Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №320/27889/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року справа №320/27889/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Державного підприємства "Геологічна компанія" про стягнення податкового боргу,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Волинській області з позовом, в якому просить: стягнути з Державного підприємства "Геологічна компанія" податковий борг у сумі 88258,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 88258,23 грн, який виник згідно поданої самостійно за 2022 рік податкової декларації №9019389080 від 07.02.2022, а саме платником не забезпечено сплату на суму 96581,42 грн. по термінах сплати 30.03.2022, 03.05.2022, 30.05.2022, 30.06.2022, 01.08.2022, 30.08.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 30.11.2022, 30.12.2022 (де щомісячні нарахування становлять 8 780,13грн. та по терміну сплати 30.01.2023 (де нарахування становить 8780,12грн.);

Згідно поданої самостійно за 2023 рік податкової декларації №9013625837 від 02.02.2023 платником не забезпечено сплату на суму 110147,97 грн. по термінах сплати 02.03.2023, 30.03.2023, 01.05.2023, 30.05.2023, 30.06.2023, 31.07.2023, 30.08.2023, 02.10.2023, 30.10.2023, 30.11.2023, 02.01.2024 (де щомісячні нарахування становлять 9 179,00грн.), та по терміну сплати 30.01.2024 (де нарахування становить 9 178.97грн.);

Згідно поданої самостійно за 2023 рік уточнюючої податкової декларації №9048905831 від 14.03.2023. платником нараховано до збільшення податкового зобов?язання на суму 16522,20 грн. по термінах сплати 14.03.2023, 30.03.2023, 01.05.2023, 30.05.2023, 30.06.2023, 31.07.2023, 30.08.2023, 02.10.2023, 30.10.2023, 30.11.2023, 02.01.2024, 30.01.2024 (де щомісячні нарахування становлять 1 376,85 грн.);

Згідно поданої самостійно на 2024 рік податкової декларації №9033337302 від 19.02.2024 платником не забезпечено сплату на суму 10 365.80 грн. по термінах сплати 01.03.2024 та 01.04.2024 (де щомісячні нарахування становлять 5 182,90 грн.).

Крім того, згідно податкового повідомлення-рішення №0009940407 від 18.01.2024 платнику донараховано штрафних санкцій на суму 13879,36 грн. по терміну сплати 07.02.2024.

Водночас, відповідно до статті 129 ПКУ відповідачу нараховано пені на суму 5688,52 грн.

Разом з тим. у платника наявна переплата на суму 11.34 грн. а також ним сплачено до бюджету 164 915.10 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що предметом спору є стягнення 88 258,83 грн. При чому вказану суму заборгованості Позивач визначив, посилаючись на те, що відповідачем було сплачено до бюджету 164 915,10 грн. Втім за наявною інформацією відповідачем на користь позивача було сплачено 5182,90 грн. (платіжна інструкція №417 від 13.03.2024 року - земельний податок за лютий 2024 року); 8780,13 грн. (платіжне доручення №268 від 23.02.2022 року - земельний податок за січень 2022 року); 10555,85 (платіжна інструкція №794 від 28.07.2023 року - земельний податок); 10555,85 (платіжна інструкція №553 від 30.05.2023 року - земельний податок); 10555,85 (платіжна інструкція №641 від 26.06.2023 року - земельний податок); 75458,38 (платіжна інструкція №11 від 23.08.2023 року - стягнення податкового боргу); 10555,85 (платіжна інструкція №983 від 29.08.2023 року - земельний податок); 10555,85 (платіжна інструкція №1510 від 16.11.2023 року - земельний податок); 10555,85 (платіжна інструкція №1676 від 15.12.2023 року - земельний податок за жовтень 2023 року); 10555,85 (платіжна інструкція №95 від 25.01.2024 року - земельний податок за грудень 2023 року); 5182,90 грн. (платіжна інструкція №253 від 22.02.2024 року - земельний податок за січень 2024 року); 5200,00 грн. (платіжна інструкція №654 від 15.04.2024 року - земельний податок за березень 2024 року), на загальну суму 173 695,26 грн., а тому розрахунок суми боргу, наданий позивачем є помилковим.

Представником позивача подано відповідь на відзив в якому, той зазначив, що розрахунок суми боргу, яка заявлена до стягнення в розмірі 88 258,83 грн. з Державного підприємства «Українська геологічна компанія» був складений з дати виникнення податкового боргу, тобто з 30.03.2022, а тому платіжне доручення №268 від 23.02.2022 в сумі 8 780,13 грн. в розрахунок податкового боргу, який заявлений до стягнення з 30.03.2022 в сумі 88 258,83 грн. не був включений, оскільки дана сума пішла на погашення попередніх платежів.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

На податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Волинській області, як відокремленому підрозділі Державної податкової служби України перебуває Державне підприємство "Геологічна компанія" за яким відповідно до інформаційно-телекомунікаційних систем обліковується заборгованість зі сплати податків та зборів контроль за справлянням яким покладено на контролюючі органи у розмірі 88 258,83 грн, які підлягають стягненню у судовому порядку.

Зазначена заборгованість по земельному податку з юридичних осіб виникла згідно поданої самостійно за 2022 рік податкової декларації №9019389080 від 07.02.2022, а саме платником не забезпечено сплату на суму 96581,42 грн. по термінах сплати 30.03.2022, 03.05.2022, 30.05.2022, 30.06.2022, 01.08.2022, 30.08.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 30.11.2022, 30.12.2022 (де щомісячні нарахування становлять 8 780,13грн.. та по терміну сплати 30.01.2023 (де нарахування становить 8 780,12грн.);

Згідно поданої самостійно за 2023 рік податкової декларації №9013625837 від 02.02.2023 платником не забезпечено сплату на суму 110147,97грн. по термінах сплати 02.03.2023, 30.03.2023, 01.05.2023, 30.05.2023, 30.06.2023, 31.07.2023, 30.08.2023, 02.10.2023, 30.10.2023, 30.11.2023, 02.01.2024 (де щомісячні нарахування становлять 9 179,00грн.), та по терміну сплати 30.01.2024 (де нарахування становить 9 178.97грн.);

Згідно поданої самостійно за 2023 рік уточнюючої податкової декларації №9048905831 від 14.03.2023. платником нараховано до збільшення податкового зобов?язання на суму 16 522.20 грн. по термінах сплати 14.03.2023, 30.03.2023, 01.05.2023, 30.05.2023, 30.06.2023, 31.07.2023, 30.08.2023, 02.10.2023, 30.10.2023, 30.11.2023, 02.01.2024, 30.01.2024 (де щомісячні нарахування становлять 1 376,85 грн.);

Згідно поданої самостійно на 2024 рік податкової декларації №9033337302 від 19.02.2024 платником не забезпечено сплату на суму 10 365.80 грн. по термінах сплати 01.03.2024 та 01.04.2024 (де щомісячні нарахування становлять 5 182,90 грн.).

Згідно податкового повідомлення-рішення №0009940407 від 18.01.2024 платнику донараховано штрафних санкцій на суму 13 879,36 грн. по терміну сплати 07.02.2024. Загальний податковий борг по земельному податку з юридичних осіб, складає 88 258,83 грн.

Контролюючим органом направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 04.04.2023 № 0000192-1303-0320.

Відповідачем податковий боргу у добровільному порядку не сплачено.

У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку податкового боргу, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під податковим зобов`язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Згідно з п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п. 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відтак, враховуючи, що сума податкових зобов`язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

Доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними грошовими зобов`язаннями у розмірі 88 258,83 грн. відповідачем суду не надано.

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою.

Таким чином, за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов`язань в сумі 88 258,83 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. статті 20 ПК України)

Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 статті 95 ПК України).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Щодо доводів відповідача про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження повноважень Головатої Ірини Володимирівни на підписання позовної заяви суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві посилається на положення статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що позовну заяву від імені Головного управління ДПС у Волинській області підписано Головатою Іриною Володимирівною, однак, на думку відповідача, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують право вказаної особи на підписання позовної заяви. При цьому відповідач зазначає, що у переліку додатків до позовної заяви було зазначено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак у комплекті документів, отриманому відповідачем, такий витяг був відсутній.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд враховує, що у відповіді на відзив представник позивача зазначив, що Головата Ірина Володимирівна діє від імені Головного управління ДПС у Волинській області в порядку самопредставництва, а її повноваження підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який було подано безпосередньо до суду разом із позовною заявою.

Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та/або через представника.

Згідно з частиною третьою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до частини першої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю, ордером, документами, що підтверджують повноваження законного представника, або іншими документами, визначеними цим Кодексом.

Водночас у разі участі юридичної особи або суб`єкта владних повноважень у справі в порядку самопредставництва повноваження відповідної особи підтверджуються документами, що свідчать про наявність у неї права діяти від імені відповідного суб`єкта без додаткового уповноваження.

Судом встановлено, що позовну заяву у цій справі підписано Головатою Іриною Володимирівною, яка зазначена у матеріалах справи як представник Головного управління ДПС у Волинській області. Разом із позовною заявою до суду було подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на який позивач послався у відповіді на відзив як на документ, що підтверджує повноваження Головатої Ірини Володимирівни діяти від імені Головного управління ДПС у Волинській області в порядку самопредставництва.

Таким чином, доводи відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву, спростовуються матеріалами справи.

При цьому обставина, на яку посилається відповідач, а саме відсутність відповідного витягу у копії документів, отриманій ним разом із позовною заявою, сама по собі не свідчить про відсутність такого документа у матеріалах справи та не може бути підставою для висновку про відсутність у Головатої Ірини Володимирівни повноважень на підписання позовної заяви.

Суд також зазначає, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Наведена процесуальна норма передбачає залишення позову без розгляду саме у разі встановлення судом факту відсутності у особи права на підписання позовної заяви. Натомість у цій справі такого факту судом не встановлено.

Отже, враховуючи наявність у матеріалах справи документів, які підтверджують повноваження Головатої Ірини Володимирівни діяти від імені Головного управління ДПС у Волинській області в порядку самопредставництва, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду з мотивів її підписання особою, яка не має права її підписувати.

Таким чином, наведені відповідачем заперечення щодо повноважень особи, яка підписала позовну заяву, є необґрунтованими та не впливають на вирішення спору по суті.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Такі витрати позивачем у справі не понесені, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Геологічна компанія" в рахунок погашення податкового боргу заборгованість у розмірі 88258 (вісімдесят вісім тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн. 83 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.