Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №521/17388/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5076/26

Справа № 521/17388/25

Головуючий у першій інстанції Роїк Д. Я.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 369 ЦПК України) цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гупало Максим Михайлович

на ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 26 січня 2026 року

за заявою арбітражної керуючої Гордієнко Альони Геннадіївни про передачу справи до Господарського суду Одеської області у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка», третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання трудових відносин припиненими

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка» третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання трудових відносин припиненими.

17.12.2025 року до суду від арбітражної керуючої Гордієнко Альони Геннадіївни надійшло клопотання про передачу до Господарського суду Одеської області матеріалів справи № 521/17388/25 для розгляду в межах справи № 916/3495/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 26 січня 2026 року передано цивільну справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка», третя особа Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання трудових відносин припиненими, до Господарського суду Одеської області, на розгляді якого перебуває справа № 916/3495/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка».

Постановляючи ухвалу про передачу справи до суду господарської юрисдикції, суд першої інстанції виходив з того, що Кодекс України з процедур банкрутства, а також судова практика Верховного Суду свідчить про те, що для повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), розгляд усіх вимог як боржника, так і до нього, повинен відбуватись в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, а відтак спір про визнання трудових відносин припиненими підлягає розгляду Господарським судом Одеської області в межах справи № 916/3495/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про передачу справи до іншого суду та повернути справу до Хаджибейського районного суду міста Одеси для продовження розгляду, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалення з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що спір у справі №521/17388/25 не є майновим та не підлягає розгляду Господарським судом Одеської області. Окрім того арбітражний керуючий Гордієнко А.Г. не є учасником справи, не залучався судом до участі у справі, тому суд, задовольняючи його заяву, вийшов за межі своїх повноважень та порушив норми процесуального закону.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту ст. 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 7 КУзПБ).

Як встановлено, ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2025 року відкрито провадження у справі № 916/3495/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражну керуючу - Гордієнко Альону Геннадіївну.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (ч. 2 ст. 7 КУзПБ).

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10.12.2025 року по справі № 521/17388/25, зокрема, прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка» третя особа Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання трудових відносин припиненими.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 травня 2021 року у справі №759/9008/19 (провадження №14-35цс21) зазначено, що:

«в частині другій та третій статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21 квітня 2019 року (далі - КУзПБ) передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже вказаними нормами врегульовано, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими та з немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Крім того, у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України та частині другій і третій статті 7 КУзПБ законодавчо закріплено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі спори, стороною в яких є боржник, що є цілком логічним, унеможливлює будь-який вплив у процедурі банкрутства та забезпечує реалізацію основоположних принципів судочинства.

Тобто, такі спори належать до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та їх розгляд здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство, без порушення нових справ».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №916/585/18 (916/1051/20) (провадження №12-14гс21) вказано, що:

«03 травня 2018 року відкрито провадження у справі про банкрутство позивача і на час розгляду цієї справи ліквідаційна процедура триває. Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі №918/335/17, постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі №910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі №334/5073/19.

У постановах від 15 травня 2019 року у справі №289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі №289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах №289/718/18 та №289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

До того ж, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) зазначено, що:

«Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності; записів про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва з тих підстав, що державний реєстратор не мав законних підстав реєструвати право власності за АТ «Укрсоцбанк» на об`єкт незавершеного будівництва, який позивач вважає таким, що належить йому.

Отже, характер правовідносин між учасниками справи свідчать про те, що у позивача існує спір з відповідачами з приводу права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який позивач вважає своєю власністю, внаслідок, зокрема, дій відповідачів щодо реєстрації такого права за ними.

Отже, цей позов подано на захист майнових прав банкрута, який вважає безпідставною реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою особою. Тобто виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття відповідачами права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що стало підставою для звернення з цим позовом.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що заявлені у цій справі банкрутом - ТОВ «Французький бульвар-Еліт» вимоги мають розглядатися у межах справи про його банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ, а доводи скаржників (пункти 4.1, 4.6, 5.1) про порушення вказаної норми судами Велика Палата Верховного Суду відхиляє як помилкові».

Таким чином, із змісту позовної заяви ОСОБА_1 не вбачається вимог майнового характеру, а отже спір, який виник у цій цивільній справі, не є майновим.

Викладене дає підстави для висновку, що підстави для передання цивільної справи № 521/17388/25 на розгляд господарського суду відсутні, адже спір, що виник між сторонами у цій справі, не є майновим та не є спором про визнання недійсним правочину, укладеного боржником.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи (ч. 3 ст. 7 КУзПБ).

Однак, як встановлено, оскаржуваною ухвалою цивільну справу, що розглядається, передано на розгляд господарського суду у межах справи № 916/3495/25, фактично було задоволено клопотання арбітражного керуючого, який не є стороною у справі, що свідчить про порушення процесуального порядку вирішення такого питання.

З огляду на викладене, місцевий суд прийшов до передчасного та помилкового висновку про задоволення клопотання арбітражного керуючого Гордієнко Альони Геннадіївни про передачу справи на розгляд іншого суду, а тому ухвала суду першої інстанції не може залишатися у силі.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, тому ухвала місцевого суду на підставі п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направлення справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Також колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367, 374,379, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гупало Максим Михайлович – задовольнити.

Ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 26 січня 2026 року – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко