Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №300/4411/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2026 р. справа № 300/4411/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати нпозивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.11.2025 по 26.05.2026 у розмірі 130497,64 грн.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач після його звільнення з військової служби не виплатив йому грошове забезпечення та похідні від нього суми. Тому, відповідно до статтей 116, 117 Кодексу законів про працю України, норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 позивач має право на виплату середнього грошового забезпечення (заробітку) за весь період затримки розрахунку при звільненні по день виплати 26.05.2026 124397,17 грн. У зв`язку з чим простить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.11.2025 по 26.05.2026 у розмірі 130497,64 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов до суду через систему "Електронний суд" 08.07.2026. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України обмежується шістьма місяцями. Зазначено, що рішення суду від 09.02.2026 у справі № 300/8820/25 набрало законної сили 31.03.2026, тому обов`язок здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу виник 31 березня 2026 року, а не 26.11.2025.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 24.02.2022 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) та з 03.06.2022 у 52 ОСБ (в/ч НОМЕР_2 ), який був у складі різних бригад, що не заперечується відповідачами.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2025 № 258 старшого солдата ОСОБА_2 , вогнеметника-оператора 1 вогнеметного відділення вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27.08.2025 № 16-РС у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 30 серпня 2025 року виключено з фінансового та речового забезпечення та зі списків особового складу частини (а.с. 9).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі № 300/8820/25 позов задоволено. Вирішено: "Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_3 у здійсненні виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 19.05.2023 (включно) та всіх похідних від нього сум (в тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2022 та 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023) з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) грошове забезпечення за період з 24.02.2022 по 19.05.2023 (включно) та всі похідні від нього суми (в тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2022 та 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки) з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у здійсненні виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 30.08.2025 та всіх похідних від нього сум (в тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025, одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби та грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки) з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) грошове забезпечення за період з 18.06.2025 по 30.08.2025 та всі похідні від нього суми (в тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби та грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки) з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.".

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі № 300/8820/25 відповідач 26.05.2026 виплатив позивачу 124397,17 грн (а.с. 12).

Встановлені обставини щодо виплачених сум відповідачем не заперечуються.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (частина 1).

Частиною 2 статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі № 4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Суд зазначає, що підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.

Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження служби в поліції, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як зазначено вище, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Як встановлено, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі № 300/8820/25 відповідач 26.05.2026 виплатив позивачу 124397,17 грн (а.с. 12).

Оскільки відповідачем після вирішення спору не було проведено нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки з виплат, то відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з даних виплат.

При цьому, суд зазначає, що спір про розміри належних звільненому працівникові сум вирішено і такий спір відсутній станом на момент звернення позивача із даною позовною заявою.

Таким чином, застосуванню у даному випадку підлягають норми частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, а саме у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Водночас, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.11.2025 по 26.05.2026 у розмірі 130497,64 грн, з приводу чого суд зазначає наступне.

Враховуючи вимоги статті 117 Кодексу законів про працю України, оскільки спір у справі № 300/8820/25 вирішено на користь позивача, обчислення середнього заробітку позивача за час затримки по день фактичного розрахунку повинен здійснити відповідач, у тому числі і встановлення та обчислення періоду за який повинно бути здійснене таке нарахування.

Оскільки станом на момент вирішення справи таке нарахування не здійснене, вказане свідчить про відсутність спору між сторонами з вказаного приводу, тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.11.2025 по 26.05.2026 у розмірі 130497,64 грн є передчасною, оскільки відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні обчислення середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні будуть порушені.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплат грошового забезпечення та похідних від нього сум, виплачених на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі № 300/8820/25.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати грошового забезпечення та похідних від нього сум, виплачених на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі № 300/8820/25.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.