Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №320/19759/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Київ справа №320/19759/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826) № 104450016991 від 01.04.2026 про відмову ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України № 796 від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України № 796 від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як громадянці, яка постійно проживала і проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, із зниженням пенсійного віку на 5 років з дня звернення з заявою про призначення пенсії з 29.01.2026 з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що звернувся пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 4 категорії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідач відмовив у призначенні даного виду пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного строку проживання роботи або проживання у зоні посиленого радіологічного контролю.

На думку позивача, вказана відмова є протиправною та такою, що порушує її права та законні інтереси.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 – реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дівоче прізвище — ОСОБА_3 , після укладення шлюбу — ОСОБА_4 , у подальшому — ОСОБА_5 ), народилася у с. Бабинці Бородянського району Київської області.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 06.05.1983 по 25.08.1988 була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_1 , у належному її батькам житловому будинку, що підтверджується, зокрема, відомостями будинкової книги та довідкою Бабинецького старостинського округу Бучанської міської ради від 21.01.2026 № П-1454.

У період навчання позивач була зареєстрована за місцем навчання у гуртожитку АДРЕСА_2 у період з 14.10.1988 по 13.09.1991. Водночас матеріалами справи підтверджується, що з 01.01.1990 позивач фактично проживала разом із чоловіком ОСОБА_6 у АДРЕСА_1 . Шлюб між позивачем та ОСОБА_6 зареєстровано Бабинецькою селищною радою 24.02.1990.

Обставини фактичного проживання позивача у с. Бабинці в зазначений період підтверджуються довідкою Бабинецького старостинського округу від 21.01.2026 № П-1454, якою зазначено про її постійне проживання за вказаною адресою з 01.01.1990 по 02.03.1993, і актом депутата Бучанської міської ради від 18.01.2026, складеним за результатами обстеження та опитування осіб, які тривалий час проживали по сусідству із сім`єю позивача. В акті зазначено, що, незважаючи на реєстрацію позивача за місцем навчання у м. Києві, фактично з початку 1990 року вона разом із чоловіком постійно проживала у будинку батьків у с. Бабинці до переїзду у м. Ірпін у березні 1993 року. Зазначені обставини також узгоджуються з відомостями щодо перебування позивача на медичному обліку та іншими долученими до справи документами.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 06.01.2026 №2 позивач була зареєстрована у м. Ірпінь за адресою: АДРЕСА_3 , з 02.03.1993 по 05.05.1993; за адресою: АДРЕСА_4 , — з 18.05.1993 по 03.12.2004, а також з 26.09.2014 по теперішній час.

Суд також встановив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 селище Бабинці Бородянського району Київської області та м. Ірпінь Київської області були віднесені до зони посиленого радіоекологічного контролю. Позивачу 20.01.1993 Київською обласною державною адміністрацією видано посвідчення серії НОМЕР_2 як громадянці, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).

Після досягнення 55-річного віку позивач 29.01.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням зменшення пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додавши до заяви документи на підтвердження відповідного права.

Разом із тим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 104450016991 від 01.04.2026 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Зі змісту цього рішення вбачається, що підставою для відмови визначено недостатню, на думку пенсійного органу, тривалість проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 — 2 роки 4 місяці 7 днів, тобто менше чотирьох років, необхідних для зменшення пенсійного віку на п`ять років. При цьому період фактичного проживання позивача у с. Бабинці з 01.01.1990 по 02.03.1993, підтверджений довідкою органу місцевого самоврядування, актом депутата та іншими наявними у справі доказами, пенсійним органом у повному обсязі врахований не був.

Про прийняття зазначеного рішення позивач дізналася після припинення виплати пенсії у квітні 2026 року та звернення на початку травня 2026 року до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, після чого 04.05.2026 їй було надано копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №104450016991 від 01.04.2026.

Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 28.02.1991 № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Частиною 2 ст. 55 Закону № 796 встановлено, що особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років; особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

При цьому, ст. 55 вказаного Закону № 796 визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 01.01.2022.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону № 796 підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону № 796.

Єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Суд звертає увагу органу Пенсійного фонду на те, що наявність у позивача вищевказаного посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), є достатнім підтвердженням того, що він на протязі не менше 4 років проживав або постійно працював саме у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що свідчить про те, що останній має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років.

Належність позивача до особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) ніким не оспорювалася, а тому позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом № 796, зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Отже, на час звернення до відповідача позивач набула право на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону № 796.

Вказана позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України в рішеннях від 07.12.2016 у справі № 556/335/15-а (К/800/28324/15) та від 01.03.2017 у справі № 556/5/15-а (К/800/38442/15) та з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 28.03.2018 у справі № 333/2072/17 та у постанові від 18.09.2018 у справі № 802/465/18-а.

Так, судом встановлено факт проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю (м. Фастів), а також отримання позивачем статусу громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується відповідним посвідченням.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону № 796.

Щодо дати з якої позивач набув право на призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Згідно вимог ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

У свою чергу, п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Так 17.04.2021 позивач звернувся до відповідача із вимогою по призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, а з матеріалів справи вбачається, що між набуттям позивачем права на призначення йому пенсії та моментом звернення до відповідача із вимогою про її призначення 3 місячний строк позивачем не порушено, а тому суд враховуючи вищенаведені положення, приходить до висновку про необхідність призначення пенсії позивачу з 17.04.2021.

За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено 2 662,50 грн. судового збору за подання даного адміністративного позову, що підтверджується квитанцією № ПН3520 від 11.05.2026.

Відтак у зв`язку із задоволенням позову суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області сплачений судовий збір у сумі 1 331,20 грн, а сума надміру сплаченого судового збору у розмірі 1 331,30 підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 241-246, 250, 263 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826) № 104450016991 від 01.04.2026 про відмову ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України № 796 від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України № 796 від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як громадянці, яка постійно проживала і проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, із зниженням пенсійного віку на 5 років з дня звернення з заявою про призначення пенсії з 29.01.2026 з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826) сплачений судовий збір у сумі 1 331,20 грн.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.