Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №493/1516/20 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5093/26

Справа № 493/1516/20

Головуючий у першій інстанції Тітова Т. П.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якименко Микола Миколайович

на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 21 січня 2026 року

за звітом ОСОБА_1 про виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – орган опіки та піклування Балтської районної державної адміністрації, про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Історія справи

У січні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якименко М.М. звернувся до суду через систему «Електронний суд» із звітом про виконання судового рішення у цивільній справі № 493/1516/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи органу опіки та піклування Балтської районної державної адміністрації, про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання, в якому він просить прийняти його, закрити провадження про зобов`язання подати звіт та скасувати штрафи накладені на ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 21 січня 2026 року відмовлено у прийняті звіту, поданого 12.01.2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якимен ко М.М. на виконання рішення суду від 30.12.2020 року у цивільній справі № 493/1516/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи органу опіки та піклування Балтської районної державної адміністрації, про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Стягнуто в дохід Державного бюджету з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) штраф у розмірі 3328,00 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.

Зобов`язано ОСОБА_1 у 30-денний строк з дня отримання даної ухвали (у випадку оскарження ухвали з моменту прийняття рішення апеляційним судом) надати суду повторний звіт про виконання рішення Балтського районного суду Одеської області від 30.12.2020 року у справі № 493/1516/20.

Ухвала суду вмотивована тим, Голинським не наведено обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, не зазначені можливі заходи, які вживались ним, як боржником, для повного та своєчасного виконання судового рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якименко М.М. подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, та просить її скасувати, ухвалити нове рішення про прийняття звіту боржника про виконання судового рішення.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована ти, що ОСОБА_1 в порядку допущеного до негайного виконання судового рішення жодним чином не міг ні виконати судове рішення, з обставин, що не залежали від нього, ні перешкодити у його виконанні, оскільки дитини з ним не було. Відсутність з ним дитини, також підтверджується, матеріалами ВП 64019701 Балтського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), під час проведення виконавчих дій 31 грудня 2020 року також було встановлено, що дитини не було із ОСОБА_1 (згідно з актом державного виконавця від 31.12.2020 року «боржник через вікно будинку оголосив, що дитини в будинку немає, місце знаходження дитини йому не відоме, при огляді будинку та всіх кімнат у будинку, дитину не виявлено, місцезнаходження не відомо»).

Крім того, в скарзі зауважується, що зі змісту рішення Балтського районного суду Одеської області від 30 грудня 2020 року у справі № 493/1516/20 не слідує, що судом було зобов`язано ОСОБА_1 вчинити якісь дії/вжити заходів, спрямовані на виконання судового рішення. Резолютивна частина зазначеного судового рішення не містить жодних зобов`язальних приписів по відношенню до ОСОБА_1 .

На думку сторони скаржників, висновок суду першої інстанції про «відсутність дійових заходів з боку ОСОБА_1 , з метою виконання рішення суду» не може бути підставою для відмови у прийнятті звіту та застосування заходів процесуального примусу, оскільки рішенням суду не було зобов`язано ОСОБА_1 вживати будь-які дійові заходи, а також, наголошується, що особи не може бути примушена вчиняти дії, які не передбачені законом чи рішенням суду, ОСОБА_1 не може сам у себе відібрати дитину.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Адвокат Резнічук С.В. діючи в інтересах ОСОБА_2 на апеляційну скаргу подав відзив, в якому зазначає, що оскаржувана ухвала суду належно обґрунтована та вмотивована, а доводи скаржника зводяться до формалізму, щодо резолютивної частині рішення суду про відібрання дитини в батька та повернення матері.

Зауважується, що ОСОБА_1 є боржником у цій справі. Стосовно боржника вживались та вживаються заходи примусового характеру, боржник оголошений в розшук, має багато виконавчих проваджень відносно себе та кримінальні провадження, які тривають досі. Цей статус не змінний тривалий час і боржником ігнорується. Його місцеперебування невідоме.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

В судовому засіданні, представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Якименко М.М. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 адвокат Резнічук С.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до апеляційного суду не з`явилися, були повідомлені належним чином, клопотань про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції не заявляли.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, що з`явились, щодо розгляду справи за відсутності інших осіб, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за участю адвокатів учасників які не з`явились.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 30.12.2020 р. у справі № 493/1516/20, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Ухвалено рішення про відібрання у батька ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернення дитини матері ОСОБА_2 за місцем її проживання.

На виконання рішення суду виданий виконавчий лист № 493/1516/20.

Постановою державного виконавця Балтського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.12.2020 р. відкрите виконавче провадження № 64019701 з примусового виконання рішення суду № 493/1516/20 про відібрання у батька ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернення дитини матері ОСОБА_2 за місцем її проживання.

Згідно наданих з боку заявниці матеріалів, а також під час проведення судом огляду відомостей про виконавче провадження № 64019701 в Автоматизованій системі виконавчого провадження, вбачається, що з часу відкриття виконавчого провадження (31.12.2020 р.) та по теперішній час рішення суду з означеного вище виконавчого листа, боржником ОСОБА_1 не виконується.

Так, за поданням державного виконавця Балтського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ухвалою суду від 31.12.2020 року оголошено розшук дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За невиконання рішення суду, постановою державного виконавця Балтського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 05.01.2021 року на боржника ОСОБА_1 накладено штраф.

Крім того, за невиконання рішення суду, 08.06.2021 року державним виконавцем Балтського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було внесено до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичну особу боржника – ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 09.06.2021 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.12.2021 року, тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним зобов`язань на підставі виконавчого листа № 493/1516/20.

Ухвалою суду від 26.01.2022 року оголошено розшук ОСОБА_1 за поданням Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.04.2025 року звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника для забезпечення реального виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 20.05.2025 року зобов`язано ОСОБА_1 протягом 30 днів з дня отримання даної ухвали подати до суду звіт про виконання судового рішення у цивільній справі № 493/1516/20.

Ухвалою суду від 07.07.2025 року внаслідок неподання звіту, ОСОБА_1 повторно встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення суду тривалістю 1 місяць з дня отримання копії цієї ухвали, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави штраф в розмірі 908,40 грн.

Ухвалою суду від 07.08.2025 року внаслідок неподання звіту, ОСОБА_1 втретє встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення суду тривалістю 2 місяці з дня отримання копії цієї ухвали, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави штраф в розмірі 3028 грн.

Ухвалою суду від 09.10.2025 року внаслідок неподання звіту, ОСОБА_1 вчетверте встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення суду тривалістю 3 місяці з дня отримання копії цієї ухвали, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави штраф в розмірі 6056 грн.

12.01.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якименко М.М. через систему «Електронний суд» надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому він просить прийняти його.

Згідно представленого звіту про виконання судового рішення останній вказує на те, що рішення суду не може бути виконано з його боку з огляду на те, що зі змісту рішення суду від 30.12.2020 року не слідує, що судом було зобов`язано ОСОБА_1 вчинити якісь дії/вжити заходів, спрямованих на виконання судового рішення. Резолютивна частина зазначеного судового рішення не містить жодних зобов`язальних приписів по відношенню до ОСОБА_1 . Жодних доказів перешкоджання виконанню судового рішення ні матеріали виконавчого провадження, ні матеріали справи № 493/1516/20 не містять, а навпаки матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що дитини з батьком не було. Отже вірним є висновок про те, що виконанням рішення суду Балтського районного суду від 30.12.2020 року у справі № 493/1516/20 в порядку його негайного виконання має займатись саме органи державної виконавчої служби, а перекладання обов`язку на батька дитини не ґрунтується на нормах закону. Тому відсутні підстави для зобов`язання ОСОБА_1 подати звіт про виконання рішення в порядку ст. 453-1 ЦПК України, однак діючи добросовісно ОСОБА_1 все ж таки подає цей звіт суду.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Д-3» вбачається, що в провадженні Балтського районного суду Одеської області після винесення рішення суду від 30.12.2020 року у справі № 493/1516/20 в суді на розгляді перебували справи ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів з ОСОБА_2 на його користь на утримання дитини ОСОБА_4 (справи № 493/988/21 та № 493/32/24).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece, Страсбург, 19 березня 1997 року) наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пункти 24-27, від 13 червня 2006 року, пункти 18 рішення Ліпісвіцька проти України № 11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року, «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року, «Шаренок проти України» від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне обов`язкове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

У пунктах 46, 51, 53, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, складовою права на справедливий суд.

Згідно частин 1, 2, 4 статті 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах по інших спорах немайнового характеру.

Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження. Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

За частиною 1статті 453-3 ЦПК України, суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 453-3 ЦПК України звіт боржника про виконання судового рішення має містити: найменування суду, до якого подається звіт; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. До звіту додаються: довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 453-4 ЦПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 453-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 453-3 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що боржником ОСОБА_1 подано суду звіт про виконання рішення суду, в якому зазначено, що він не міг виконати рішення суду, оскільки дитини з ним не було, то суд зазначає, що дійсно на момент, коли ОСОБА_1 перебував за місцем свого проживання дійсно дитини з ним не було, а в подальшому ним було змінено місце проживання, про що свідчить те, що і дитина і він були оголошені у розшук.

Разом з тим, є слушним посилання суду першої інстанції на те, що в провадженні Балтського районного суду Одеської області після винесення рішення суду від 30.12.2020 року у справі № 493/1516/20 в суді на розгляді перебували справи ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів з ОСОБА_2 на його користь на утримання дитини ОСОБА_4 (справи № 493/988/21 та № 493/32/24), що свідчить про те, що саме з ОСОБА_1 наразі перебуває дитина.

Таким чином, доводи про те, що ОСОБА_1 не відомо де дитина, не можуть прийматися до уваги, а детальний аналіз звіту та доданих до нього матеріалів у їх сукупності дає підстави для висновку, що обставини зазначені ОСОБА_1 у звіті є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі № 493/15116/20.

Враховуючи, що судове рішення не виконується протягом тривалого часу (з грудня 2020 року), а боржником ніяким чином не вживаються заходи встановлені судом для виконання рішення, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у прийнятті звіту.

Суд першої інстанції, не приймаючи такий звіт, врахував всі обставини справи та надав їм належну оцінку.

Твердження скаржника, що резолютивна частина рішення від 30.12.2020 року не містить жодних зобов`язальних приписів по відношенню до ОСОБА_1 є безпідставними та спростовуються змістом судового рішення.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що Ухвалою суду від 20.05.2025 року зобов`язано ОСОБА_1 протягом 30 днів з дня отримання даної ухвали подати до суду звіт про виконання судового рішення у цивільній справі № 493/1516/20, та ухвалами суду неодноразово повторно встановлювався строк для подання звіту про виконання рішення суду, які ОСОБА_1 не виконувались, хоча згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Загалом доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, та зводяться до перекладу обставин справи та виконавчого провадження, які були встановлені.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скаргискаржника.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якименко Микола Миколайович - залишити без задоволення.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 21 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко