенням відповідного порядку державним замовником.

Саме такий спеціальний порядок застосовано відповідачем при проведенні спірної закупівлі.

Позивач помилково виходить із того, що Документація конкурентної закупівлі повинна відповідати вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» у частині, що регулює процедури відкритих торгів або спрощених закупівель.

Зазначений Закон не може бути використаний як універсальний критерій оцінки будь-якої закупівлі, що здійснюється державним замовником, оскільки законодавство про оборонні закупівлі встановлює спеціальне правове регулювання, а Постанова № 1275 передбачають різні способи здійснення закупівель залежно від категорії предмета закупівлі.

У даному випадку відповідачем обрано спосіб закупівлі, який передбачений спеціальним регулюванням для відповідного виду товару, а тому правомірність положень Документації має оцінюватися насамперед з урахуванням норм спеціального законодавства, яким регулюється саме цей спосіб закупівлі.

Позивач же фактично намагається поширити на спірні правовідносини вимоги законодавства, які регулюють інший вид закупівельної процедури.

Таке застосування норм Закону України «Про публічні закупівлі» є необґрунтованим та суперечить принципу спеціального правового регулювання оборонних закупівель.

Слід звернути увагу, що сам факт того, що окремі положення Документації не відповідають певним вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», не може свідчити про протиправність Документації, якщо відповідні вимоги не поширюються на обраний відповідачем спосіб закупівлі.

Тобто, для встановлення протиправності оскаржуваного рішення позивач повинен довести не абстрактну невідповідність Документації положенням Закону України «Про публічні закупівлі», а конкретне порушення відповідачем вимог того нормативного регулювання, яке безпосередньо застосовується до спірної закупівлі.

На думку суду, доводи позивача про невідповідність Документації конкурентної закупівлі вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» ґрунтуються на застосуванні до спірних правовідносин норм, які регулюють інший порядок здійснення закупівель, а тому не можуть бути підставою для визнання протиправним та скасування рішення про проведення відповідної конкурентної закупівлі.

Щодо порушеного права позивача, суд вважає за можливе вказати наступне.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ч. 4 ст. 125 КАС України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке виникло внаслідок існування юридичного спору між особою, та, в даному випадку, суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв`язати спір.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 01,12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами КАС України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов`язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Під час розгляду справи позивач з посиланням на належні та допустимі докази не зміг пояснити суду в чому полягає порушення особисто його матеріальних прав та інтересів у зв`язку з прийняттям рішення у формі листа.

В свою чергу, з огляду на письмові докази, що наявні в матеріалах справи, судом встановлено відсутність порушених матеріальних прав та інтересів позивача в зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення.

Оскаржуване рішення про проведення конкурентної закупівлі визначає спосіб та організаційні умови проведення відповідної закупівлі.

При цьому зазначеним рішенням не вирішувалося питання щодо правового становища позивача як конкретного учасника процедури, не відхилялася його пропозиція, не припинялася його участь у процедурі та не встановлювалося щодо нього будь-якого індивідуального несприятливого правового наслідку.

Натомість, позивач отримав можливість взяти участь у відповідній процедурі та фактично скористався нею, подавши власну комерційну пропозицію, що підтверджується листом № 25/08-150 від 25.08.2026.

Тобто, своїми діями позивач не лише реалізував надану йому можливість участі у процедурі, але й добровільно вступив у правовідносини, що виникли у зв`язку з її проведенням.

Слід звернутиу вагу, що відповідачем не прийнято рішення про відхилення комерційної пропозиції позивача, не прийнято рішення про припинення його участі у процедурі та не прийнято іншого рішення, яке безпосередньо погіршувало б правове становище позивача.

За таких обставин на момент звернення до суду відсутній безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між оскаржуваним рішенням та порушенням конкретного права позивача.

Саме по собі проведення конкурентної процедури, у якій позивач має можливість брати участь на визначених нею умовах, не є тотожним порушенню його права.

При цьому позивач фактично посилається на можливість настання негативних для нього наслідків у майбутньому.

На момент звернення до суду такі обставини не настали. Можливість прийняття у майбутньому рішення, яке потенційно може не відповідати інтересам позивача, не може ототожнюватися з уже здійсненим порушенням його права.

Вважаючи порядок проведення відповідної конкурентної процедури незаконним, позивач добровільно подав до неї власну комерційну пропозицію, тобто позивач не був позбавлений можливості участі у процедурі, не був усунутий від неї та не зазнав на цьому етапі будь-якого негативного рішення з боку відповідача, у зв`язку із чим і твердження позивача про короткі строки для надання комерційних пропозицій не можуть бути враховані.

На думку суду, звернення позивач з даним позов є передчасним, оскільки на момент її заявлення відсутній юридичний факт, з яким закон пов`язує виникнення права особи на судовий захист, – порушення її конкретного права, свободи або законного інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення, що оформлено листом.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 282 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.