Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 26 серпня 2026 р.
Справа: №320/17946/25
Суддя: Василенко Г.Ю.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2026 року м. Київ справа №320/17946/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
в с т а н о в и в:
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті (отримані) ним суми грошового забезпечення в розмірі 52038 (п?ятдесят дві тисячі тридцять вісім) гривень 61 копійку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді 3 мінометного відділення 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї , проте 23.09.2024 самовільно залишив військову частину та по теперішній час ухиляється від проходження військової служби.
Позивач зазначає, що за результатом проведення службового розслідування був встановлений факт переплати відповідачу з 23.09.2024 по 31.10.2024 грошового забезпечення у розмірі 52038,61 грн. Даний факт позивач розцінює як заподіяння відповідачем матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) №285 §1 від 12.10.2023 солдат ОСОБА_1 призначений на посаду оператора-топогеодезиста відділення радіолокаційної станції взводу управління 2 артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовцю встановлено оклад та відповідні надбавки.
Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) №224 §3 від 01.08.2024 солдата ОСОБА_1 , увільнено від займаної посади, та призначено на посаду номера обслуги 3 мінометного відділення 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) №231 §3 від 05.08.2024 солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Гостре, під час проведення ротації, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав бойове поранення та був направлений до госпіталя в АДРЕСА_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) №235 §6 від 09.08.2024 солдат ОСОБА_1 виведений в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 (із залишенням в списках військової частини НОМЕР_1 ).
Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) №236 §4 від 10.08.2024 солдат ОСОБА_1 , з 05.08.2024 знаходиться на стаціонарному лікуванні у КНП "Кам?янська міська лікарня швидкої медичної допомоги" м. Кам?янське, Дніпропетровської області.
Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) №241 §2 від 15.08.2024 солдат ОСОБА_1 обліковується, як такий, що вибув з військової частини НОМЕР_1 у відпустку за висновком ВЛК №1138 від 14.08.2024, виданим КНП "Кам?янська міська лікарня швидкої медичної допомоги" м. Кам?янське, Дніпропетровської області, на 30 (тридцять) діб з 16.08.2024 по 14.09.2024.
Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) №276 $3 від 16.09.2024 солдат ОСОБА_1 обліковується, як такий, що 15.09.2024 вибув з військової частини НОМЕР_1 після закінчення відпустки за висновком ВЛК (16.08.2024 по 14.09.2024) до військової частини НОМЕР_3 для проходження ВЛК.
Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) №282 $2 від 22.09.2024 солдат ОСОБА_1 обліковується, як такий, що 22.09.2024 вибув після проходження ВЛК з військової частини НОМЕР_3 , для проходження реабілітації у військовій частині НОМЕР_4 .
17.11.2024 командир 2 артилерійської батареї капітан ОСОБА_2 рапортом доповів командиру військової частини НОМЕР_1 , що солдат ОСОБА_1 , виведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 (із залишенням в списках військової частини НОМЕР_1 ), 22.09.2024 був направлений на реабілітацію до лікувального закладу у військовій частині НОМЕР_4 . 01.11.2024 під час телефонної розмови з бойовим медиком батареї, солдат ОСОБА_1 пообіцяв надати підтверджуючі документи про перебування в лікувальному закладі у військовій частини НОМЕР_4 . Проте з цієї дати, військовослужбовець не вийшов на зв?язок, та не надав відомостей про перебування в лікувальному закладі у військовій частині НОМЕР_4 . 17.11.2024 були здійснені спроби зв?язатись з солдатом ОСОБА_1 які не дали результату. На мобільні дзвінки та повідомлення в месенджерах не відповідав. Місце знаходження військовослужбовця не відоме.
Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) №344 від 17.11.2024 солдат ОСОБА_1 обліковуються, як такий, що самовільно залишив військову частину та знятий з усіх видів забезпечення з 01.11.2024.
Довідкою - доповіддю №10010 від 18.11.2024 було повідомлено Військову службу правопорядку та Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері про те, що солдат ОСОБА_1 обліковується таким, що самовільно залишив місце служи 17.11.2024.
25.11.2024 було отримано відповідь на запит від 18.11.2024 вихідний №10025 військової частини НОМЕР_1 , від військової частини НОМЕР_4 " ІНФОРМАЦІЯ_2 " у місті Дніпро №555/35679 від 25.11.2024, в якій було зазначено, що згідно з звітних даних військової частини НОМЕР_4 , солдат ОСОБА_1 в період з 22.09.2024 по 22.11.2024 не перебував на стаціонарному лікуванні та амбулаторному огляді у військовій частині НОМЕР_4 .
Будучи опитаним старший бойовий медик 2 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_3 пояснив, що починаючи з 22.09.2024 періодично телефонував солдату ОСОБА_1 та просив надати документи, що підтверджують його перебування на лікуванні, військовослужбовець всякий раз знаходив причини, чому не може вислати фото таких документів (участь у процедурах, поганий зв?язок, тощо). Сержант ОСОБА_3 що довіряв солдату ОСОБА_1 , а тому не був наполегливим у своїх проханнях, бо сподівався, що врешті решт військовослужбовець надасть медичні документи. Свою провину в ситуації, що призвела до безпідставної переплати вказаному військовослужбовцю сум грошового забезпечення визнає.
Солдат ОСОБА_1 так і не прибув до місця несення служби ані 17.11.2024 ані в подальшому.
Через неприбуття на реабілітацію у військову частину НОМЕР_4 після проходження ВЛК, неповідомлення про своє неприбуття на реабілітацію і приховування в подальшому таких відомостей від командирів, відповідач отримав можливість безпідставно отримати грошове забезпечення за період з 23.09.2024 по 31.10.2024 на загальну суму 52038,61 гривень.
Всі ці обставини були дослідження під час службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 №338 §1 від 18.11.2024. Результати службового розслідування оформлені відповідним Актом службового розслідування та затвердженні наказом командира військової частини НОМЕР_1 №ОД-104 від 07.03.2025.
У зв`язку з тим, що відповідач безпідставно отримав грошове забезпечення за період з 23.09.2024 по 31.10.2024, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011).
Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
На підставі частини першої статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другої та третьої статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 15 розділу І Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення не виплачується: серед іншого, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Згідно з пунктом 1 розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Відповідно до пункту 3 розділу XVI Порядку №260 передбачено, що виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.
Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення (пункт 5 розділу XVI Порядку № 260).
Таким чином, з дня самовільного залишення відповідачем військової частини, останній втратив право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків встановлено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-ІX.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Згідно з частинами 1-4 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;
3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі").
Відповідно до статті 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.
Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач своїми діями призвів до того, що він без належних правових підстав отримав кошти, у вигляді грошового забезпечення у розмірі 52038,61 грн, а, отже, за змістом зобов`язань, що виникають внаслідок збереження або набуття майна без достатньої правової підстави у позивача виникло право на повернення безпідставно отриманого відповідачем майна, і виник обов`язок повернути безпідставно одержане майно, а саме: грошове забезпечення за період з 23.09.2024 по 31.10.2024.
Таким чином, відповідач зобов`язаний повернути безпідставно виплачене грошове забезпечення за період 23.09.2024 по 31.10.2024 у розмірі 52038,61 грн.
Суд зазначає, що станом на час розгляду даної справи, доказів сплати відповідачем коштів у розмірі 52038,61 грн не надано.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом статті 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача зайво виплаченого грошового забезпечення за період з 23.09.2024 по 31.10.2024 у розмірі 52038,61 грн.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) безпідставно виплачене грошове забезпечення за період з 23.09.2024 по 31.10.2024 у розмірі 52038,61 грн. (п`ятдесят дві тисячі тридцять вісім грн 61 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua