Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №331/6864/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/6864/26

Провадження № 3/331/1893/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Каретник Ю.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли із військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України Міністерства оборони України стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_2 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу А2558 №167 про військове адміністративне правопорушення, складеного 15.08.2026, 14 серпня 2026 о 10 год. 35 хв. солдат ОСОБА_1 , перебуваючи на території тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_2 , був в стані алкогольного сп`яніння, виконуючи обов`язки військової служби під час воєнного стану, довідка щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, №В3169 від 14.08.2026, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, але надав заяву про розгляд справи без його участі.

За наявності заяви про розгляд справи без участі особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, та за відсутності вимог процесуального закону щодо обов`язкової участі особи у даній категорії справ суддя вбачає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Частина 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, у вигляді накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Відповідно до ч.4 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, період якого в подальшому був неодноразово продовжений та діє до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст. 4 ч. 6 Дисциплінарного статуту Збройних сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Під час розгляду справи суддею було встановлено, що на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, до суду було надано: протокол А2558 №167 про військове адміністративне правопорушення від 15.08.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 інкримінується перебування на території тимчасового розташування військової частини та виконання обов`язків військової служби під час воєнного стану у стані алкогольного сп`яніння; копії паспорта та військового квитка ОСОБА_1 ; довідку та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, КНП «ОКЗПНД та СХЗ» ЗОР від 14.08.2026 № В-3169, відповідно до яких ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду; заяву ОСОБА_1 від 15.08.2026 про розгляд справи за його відсутності, у якій він також зазначив, що провину визнає повністю, з рішенням суду згоден; службову характеристику ОСОБА_1 , відповідно до якої за місцем служби він характеризується посередньо і займаній посаді не відповідає; аркуш вивчення, де вказано анкетні відомості щодо ОСОБА_1 ; витяг із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №195 від 09.07.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу даної військової частини; витяг із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №803 від 14.08.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за перебування на військовій службі у нетверезому стані 14.08.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.08.2026, відповідно до яких ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння 14.08.2026 у АДРЕСА_2 та був доставлений до КНП «ОКЗПНД та СХЗ» ЗОР, де у присутності свідків був складений акт від 14.08.2026 № В-3169.

Суддею враховано, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП включає такі самостійні діяння як, зокрема, поява військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів на території військової частини в нетверезому стані; виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані; відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

При цьому, ОСОБА_1 відповідно до протоколу А2558 №167 про військове адміністративне правопорушення від 15.08.2026 інкримінується одночасно два із перелічених у ч. 3 ст. 172-20 КУпАП діяння, а саме: перебування на території тимчасового розташування військової частини та виконання обов`язків військової служби у стані алкогольного сп`яніння.

У той же час, відповідно до Порядку застосування спеціальних технічних засобів і тестів при проведенні огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду та оформлення його результатів, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 16 квітня 2025 року № 241 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 червня 2025 року за № 853/44259:

- п. 2 розд. V: огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з законодавством (далі - лікар, що проводить огляд). Огляд військовослужбовців/військовозобов`язаних у закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби;

- п. 8 розд. V: результати огляду на стан сп`яніння та лабораторного дослідження, вносяться лікарем, що проводив огляд, до акта медичного огляду. Акт медичного огляду військовослужбовця/військовозобов`язаного складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я;

- п. 9 розд. V: на підставі акта медичного огляду лікарем, що проводив огляд, оформлюється довідка щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5) (далі - довідка). Довідка оформлюється в трьох примірниках: перший примірник видається під підпис уповноваженій посадовій особі, яка доставила військовослужбовця/військовозобов`язаного на огляд, другий видається оглянутому військовослужбовцю/військовозобов`язаному, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. Оформлення та видача довідки здійснюється в день проведення такого огляду;

- п. 10 розд. V: після отримання результатів лабораторних досліджень лікарем, що проводив огляд, здійснюється їх внесення до акта медичного огляду та оформлюється висновок щодо результатів медичного огляду та лабораторних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 6);

- п. 17 розд. V: у разі відмови військовослужбовця/військовозобов`язаного від проведення огляду в закладі охорони здоров`я уповноважена посадова особа із застосуванням спеціальних технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії військовослужбовця/військовозобов`язаного щодо ухилення від огляду.

Як встановлено судом із довідки та висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, КНП «ОКЗПНД та СХЗ» ЗОР від 14.08.2026 № В-3169, ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, зазначені документи не підтверджують поза розумним сумнівом перебування ОСОБА_1 на території тимчасового розташування військової частини та виконання обов`язків військової служби у стані алкогольного сп`яніння, оскільки його огляд лікар не проводив у зв`язку з його відмовою від проведення цього огляду.

При цьому, ОСОБА_1 відповідно до протоколу А2558 №167 про військове адміністративне правопорушення від 15.08.2026 саме відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння не інкримінується.

Суддя враховує, що відповідно до вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними у ст. 129 Конституції України, до яких відносяться, зокрема, забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, на підставі досліджених доказів суддею не було беззаперечно встановлено факту перебування ОСОБА_1 на території тимчасового розташування військової частини та виконання обов`язків військової служби саме у стані алкогольного сп`яніння.

Тому, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, протокол А2558 №167 про військове адміністративне правопорушення від 15.08.2026 не може бути визнаний належним доказом у даній справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали б у судді жодних сумнівів щодо їх належності та допустимості.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Крім того, у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, провадження № 51-2568км19, акцентовано увагу на тому, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому, суддя зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, за викладених вище обставин суддя приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності беззаперечно підтверджувати факт перебування його на території тимчасового розташування військової частини та виконання обов`язків військової служби саме у стані алкогольного сп`яніння, до суду надано не було.

При цьому, суддя також враховує, що у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суддя приходить до висновку про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

При цьому, у зв`язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення судовий збір з ОСОБА_1 стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ч.1, ч. 3 ст.172-20, ст. ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена учасниками процесу до Запорізького апеляційного суду шляхом подання через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення, а також прокурором у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7 КУпАП.

Суддя Юлія КАРЕТНИК