Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №140/4727/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4727/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 13.03.2026 №032950012256 про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язання призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 13.03.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області від 13.03.2026 №032950012256 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії.

Позивач не погоджується з таким рішенням та вважає його протиправним, оскільки на момент звернення до відповідача його вік становить 54 роки, він має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , проживав у зоні гарантованого добровільного відселення (у Камінь-Каширському районі) з 09.05.1971 по 22.05.1989, з 01.07.1994 по 21.11.1995, з 02.02.1996 по 26.05.1997, з 13.02.1998 по 05.04.1999, з 05.04.1999 по 17.08.2000, з 17.08.2000 по 29.08.2016, з 29.08.2016 по даний час, що документально підтверджується поданими довідкою ЦНАПу Любешівської селищної ради №2500 від 14.04.2025, довідкою Великоглушанського старостинського округу Камінь-Каширської міської ради №899 від 28.03.2025 та Витягом з реєстру територіальної громади №2025/006450305 від 16.05.2025.

Відповідно до спірного рішення до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період навчання з 01.09.1988 по 10.05.1989 оскільки, позивач навчався в м.Володимирі.

Проте, на думку позивача, відповідачем не враховано, що навчальний заклад знаходиться в межах однієї області – на території Волинської області, а згідно вказаного вище витягу позивач був зареєстрований на території радіоактивного забруднення з моменту аварії 38 місяців. Крім того, що у вищевказаному навчальному закладі, як і у всіх закладах освіти, відповідно до навчальних планів, навчання переривалось на період канікул, практики, вихідних та святкових днів, що давало можливість за наявності транспортного сполучення добиратися рейсовим пасажирським транспортом з місця проживання та реєстрації позивача до місця навчання. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що тривалість підтвердженого проживання позивача становить три роки, що є достатнім для можливості призначення пенсії згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на вказані підстави позивач просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.19).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.23-24) позовні вимоги не визнала та в задоволенні позову просила відмовити. Зазначила, що 04.03.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Заяву позивача від 04.03.2026 було опрацьовано ГУ ПФУ в Чернігівській області.

Відповідачем було прийнято рішення від 13.03.2026 №032950012256 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки станом на 1 січня 1993 року період проживання (роботи) на території зони гарантованого добровільного відселення становить 2 роки 4 місяці 18 днів. Загальний період проживання на території зони посиленого радіоактивного забруднення становить 30 років 5 місяців 1 день.

Відповідно до Витягу з реєстру Камінь-Каширської територіальної громади, Любешівської територіальної громади від 16.05.2025 до періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період навчання з 01.09.1988 по 10.05.1989, оскільки відповідно до довідки від 13.05.2021 №9/21 заявник навчався в м.Володимир-Волинський.

Необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 26 років.

Страховий стаж позивача становить 26 років 29 днів.

Отже, позивач не має права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з відсутністю 3 роки проживання (роботи) на 1 січня 1993 року в зоні гарантованого добровільного відселення, а отже немає законних підстав для задоволення даного позову.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 257 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи Волинської обласної державної адміністрації від 24.03.1993 серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Позивач у віці 54 роки звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

ГУ ПФУ в Чернігівській області відповідно до принципу екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення від 13.03.2026 №032950012256 про відмову у призначенні пенсії. У зазначеному рішенні відповідач вказав, що станом на 1 січня 1993 року період проживання (роботи) на території зони гарантованого добровільного відселення становить 2 роки 4 місяці 18 днів. Загальний період проживання на території зони посиленого радіоактивного забруднення становить 30 років 5 місяців 1 день. Відповідно до Витягу з реєстру Камінь-Каширської територіальної громади, Любешівської територіальної громади від 16.05.2025 до періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період навчання з 01.09.1988 по 10.05.1989, оскільки відповідно до довідки від 13.05.2021 №9/21 заявник навчався в м.Володимир-Волинський…. В призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відмовлено, оскільки станом на 01.01.1993 заявник не прожив (не відпрацював) в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки (а.с.15-17).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі – Закон №796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 рік.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №460/23707/22).

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Постанова №106).

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком №22-1.

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2024 року за №1/41346), які набрали чинності 15 лютого 2024 року, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.

Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Як встановлено судом, позивачу видане посвідчення від 24.03.1993 №075155, відповідно до якого він має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (а.с.10).

Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення (довідки) потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 при розгляді справи №460/19947/23.

Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Так, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області від 13.03.2026 №0329500122256 вказано відсутність факту постійного проживання чи постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років (а.с.15-17).

Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

Як слідує із долучених до позовної заяви письмових доказів, факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення підтверджується витягом Камінь-Каширської територіальної громади, Любешівської територіальної громади, довідкою №4 Великоглушанського старостинського округу від 28.03.2025 №889, довідкою Центру надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради від 10.04.2025 №2500, відповідно до яких позивач дійсно був зареєстрований і проживав в селі Велика Глуша, селі Березичі та селищі Любешів Камінь-Каширського району Волинської області з 09.05.1971 по 22.05.1989, з 01.07.1994 по 28.11.1995, з 02.02.1996 по 26.05.1997, з 13.02.1998 по 05.04.1999, з 05.04.1999 по 17.08.2000, з 17.08.2000 по 29.08.2016, з 29.08.2016 по даний час (а.с.12-13, 28, 46-47).

Разом з тим, суд встановив, що ОСОБА_1 навчався у Володимир–Волинському технікумі гідромеліорації і механізації сільського господарства з 01.09.1988 по 30.06.1994 (а.с.48), що підтверджується довідкою Володимир-Волинського агротехнічного коледж від 13.05.2021 №9/21 (а.с.48) та в свою чергу свідчить про те, що позивач у вказаний період навчався та проживав в місті Володимир.

Згідно з додатком 1 до Постанови №106 населений пункт Володимир не включений у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і не віднесений до зони гарантованого добровільного відселення, та є значно віддаленим територіально від села Велика Глуша Камінь-Каширського району (бувшого Любешівського району) Волинської області.

Таким чином, належних та допустимих доказів, що підтверджують факт постійного проживання або роботу позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993 матеріали справи не містять, а тому підстави для застосування до позивача положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.

В позовній заяві позивач покликається на той факт, що у періоди канікул та проходження практики, на вихідних проживав у селі Велика Глуша та під час навчання часто їздив додому.

Щодо таких тверджень позивача, то суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, де зазначено, що оскільки навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).

Суд наголошує, що законодавець пов`язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.

Постійне місце навчання на денній формі нерозривно пов`язане з постійним місцем проживання особи, а відтак період навчання позивача у місті Володимирі (не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення) спростовує факт його постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у цей період, що виключає можливість врахування такого періоду до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

Верховний Суд у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01.01.993 позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту постійного проживання та (або) роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту Чорнобильської катастрофи (26.04.1986) до 01.01.1993 не менше 3 років, тому відповідач правомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій