Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №160/17202/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокуСправа №160/17202/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/17202/26 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виразилася у не нарахуванні та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09.01.2018 року по 25.04.2020 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.01.2018 року по 25.04.2020 року.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення. Так, позивач в період проходження у відповідача військової служби не отримувала індексацію грошового забезпечення, в той час як вважає, що відповідна індексація мала нараховуватися та виплачуватися.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/17202/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/17202/26, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

10 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що підстави для обчислення позивачу індексації грошового забезпечення за період з 09.01.2018 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця відсутні, оскільки у грудні 2015 року відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців випереджаючим шляхом, а тому обчислення індексу споживчих цін мало здійснюватися з січня 2016 року. Щодо періоду з 01.03.2018 року по 25.04.2020 року відповідач зазначає, що місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) є березень 2018 року, у зв`язку із чим позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в загальній сумі 2966,83 грн.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у період з 09 січня 2018 року по 25 квітня 2020 року проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (на теперішній час – ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Вказана обставина сторонами не оспорюється.

Згідно з довідкою відповідача від 08.07.2026 року №2188 індексація грошового забезпечення за січень та лютий 2018 року позивачу не нараховувалась і не виплачувалась. За період з березня 2018 року по квітень 2020 року позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в загальній сумі 2966,83 грн, при цьому її нарахування розпочато з грудня 2018 року.

Із зазначеної довідки також вбачається, що посадовий оклад позивача у січні – лютому 2018 року становив 415,81 грн та 565,00 грн, оклад за військовим званням – 22,25 та 30,00 грн. відповідно, а з березня 2018 року посадовий оклад позивача становив 2730,00 грн, оклад за військовим званням – 530,00 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у спірний період, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що позивач в предметі та підставах позову жодним чином не конкретизував юридичний склад, в зв`язку з яким він має право на отримання індексації, а також не уточнював яку саме індексацію (нараховану за якими правилами) він має намір отримати. Разом з цим, самого лише заявлення позовної вимоги щодо індексації за певний період достатньо для повної та всебічної оцінки судом права позивача на усі існуючі підстави для отримання індексації певного різновиду.

Для цього позовні вимоги належить розділити на періоди: з 09.01.2018 року по 28.02.2018 року, з 01.03.2018 року по 25.04.2020 року.

Щодо позовних вимог за період з 09.01.2018 року по 28.02.2018 року.

Визначальним питанням в цій справі є визначення належного базового місяця для обчислення індексу споживчих цін та правильність обрахунку сум індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Приписами статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ (в редакції, яка діє з 01.01.2015, а щодо відсоткового значення порогу індексації з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Таким порядком є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі – Порядок №1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній з 01.01.2015) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016 року у зв`язку із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року №77; до 01.01.2016 року поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 (далі – Постанова №1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

У редакції Постанови №1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку №1078 викладено у такій редакції: «У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу...».

Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем (приймається за 1 або 100 відсотків) при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з цим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року №1294 (далі – Постанова №1294) підвищено посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до цієї постанови.

Згідно абз. 5 п. 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що зміна посадових окладів відбулась 01.01.2008 згідно з Постановою №1294. Надалі розмір посадового окладу було змінено 01.03.2018 постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі – Постанова №704).

Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року.

Суд зазначає, що базовим місяцем вважається місяць, в якому підвищена тарифна ставка (посадовий оклад) військовослужбовця за посадою, яку він займає. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яке вперше відбулось у січні 2008 року на підставі Постанови №1294 як місяці, у якому відбулося збільшення розміру посадового окладу штату. При цьому загальна сума збільшення грошового забезпечення перевищила суму індексації, нараховану в цьому місяці, і відповідно до абзаців 1 і 2 пункту 5 Порядку №1078 січень 2008 року став базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.

Згідно з п. 14 Порядку №1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики від 08.08.2017 №48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18.07.2017 №248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики від 18.04.2018 №28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики від 09.02.2015 №024-106 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим при розрахунку індексу для проведення індексації.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі Постанови №1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01.03.2018.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі №420/3131/22.

Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 29.06.2023 року у справі №200/7127/21, від 28.02.2023 року у справі №200/6705/21.

Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення: до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати; після 01.12.2015 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.03.2023 року у справі №380/4689/21.

Оскільки визначення базового місяця залежить від зміни розміру тарифної ставки (окладу), тому у межах спірних відносин саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.

Спори щодо визначення базового місяця для цілей обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців для періодів військової служби до лютого 2018 року включно є поширеними, відповідний базовий місяць неодноразово встановлювався безпосередньо Верховним Судом.

Так, правові висновки про те, що базовим місяцем в таких спорах є саме січень 2008 року, містяться у постановах Касаційного адміністративного суду від 23.08.2023 року у справі №380/20441/21, від 30.05.2023 року у справі №380/3632/21, від 23.08.2022 року у справі №420/11625/21, від 20.04.2022 року у справі №420/3593/20, від 26.01.2022 року у справі №400/1118/21.

Відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.10.2022 року у справі №400/426/21.

Для обставин даної справи вищевказане втілюється в наступному.

Позивач проходила військову службу з 09.01.2018 року.

Ця обставина не впливає на право позивача на отримання індексації, оскільки з 01 грудня 2015 року діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу, а місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника індивідуально не визначається. Відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі №400/1118/21 визнано право на індексацію грошового забезпечення виходячи з січня 2008 року для особи, яка прийнята на службу після початку застосування Порядку №1078 (вже в 2017 році). Як наслідок, позивач в даній справі як особа з подібними фактичними обставинами, також має право на індексацію грошового забезпечення з 09.01.2018 року, обчислену виходячи з січня 2008 року як базового місяця.

Доводи відповідача про те, що підстави для застосування січня 2008 року як базового місяця відсутні, оскільки у грудні 2015 року відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців випереджаючим шляхом, а обчислення індексу споживчих цін мало здійснюватися з січня 2016 року, суд відхиляє з огляду на таке.

Як убачається зі змісту відзиву, підвищення рівня доходів військовослужбовців у грудні 2015 року, на яке посилається відповідач, було здійснене за рахунок збільшення розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премії та щомісячної додаткової винагороди, тобто без підвищення посадових окладів (тарифних ставок).

Водночас за змістом абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку №1078 у редакції Постанови №1013 значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків саме у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів). Зміна ж розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, на що вказує і сам відповідач у відзиві на позовну заяву.

Крім того, у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу (абзац 5 пункту 5 Порядку №1078).

За таких обставин грудень 2015 року не є базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача.

Отже, позовні вимоги за період з 09.01.2018 року по 28.02.2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог за період з 01.03.2018 року по 25.04.2020 року.

Щодо "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Цей же абзац 3 з 15.03.2018 і дотепер діє у редакції постанови Уряду від 28.02.2018 №141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01.12.2015 і дотепер у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 №1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 (діє в редакціях постанов Уряду від 09.12.2015 №1013, від 28.02.2018 №141 та від 31.03.2021 №278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має остання право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.07.2023 року у справі №160/12028/22, від 31.07.2024 року у справі №200/4613/22.

Згідно з приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року становив 1762,00 грн.

У зв`язку з останнім підвищенням тарифних ставок (окладів) військовослужбовців з січня 2008 року, величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року становила 253,3% (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3%).

Ці дані підтверджені листами Міністерства соціальної політики України від 08 вересня 2021 року №826/3263/фес, від 29 грудня 2017 року №122/о/66-17. Суд вважає правильною розраховану у них величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року.

Спору щодо розміру цієї величини приросту індексу споживчих цін між сторонами немає.

Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 х 253,30% = 4463,15 грн).

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2024 року у справі №200/16532/21.

В цій же постанові Верховного Суду зазначено, що порівнювати належить повний розмір грошового забезпечення за лютий та за березень 2018 року (з урахуванням усіх щомісячних складових грошового забезпечення).

До лютого 2018 року позивач згідно довідки від 08.07.2026 року отримував «ЩДВГ», що є щомісячною додатковою грошовою винагородою згідно Постанови №889.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року в справі №522/2738/17 дійшла висновку, що додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, не є одноразовим та нерегулярним видом грошового забезпечення.

Ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою №889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.11.2021 року у справі №520/5984/2020.

Отже, ця винагорода враховується при обчисленні грошового забезпечення позивача з лютий 2018 року.

Разом з цим, позивач також отримувала доплату за службу в АТО (ООС). Водночас, ця виплата пов`язана з індивідуальними властивостями проходження позивачем військової служби та не має загального характеру (як, наприклад, посадовий оклад). Відповідно, з урахуванням вказаного розмір грошового забезпечення позивача складав:

1) лютий 2018 року – 7484,80 грн (15323,51-7838,71);

2) березень 2018 року – 7859,04 грн (12359,04-4500);

Таким чином, підвищення грошового забезпечення склало: 7859,04-7484,80=374,24 грн.

Суд констатує, що у випадку позивача розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, тому відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у березні 2018 року визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу і становить 4088,91 грн (4463,15– 374,24= 4088,91 грн).

Отже, позивач має право на виплату їй відповідачем щомісячної суми індексації-різниці розміром 4088,91 грн з 1 березня 2018 року до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Факт невиплати позивачу вказаної індексації грошового забезпечення свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Позовні вимоги в цій частині задовольняються у спосіб згідно правозастосування, яке міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2024 року у справі №200/16532/21.

Щодо інших видів індексації грошового забезпечення.

Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку №1078).

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2024 року у справі №200/16532/21.

В даній справі суд констатує, що саме поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року позивачу виплачено належним чином, що підтверджується довідкою відповідача від 08.07.2026 року. Сам позивач також не навела окремих змістовних доводів щодо цього виду індексації за спірний період.

Щодо компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок №159).

Відповідно до ст. 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону №2050-III Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення)

Статтею 4 Закону №2050-III встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно п. 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: сума індексації грошових доходів громадян.

Згідно із пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 24.07.2024 року у справі №520/2674/2020.

Оскільки дохід лише буде виплачений позивачу на виконання цього рішення суду, відповідач наразі не вирішував питання про право позивача на таку компенсацію, в зв`язку з чим не порушив право позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Також позивач в тексті позовної заяви наводила посилання на положення законодавства щодо компенсації ПДФО, що не відображено в позовних вимогах. Зважаючи на вказане, а також на природу відповідної компенсації, суд вважає за необхідне здійснити вихід за межі позовних вимог в цій частині та вирішити питання про таку компенсацію .

Зважаючи на природу спірних коштів на них поширюється правове регулювання щодо компенсації сум ПДФО.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі - Порядок № 44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Отже, при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, підлягають компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

З урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата грошового забезпечення та допомог позивачу має бути проведена відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 року у справі №380/813/22 та від 27.09.2023 року у справі №420/23176/21, від 18.04.2024 року у справі №160/10789/22.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у редакцію, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незастосування січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 09.01.2018 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.01.2018 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 25.04.2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації розміром 4088,91 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення розміром 4088,91 грн за період з 01.03.2018 року по 25.04.2020 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко