Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №240/23516/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/23516/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 064250011251 від 29.08.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону № 796 з дати подання заяви (22 серпня 2025 року) із зменшенням пенсійного віку;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу недоплачені суми пенсії з дати, з якої вона мала бути призначена, до дати фактичної виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проживав в зоні гарантованого добровільного відселення. Він подав заяву про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте відповідач прийняв рішення та відмовив у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Наголошує, що у зв`язку з постійним проживання у зоні гарантованого добровільного відселення має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку саме на 6 (шість) років.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що підстав для призначення позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку немає, у зв`язку із відсутністю у позивача необхідного страхового стажу.

Ухвалою суду від 09.06.2026 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області до участі у справі в якості другого відповідача. Продовжено строк розгляду справи, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

17.06.2026 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подано відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки відсутній факт проживання станом на 01 січня 1993 року (3 роки) в зоні гарантованого добровільного відселення та відсутній необхідний страховий стаж.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що 22.08.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яким 29.08.2025 прийнято рішення № 064250011251 про відмову у призначенні пенсії, оскільки наявний страховий стаж становить 18 років 08 місяці 08 днів при необхідних 23 роках, період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення - 2 роки 01 місяць 02 дні, при необхідних 3 років.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV. Так, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

При цьому, умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст.55 Закону №796-XII.

Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII).

При цьому, в примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Як видно із оскаржуваного рішення, позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного періоду проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення та страхового стажу - 23 років на дату звернення (вихід на пенсію у віці 56 років за умови наявності необхідного страхового стажу 23 роки). При цьому, вказано, що зараховано всі періоди.

Проаналізувавши дані трудової книжки позивача № НОМЕР_1 та розрахунок стажу, проведений відповідачем, суд зазначає, що дійсно усі періоди трудової діяльності, безробіття зараховані до страхового стажу позивача. Заперечень щодо вказаного розрахунку стажу позивачем у позовній заяві не наведено.

Страховий стаж з урахуванням перетину періодів становить 18 років 3 місяці та 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії з урахуванням абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII.

Слід зауважити, призначення пенсії на пільгових умовах (зі зниженням пенсійного віку) здійснюється за наявності відповідного страхового стажу.

Щодо періоду проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, суд зазначає наступне.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади позивач в період з 16.01.1986 року по теперішній час зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Коростенської міської ради 19.11.2024 №2957 про період проживання на території, яка згідно Постанови КМУ №106 від 23.07.1991 року, віднесена до зони гарантованого добровільного відселення по АДРЕСА_1 , позивач був зареєстрований в період з 16.01.1986 року по теперішній час.

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.03.2025 року №21 встановлено, що в період з 11.11.1986 року по 29.11.1989 року позивач проходив військову службу в ЗС.

Отже, з 16.01.1986 року по 10.11.1986 року та з 30.11.1989 року по теперішній час позивач зареєстрований та проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У такому разі, враховуючи, що станом на 01.01.1993 року позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення сукупно понад 3 роки, це є підставою для застосування початкової величини - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Проте, як зазначалось, страховий стаж становить 18 років 3 місяці та 14 днів, замість необхідних 23 років.

З огляду на викладене суд вважає обґрунтованим висновок пенсійного органу про відсутність підстав для застосування до особи положень ст.55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Таким чином, кінцеве рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.08.2025 №064250011251, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, з урахуванням вимог статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є правомірним та не підлягає скасуванню. Водночас, при набутті необхідного стажу, позивач набуде право на пільгову пенсію.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 згаданого Кодексу).

Відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст складено: 27 серпня 2026 р.

27.08.26