Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №760/18806/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/18806/26

3/760/5220/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Кравченко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві матеріал про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працевлаштованого водієм у ТОВ «Бас ту Вей», посвідчення водія НОМЕР_1 від 04.09.2025, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПП № 002461 від 24.06.2026, 24.06.2026 о 09 год 35 хв на вул. Георгія Кірпи, 5 Б, гр. ОСОБА_1 на транспортному засобі «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , надавав послуги з перевезення пасажирів в кількості 5 чоловік легковим автомобілем на замовлення, здійснюючи перевезення до Республіки Молдова, без оформлення ліцензії, яка передбачена п.24 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляди справи, шляхом направлення судових повісток про виклик в судове засідання засобами поштового зв`язку на вказану в протоколі адресу місця проживання та на вказаний ОСОБА_1 номер телефону, про що матеріали справи містять відповідні відомості.

28 липня 2026 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Переверзєва О.О. надійшло клопотання про закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання зазначив наступне.

На переконання захисника зі змісту протоколу вбачається, що посадовою особою зафіксовано лише один епізод припущення перевезення 24.06.2026. Матеріали не містять відомостей про будь-які інші перевезення, які ОСОБА_1 здійснював би самостійно, систематично та на власний ризик, а також доказів отримання ним доходу безпосередньо від пасажирів. У письмових поясненнях до протоколу ОСОБА_1 заперечив самостійне провадження господарської діяльності та зазначив, що працює водієм. Отже, він не визнавав себе автомобільним перевізником або особою, яка від власного імені організовує та надає платні послуги з перевезення. Сам факт керування транспортним засобом, у якому перебували пасажири, не доводить, що саме водій є суб?єктом господарювання, стороною договору перевезення, одержувачем оплати або особою, яка організувала перевезення. Посадовою особою не встановлено, хто приймав замовлення, визначав маршрут і вартість поїздки, отримував оплату, ніс підприємницький ризик та фактично виступав автомобільним перевізником. У протоколі також відсутні конкретні відомості про розмір і спосіб оплати, особу платника та одержувача коштів, договір із замовником, рекламу чи інші докази систематичного надання ОСОБА_1 послуг перевезення. Не зазначено й свідків, які могли б підтвердити самостійний та систематичний характер такої діяльності. Додатково слід зазначити, що ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу, на якому здійснювалося перевезення, та не здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів самостійно, від власного імені та на власний ризик. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_4 , належить на праві власності ОСОБА_2 . У свідоцтві ОСОБА_1 не зазначений ані власником, ані належним користувачем зазначеного транспортного засобу. Отже, сам факт перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля, який належить іншій фізичній особі, не підтверджує здійснення ним власної господарської діяльності та не надає підстав автоматично визнавати його автомобільним перевізником або суб?єктом господарювання. Крім того, відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5, ОСОБА_1 у різні періоди перебував у трудових або цивільно-правових відносинах зі страхувальниками, які здійснювали нарахування йому заробітної плати або іншої винагороди та сплату страхових внесків. Наведені обставини узгоджуються зі статусом ОСОБА_1 як особи, яка виконує роботу за дорученням роботодавця або замовника, а не як самостійного автомобільного перевізника. Таким чином матеріали справи не містять жодних доказів того, що саме ОСОБА_1 виступав замовником або організатором перевезення; укладав договори про надання транспортних послуг; отримував від пасажирів оплату; самостійно визначав маршрут та умови перевезення; систематично надавав послуги з перевезення пасажирів; здійснював таку діяльність на власний ризик із метою отримання прибутку.

На обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення ПП № 002461 від 24.06.2026 (а.с. 1), долучено відеозапис, копію посвідчення на ім`я ОСОБА_1 та фото транспортного засобу.

Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП не знайшла свого підтвердження належними та достатніми доказами, а тому справа підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП виходячи з такого.

Так, відповідно до ч.1 ст.164 КУпАП передбачено, що провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Відповідно до п.24 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 року «Про застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» господарська діяльність це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов`язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов`язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.

Частиною 1 ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», передбачено що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Разом із тим матеріали справи не містять жодних відомостей щодо встановлення замовника транспортної послуги, умов її надання, вартості перевезення, досягнення домовленості про оплату чи фактичного отримання ОСОБА_1 будь-якої грошової винагороди за перевезення пасажирів. Пасажири транспортного засобу працівниками поліції не опитувалися, їх пояснення щодо мети поїздки, умов перевезення, наявності чи відсутності домовленості про оплату до матеріалів справи не долучені.

Долучений до матеріалів справи відеозапис також не містить відомостей про передачу коштів, домовленість щодо здійснення перевезення за плату або інших обставин, які б беззаперечно свідчили про здійснення ОСОБА_1 підприємницької (господарської) діяльності. Сам по собі факт перебування пасажирів у транспортному засобі та їх перевезення не свідчить про здійснення господарської діяльності, оскільки не підтверджує, що таке перевезення здійснювалося за плату, мало комерційний характер або було спрямоване на систематичне отримання прибутку.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів систематичного здійснення ОСОБА_1 діяльності з перевезення пасажирів, що також має значення для встановлення ознак господарської (підприємницької) діяльності. Органом, який склав протокол, не надано жодних відомостей про здійснення особою аналогічних перевезень раніше, отримання від такої діяльності прибутку чи інші обставини, які б свідчили про провадження господарської діяльності. Наявність лише самого протоколу про адміністративне правопорушення недостатньо для підтвердження систематичності таких дій.

Беручи до уваги вищезазначені факти, судом встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів, яка підлягає ліцензуванню, та провадив таку діяльність без отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до практики ЄСПЛ стандарти і вимоги, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширюються і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки термін «кримінальне обвинувачення», «кримінальне провадження» тлумачаться цим судом в розумінні цілей застосування Конвенції. Кримінальний характер ст. 164 КУпАП в розумінні Конвенції та практики ЕСПЛ не викликає сумніву, а отже на дане провадження поширюються повною мірою ті стандарти і вимоги, які встановлює Конвенція для кримінального провадження (обвинувачення). Це стосується і презумпції невинуватості та стандарту доказування вини «поза розумним сумнівом», а також прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності бути негайно, детально проінформованою про характер і причини обвинувачення, мати час на підготовку для захисту, які загалом становлять гарантії справедливого судового розгляду в судах. Поширення цих стандартів кримінального провадження на відповідну категорію справ про адміністративні правопорушення, безсумнівно зумовлює необхідність дотримання особливих вимог щодо процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у випадку визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали суду можливість спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому діянню покарання.

Суд вважає, що у даному провадженні по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 органом, уповноваженим на складання протоколу не надано суду достатньо належних, допустимих та переконливих доказів доведення його вини «поза розумним сумнівом» у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Також суд зазначає що, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття ж 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч.1 ст.164 КУпАП, так як його вину не доведено належними та допустимими доказами.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, у зв`язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 164 ч. 1, 247, 266, 283-284, 287-291 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.164 КУпАП закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: Я.В. Кравченко