Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №300/4150/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2026 р. справа № 300/4150/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням i виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

15.06.2026 адвокат Гос Володимир Васильович звернувся до суду через систему "Електронний суд" в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням i виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в якому просить суд:

визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 15 травня 2026 року № 28/в про відмову ОСОБА_1 (матері), ОСОБА_2 (батьку) у призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 ;

зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та додані до неї документи про призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини ОСОБА_3 в порядку і розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням висновків суду, що будуть викладені у рішенні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання, внаслідок серцево-легеневої недостатності, двобічної пневмонії. Згідно витягу з протоколу засідання штатної 11 Регіональної військово-лікарської комісії № 2025-0620-1430-4123-3 від 20.06.2025 захворювання ОСОБА_3 , яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язане із захистом Батьківщини. 14.03.2025 та 26.06.2025 позивачі зверталися із відповідними заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина – ОСОБА_3 , до яких долучили відповідний перелік документів. 15.05.2026 за результатами засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум протоколом за № 28/в позивачам відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з висновком експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 10-12/1764-Дм/24 під час судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_3 було виявлено етиловий спирт в концентрації 0,43%. Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення, або вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння. Вказані обставини виключають виплату одноразової грошової допомоги. Позивачі вважає таку відмову протиправною, оскільки факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення не зафіксовано належним документом компетентного органу, а є лише припущенням відповідача.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08.07.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Міністерства оборони України від 09.07.2026 на позовну заяву. Представник відповідача зазначив, що пунктом 19 Порядку № 975 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Як встановлено висновком експерта № 10-12/1674-Дм/24 при судовомедичній експертизі крові трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в кількості 0,43%. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум з посиланням на ст. 16-4 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки обставини смерті ОСОБА_3 не відносяться до визначених Законом випадків можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 46-54).

16.07.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника Міністерства оборони України від 16.07.2026 про долучення матеріалів, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_2 та подавалися на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням i виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум для прийняття оспорюваного рішення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді помічника гранатометника 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2024 № 02/01/2307 ОСОБА_3 дійсно в період з 13.06.2024 по 23.06.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 03.07.2024 та витягом з журналу ведення бойових дій Військової частини НОМЕР_1 за № 23т від 06.06.2024 по 30.06.2024 (а.с. 21). Згідно лікарського свідоцтва про смерть №10-12/1764 від 25.06.2024, смерть ОСОБА_3 наступила внаслідок захворювання: гостра легенево-серцева недостатність, двобічна пневмонія.

Відповідно до висновку експерта Харківського обласного буро судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 10-12/1764-Дм/24 ОСОБА_3 страждав хронічною ішемічною хворобою серця, яка в своїй прогресуючій течії призвела до розвитку легенево-судинної недостатності, яка і стала безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 (а.с. 23-28).

Командиром Військової частини НОМЕР_1 затверджено акт службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №331 від 17.11.2024 солдата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключено з 23.06.2024 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Смерть ОСОБА_3 пов`язана із захистом Батьківщини та з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно витягу з протоколу засідання 11 регіональної військово-лікарської комісії №2025-0620-1430-4123-3 від 20.06.2025 встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_3 та причини смерті, так, пов`язане із захистом Батьківщини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 12.02.2008 (а.с. 22).

З метою отримання одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 у порядку та розмірах, передбачених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сім`ї”, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_2 із відповідними заявами від 18.12.2025 та від 17.12.2025, до яких долучено копії відповідних документів.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.12.2025 № 11/1/9868 направило до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї ОСОБА_3 .

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.05.2026 №28/в, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги матері та батьку померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_3 . Відповідно до акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер на вогневій позиції під час несення бойового чергування. Згідно з висновком експерта Харківського обласного буро судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 10-12/1764-Дм/24 під час судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_3 було виявлено етиловий спирт в концентрації 0,43%. Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення, або вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 34).

Листами ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.05.2026 № 13/1/4373 та № 13/1/4373 позивачам направлено копію витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.05.2026 №28/в (а.с. 34-35).

Вважаючи протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 15.05.2026 № 28/в про відмову ОСОБА_1 (матері), ОСОБА_2 (батьку) у призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 , представник позивачів звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та додані до неї документи про призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини ОСОБА_3 в порядку і розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням висновків суду, що будуть викладені у рішенні.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 цього Закону № 2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

В силу вимог пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ його дія поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

У постанові від 29 червня 2022 року у справі № 640/6477/19 Верховним Судом зазначено: "Системний аналіз положень Закону №2011-XII, Порядку №975, статті 58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 13 травня 1997 року № 1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачам спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть [……], а не на день прийняття відповідачем спірного рішення".

З огляду на те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішення питання стосовно призначення та обчислення розміру одноразової грошової допомоги позивачам необхідно здійснювати за нормами законодавства, які були чинними на дату смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту першого статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на 23.06.2024) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом другим статті 16 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

Згідно з пунктом третім статті 16 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військовозобов`язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", указами Президента України.

Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначені статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ.

Так, пунктом першим статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до пункту четвертого статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

Розмір одноразової грошової допомоги визначений статтею 16-2 Закону № 2011-ХІІ.

Відповідно до пункту першого статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно з пунктом третім статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень;

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 цієї статті.

Пунктом першим статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.

Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за наявності особистого розпорядження виплачується особі (особам), на користь якої (яких) складено особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні. У таких випадках розмір часток обраховується із суми, що залишилася після виплат, визначених абзацом другим пункту 2 статті 16-1 цього Закону.

У разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна з таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у рівних частках.

Відмова від призначення та отримання одноразової грошової допомоги від імені малолітніх, неповнолітніх дітей загиблої (померлої) особи, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, не допускається.

Особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.

Відповідно до пункту шостого статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно з пунктом сьомим статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки безоплатно в порядку електронної взаємодії отримують необхідну інформацію від державних органів, які є власниками (розпорядниками, держателями, володільцями, адміністраторами тощо) інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних, комунікаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, у тому числі з Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім`ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів тощо, про осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Порядок отримання інформації з реєстрів та інформаційних баз даних визначається розпорядником персональних даних, що містяться у відповідних реєстрах або базах даних.

Пунктом дев`ятим статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Згідно з пунктом десятим статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту першого статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст), визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі – Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 (в редакції, чинній на 23.06.2024) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби.

Пунктом 9 Порядку № 975 визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать, зокрема, батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їх батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 9 цього Порядку, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 975 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.

У разі подання заяви в паперовій формі до неї додаються копії документів разом з оригіналами (для посвідчення цих копій), а у разі подання заяви засобами електронної пошти заява та копії документів подаються з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

До заяви додаються завірені копії:

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби;

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

висновку судово-медичної експертизи за результатами токсикологічного дослідження про неперебування/перебування загиблої (померлої) особи в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або документа, виданого закладами судово-медичної експертизи, органами Національної поліції та/або закладом охорони здоров`я, в якому настала смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, що таке дослідження не здійснювалося;

документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою, сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім іноземців та осіб без громадянства) (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

рішення суду про усиновлення дитини, яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати одноразової грошової допомоги усиновлювачам загиблої (померлої) особи;

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

свідоцтва про народження дитини або рішення суду про усиновлення цієї дитини загиблим (померлим), яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності або пенсійного посвідчення особи, якій призначено пенсію по інвалідності, - для виплати грошової допомоги непрацездатним дітям, вдові (вдівцю) та батькам загиблої (померлої) особи;

рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю загиблої (померлої) особи з жінкою (чоловіком) без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, - для виплати одноразової грошової допомоги чоловіку (жінці), який (яка) проживав (проживала) однією сім`єю із загиблою (померлою) особою;

медичного документа, що підтверджує вагітність, виданого відповідним закладом охорони здоров`я, - подається вагітними жінками для визначення кола осіб, які мають право на допомогу та визначення часток на отримання ними допомоги;

свідоцтва про народження онуків, свідоцтва про народження та смерть їх батьків - для виплати одноразової грошової допомоги онукам загиблої (померлої) особи;

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення з військової служби);

рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім`ї загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону;

витягу з інформаційно-аналітичної системи “Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості” - для визначення, що заявник не позбавив життя чи не вчиняв замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також, що заявник не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги особи, яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення з військової служби, подають уповноваженому органові заяву про виплату одноразової грошової допомоги, документи, копії документів, зазначених в абзацах четвертому - двадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду, засвідченого у встановленому порядку.

Уповноважений орган під час оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги до поданих заявником копій документів додатково подає:

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

завірену копію особистого розпорядження (за наявності) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках.

Пунктом 23 Порядку № 975 визначено, що керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

Строки подання рішення розпорядника бюджетних коштів уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги, а також строки видання наказу про виплату уповноваженим органом одноразової грошової допомоги встановлюються міністерствами та державними органами.

Під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів.

Відповідно до пункту 24 Порядку № 975 одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначеній одержувачем виплати.

Якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.

За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Згідно з пунктом 29 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Порядку право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи за рішенням суду, яке набрало законної сили.

У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

В спірному випадку, у витязі з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.05.2026 №28/в не зазначено, що позивачем не надано необхідних документів, передбачених Порядком № 975.

Водночас, з огляду на зміст витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.05.2026 №28/в, та відзиву на позовну заяву, єдиною підставою для відмови позивачам у призначенні одноразової грошової допомоги слугувало те, що загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення, або вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння, оскільки згідно з висновком експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 10-12/1764-Дм/24 під час судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_3 було виявлено етиловий спирт в концентрації 0,43%.

У п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 р. №23-рп/2010 Конституційний Суд України зазначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Такий підхід неодноразово застосовувався у судовій практиці, зокрема, у постановах ВП ВС від 11 лютого 2021 р. у справі №11-1219сап19 та від 2 вересня 2021 р. у справі №11-97сап20. Презумпція невинуватості, крім кримінального процесу, підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення та означає, що всі сумніви стосовно події порушення та винуватості особи, яка притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Частиною одинадцятою статті 38 КУпАП встановлено, що у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Тобто Кодексом України про адміністративне правопорушення передбачено, що єдиним належним доказом вчинення адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення.

Водночас, слід зазначити, що стверджуючи про наявність у діях загиблого ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідач не надав суду доказів того, що ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за цими нормами.

За відсутності протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, безпідставними є посилання відповідача на скоєння ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Окрім цього, суд вказує на те, що відповідач залишив поза увагою висновки комісії, яка проводила службове розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_3 , та зафіксовані в акті службового розслідування, згідно яких: «Факт смерті стрільця-помічника гранатометника 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 настала внаслідок: «захворювання, а саме: гостра легенево-серцева недостатність, двобічна пневмонія» та згідно з вимогами ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вважати таким, що сталася під час проходження служби по мобілізації в Збройних Силах України та пов`язана з виконанням військового обов`язку військової служби в Збройних Силах України та не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження…».

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для тверджень про те, що смерть ОСОБА_3 є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення, а відтак і для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з наведених підстав.

Що стосується доводів відповідача про те, що згідно з висновком експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 10-12/1764-Дм/24 під час судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_3 було виявлено етиловий спирт в концентрації 0,43%, то суд звертає увагу на таке.

У висновку експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 10-12/1764-Дм/24 зазначено, що причина смерті: Гостра легенево-серцева недостатність. Постінфарктний кардіосклероз. Хронічна ішемічна хвороба серця. ІІ. Тонзиліт. Трахеїт. Бронхіт.

В розділі «Підсумки» висновку експерта Харківського обласного буро судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 10-12/1764-Дм/24 вказано, що ОСОБА_3 страждав хронічною ішемічною хворобою серця, яка в своїй прогресуючій течії призвела до розвитку легенево-судинної недостатності, яка і стала безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 (а.с. 23-28).

Щодо виявленого в крові ОСОБА_3 етилового спирту, то у висновку експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 10-12/1764-Дм/24 зазначено, що згідно висновків судово-токсикологічної експертизи крові від трупа громадянина ОСОБА_3 , виявлений етиловий спирт в кількості – 0,43%, що по даним офіційної таблиці відповідає незначному алкогольному сп`янінню.

Верховний Суд в постанові від 19.05.2026 за результатом справи № 160/19336/25 зазначив, що передбачене підпунктом «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пунктом 29 Порядку №975 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги пов`язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані. Тому для застосування зазначених положень вирішальне значення має встановлення об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння, поведінкою військовослужбовця та настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності. Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Інше тлумачення означало б розширення встановлених законом обмежень права на соціальний захист членів сім`ї військовослужбовця та суперечило б принципу правової визначеності.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №802/1869/17-а, від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 186/1129/16-а, від 15 червня 2022 року у справі № 826/4813/18, від 29 червня 2022 року у справі №640/6477/19 та від 09 вересня 2025 року у справі № 240/5502/24.

В спірному випадку, ані висновок експерта від 26.07.2024 № 10-12/1764-Дм/24, ані акт спеціального розслідування, не містять висновку про те, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 стало алкогольне сп`яніння або дії, вчинені ним у такому стані.

Верховний Суд в постанові від 19.05.2026 за результатом справи № 160/19336/25 також зазначив, що положення статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ та пункту 29 Порядку №975 слід застосовувати з урахуванням того, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною виплатою членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця, а тому обмеження права на її отримання мають тлумачитися не розширено, а відповідно до їхньої мети та за умови встановлення всіх юридично значущих обставин. Сам факт виявлення в організмі військовослужбовця етилового спирту не є самостійною та автоматичною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Юридичне значення для вирішення спору має не сам стан алкогольного сп`яніння, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями самого військовослужбовця та настанням його смерті. Такий причинний зв`язок не може презюмуватися лише з огляду на показник концентрації алкоголю в крові або інших біологічних рідинах на момент смерті, оскільки останній має бути встановлений на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів у їх сукупності. Аналогічні правові підходи є сталими та неодноразово застосованими Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі №186/1129/16-а, від 29 червня 2022 року у справі №640/6477/19, від 09 вересня 2025 року у справі №240/5502/24.

Саме з урахуванням наведеного Верховний Суд застосовує статтю 16-4 Закону №2011-ХІІ у взаємозв`язку із загальними положеннями статті 16 цього Закону та виходить з того, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірною лише тоді, коли компетентним органом встановлено, що смерть військовослужбовця перебуває у прямому причинному зв`язку з його діями у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або з безпосереднім медичним впливом такого стану на організм.

Таким чином, Верховний Суд вказав, що передбачене статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ та пунктом 29 Порядку №975 обмеження може застосовуватися у двох видах фактичних обставин. Перший випадок стосується ситуацій, коли смерть настала внаслідок активних дій (поведінки) самого військовослужбовця у стані сп`яніння, зокрема самовільного залишення місця служби, вчинення небезпечних дій під впливом алкоголю або іншої поведінки, яка у причинному зв`язку призвела до смерті. У такому разі необхідно встановити факт перебування особи у стані сп`яніння, конкретні дії, вчинені у такому стані, та причинний зв`язок між цими діями і смертю. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 22 травня 2018 року у справі №760/9519/17 та від 18 серпня 2022 року у справі №640/14940/19.

Другий випадок охоплює ситуації, коли смерть є безпосереднім наслідком алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або патологічного стану, прямо зумовленого таким впливом на організм, зокрема гострого алкогольного або наркотичного отруєння, алкогольної коми або інших безпосередніх медичних наслідків вживання відповідних речовин. Для відмови у призначенні допомоги у такому разі має бути підтверджено належними та допустимими доказами, що саме вживання відповідних речовин чи наслідки зазначених дій стали безпосередньою медичною причиною смерті. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 березня 2024 року у справі №120/13997/21-а.

Водночас у випадках, коли смерть військовослужбовця настала внаслідок протиправних дій іншої особи, порушення іншою особою правил поводження зі зброєю, пострілу іншого військовослужбовця, бойового ураження в зоні бойових дій або інших незалежних від самого військовослужбовця обставин, то сам по собі факт перебування загиблого у стані сп`яніння не є достатнім для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. У такому разі необхідним є доведення Міністерством оборони України того, що саме поведінка загиблого перебувала у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті та була її юридично значущою причиною, а не лише супутньою обставиною відповідної події.

При цьому наявність у Збройних Силах України особливого режиму військової дисципліни та заборона вживання алкоголю під час проходження військової служби не усувають необхідності застосування саме тих юридичних критеріїв, які визначені статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ. Порушення військової дисципліни, пов`язане з уживанням алкоголю або інших речовин, може бути підставою для відмови лише тоді, коли воно перебуває у причинному зв`язку зі смертю військовослужбовця. Такий підхід забезпечує баланс між дотриманням вимог військової дисципліни та недопущенням позбавлення членів сім`ї загиблого соціальної гарантії лише на підставі формального встановлення наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі без доведення їх причинного зв`язку зі смертю.

Зазначений підхід ґрунтується на принципі справедливості, який у цій категорії спорів вимагає розмежування різних за своєю природою випадків смерті військовослужбовця. Смерть під час виконання військового обов`язку, внаслідок захворювання, пов`язаного зі службою, або протиправних дій іншої особи не може прирівнюватися до смерті, що настала внаслідок власної поведінки військовослужбовця у стані сп`яніння. Водночас висновок про те, що смерть стала наслідком такої поведінки, має ґрунтуватися не на суб`єктивній оцінці особи загиблого, а виключно на правовій оцінці належних і допустимих доказів.

Аналогічне розмежування фактичних моделей здійснено Верховним Судом у постанові від 18 серпня 2022 року у справі №640/14940/19, у якій Суд відмежував справи, де смерть була наслідком власних дій особи у стані сп`яніння, від справ, де смерть настала внаслідок дій інших осіб або за відсутності доведеного причинного зв`язку з алкоголем.

Верховний Суд звернув увагу на те, що у спорах про правомірність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. Якщо Міністерство оборони України посилається на статтю 16-4 Закону №2011-XII як на підставу для відмови, саме цей орган має довести наявність усіх обставин, які утворюють відповідну підставу для відмови залежно від її фактичної підстави: у разі посилання на активні дії військовослужбовця у стані сп`яніння - стан сп`яніння, конкретні дії військовослужбовця у такому стані, юридичну значущість цих дій для настання смерті та причинний зв`язок між такими діями і смертю; у разі посилання на стан алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або спричинений ним патологічний стан як безпосередню медичну причину смерті - факт відповідного стану та прямий медичний причинний зв`язок між ним і смертю.

Водночас такий підхід не означає покладення на Міністерство оборони України безумовного обов`язку самостійно витребовувати документи, які заявник зобов`язаний подати для розгляду питання про призначення допомоги. Неподання необхідних документів може мати процесуальне значення для розгляду заяви, однак у разі прийняття рішення саме про відмову з підстав, передбачених статтею 16-4 Закону №2011-XII, суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність висновку про наявність відповідного виключення. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18.

Наведений розподіл обов`язку доказування зумовлює необхідність оцінки не окремих доказів ізольовано, а всієї сукупності наявних доказів, які підтверджують або спростовують наявність причинного зв`язку між станом сп`яніння та смертю військовослужбовця. Саме тому висновок судово-медичної експертизи про концентрацію етилового спирту в крові або інших біологічних матеріалах є важливим доказом, однак сам по собі не є достатнім для твердження про наявність підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, якщо з нього або з інших доказів у сукупності не вбачається причинний зв`язок між станом сп`яніння, діями військовослужбовця або прямою медичною причиною смерті та фактом настання смерті.

Зазначене узгоджується також із принципами адміністративної процедури, закріпленими у Законі України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року №2073-IX (далі - Закон №2073-IX). Відповідно до частин першої та другої статті 8 цього Закону адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи, а також враховує всі обставини, що мають значення для її вирішення. Згідно з частиною першою статті 15 цього Закону дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи, а відповідно до частини першої статті 16 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи.

Такий висновок підлягає оцінці у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема лікарським свідоцтвом про смерть, висновком ВЛК, актом службового або спеціального розслідування, наказом командира військової частини, матеріалами кримінального провадження, вироком суду або постановою про закриття кримінального провадження, показаннями свідків, обставинами виконання службового завдання та характером поведінки самого військовослужбовця. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17, де висновок експерта лише констатував стан сп`яніння, але не доводив причинного зв`язку між ним та смертю. Водночас у постанові від 18 серпня 2022 року у справі №640/14940/19 Суд врахував саме сукупність доказів, які підтверджували причинний ланцюг між діями військовослужбовця у стані сп`яніння та настанням смерті.

Саме необхідність комплексної оцінки таких доказів зумовлює підвищені вимоги до мотивування рішення комісії Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ. У такому рішенні має бути зазначено не лише факт виявлення алкоголю або посилання на висновок експерта, а й: які саме дії вчинив військовослужбовець; якими доказами це підтверджено; як саме ці дії спричинили смерть; чому інші встановлені причини смерті не спростовують причинного зв`язку між діями військовослужбовця та його смертю; чому смерть не є наслідком дій іншої особи, бойового ураження, нещасного випадку або іншого зовнішнього фактора. У випадку, коли відмова ґрунтується на твердженні про те, що алкогольне, наркотичне чи токсичне сп`яніння або його наслідки були безпосередньою медичною причиною смерті, рішення має містити посилання на конкретні медичні документи, які підтверджують такий прямий причинний зв`язок, та пояснення, чому встановлена медична причина смерті не є наслідком захворювання, поранення, бойового ураження або дій іншої особи.

Документи про причини та обставини смерті (акти службового або спеціального розслідування, довідки про обставини травми чи смерті, накази командирів, постанови ВЛК, матеріали кримінального провадження, вироки суду, постанови про закриття кримінального провадження, висновки судово-медичних експертиз тощо) мають містити інформацію, достатню для перевірки наявності або відсутності підстав, передбачених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ, і давати змогу встановити не лише медичний стан військовослужбовця, а й фактичний механізм події.

Як встановлено судом вище, з огляду на зміст лікарського свідоцтва про смерть №10-12/1764 від 25.06.2024, висновку експерта Харківського обласного буро судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 10-12/1764-Дм/24, акту службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_3 , наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №331 від 17.11.2024, витягу з протоколу засідання 11 регіональної військово-лікарської комісії №2025-0620-1430-4123-3 від 20.06.2025, смерть ОСОБА_2 настала через хронічну ішемічну хворобу серця, яка в своїй прогресуючій течії призвела до розвитку легенево-судинної недостатності, яка і стала безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 . Водночас матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що смерть ОСОБА_3 настала саме внаслідок його дій у стані алкогольного сп`яніння або внаслідок безпосереднього патологічного впливу алкоголю на організм. Сам по собі факт виявлення в крові етилового спирту у концентрації 0,43% без встановлення конкретного механізму настання смерті, причинного зв`язку між поведінкою ОСОБА_3 у стані сп`яніння та його смертю або висновку про те, що саме алкогольне сп`яніння було безпосередньою медичною причиною смерті, не може вважатися достатньою підставою для застосування обмеження, передбаченого підпунктом «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ.

Отже, під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

При обранні способу відновлення права позивача суд враховує наступне.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).

За аналогією такі додаткові гарантії поширюються і позивачів як на осіб, яким належать відповідні пільги як батькам військовослужбовця.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Стосовно обраного позивачами способу захисту їх порушених прав суд зазначає, що у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги необхідно розмежовувати дві групи юридичних обставин: по-перше, наявність передбаченого законом зв`язку смерті військовослужбовця з проходженням військової служби; по-друге, наявність або відсутність передбачених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ виключень із права на допомогу. Відсутність такого зв`язку є самостійною підставою для відмови, відмінною від підстав, визначених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ. Якщо ж зв`язок зі службою встановлено, компетентний орган зобов`язаний перевірити відсутність передбачених законом виключень, які, однак, не можуть застосовуватися формально або розширено.

У випадках, коли суд встановив протиправність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, спосіб судового захисту має залежати від повноти встановлених обставин та меж дискреційних повноважень Міністерства оборони України. Якщо всі юридичні передумови для призначення допомоги підтверджені, а підстави для відмови відсутні, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень призначити та виплатити допомогу. Якщо ж для ухвалення рішення необхідна додаткова оцінка документів, належним способом захисту є скасування протиправного рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки суду. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 січня 2024 року у справі №480/4122/22.

З огляду на встановлені у цій справі обставини та межі позовних вимог суд вважає обраний позивачами спосіб захисту належним та таким, що відповідає характеру спірних правовідносин.

Під час розгляду цієї справи суд надав оцінку правомірності рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги саме з підстав, передбачених підпунктом «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних і допустимих доказів причинно-наслідкового зв`язку між станом алкогольного сп`яніння військовослужбовця та настанням його смерті. Водночас предметом судового розгляду у цій справі не були питання повноти та належності поданих позивачами документів, їх відповідності вимогам Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, а також інші обставини, які підлягають перевірці Міністерством оборони України під час вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. За таких обставин позивачі обрали належний спосіб захисту у вигляді скасування протиправного рішення та зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути їхні заяви з урахуванням висновків судів.

При цьому, при повторному розгляді заяв позивачів Міністерство оборони України зобов`язане врахувати правову оцінку суду щодо застосування пункту «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, надати оцінку поданим документам та іншим обставинам, що підлягають перевірці під час вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, і прийняти рішення відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь кожного з позивачів судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.05.2026 № 28/в.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяви ОСОБА_2 від 17.12.2025 та ОСОБА_1 від 18.12.2025 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) під час проходження військової служби їхнього сина - колишнього військовослужбовця Збройних Сил України солдата ОСОБА_3 відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та за результатами їх розгляду прийняти рішення, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ – 00034022, проспект Повітрофлотський, 6, місто Київ, 03168) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ – 00034022, проспект Повітрофлотський, 6, місто Київ, 03168) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.