Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №320/14218/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року м.Київ №320/14218/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 26.09.2025 № 91051240207; від 26.09.2025 № 91047240207; від 26.09.2025 №91041240207; від 26.09.2025 № 91050240207; від 26.09.2025 №91052240207.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу від продажу криптовалюти із зазначенням джерела доходу «WhiteBIT», платника податків фізичної особи ОСОБА_2 відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, згідно яких позивачу донараховано суми ПДФО, військового збору та штрафні санкції.

Представник позивача вказує, що контролюючий орган фактично ототожнив показники, відображені у деклараціях НАЗК як відомості про операції з віртуальними активами, із загальним річним оподатковуваним доходом фізичної особи. На думку позивача, відповідач не встановив, чи є відповідні суми доходом у розумінні Податкового кодексу України, не дослідив правову природу операцій, джерело походження коштів, фактичний рух активів, підстави отримання коштів, а також не обґрунтував, чому вся сума, зазначена у матеріалах перевірки, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.

Також позивач посилається на порушення контролюючим органом процедури призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, зокрема на відсутність належного підтвердження передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України умов для її призначення, а також на невручення йому до початку перевірки копії наказу про її проведення та письмового повідомлення про дату початку і місце проведення перевірки.

Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 адміністративну справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 24.06.2026 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою від 29.07.2026 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та поясненнях. В обґрунтування зазначено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням податкової інформації, яка, на думку контролюючого органу, свідчила про можливе порушення позивачем вимог податкового законодавства. Відповідач вважає, що отримана від ДПС України інформація, сформована з урахуванням даних Єдиного державного реєстру декларацій НАЗК, є належною податковою інформацією та підтверджує факт декларування позивачем доходів від продажу криптовалюти у 2024 році. На переконання відповідача, такі доходи підлягали включенню до загального річного оподатковуваного доходу позивача як інші доходи та/або іноземні доходи і мали бути задекларовані у податкових деклараціях про майновий стан і доходи. Відповідач також зазначає, що позивач не подав податкову декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік, не надав на вимогу контролюючого органу документи, пов`язані з визначенням суми загального річного оподатковуваного доходу, а тому визначення грошових зобов`язань і застосування штрафних санкцій є правомірним. Щодо направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач зазначає, що такі рішення були направлені позивачу рекомендованим поштовим відправленням на податкову адресу та повернуті контролюючому органу за закінченням строку зберігання, у зв`язку з чим відповідач вважає їх належним чином врученими відповідно до статті 42 Податкового кодексу України.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі- Податковий кодекс) у зв`язку із ненаданням відповіді на запит Головного управління ДПС у м. Києві від 07.05.2025 №12365/Ж12/26-15-24-01-18-06, неподанням податкової декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік, та отримання податкової інформації, яка свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.07.2025 №4631-п, посадовими особами Головного Управління ДПС у м. Києві, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих платником податків інших доходів, а саме, доходу від продажу криптовалюти за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

Письмове повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 02.07.2025 № 1682/26-15-24-02-07 з копією наказу Головного управління ДПС у м. Києві про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.07.2025 № 4631-п направлено 03 липня 2025 року за податковою адресою ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек-номер 0601166109705).

21 липня 2025 року лист з письмовим повідомленням про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 02.07.2025 № 1682/26-15-24-02 07 та копією наказу Головного управління ДПС у м. Києві про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.07.2025 № 4631-п повернувся до контролюючого органу із відміткою АТ «УКРПОШТА» про причину повернення «За закінченням терміну зберігання».

Перевірка проведена в приміщенні Головного Управління ДПС у м. Києві за адресою: м.Київ, вул. Лескова, буд 4.

За результатами перевірки складено акт від 21.08.2025 № 72545/Ж5/26-15-24 02-07/3443502511 (далі – Акт перевірки) та встановлено порушення:

- пункту 179.1, пункту 179.3 статті 179 розділу ІV ПК України з урахуванням підпункту 49.18.4 пункту 49.18, пункту 49.2 статті 49 ПК України, в частині неподання податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2024 рік до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві.

- пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 ПК України, в частині ненаданеня документів пов`язаних з предметом перевірки для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу в тому числі книгу обліку доходів і витрат;

- пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 з урахуванням пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме фізичною особою - платником податків не задекларовано інші доходи, а саме дохід від продажу криптовалюти, що підлягає оподаткуванню на загальну суму– 3 559 780,00 грн. за 2024 рік, та відповідно занижено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму – 640 760,40 грн. за 2024 рік;

- підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 161 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень Кодексу з урахуванням пункту 44.6 статті 44 , пункту 85.2 статті 85 Кодексу, а саме, фізичною особою платником податків не задекларовано інші доходи, а саме, дохід від продажу криптовалюти у загальній сумі – 3 559 780,00 грн., та відповідно занижено зобов`язання з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму – 53 396,70 грн. за 2024 рік;

- підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 Кодексу, а саме, не надано до податкових органів документального підтвердження щодо одержання доходів від продажу криптовалюти за 2024 рік на письмовий запит контролюючого органу про надання інформації.

21 серпня 2025 року ОСОБА_1 направлено акт перевірки від 21.08.2025 № 72545/Ж5/26-15-24-02-07/ НОМЕР_2 за адресою реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек-номер 0601184482855).

06 вересня 2025 року акт перевірки від 21.08.2025 № 72545/Ж5/26-15-24-02 07/3443502511 повернувся до контролюючого органу із відміткою АТ «УКРПОШТА» про причину повернення «За закінченням терміну зберігання».

На підставі встановлених порушень, Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 26.09.2025 року:

- № 91051240207 (форма «ПС»), яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 020,00 грн за неподання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- № 91047240207 (форма «ПС»), яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 340,00 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік;

- № 91041240207 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у загальному розмірі 800 950,50 грн (640 760,40 грн - сума основного платежу; 160 190,10 грн - сума штрафної санкції);

- № 91050240207 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір» у загальному розмірі 66 745,88 грн (53 396,70 грн основного платежу; 13 349,18 грн – сума штрафної санкції).

29 вересня 2025 року ОСОБА_1 направлено вищезазначені податкові повідомлення-рішення за адресою реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек-номер 0601197389897).

29 жовтня 2025 року податкові повідомлення-рішення повернулись до контролюючого органу із відміткою АТ «УКРПОШТА» про причину повернення «За закінченням терміну зберігання».

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправним та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктами 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальної невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Листом Державної податкової служби України від 24.02.2025 № 4975/7/99-00 24-05-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 24.02.2025 № 2257/8) Головному управлінню ДПС у м. Києві доведено інформацію щодо платників податків фізичних осіб, якими за інформацією Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування задекларовано дохід від продажу криптовалюти, зокрема, щодо ОСОБА_1 .

Також, вищевказаним листом зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві забезпечити відпрацювання даної інформації шляхом отримання від платників податків-фізичних осіб відповідних пояснень та їх документальних підтверджень у відповідності до положень пункту 73.3 статті 73 ПК України та у разі підтвердження фактів порушень вимог законодавства – вжити заходів щодо проведення документальних перевірок таких платників.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, обов`язковою умовою для призначення документальної позапланової перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України — направлення контролюючим органом запиту платнику податків, а з боку платника податків — ненадання пояснень та їх документального підтвердження на такий запит контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі неподання платником податків в установлений законом строк податкової декларації, розрахунків, звітності для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 ПК України, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити:

1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 ПК України, письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з підстав, зокрема:

1. за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті.

Відповідно до підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України, платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

09 травня 2025 року ОСОБА_1 направлено запит Головного управління ДПС у м. Києві від 07.05.2025 № 12365/Ж12/26-15-24-01 18-06 про надання пояснень та їх документальних підтверджень за адресою місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек-номер 0601144337194).

Запит від 07.05.2025 № 12365/Ж12/26-15-24-01-18-06, у відповідності до вимог пункту 73.3 ст. 73 ПК України, містив підстави для надсилання запиту, інформацію, яка запитується, та документи, які пропонується надати, печатку контролюючого органу та підписаний уповноваженою особою —начальником управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві Ігорем Козловим.

Ігор Козлов, відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 26.07.2022 № 306 уповноважений підписувати, зокрема, письмові запити платникам податків та іншим суб`єктам інформаційних відносин про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі функцій, завдань та її документального підтвердження, відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України. Ця інформація є загальнодоступною та перебуває на офіційному сайті Головного управління ДПС у м. Києві за посиланням https://kyiv.tax.gov.ua/dfs-u-regioni/upovnovajeni-osobi-/74975.html.

А тому, суд вважає безпідставними доводи позивача в частині відсутності повноважень на підписання вказаною особою запиту контролюючого органу.

У вищевказаному запиті, зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві пропонувало надати ОСОБА_1 до приміщення Головного управління ДПС у м. Києві, у встановлені законодавством терміни, на обґрунтоване пояснення та документальне підтвердження щодо одержання доходів від продажу криптовалюти, у тому числі, але не виключно, договори, угоди, банківські документи, що підтверджують отримання доходу, інші документи, що стосуються зазначеного питання. Також зазначено про необхідність подання декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік.

27 травня 2025 року запит Головного управління ДПС у м. Києві від 07.05.2025 № 12365/Ж12/26-15-24-01-18-06 повернувся до контролюючого органу із відміткою АТ «УКРПОШТА» про причину повернення «За закінченням терміну зберігання».

Листом б/д б/н (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 24.06.2025 № 71401/6) ОСОБА_1 у відповідь на запит Головного управління ДПС у м. Києві від 07.05.2025 № 12365/Ж12/26-15-24-01-18-06 повідомив, що запит контролюючого органу складний з порушенням вимог, визначених пункту 73.3 статті 73 ПК України, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не має об`єктивної можливості надати запитувану інформацію.

Пояснень та документального підтвердження щодо одержання доходів від продажу крипто валюти відповідь ОСОБА_1 не містила.

Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2024 рік ОСОБА_1 не подано.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.11 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до ІКС «Податковий блок», податкова адреса ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Письмове повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 02.07.2025 № 1682/26-15-24-02-07 з копією наказу Головного управління ДПС у м. Києві про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.07.2025 № 4631-п направлено 03 липня 2025 року за податковою адресою ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек-номер 0601166109705). 21 липня 2025 року лист з письмовим повідомленням про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 02.07.2025 № 1682/26-15-24-02 07 та копією наказу Головного управління ДПС у м. Києві про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.07.2025 № 4631-п повернувся до контролюючого органу із відміткою АТ «УКРПОШТА» про причину повернення «За закінченням терміну зберігання».

Отже вбачається з вищевикладеного, контролюючий орган вжив всіх, визначених законом, дій щодо повідомлення позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, дотримуючись вимог статті 79 та статті 42 ПК України, а тому доводи позивача в частині порушення контролюючим органом підстав та процедури проведення перевірки є суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Стосовно посилань контролюючого органу на податкову інформацію та відомості Єдиного державного реєстру декларацій НАЗК, суд зазначає наступне.

Статтями 72-74 Податкового кодексу України врегульовано питання отримання, збирання та використання податкової інформації контролюючими органами для виконання покладених на них функцій. Податкова інформація може бути використана контролюючим органом для інформаційно-аналітичного забезпечення його діяльності, оцінки ризиків, призначення контрольного заходу та з`ясування обставин, що мають значення для податкового контролю.

Разом із тим наявність у контролюючого органу податкової інформації, яка свідчить або може свідчити про можливе порушення платником податків вимог податкового законодавства, не є тотожною встановленому факту такого порушення та не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести обставини, покладені в основу податкового повідомлення-рішення.

Податкова інформація може бути використана як привід для належного з`ясування обставин та, за наявності всіх передбачених законом умов, для призначення перевірки. Однак за результатами такої перевірки контролюючий орган повинен самостійно встановити фактичні обставини справи, дослідити документи, пояснення, первинні та інші належні докази, а також обґрунтувати висновок про наявність податкового правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 24.02.2022 у справі №420/8924/20 викладено висновок, що податкова інформація, яка не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, сама по собі не є належним доказом у розумінні процесуального закону та не може бути достатньою підставою для висновку про вчинення платником податків податкового правопорушення.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.05.2024 у справі №804/4684/17, у якій зазначено, що податкова інформація має бути підтверджена належними і допустимими доказами, зокрема документами податкового та бухгалтерського обліку, що відображають зміст відповідних операцій.

Суд звертає увагу, що предметом доказування у цій справі є не лише факт існування інформації про зазначення позивачем певних сум у деклараціях НАЗК, а встановлення того, чи отримав позивач у відповідних податкових періодах саме оподатковуваний дохід у розумінні Податкового кодексу України, у якому розмірі, з яких джерел, на підставі яких операцій, з якою правовою природою та на підставі яких належних доказів.

Відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, мають іншу мету правового регулювання, ніж податкова декларація про майновий стан і доходи. Такі відомості можуть бути використані контролюючим органом як інформаційне джерело або привід для перевірки, однак вони не визначають автоматично податкову базу, не встановлюють порядок оподаткування відповідних операцій і не замінюють собою обов`язку контролюючого органу довести факт отримання оподатковуваного доходу у конкретному розмірі.

З огляду на це лист ДПС України від 24.02.2025 №4975/7/99-00-24-05-07 та відомості, отримані на підставі даних Єдиного державного реєстру декларацій НАЗК, не можуть самі по собі вважатися достатнім доказом отримання позивачем оподатковуваного доходу у сумі 3 559 780,00 грн.

Такі відомості могли бути використані контролюючим органом для подальшого з`ясування обставин, однак не замінюють собою доказів фактичного отримання коштів, доказів правової природи відповідних операцій, банківських документів, інформації про конкретні транзакції, доказів руху віртуальних активів, доказів реального приросту майнового стану позивача та доказів правильності визначення бази оподаткування.

Оцінюючи доводи відповідача щодо того, що вся сума, зазначена як дохід від продажу криптовалюти, є оподатковуваним доходом позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України передбачено включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку інших доходів, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

За змістом підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року.

Відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи у випадках, передбачених цим Кодексом.

З наведених норм вбачається, що для визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб контролюючий орган повинен встановити не лише факт існування певного інформаційного повідомлення, запису у реєстрі або зазначення певної суми у декларації НАЗК, а саме факт отримання платником податків доходу, який підлягає включенню до загального річного оподатковуваного доходу, а також розмір такого доходу.

Саме по собі посилання відповідача на підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не звільняє контролюючий орган від необхідності встановити фактичні обставини операції, її правову природу, джерело походження коштів, підстави їх отримання та розмір оподатковуваного доходу.

Суд не виходить із того, що операції з віртуальними активами у спірний період у принципі не могли мати податкових наслідків. Відсутність спеціального податкового режиму для операцій фізичних осіб з віртуальними активами не означає автоматичного звільнення будь-яких доходів від оподаткування. Водночас така відсутність також не надає контролюючому органу права довільно визначати правову природу відповідних операцій, об`єкт оподаткування, базу оподаткування та суму грошового зобов`язання без належного доказового підтвердження.

Загальна сума операцій, сума реалізації активу, сума переказів, внутрішнє переміщення власних активів, показник з іншого публічно-правового реєстру або відомості з інформаційного листа контролюючого органу не є автоматично тотожними загальному річному оподатковуваному доходу фізичної особи. Для висновку про наявність об`єкта оподаткування відповідач повинен довести, що відповідна сума є саме фактично отриманим доходом позивача, а не технічним оборотом, конвертацією раніше набутого активу, декларативним показником іншого правового режиму або іншою економічною величиною, яка потребує додаткового правового та фактичного аналізу.

У постанові Верховного Суду від 24.09.2021 у справі №813/4092/17 зазначено, що визначальною ознакою доходу платника податку є фактичне отримання такого доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі та приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що контролюючий орган під час перевірки встановив конкретні операції позивача з придбання, відчуження або конвертації віртуальних активів; конкретні дати, умови та спосіб здійснення таких операцій; контрагентів або платіжні канали; джерела походження коштів; фактичний рух грошових коштів або віртуальних активів; а також інші обставини, які дозволяли б дійти обґрунтованого висновку, що вся сума 3 559 780,00 грн є саме оподатковуваним доходом позивача.

Натомість із матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган визначив базу оподаткування, фактично спираючись на лист ДПС України та дані декларацій НАЗК, без достатнього дослідження фактичних обставин виникнення відповідної суми та без належного обґрунтування того, чому саме ця сума є доходом у розумінні Податкового кодексу України.

Такий підхід суд вважає необґрунтованим, оскільки він не забезпечує встановлення дійсного об`єкта оподаткування, не враховує необхідність з`ясування усіх фактичних обставин, що мають значення для визначення податкового зобов`язання, та фактично переносить на платника податків обов`язок спростовувати припущення контролюючого органу, що не відповідає частині другій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, навіть якщо певні операції з віртуальними активами потенційно можуть мати податкові наслідки, контролюючий орган у кожному конкретному випадку зобов`язаний довести факт отримання саме оподатковуваного доходу, його розмір, правову природу, джерело походження, підстави включення до бази оподаткування та правильність розрахунку грошового зобов`язання. У цій справі відповідачем такого обов`язку не виконано.

Щодо визначення військового збору суд зазначає, що відповідно до підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Отже, визначення військового збору є похідним від встановлення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Оскільки контролюючим органом не доведено факт отримання позивачем оподатковуваного доходу у визначеному в акті перевірки розмірі, висновок про заниження військового збору на суму 53 396,70 грн також є необґрунтованим.

Стосовно доводів відповідача про неподання позивачем декларацій про майновий стан і доходи за 2024 рік, суд зазначає наступне.

Обов`язок подати річну декларацію про майновий стан і доходи виникає у платника податків у випадках, передбачених Податковим кодексом України, зокрема у разі отримання доходів, які підлягають декларуванню. Водночас у цій справі контролюючий орган, посилаючись на неподання таких декларацій, не довів належними доказами саму первинну обставину - отримання позивачем оподатковуваного доходу у розмірі, покладеному в основу податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин неподання декларацій не може автоматично підтверджувати правомірність визначення контролюючим органом грошових зобов`язань, якщо сам факт отримання, розмір і правова природа доходу не доведені належними та достатніми доказами.

Щодо податкових повідомлень-рішень форми «ПС», суд зазначає, що штрафні санкції мають оцінюватися окремо з урахуванням фактичних і правових підстав застосування кожної санкції. Вони не можуть зберігати чинність, якщо відповідач не довів наявності складу відповідного податкового правопорушення, включно з обов`язком платника вчинити конкретну дію, належним повідомленням платника про такий обов`язок, реальною можливістю його виконати та виною у межах вимог Податкового кодексу України.

У частині штрафних санкцій за неподання декларацій суд виходить з того, що відповідач не довів фактичну передумову виникнення такого обов`язку у спірному обсязі, а саме отримання позивачем оподатковуваного доходу від операцій з віртуальними активами у сумі 3 559 780,00 грн. Відтак застосування штрафних санкцій за неподання декларацій, обґрунтоване саме цими висновками акта перевірки, є передчасним і необґрунтованим.

У частині штрафних санкцій за ненадання документів суд зазначає, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Водночас застосування штрафної санкції за ненадання документів не може ґрунтуватися виключно на загальному твердженні про ненадання документів. Контролюючий орган повинен довести, які саме документи були витребувані, на якій законній підставі, коли і в який спосіб платнику вручено відповідну вимогу або запит, чи мав платник реальну можливість надати такі документи, а також чому надані ним пояснення та документи не були враховані.

Суд враховує, що у запереченнях на акт перевірки позивач доводив до відома контролюючого органу обставини, пов`язані з отриманням доходу від продажу криптовалюти. Зазначені обставини стосувалися можливості позивача надати інформацію та документи щодо відповідних операцій і мали бути оцінені контролюючим органом під час вирішення питання про наявність підстав для висновку щодо ненадання документів та застосування штрафних санкцій.

Проте з матеріалів справи не вбачається, що контролюючий орган надав належну оцінку таким поясненням позивача, перевірив об`єктивну можливість позивача надати відповідні документи або інформацію, встановив, які саме документи позивач мав реальну можливість надати, але безпідставно не надав, та яким чином ненадання цих документів вплинуло на можливість правильного визначення податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність) платника податку, контролюючого органу та/або їх посадових осіб, а також інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

У контексті застосування штрафних санкцій контролюючий орган повинен не лише формально послатися на факт ненадання документів або неподання декларацій, а й обґрунтувати наявність складу відповідного правопорушення, зокрема протиправність поведінки платника, наявність обов`язку надати конкретні документи або подати конкретну декларацію, реальну можливість виконати такий обов`язок і правомірність застосованої санкції.

За встановлених у справі обставин відповідач не довів належними, допустимими та достатніми доказами правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями форми «ПС».

Суд наголошує, що вирішальним для розгляду цієї справи є те, що незалежно від оцінки процедури призначення та проведення перевірки, відповідач не довів по суті факту отримання позивачем оподатковуваного доходу у визначеному контролюючим органом розмірі, не обґрунтував правильність визначеної бази оподаткування, а також не довів правомірності застосування штрафних санкцій.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд виходить з того, що акт перевірки фіксує висновки контролюючого органу про отримання позивачем доходу від продажу криптовалюти, однак такі висновки ґрунтуються переважно на листі ДПС України, узагальненій податковій інформації та даних декларацій НАЗК.

Контролюючий орган не надав суду належних і достатніх доказів, які б підтверджували, що вся сума 3 559 780 грн є саме загальним річним оподатковуваним доходом позивача, а не інформаційним показником з іншого реєстру, сумою операцій, оборотом, сумою реалізації активу, сумою переказів, конвертацією раніше набутого активу або іншою економічною величиною, яка потребує додаткового правового та фактичного аналізу.

Відповідач також не довів, що лист ДПС України від 24.02.2025 №4975/7/99-00-24-05-07 є нормативно-правовим актом або може встановлювати правила визначення об`єкта і бази оподаткування операцій з віртуальними активами. Такий лист може мати інформаційний характер для організації контрольної роботи контролюючих органів, однак не може замінити норми закону та не може бути самостійною підставою для визначення платнику податків грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що акт перевірки, листи контролюючих органів та інформаційні довідки не можуть замінювати собою належні докази отримання доходу, а податкове повідомлення-рішення не може ґрунтуватися на припущеннях щодо правової природи коштів, бази оподаткування та розміру податкового зобов`язання.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме відповідач повинен довести правомірність своїх рішень. У цій справі відповідач не довів належними, допустимими та достатніми доказами факту отримання позивачем саме оподатковуваного доходу у сумі 3559 780 грн, не довів правомірності визначення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, а також не довів правомірності застосування штрафних санкцій.

Суд також враховує, що всі оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі одного акта перевірки та є взаємопов`язаними. Податкові повідомлення-рішення за формою «Р» щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору ґрунтуються на одному й тому самому висновку про отримання позивачем оподатковуваного доходу від продажу криптовалюти. Податкові повідомлення-рішення за формою «ПС» щодо штрафних санкцій ґрунтуються на висновках цього ж акта перевірки про неподання декларацій та ненадання документів, правомірність яких відповідачем не доведена.

Оскільки судом встановлено необґрунтованість ключових висновків акта перевірки та недоведеність відповідачем правомірності визначених грошових зобов`язань і штрафних санкцій, підстави для збереження чинності будь-якого з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.09.2025 № 91051240207, від 26.09.2025 № 91047240207, від 26.09.2025 №91041240207, від 26.09.2025 № 91050240207, від 26.09.2025 №91052240207, прийняті без належного доказового підтвердження, без достатнього встановлення фактичних обставин, із порушенням принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги викладене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 8770,21 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 16.03.2026, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.09.2025 № 91051240207, від 26.09.2025 № 91047240207, від 26.09.2025 №91041240207, від 26.09.2025 № 91050240207, від 26.09.2025 №91052240207.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 770 (вісім тисяч сімсот сімдесят) гривень 21 копійку за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.