Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №240/7246/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/7246/26

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та сксаування рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Міністерства оборони України №1/в від 15.01.2026, прийняте у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині не призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - цивільній дружині загиблого ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок військових дій, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 05.04.2022 року та листом Кадрового центру ЗСУ від 21.08.2022 року №9690;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 цивільного чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 та з яким вона проживала однією сім`єю, без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач має право на одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Ухвалою від 11.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22 касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу – закрито; судове рішення, на яке посилається позивачка як на доказ проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем, втратило юридичну силу, а відповідний юридичний факт у встановленому законом порядку не підтверджено.

Позивач відповіді на відзив не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проживала, без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув.

З метою реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» позивач звернулась до Міністерства оборони України з відповідною заявою, за результатами розгляду якої, відповідач прийняв рішення від 15.01.2026 № 1/в про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 Постанови КМУ №168, оскільки у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують статус заявниці як члена сім`ї загиблого або її перебування на його утриманні, неможливо визначити її право на отримання частки одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України № 2011-XII) встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Водночас зміст цього переліку не є сталим і зазнавав змін у різні періоди часу, у зв`язку з чим коло осіб, які мають право на таку виплату, змінювалося.

Так, стаття 16-1 Закону України № 2011-XII передбачала, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 3515-IX від 09 грудня 2023 року (далі - Закон № 3515-IX) було оновлено редакцію вказаної статті і викладено її у наступній редакції:

« 1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"»

Наведене свідчить про те, що законодавче регулювання спірних правовідносин зазнало змін, у тому числі в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим для правильного вирішення спору необхідним є визначення, яка саме редакція зазначеної норми підлягає застосуванню у цьому випадку, що, у свою чергу, зумовлює необхідність з`ясування моменту виникнення права на відповідну виплату.

Згідно із частиною десятою статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Пунктом 2 постанови КМУ № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII, крім громадян РФ або РБ та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Абзацами 2 - 4 пункту 2 постанови КМУ № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

На виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 (у редакції, чинній на дату смерті) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Суд також враховує підходи, викладені у пункті 1.4. розділу I наказу Міністерства оборони України № 45 від 25 січня 2023 року «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» (далі - Порядок № 45) відповідно до якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови КМУ № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

З урахуванням наведеного нормативного регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону №2011-XII, так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою КМУ №168 та порядками №975 та № 45, що випливає із системного зв`язку статей 16, 16-1, 16-3 Закону №2011-XII та конкретизовано пунктом 2 постанови КМУ №168 і пунктом 3 Порядку №975.

При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, уповноважених на його реалізацію. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.

З огляду на це подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб`єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, якщо таке право виникло до набрання чинності відповідними змінами. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.

Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду щодо застосування положень Закону №2011-XII, постанови КМУ №168 та Порядку №975 у правовідносинах, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі №280/9248/23 зазначено, що за пунктом 2 постанови КМУ №168 одноразова грошова допомога у розмірі 15000000 грн розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, передбаченими статтею 16-1 Закону №2011-XII, а днем виникнення права на її отримання є дата загибелі особи, зазначена у свідоцтві про смерть. Крім того, сформульований вище підхід щодо визначення дати смерті військовослужбовця як моменту виникнення права на одноразову грошову допомогу узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 10 травня 2023 року у справі №640/5320/19, від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23, від 08 жовтня 2024 року у справі №280/9248/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі №420/11608/23, у яких при вирішенні спорів цієї категорії застосовуються положення пункту 3 Порядку №975, якими визначено, що днем виникнення права на отримання такої допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Зазначений підхід також узгоджується зі статтею 58 Конституції України та усталеною практикою Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012), відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; до події, факту або правовідносин застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Оскільки Закон № 3515-IX не містить положень про його зворотну дію, він не може змінювати коло осіб, які мали право на одноразову грошову допомогу станом на дату смерті військовослужбовця.

Вказане узгоджується також із принципом правової визначеності як складовою верховенства права. У Доповіді про верховенство права, схваленій Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні 25- 26 березня 2011 року, CDL-AD(2011)003rev, передбачуваність закону визначено однією з вимог верховенства права: закон має бути сформульований з достатньою точністю, щоб особа могла передбачити правові наслідки його застосування.

Застосування нової редакції статті 16-1 Закону №2011-XII, внесеної Законом №3515-IX, до правовідносин, у яких день виникнення права настав до набрання цим Законом чинності, суперечило б не лише статті 58 Конституції України, а й принципу правової визначеності, оскільки призводило б до непередбачуваної зміни суб`єктного складу отримувачів одноразової грошової допомоги та, відповідно, розміру часток осіб, які були визначені законом як отримувачі на дату смерті військовослужбовця.

Подібні підходи до розуміння значення правової визначеності у правозастосуванні відображене й у практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Beian v. Romania (no. 1)» (заява №30658/05, п 33-39), в якій Суд наголосив, що коли держава запроваджує законодавство про компенсаційні заходи, таке законодавство має застосовуватися з розумною ясністю та узгодженістю, щоб, наскільки це можливо, уникати правової невизначеності для заінтересованих осіб.

Таким чином, вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця.

Інше тлумачення призвело б до порушення справедливого балансу між правами осіб, які вже набули право на отримання допомоги станом на дату смерті військовослужбовця, та публічним інтересом у забезпеченні стабільності правового регулювання. Включення до кола отримувачів нових осіб після виникнення права неминуче зумовлює зменшення часток тих осіб, які на цей момент уже були визначені законом як отримувачі, що фактично звужує обсяг їхніх майнових прав. При цьому такий підхід є несумісним із принципом рівності перед законом, оскільки ставить осіб, які набули право раніше, у гірше становище порівняно з тими, хто такого права на момент його виникнення не мав, а також суперечить вимогам правової визначеності як складової верховенства права.

Як було вище зазначено, статтею 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на дату смерті військовослужбовця) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Таким чином, законодавець у редакції норми, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів, а саме: батьків, одного з подружжя, дітей та утриманців. Отже, до визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII переліку не входить застосована судами попередніх інстанцій загальна категорія «член сім`ї» як самостійна підстава для отримання допомоги. Натомість право на отримання одноразової грошової допомоги мають виключно ті особи, які прямо визначені законом, або ті, які відповідають спеціальному статусу утриманця та підтверджують його у встановленому порядку.

За таких обставин віднесення позивачки до кола отримувачів одноразової грошової допомоги шляхом застосування категорії «член сім`ї» у широкому розумінні цього поняття є необґрунтованими, оскільки фактично призводять до розширення визначеного Законом переліку осіб.

Крім того, встановлення факту проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю та ведення ними спільного побуту також не може вважатися належною правовою підставою для віднесення її до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Сам по собі встановлений у судовому порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу має преюдиційне значення виключно щодо підтвердження відповідних фактичних обставин (спільного побуту, ведення господарства, наявності взаємних прав та обов`язків), може підтверджувати належність позивачки до категорії членів сім`ї у розумінні сімейного законодавства, однак не змінює визначеного спеціальним законом кола отримувачів такої допомоги.

Суд не ставить під сумнів добросовісність звернення позивачки та значення встановленого судовим рішенням факту її проживання із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю. Водночас справедливість у справах цієї категорії полягає у передбачуваному й однаковому застосуванні спеціального закону до всіх осіб, які претендують на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно повинно мати більш конкретний характер, ніж проста надія, і ґрунтуватися на законодавчому положенні або правовому акті, такому як судове рішення, що стосується відповідного майнового інтересу» (рішення у справах «Kopeckэ v. Slovakia» [GC] (заява № 44912/98, пп. 49-52), «Bйlбnй Nagy v. Hungary» [GC] (заява № 53080/13, п. 75). Оскільки станом на дату смерті військовослужбовця стаття 16-1 Закону № 2011-XII не відносила осіб, які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, до самостійного кола отримувачів одноразової грошової допомоги, у позивачки не було достатньої правової основи для виникнення легітимного очікування на отримання цієї виплати саме з такої підстави.

Суд додатково наголошує, що положення статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення права, мають імперативний характер та визначають вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим застосування норм інших галузей права, зокрема Сімейного кодексу України, не може змінювати або розширювати суб`єктний склад отримувачів одноразової грошової допомоги, прямо визначений спеціальним законом.

Таким чином, з урахуванням положень статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме по собі не є юридичним фактом, з яким закон у цей період пов`язував виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, а відтак не може бути підставою для віднесення позивачки до кола осіб, які мали право на таку виплату.

Суд також звертає увагу, що використання у зазначеній редакції цієї норми терміну «члени сім`ї» не має самостійного правового значення для визначення кола отримувачів одноразової грошової допомоги, а застосовується виключно у контексті визначення категорії утриманців, яка, на відміну від інших отримувачів, потребує додаткового підтвердження у вигляді наявності права на пенсію у разі втрати годувальника. Наведене додатково свідчить про те, що зазначене поняття не є самостійною підставою для віднесення особи до кола отримувачів відповідної виплати.

Суд також враховує, що Закон №3515-IX, яким до статті 16-1 Закону №2011-XII включено, зокрема, жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі, не містить положень, які б надавали цій зміні зворотну дію у часі або поширювали її на правовідносини, у яких день виникнення права на одноразову грошову допомогу настав до набрання чинності цим Законом. Тому зазначена законодавча зміна не може бути застосована для визначення кола отримувачів допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначення підстав, умов та кола осіб, які мають право на соціальні виплати з державного бюджету, належить до сфери соціальної та економічної політики, у межах якої національні органи влади мають пріоритетну компетенцію оцінювати суспільні потреби та доцільність відповідного регулювання. Таким чином, застосовуючи спеціальний закон, суд не може шляхом тлумачення поширити нову категорію отримувачів одноразової грошової допомоги на правовідносини, у яких день виникнення права на таку виплату настав до набрання чинності відповідними змінами до цього закону.

З огляду на це, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 травня 2026 року № 600/1860/25-а.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049, код 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк