Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №205/10237/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/10237/25

Номер провадження2/205/1115/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Курбанової Н. М.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2025 року представник позивача – адвокат Базюкевич Є. В., звернувся до суду з вказаною позовною заявою в якій просили суд зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/3 до 1/9 частини від усіх видів його заробітку (доходу), та стягувати змінений розмір аліментів щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 липня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2016 року розірвано шлюб між позивачем та відповдачем. Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 жовтня 2015 року до досягнення дитиною повноліття. Згідно виконавчого листа №2/192/611/15 від 09.12.2015 року, виданого Солонянським районним судом Дніпропетровської області проводиться стягнення з позивача на користь відповідача аліментів у розмірі 1/3 частини, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, для утримання їх спільної доньки: ОСОБА_3 . Протягом 2022-2023 років під час служби позивача в ЗСУ ним сплачено 133 447,12 гривень аліментів. Станом на сьогодні за розрахунками позивача він не має заборгованості перед відповідачкою по аліментах. Водночас сьогодні нарахована державним виконавцем заборгованість оскаржується в судовому порядку, після подання первісної скарги на борг 122612,57 грн державним виконавцем були здійснені два нові розрахунки від 23.06.2025 – один з переплатою 16872,62 грн, інший– із заборгованістю 47902,16 грн. Питання погашення боргу буде вирішене після визначення правильної суми і зняття арешту із зарплати позивача. При цьому, кошти позивача на його рахунку заблоковані державним виконавцем згідно постанови про арешт від 19.12.2023. Після постановлення рішення суду про стягнення аліментів обставини життя позивача, рівень доходів, сімейний стан, стан здоров`я істотно змінилися, що унеможливлює сплату аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у визначеному судом розмірі. Звільнення із ЗСУ відбулось на підставі положень чинного законодавства щодо перебування на утриманні позивача трьох неповнолітніх дітей, що додатково підтверджує викладені в цьому позові обставини. Після судового рішення про стягнення аліментів змінився сімейний стан позивача. Так, між позивачем та ОСОБА_4 06 липня 2021 року був зареєстрований шлюб, під час якого у них народилася спільна дитина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходиться на повному утриманні позивача. Крім того, від попереднього шлюбу нова дружина позивача має сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який також проживає разом з позивачем, раніше навчався у ЗЗСО «Військова гімназія», потім навчався у зварювальному технікумі, на цей час навчається у Вищому професійно-технічному училищі №17, яке є закладом освіти І рівня акредитації. Через неотримання аліментів від свого батька ОСОБА_7 також перебуває на утриманні позивача. Батько ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що очевидно унеможливлює подальше стягнення з нього аліментів. Таким чином, на даний час на утриманні позивача фактично перебувають троє дітей. Окремо слід зазначити, що під час захисту Батьківщини в 2022-2023 роках позивач отримав травми обох колінних суглобів, які пов`язані з проходженням військової служби: розрив внутрішнього меніска колінного суглоба. Отримані травми призвели до необхідності двічі проходити оперативне лікування 11.01.2023 та 28.03.2023. Під час проходження військово-лікарської комісії в 2025 році проблемні діагнози були підтверджені, згідно з висновком лікаря від 15.01.2025 у позивача наявні хронічні захворювання – післятравматичний двобічний гонартроз обох колінних суглобів ІІ ступеню. Крім дружини ОСОБА_9 та трьох дітей, позивач забезпечує піклування за своєю матір`ю ОСОБА_10 1961 року народження, яка потребує стороннього догляду і яку позивач в будь-якому випадку зобов`язаний утримувати згідно положень Сімейного кодексу України. Мати позивача також має хронічні проблеми зі здоров`ям, що після смерті батька позивача – ліквідатора Чорнобильської аварії – значно ускладнює для неї самостійне життя і викликає потребу в постійній допомозі, піклуванні та утриманні з боку позивача. Інших родичів в Україні мати позивача не має, рідна сестра позивача постійно проживає вже багато років за кордоном в Польщі. Після звільнення з ЗСУ з серпня 2023 року до грудня 2024 року позивач продовжував працювати в Українському товаристві мисливців та рибалок, де обіймав посаду єгера з 2011 року. З 11 грудня 2024 року позивач працює за постійним місцем роботи в Комунальному підприємстві «Солонянське ЖКУ» Дніпропетровської обласної ради, яке є складовим критичної інфраструктури, оскільки забезпечує весь район водопостачанням. Отримуваний позивачем розмір заробітної плати не дозволяє забезпечувати належне утримання всіх дітей, оскільки через дисбаланс на користь відповідачки дружина, мати та інші діти не отримують достатнього грошового забезпечення всіх потреб. При цьому донька ОСОБА_11 забезпечена всім необхідним, постійно спілкується і підтримує родинні відносини з позивачем, позивач виконує всі свої батьківські обов`язки. Позивач регулярно спілкується з донькою, вони живуть на одній вулиці – Весняній у селі Військовому. Ніколи у позивача не було непорозумінь з донькою, яка в будь-який час може звернутись до батька з будь-яким питанням. Позивач організував і повністю забезпечив першу в житті поїздку доньки за кордон до Польщі з 23.10.2024 по 08.11.2024, куди вона їздила з бабусею – матір`ю позивача. Також позивач постійно опікується навчанням доньки та всіма організаційними питаннями, вчасно реагує на всі прохання дитини, піклується про її потреби. Наприклад позивач поїхав в селище Солоне і подав заяву про зарахування ОСОБА_12 до 10 класу закладу загальної середньої освіти «Солонянський ліцей». Наведені обставини свідчать, що після ухвалення рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року про стягнення аліментів на утримання доньки позивача ОСОБА_3 , змінились складові, кожна з яких має наслідком зменшення розміру аліментів. Перелічені обставини в сукупності негативно впливають на спроможність позивача сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Первісно визначений судом розмір аліментів в розмірі 1/3 від доходів вже був з самого початку завищений, тому що згідно сталої судової практики на одну дитину суди завжди стягують 1/4 частину від доходів. По суті суд стягнув аліменти в розмірі, який присуджується на двох дітей, рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось. Такий завищений розмір аліментів наразі негативно впливає на фінансовий стан сім`ї позивача, оскільки на користь відповідачки стягується фактично подвійний розмір аліментів, що тягне за собою обмеження в забезпеченні двох інших дітей, які перебувають на утриманні позивача. Як зазначено вище, через дисбаланс на користь відповідачки нова сім`я позивача та його інші діти не отримують достатнього грошового забезпечення своїх потреб. Завищений розмір аліментів після зміни сімейного стану позивача свідчить про ознаки дискримінації його нової сім`ї, що заборонено згідно чинного законодавства. Діти позивача мають рівні права на забезпечення з боку батьків, що в даний час не дотримується. Викладені обставини слугували підставою для звернення позивача із вказаним позовом до суду.

Ухвалою судді від 02 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до судового розгляду.

23 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивач заявив, що не має боргів по аліментах, проте в іншій частині позову сам визнає наявність заборгованості в розмірі 47 902,16 грн. Крім того, інформація з історії виконавчого провадження свідчить, що позивач неодноразово допускав прострочення й накопичення боргів. Таким чином, подання позивачем суперечливих даних не лише спростовує його доводи, але й підтверджує намагання ухилитися від виконання ним батьківських обов`язків. Позивач посилається на необхідність утримання пасинка - ОСОБА_6 , однак зазначене не відповідає нормам законодавства та порушує права рідної доньки – ОСОБА_3 . Рідний батько пасинка помер у 2025 році, вже після досягнення дитиною 18 років і обов`язок утримання батьком був визначений судом. Мати (дружина Позивача) пасинка працевлаштована і вона зобов`язана утримувати сина. Жодного судового рішення про покладення обов`язку утримання на Позивача не надано. Пасинок є повнолітнім, здатним до самостійного забезпечення, та продовжив навчання виключно за власним бажанням. Таким чином, посилання Позивача на утримання пасинка як на підставу для зменшення аліментів є юридично нікчемним (nullum argumentum) і суперечить закону. Позивач у своєму позові зазначає, що фінансове навантаження на його сім`ю є надмірним та позбавляє можливості утримувати дітей у належному розмірі. Однак, такі твердження не відповідають дійсності та є спробою ввести суд в оману. За наявною інформацією, дружина Позивача, ОСОБА_13 , офіційно працевлаштована у Комунальному підприємстві «Солонянське ЖКУ» Дніпропетровської обласної ради. Вона працює в тому ж місці, що і сам Позивач, та отримує заробітну плату. Таким чином, сім`я Позивача має два стабільні джерела доходу. Це істотно відрізняє фінансовий стан Позивача від матері дитини (Відповідача), яка фактично самостійно забезпечує усі потреби доньки. Таким чином, посилання Позивача на складнощі у фінансовому становищі є перебільшенням і не відповідає фактичним обставинам справи. У сім`ї є два працюючих дорослих, які отримують заробітну плату, що унеможливлює визнання їхнього становища критичним. Позивач у своєму позові зазначає, що він начебто змушений фінансово утримувати власну матір, що є однією з підстав для зменшення аліментів. Проте наведені твердження не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами. Мати Позивача не проживає з ним однією сім`єю. У самому позові ОСОБА_1 визнає, що проживає в будинку АДРЕСА_1 , а його мати — по АДРЕСА_2 . Отже, вони не є членами однієї сім`ї, а тому твердження про щоденне утримання матері є перебільшенням. Більше того, наданий до позову «Акт обстеження житлових умов» щодо спільного проживання є недостовірним доказом, оскільки сам Позивач у позові підтвердив протилежне. Мати Позивача має власне джерело існування та здатна себе забезпечити. Чоловік матері Позивача (батько ОСОБА_1 ) був ліквідатором аварії на ЧАЕС, а отже мав статус «чорнобильця» та отримував відповідні державні пільги й виплати. Після його смерті такі виплати та соціальні гарантії не припинилися, а перейшли до вдови як до члена сім`ї померлого ліквідатора. Усе вищевикладене підтверджує, що мати Позивача має гарантоване державою додаткове фінансове забезпечення , яке повністю виключає потребу в утриманні з боку сина. Посилання Позивача на обов`язок утримання матері є юридично необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами. Вона має самостійне джерело доходу, включаючи державні «чорнобильські» виплати, та фактично не перебуває на утриманні сина. Отже, ці обставини жодним чином не можуть бути враховані як підстава для зменшення аліментів. Позивач намагається обґрунтувати зменшення розміру аліментів погіршенням стану здоров`я, посилаючись на наявність травм та необхідність лікування. Проте позивач не надав жодних документів, які б підтверджували його інвалідність, встановлення групи інвалідності чи тривалу втрату працездатності. Додані довідки свідчать лише про наявність травм легкого ступеня, які не позбавляють його працездатності. Позивач сам надав суду документи про своє працевлаштування, що підтверджує, що він продовжує працювати, отримує заробітну плату та здатний забезпечувати свою доньку. Позивач намагається применшити свій обов`язок щодо утримання дочки, аргументуючи тим, що він додатково фінансує її поїздки та інші витрати. Проте ці твердження є перебільшеними та не відповідають фактичним обставинам. Поїздку доньки до Польщі частково профінансувала Відповідач, а частково – рідна сестра Позивача. Це може підтвердити сама дитина ( ОСОБА_14 , 15 років), яка вже здатна бути допитана судом як свідок. Отже, витрати Позивача на забезпечення подорожі були не винятковими та не основними. Позивач та його дружина обидва працюють, тоді як Відповідач самостійно виховує дитину та не має іншого стабільного джерела допомоги. Зменшення аліментів у такій ситуації призведе до ще більшого дисбалансу, що суперечить принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини. Позивач у своєму позові стверджує, що встановлений судом розмір аліментів є для нього «завищеним» і надмірно обтяжує його матеріальний стан. Такі доводи не ґрунтуються на законі та не відповідають принципу верховенства права. Важливим аспектом, який спростовує доводи Позивача, є те, що він протягом багатьох років (понад 10) не вживав жодних заходів для оскарження чи зміни встановленого судом розміру аліментів, хоча абсолютна більшість обставин, на які він тепер посилається, існували вже давно. Протягом майже 10 років Позивач не оскаржував розмір аліментів, справно виконував рішення суду, а отже, сам підтвердив справедливість такого розміру. Його теперішнє звернення виглядає як зловживання правом з метою уникнення належного виконання батьківських обов`язків. На підставі викладеного, просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

02 жовтня 2025 року представник позивача – адвокат Базюкевич Є. В. подав до суду клопотання про долучення і витребування доказів, в якому також зазначив, що відповідач, подаючи відзив 23.09.2025, приховала від суду істотну обставину – факт отримання нею аліментів за червень, липень, серпень, вересень 2025 року, а також отримання нею 31029,54 грн боргу з аліментів, списаних виконавчою службою з рахунку позивача 09.07.2025. Така сума обумовлена тривалим оскарженням позивачем помилкових розрахунків державного виконавця, який самостійно в процесі оскарження до ухвалення рішення судом зменшив суму боргу зі 122 612,57 грн і надав два окремих розрахунки: борг 47 902,16 грн і переплата 16 872,62 грн. Після зарахування боргу і переплати (47 902,16 - 16 872,62) залишок боргу становив 31029,54 грн, які були утримані з арештованого рахунку позивача і мали бути сплачені відповідачці виконавчою службою. В позові такі обставини окремо не висвітлювались, оскільки на переконання позивача відсутність боргу є беззаперечною обставиною, яка не може ставитись під сумнів, і мала бути визнаною зі сторони відповідачки. Однак у відзиві наведено зовсім інші обставини. Стверджуючи про наявність боргу по аліментам, приховуючи факт отримання аліментів за липень, серпень, вересень 2025 року, а також залишку боргу 31029,54 грн, відповідачка навмисно вводить суд в оману щодо обставин справи. Позиція відповідачки, що спільну дитину має повністю утримувати позивач, не ґрунтується на законі і є якраз спробою відповідачки ухилитись від виконання обов`язку утримувати власну дитину. Відсутність іншого стабільного джерела допомоги чи доходу – виключна відповідальність відповідачки, яка є працездатною особою. Позивач не повинен нести тягар утримання відповідачки через її неспроможність чи небажання забезпечити свої фінансові потреби. Тобто мотиви відповідачки про недостатні доходи (при регулярних згадках про доходи дружини позивача) не впливають на право позивача просити суд про зменшення розміру аліментів. Крім інших підстав для зменшення розміру аліментів слід врахувати, що позивач має окрему сім`ю, утримує трьох дітей при зарплаті 10-11 тисяч гривень, має хронічні проблеми зі здоров`ям, піклується про хронічно хвору непрацездатну матір, в той час як відповідачка стверджує про утримання лише спільної доньки із зарплатою 8000 грн. Саме такі обставини і розмір доходів є дисбалансом, який потребує виправлення. Відповідач не позбавлена можливості працювати і заробляти достатньо грошей для власних потреб та одночасно потреб спільної дитини. Обов`язки утримувати дитину, як слушно зауважено в позові, несуть обоє батьків, а не лише позивач. Бажання відповідачки отримувати сотні тисяч гривень, як це було під час служби позивача в ЗСУ, зрозуміле, але це не позбавляє права позивача на зменшення розміру аліментів за наявності підстав, передбачених законом. Незрозуміло виглядає посилання відповідачки на добросовісність при запереченні права позивача на позов. Не оскарження розміру аліментів раніше не позбавляє права позивача звернутись з позовом про зменшення розміру аліментів за існування на момент подання позову відповідних підстав і в жодному разі не свідчить про будь яке підтвердження справедливості розміру аліментів з боку позивача. Претендування відповідачки при розгляді цієї справи на доходи дружини і матері позивача не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, такі доходи не впливають на право позивача звернутись з цим позовом. Інше тлумачення закону призвело б до необхідності дослідження судом не тільки доходів інших осіб, а й їхніх витрат і зобов`язань, що очевидно виходить за межі предмету доказування в цій справі.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року постановлено судові засідання здійснювати в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року клопотання відповідача про витребування доказів від ГУ ПФУ залишено без розгляду, а також витребувано докази від КП «Солонянське ЖКУ» ДОР.

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року клопотання відповідача про виклик свідків залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року за клопотанням представника позивача витребувано докази від АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року постановлено судові засідання здійснювати в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 та просив суд їх задовольнити. В подальшому в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача.

Відповідач в судовому засіданні не заперечувала проти того, що позивач не має заборгованості зі сплати аліментів на утримання їхньої спільної дитини, однак заперечувала проти зменшення розміру аліментів. В подальшому в судове засідання не з`явилась, однак її представник – адвокат Тульчинська Н. В., подала заяву про розгляд справи без участі відповідача та її представника.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши нижченаведені фактичні обставини, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2022 року. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 залишено без змін.

Від вказаного шлюбу сторони мають спільну неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання їх спільної неповнолітньої доньки у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.10.2015 року та до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного рішення Солонянським районним судом Дніпропетровської області 09.12.2015 видано виконавчий лист №192/1745/15-ц (2/192/611/15) про стягнення аліментів у визначеному розмірі.

Вказаний виконавчий лист перебуває на виконанні у Першому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), виконавче провадження №50531389.

Постановою державного виконавця від 19.12.2023 у виконавчому провадженні №50531389 накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням витрат виконавчого провадження у розмірі 63 199,41 грн.

Позивач ОСОБА_1 працює КП «Солонянське ЖКУ» ДОР з 11.12.2024 на посаді машиніст насосних установок 2-го розряду та його дохід за період з 11.12.2024 по 30.04.2025 склав 62 402,92 грн., з яких утримання – 19 646,91 грн.

Постановою державного виконавця від 03.04.2025 у виконавчому провадженні №50531389 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , а саме заробітну плату, яку боржник отримує у КП «Солонянське ЖКУ» ДОР у розмірі 50% доходів до погашення заборгованості, яка складає 122 612,57 грн, після погашення заборгованості постановлено утримувати 1/3 частину доходів у якості аліментів.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 23.06.2025 за виконавчим листом № 2/192/611/15 від 09.12.2015 у боржника ОСОБА_1 станом на 01.06.2025 відсутня.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 23.06.2025 за виконавчим листом № 2/192/611/15 від 09.12.2015 за період служби боржника у в/ч НОМЕР_1 з 01.03.2023 по 01.09.2023 станом на 01.06.2025 наявна заборгованість у розмірі 47 902,16 грн.

В матеріалах справи також наявні квитанції про сплату позивачем на користь відповідача грошових коштів із зазначенням призначення платежу – аліменти.

06 липня 2021 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_15 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 . Після реєстрації шлюбу дружина змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_16 » на « ОСОБА_17 ».

Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_5 у позивача народилась ще одна дитина – донька ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Нинішня дружина позивача ОСОБА_18 від першого шлюбу також має неповнолітню дитину – сина ОСОБА_6 , який також проживає разом із позивачем та своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 з вересня 2015 року. Батько ОСОБА_6 аліменти на утримання сина не сплачував, мав заборгованість, та ІНФОРМАЦІЯ_6 помер. Дитина ОСОБА_6 у 2015-2022 роках навчався у ЗЗСО «Військова гімназія» Солонянської селищної ради Дніпропетровської області та 2024 року навчається у Вищому професійному училищі №17.

Крім того, разом із позивачем також проживає його мати ОСОБА_10 , яка є особою похилого віку, має чисельні вікові розлади здоров`я та потребує догляду та постійного лікування. Батько позивача, який був учасником ліквідації наслідків аварії ЧАЕС, помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період 2014-2015 та 2022-2023 року проходив військову службу у складі Національної гвардії України та Збройних сил України, відповідно, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції у м. Маріуполь Донецької області, є учасником бойових дій.

Згідно довідок військово-лікарської комісії, акту дослідження стану здоров`я та висновку лікаря ОСОБА_1 отримав травму, пов`язану з проходженням військової служби, у зв`язку з чим проходив лікування в тому числі пов`язане з оперативним втручанням. Вказана травма має наслідком післятравматичні проблеми із суглобами і станом на 2025 рік.

Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №150-РС від 08.08.2023 молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом г п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Дитина сторін ОСОБА_3 , згідно довідки №318 від 24.06.2025 зарахована до 10 класу закладу загальної середньої освіти «Солонянський ліцей» Солонянської селищної ради Дніпропетровської області.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов №126 від 16.07.2025 дитина ОСОБА_3 проживає з відповідачем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , з березня 2008 року.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 30.07.2025, відповідач ОСОБА_2 за період з червня 2024 року по червень 2025 року отримувала доходи, а саме заробітну плату у червні 2024 року у розмірі 13 594,16 грн., липні 2024 у розмір 1739,13 грн., а з серпня 2024 у сталому розмірі - 8000 грн. на місяць, а також у травні-червні 2025 аліменти у розмір 5 294,24 грн. та 6036,24 грн.

Як видно з виписки по банківській картці позивача від 10.07.2025, розмір заборгованості по сплаті аліментів у сумі 31 029,54 09.07.2025 списано державною виконавчою службою з вказаного рахунку.

Згідно довідок Солонянського відділу ДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області від 15.07.2025 та 25.09.2025 ОСОБА_1 не має заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом №2/192/611/15 від 09.12.2015.

Судом також встановлено, що дружина позивача ОСОБА_18 працює у КП «Солонянське ЖКУ» ДОР з 03.02.2025, займає посаду оператора на фільтрах та дохід останньої за період з 01.04.2025 по 31.03.2026 склав 167 280,08 грн., що підтверджується відповідною довідкою, наданою на виконання ухвали суду від 26.02.2026.

В матеріалах справи також наявні довідки по кредитам ОСОБА_18 та виписки по її картковим рахункам.

Також в матеріалах справи наявна виписка по картковому рахунку ОСОБА_2 надана суду на виконання ухвали суду від 26.02.2026.

Згідно довідки про доходи №563 від 02.07.2026 позивач ОСОБА_1 працює у КП «Солонянське ЖКУ» ДОР з 11.12.2024, займає посаду машиніст насосних установок 2-го розряду та його дохід за період з 01.01.2025 по 30.06.2026 склав 291 256,92 грн.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №50531389 станом на 04.06.2026 боржник ОСОБА_1 заборгованості не має, наявна переплата у розмірі 25 347,83 грн.

Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.91 та набула чинності для України 27.09.91, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 та від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

В той же час, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Судом встановлено та доведено належними та допустимими доказами, що з моменту постановлення рішення про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання їх спільної неповнолітньої доньки, життєві обставини позивача кардинально змінились.

Зокрема, відповідач наново уклав шлюб, у якому народилась ще одна дитина, відповідач звільнився з військової служби, під час проходження військової служби отримав травму, яка має наслідки для його здоров`я і до теперішнього часу, тож потребує лікування.

Крім того, позивач станом на час розгляду даної справи не має заборгованості по аліментам, проте така заборгованість була наявна тривалий час, що призвело до арешту рахунків позивача та утримання з його доходів 50%.

Викладене в сукупності свідчить про погіршення матеріального стану позивача, а також його стану здоров`я.

В той же час, слушними є доводи відповідача про відсутність законодавчо встановленого обов`язку відповідача утримувати пасинка (дитину його нової дружини), який станом на теперішній час є повнолітнім та продовжує навчання.

Позивачем також не доведено належними та допустимими доказами утримання дружини, яка є працездатною, працевлаштована та отримує дохід, а також матері, яка хоча і є особою похилого віку та має ряд захворювань, однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження її утримання.

При цьому, неможливо залишити поза увагою той факт, що створення нової сім`ї безперечно свідчить про зміну сімейного стану позивача, і, як наслідок, позивач також несе витрати, пов`язані з утриманням нової сім`ї та всіх її членів, що також впливає на зміну його матеріального стану.

Суд виходить з того, що законодавцем для зміни розміру аліментів закладено дві різні підстави «зміни матеріального» або «зміни сімейного» стану платника або одержувача аліментів, а тому навіть за наявності лише однієї з вищезазначених підстав, розмір аліментів за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів може бути змінений, незалежно від існуючої заборгованості по ним у платника аліментів.

Отже, враховуючи те, що обов`язок утримання дітей покладається в рівній мірі на обох батьків, однак враховуючи реальну можливість позивача у їх сплаті, а також фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо зменшення розміру стягуваних з нього аліментів є обґрунтованими.

Проте, вирішуючи питання про розмір аліментів, суд вважає, що зменшення розміру аліментів до 1/9 частини не відповідатиме інтересам дитини сторін та створить істотний дисбаланс з іншою дитиною позивача.

За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів до 1/6 частини доходів позивача.

Суд вважає, що саме такий розмір аліментів буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, такий розмір буде справедливим з огляду на наявність у позивача ще однієї неповнолітньої дитини, і саме такий розмір відповідатиме інтересам дитини та водночас не порушить права та інтереси позивача.

Визначаючи розмір аліментів у новому розмірі, суд виходить з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (ч. 2 ст. 182 СК України).

Згідно з нормами ст. 191 СК України для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України

Керуючись ст.ст. 1, 10, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року у справі №192/1745/15-ц на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), до 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Дане рішення є підставою відкликання виконавчого листа, № 192/1745/15-ц, виданого 09 грудня 2015 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області, з компетентного органу (особи), що здійснює примусове виконання такого судового рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: Н. М. Курбанова