Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №213/2741/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2741/26

Номер провадження 2-а/213/23/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

секретар судового засідання – Куропятник І.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу №213/2741/26 за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Горбенко Інна Василівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2026 до суду надійшла вищевказана позовна заява про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення.

Позов обґрунтовано тим, що 12.06.2026 відповідачем винесено постанову № R575366 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та № R581257 від 18.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно з якими на позивача накладено штрафи у розмірах 17 000,00 грн.

Згідно з постановою №R581257 позивач не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, а відповідно до постанови № R575366 – не прибув за повісткою до ТЦК та СП.

Оскаржувані постанови вважає безпідставними та протиправними з огляду на таке.

Позивач відповідно до відомостей Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . У травні 2026 року після оновлення відомостей у застосунку РЕЗЕРВ+, який відображає актуальні дані із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач дізнався про порушення правил військового обліку, а згодом щодо нього прийняті електронні постанови та застосоване стягнення, які винесені ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо адміністративних правопорушень: «Не стали на військовий облік» та «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».

Зазначає, що вказані постанови є недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки: позивач не отримував належним чином оформлених повісток для проходження ВЛК; не відмовлявся від проходження військово-лікарської комісії; щодо нього не складався протокол про адміністративне правопорушення; відсутні докази вчинення адміністративного правопорушення; не дотримано строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП. У матеріалах справи відсутні будь-які докази вручення ОСОБА_1 повістки: немає корінця повістки з його підписом, немає доказів вручення під розписку чи направлення рекомендованим листом із відміткою про вручення, немає жодного документа, що підтверджував би ознайомлення особи з конкретним викликом, його датою, часом та місцем. Згідно з військово-обліковими відомостями (реєстр «Оберіг», застосунок «Резерв+») ОСОБА_1 має чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (тип відстрочки - бронювання) строком до 24.07.2026. За наявності чинної відстрочки у особи відсутній обов`язок прибуття для проходження відповідних заходів, що додатково виключає об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП. У справі повністю відсутні докази видачі та вручення ОСОБА_1 направлення на проходження ВЛК: немає самого направлення, немає доказів його вручення під підпис чи поштового надіслання з відміткою про вручення, немає доказів призначення дати ВЛК, на яку особа нібито не з`явилася. За відсутності направлення відсутній обов`язок проходити ВЛК, а отже відсутні подія та склад правопорушення. Жодних доказів самої «відмови» від проходження ВЛК орган також не надав. За статтями 254–256 КУпАП складення протоколу є обов`язковим, ст. 258 КУпАП не відносить правопорушення за ст. 210-1 КУпАП до випадків, коли протокол не складається. Постанову винесено без протоколу.

З викладених підстав просить визнати протиправними та скасувати постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а провадження у справах про адміністративні правопорушення – закрити. Стягнути з відповідача судові витрати .

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 подав відзив, згідно з яким заперечує проти задоволення позовних вимог.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 є органом військового управління, який діє виключно в межах повноважень, визначених Конституцією України, законами України та нормативно правовими актами Міністерства оборони України.

Вказує, що позивач у своїй позовній заяві стверджує про відсутність доказів його вини, неналежне повідомлення про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також про незаконність винесення спірних постанов. Разом із тим, зазначені твердження повністю спростовуються матеріалами адміністративних справ. Позивач був належним чином викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також того, що після вчинення адміністративних правопорушень особисто через Електронний кабінет призовника подав заяви, в яких визнав факти порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, підтвердив факт вчинення адміністративних правопорушень і добровільно надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності. Доводи позову не відповідають дійсності, а наведені у ньому обставини є неповними, оскільки позивач не повідомив суд про власні заяви, підписані кваліфікованим електронним підписом, які стали підставою для винесення спірних постанов.

На ім`я позивача була оформлена повістка №880948, відповідно до якої останній повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 07.11.2024. На виконання вимог чинного законодавства зазначена повістка 29.10.2024 була направлена позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням за номером 0610201428262. Після закінчення строку пересилання зазначене поштове відправлення було повернуто ІНФОРМАЦІЯ_3 із офіційною відміткою оператора поштового зв`язку: «Повертається у зв`язку з відсутністю адресата». Зазначена відмітка свідчить виключно про неможливість вручення поштового відправлення за місцем реєстрації (проживання) адресата та жодним чином не підтверджує протиправність дій відповідача.

Щодо законності винесення постанови № R575366 від 12.06.2026 вказує, що 10.06.2026 о 14 годині 51 хвилині 44 секунди через Електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 особиста заява ОСОБА_1 , яка була підписана його кваліфікованим електронним підписом.

Подання документа через Електронний кабінет із використанням кваліфікованого електронного підпису свідчить про достовірність походження документа, підтверджує особу заявника та є належним підтвердженням його волевиявлення відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». У зазначеній заяві позивач власноруч повідомив відповідача про те, що ним було порушено законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Саме позивач повідомив відповідача про факт вчинення адміністративного правопорушення, а не навпаки. Фактично адміністративне провадження було розпочато після добровільного звернення самого позивача, який повідомив про допущене ним порушення та визнав власну вину. Отже постанова № R575366 від 12.06.2026 року прийнята на підставі належних доказів, у межах повноважень відповідача та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні будь-які правові підстави для її скасування.

Щодо законності винесення постанови № R581257 від 18.06.2026 вказує, що о 15.06.2026 о 10 годині 40 хвилин 17 секунд через Електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста на ім`я начальника Інгулецького ОРТЦК надійшла особиста заява ОСОБА_1 . Вказана заява була підписана кваліфікованим електронним підписом позивача, що підтверджує її авторство, достовірність та добровільність волевиявлення. У зазначеній заяві позивач повідомив, що: порушив вимоги законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; не пройшов військово-лікарську комісію (відмовився від її проходження); визнав факт вчинення адміністративного правопорушення. В результаті чого була винесена постанова № R581257 від 18.06.2026 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Отже, твердження позивача про відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення є безпідставними. Навпаки, матеріали адміністративної справи містять безпосереднє письмове підтвердження позивачем факту відмови від проходження військово-лікарської комісії. Фактично позивач просить суд проігнорувати власну заяву, підписану ним кваліфікованим електронним підписом, та визнати недостовірними відомості, повідомлені ним самим державному органу. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді від 29.06.2026 позовна заява була залишена без руху.

15.07.2026 представником позивача подана заява з уточнення процесуальних питань.

17.07.2026 ухвалою судді позов повторно залишено без руху.

23.07.2026 представником позивача подана до суду уточнена позовна заява.

Ухвалою суду від 24.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано докази.

05.08.2026 відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_7 надано відзив на позов.

11.08.2026 відповідачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

Судове засідання у справі призначено о 12.00 год. 25.08.2026.

У зв`язку із розглядом справи за відсутністю сторін, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

У даному випадку між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (зі змінами), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Як видно із повістки №880948 від 29.10.2024 ОСОБА_1 о 09.00 год. 07.11.2024 викликано для уточнення даних до ТЦК. Повістка повернута з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з роздруківкою з Резерв+ та даними з облікової картки до військового квитка (військово-облікового документу) ОСОБА_1 01.06.2026 уточнив дані, пройшов ВЛК 03.01.2013 та має відстрочку (бронювання) до 24.07.2026. Підлягає переогляду 20.07.2027.

Згідно з даними з облікової картки до військового квитка (військово-облікового документу) ОСОБА_1 перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_8 . Бронювання до 31.05.2027.

10.06.2026 ОСОБА_1 через електронний кабінет військовозобов`язаного подав начальнику ІНФОРМАЦІЯ_8 заяву про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення – не прибув за повісткою то ТЦК та СП, відповідальність за що передбачена ст. 210-1 КУпАП, та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

15.06.2026 ОСОБА_1 через електронний кабінет військовозобов`язаного подав начальнику ІНФОРМАЦІЯ_8 заяву про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення – не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, відповідальність за що передбачена ст. 210-1 КУпАП, та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 № R575366 від 12.06.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 10.06.2026 на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000,00 грн. Згідно з постановою – за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом та ТЦК та СП у строк та місце зазначене в повістці (ст.22 ЗУ Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

12.06.2026 ОСОБА_3 оплатив 50% штрафу за вказаною вище постановою у розмірі 8 500,00 грн.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 № R581257 від 18.06.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 15.06.2026 на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000,00 грн. Згідно з постановою – за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов ВЛК до 2022 року (ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; п. 3.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402: постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку є підставою для притягнення до відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, а порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію – для притягнення до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Згідно з положеннями частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України – за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України – за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України (ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Пунктом 3.1. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі – Положення), визначено, що Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті. Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП (пункт 3.2 Положення).

Відповідно до п. 3.8 Положення постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення).

Постанова ВЛК при ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби, прийнята у мирний час під час визначення призначення військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ), дійсна протягом п`яти років з дня закінчення медичного огляду.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Відповідно до п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Під час мобілізації до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів громадяни викликаються з метою взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (п.п.1 п.27 Порядку).

Згідно з п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

З аналізу вищезазначених норм видно, що військовозобов`язані повинні прибувати до ТЦК та СП для проходження медичного огляду у строк та місце, зазначені в повістці, за викликом відповідного ТЦК та СП.

Приписами частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Вирішуючи питання стосовно законності постанов, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Однак, в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозиція ч.1 ст. 210-1 КУпАП встановлює склад правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч.7 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, частина друга вищезазначеної статті передбачає обов`язок керівника ТЦК та СП після отримання заяви, подання якої передбачено частиною першою цієї статті, перевірити викладені у ній фактичні дані і винести постанову по справі з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідачем не доведено, що ним вчинялися дії для виклику позивача для проходження медичного огляду та його неявка за такими викликами.

При цьому суд зазначає, що позивач оновив свої персональні дані через електронний кабінет (Резерв+), зазначив своє місце проживання. Доказів викликів позивача відповідачем не надано.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд зазначає, що зазначення в постанові № R477995 пункту 3.2 Положення як однієї з норм, яку порушено, є необґрунтованим, оскільки такою нормою урегульовано строк дії постанови ВЛК, а не передбачено обов`язок військовозобов`язаного по закінченню строку дії цієї постанови самостійно з`явитися для проходження медичного огляду без отримання відповідного виклику від ТЦК та СП.

Отримання від позивача заяв про те, що він не оспорює порушень правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, визнає факти вчинення адміністративних правопорушень та надає згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, не позбавляє керівника ТЦК та СП обов`язку перевірити викладені у цих заявах фактичні дані та з`ясувати, чи були вчинені адміністративні правопорушення та чи винна особа в їх вчиненні.

Сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17 та від 08.07.2020 у справі № 177/525/17.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Отже, в діях позивача відсутні ознаки об`єктивної сторони адміністративних правопорушень, за вчинення яких позивача притягнуто до відповідальності.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У ході судового розгляду відповідач не довів правомірності оскаржуваних постанов. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Щодо тверджень представника позивача про порушення строків накладення адміністративного стягнення встановлених ч. 7 ст. 38 КУпАП, суд зазначає таке.

Згідно із ч.3 ст.22 вищевказаного Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях: резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Також відповідно до ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вищезазначених норм вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Зокрема, відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного(міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день про ставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день про ставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день про ставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день про ставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Як видно із рекомендованого поштового повідомлення, опису на ім`я ОСОБА_1 на його адресу: АДРЕСА_1 , направлено повістку №1256693 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09.00 годин 07.11.2024 для уточнення даних (трекінг 0610208239131). Відправлення оплачено відповідно до договору. Повістка повернута з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже доводи позивача в частині неналежного його виклику по повістці на 07.11.2024 не є слушними, так як такий здійснений відповідно до вимог п. 41 Порядку №560.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів викладених у позовній заяві доводів позивача, що за твердженням позивача могло бути визнано поважною причиною неявки останнього до ІНФОРМАЦІЯ_4 у вказану дату.

За відсутності поважних причин неявки до ТЦК за повісткою, військовозобов`язаний вважається таким, що не з`явився за викликом; неявка містить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно із п. 7 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Судом встановлено, що підставою притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є те, що останній не прибув за викликом та ТЦК та СП у строк та місце зазначене в повістці, а саме 07.11.2024, що є датою скоєння правопорушення.

Отже, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення за скоєне закінчився.

Незважаючи на це, відповідачем поза строками накладення адміністративного стягнення, а саме 12.06.2026 було винесено оскаржувану постанову № R575366 про накладення на позивача адміністративного стягнення.

Отже, судом встановлено, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не в межах та не в спосіб визначений законом, що призвело до притягнення позивача до адміністративної відповідальності за спливом строків накладення адміністративного стягнення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку послідовних дій відповідного органу (посадової особи).

Невиконання певних обов`язків посадовою особою тягне за собою порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, статтями 278, 279, 283 КУпАП, тягне за собою недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваних постанов та є підставою для скасування постанов.

Також, судом враховано, що позивач ОСОБА_1 має чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (тип відстрочки - бронювання) строком до 24.07.2026. За наявності діючої відстрочки у особи відсутній обов`язок прибуття для проходження відповідних заходів.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження у справах про адміністративне правопорушення необхідно закрити.

При цьому суд зазначає, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) унормоване, що не зважаючи на обов`язок, визначений у п. 1 статті 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»(далі Конвенція) щодо зобов`язання судів давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ від 18.07.2006). Отже, враховуючи положення практики ЄСПЛ, слід зазначити, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від суду, якщо він лише констатує наявність порушень відповідно до норм закону. Отже, за умови встановлення суттєвих порушень з боку відповідача ІНФОРМАЦІЯ_10 при прийнятті оскаржуваних постанов немає потреби надавати відповідь на інші твердження, наведені позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 129,92 грн (за дві вимоги немайнового характеру) підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72-79, 90, 139, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Горбенко Інна Василівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову № R575366, винесену 12.06.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 – закрити.

Скасувати постанову № R581257, винесену 18.06.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 – закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_11 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2 129,92 грн.

Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України, у відповідності до ч. 4 цієї статті, може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Горбенко Інна Василівна, адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відповідач: Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, адреса: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 25.08.2026.

Головуючий суддя В.В. Попов.