Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №502/524/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7389/26

Справа № 502/524/26

Головуючий у першій інстанції Березніков О. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Ю.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,

на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 05 травня 2026 року,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в обґрунтування якого зазначила, що 13.06.2012 року сторони зареєстрували шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 37, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 13.06.2012 року. Від шлюбу сторони мають спільних дітей: що підтверджується свідоцтвами про народження. Позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не складалося, сторони жили своїм життям і не намагалися перейнятися проблемами іншого. Позивач з відповідачем не підтримує подружні стосунки, тому вважає що подальше сумісне життя та збереження сім`ї є неможливим. Зазначає, що на даний час відсутній спір про майно, неповнолітні діти проживають разом із нею.

На підставі ст. 110 Сімейного кодексу України позивач просить суд розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 13 червня 2012 року про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 37, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 13.06.2012 року, після розірвання шлюбу прізвище залишити без змін.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Кілійський районний суд Одеської області рішенням від 05 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 37 - розірвав. Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем, який в судове засідання не з`явився. Суд вважав, що причини, які спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення Кілійського районного суду Одеської області від 05 травня 2026 року у справі № 502/524/26, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушення вимог ст. 112 СК України, при неповному з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи, що відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою скасування судового рішення. Зазначає, що судом безпідставно, без обґрунтування проігнорована заява відповідача про надання строку для примирення подружжя, фактично судом було проігноровано обов`язок сприяти примиренню сторін, попри те, що відповідач наполягав на збереженні шлюбу та наведені ним обставини свідчили про реальну можливість примирення.

Посилається, що 18.03.2026 року ухвалою Кілійського районного суду Одеської області було відкрито провадження у справі №502/524/26, перше судове засідання призначено на 08.04.2026 року. В цій ухвалі не було зазначено право сторін на подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень, передбачених ст.ст. 178-180, 278 ЦПК України, що є порушенням ч.4 ст.187 ЦПК України. Після відкриття провадження у справі відповідачу не були надіслані ні копія ухвали про відкриття провадження, ні копія позовної заяви з додатками, тільки після звернення 07.04.2026 року з відповідним клопотанням зазначені копії процесуальних документів 08.04.2026 року надійшли на електронну адресу, а в паперовому вигляді 20.04.2026 року. Чергове засідання по справі призначено на 17.04.2026 року, тобто судом відведено тільки дев`ять днів на підготовку відзиву та надсилання його позивачу, що є порушенням ч.6 ст.178, ч.1 ст.278 ЦПК України, де зазначено, що відзив подається в строк, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Скаржник вважає, що суд, розглядаючи дану справу, залишив поза увагою обставини, підстави та докази, на які посилалися сторони, проігнорував вимоги, викладені відповідачем у клопотаннях, не надав їм правової оцінки, не повністю дослідив обставини, які мають суттєве значення для справи, і дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, внаслідок чого було винесено рішення, яке підлягає скасуванню.

(2) Позиція інших учасників справи

Одеський апеляційний суд ухвалою від 12.06.2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз`яснив ОСОБА_1 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження отримав 16.06.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження від 12.06.2026 року та копію апеляційної скарги отримала 06.08.2026 року у відповідності п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_2 судову повістку-повідомлення отримав 24.07.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином судову повістку отримала 06.08.2026 року, у відповідності до п.1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Від ОСОБА_2 до апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без його участі в судовому засіданні, скаржник просив задовольнити апеляційну скаргу.

З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності учасників справи.

В апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про надання сторонам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , строку для примирення терміном 6 (шість) місяців, у зв`язку з чим провадження по справі № 502/524/26 слід зупинити.

Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши заявлене клопотання, вважає, що клопотання про надання подружжю строку для примирення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

За змістом вказаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при ухвалені рішення суд першої інстанції жодним чином не мотивував відмову у наданні строку для примирення, не навів причин, за яких вважає неможливим збереження сім`ї, та не оцінив доводи відповідача про: факт проживання у шлюбі більше чотирнадцяти років; відсутність непримиренних конфліктів між подружжям, між сторонами ніколи не було спорів, які б перебували на вирішенні суду або органу опіки та піклування; тимчасовий характер окремого проживання, викликаний виключно потребою матеріального забезпечення родини; намір відповідача повернутися в Україну після завершення трудового договору; бажання відповідача зберегти сім`ю; інтереси трьох малолітніх дітей.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем ОСОБА_1 подавалася заява про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначено, що вона позовні вимоги підтримує в повному обсязі та у разі не явки відповідача просила суд розглянути справу заочно. У відзиві на позовну заяву від 01.05.2026 року ОСОБА_2 просив суд сприяти примиренню подружжя та на підставі ч. 2 ст. 112 СК України надати відповідачу з позивачкою ОСОБА_1 строк для примирення терміном 6 (шість) місяців, провадження по справі № 502/524/26 зупинити. Проте, відповідачем як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі не зазначені обставини, які давали б підстави вважати про можливість відновлення шлюбних стосунків сторін і збереження сім`ї, та не надано доказів на підтвердження цих обставин.

ОСОБА_2 не приймав участі у розгляді справи як в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що згідно із частинами першою, другою статті 212 ЦПК України учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, проте ОСОБА_2 не скористався своїм правом приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з відповідними клопотаннями до апеляційного суду не звертався.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що клопотання ОСОБА_2 про надання подружжю строку для примирення задоволенню не підлягає.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходи з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем, який в судове засідання не з`явився. Суд вважав, що причини, які спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Вказані обставини та висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги, що при розгляді справи суд першої інстанції грубо порушив процесуальні права ОСОБА_2 апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Кілійський районний суд Одеської області ухвалою від 18.03.2026 року відкрив провадження у вказаній справі, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Судом першої інстанції ОСОБА_2 копія ухвали про відкриття провадження від 18.03.2026 року з позовними матеріалами надсилалися засобами поштового зв`язку, відповідно до рекомендованого повідомлення отримані членом сім`ї Лопатиним 16.04.2026 року.

За клопотанням ОСОБА_2 вказані матеріали надіслані судом на електронну пошту відповідача 08.04.2026 року про що зазначає відповідач.

З матеріалів справи вбачається, що Кілійським районним судом Одеської області розгляд справи призначався на 08.04.2026 року, за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 17.04.2026 року.

Для забезпечення ОСОБА_2 можливості надання відзиву на позовну заяву за його клопотанням від 17.04.2026 року розгляд справи відкладено на 05.05.2026 року.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цивільним процесуальним кодексом України, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ про розірвання шлюбу.

У ч. 3 ст. 274 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 4 ст. 274 ЦПК України вказано, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Оскільки предметом позовних вимог ОСОБА_1 є вимога про розірвання шлюбу, а тому суд першої інстанції, дотримавшись приписів цивільного процесуального законодавства, врахувавши приписи ч. 3-4 ст. 274 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку, що спір підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, адже жодних обмежень щодо реалізації процесуальних прав ОСОБА_2 з підстав розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, матеріали справи не містять.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що 13.06.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області зареєстровано шлюб за актовим записом № 37, та видано свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_1 від 13.06.2012 року.

Від шлюбу сторони мають спільних дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовим записом про народження № 163, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кілійського районного управління юстиції в Одеській області 29.04.2015 року, на підставі якого видано Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_2 від 29.04.2015 року; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується актовим записом про народження № 167, складеного Кілійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 19.06.2020 року, на підставі якого видано Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_3 від 19.06.2020 року; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується актовим записом про народження № 247, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області 22.08.2012 року, на підставі якого видано Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_4 від 22.08.2012 року.

КНП «Кілійський центр первинної медико-санітарної допомоги» Кілійської міської ради 25.08.2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видано медичний висновок № 36 на дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Відповідно до матеріалів справи сторони шлюбних стосунків не підтримують, разом не проживають, спільного господарства не ведуть.

Доводи апеляційної скарги в частині, що судом першої інстанції було порушено ст. 111 СК України, апеляційний суд вважає не обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

За змістом вказаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18, від 30.05.2019 року у справі № 442/6319/16-ц, від 26.11.2018 року у справі № 761/33261/16-ц.).

Звертаючись до суду із позовом позивач зазначив, що спільне життя з відповідачем не складалося, сторони жили своїм життям і не намагалися перейнятися проблемами іншого. Позивач з відповідачем не підтримує подружні стосунки, тому вважає що подальше сумісне життя та збереження сім`ї є неможливим. Зазначає, що на даний час відсутній спір про майно, не повнолітні діти проживають разом із нею.

Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо необхідності розірвати шлюб між сторонами по справі відповідають обставинам справи.

Судом встановлено, що сторони припинили подружні стосунки, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету. Позивач не бажає надалі перебувати у цьому шлюбі, а відтак, збереження сім`ї суперечить її інтересам. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем не надано.

При цьому апеляційний суд ураховує, що свої наміри примиритися відповідач так і не реалізував, а також не надав доказів вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на його примирення з ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з`ясував обставини справи, колегія суддів відхиляє, зважаючи на те, що судом першої інстанції встановлено факт окремого проживання сторін та припинення між ними шлюбних відносин.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційна скарга не містить доводів, які давали б підстави вважати про можливість відновлення шлюбних стосунків сторін та збереження сім`ї і про такі обставини відповідачем не зазначалось під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Також відповідачем не надано доказів намагання зберегти сім`ю.

Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховуючи, що позивач наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем та ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), зважаючи на незмінну позицію позивача щодо неможливості збереження шлюбу протягом строку з часу подання позовної заяви 17.03.2026 року та до винесення постанови Одеським апеляційним судом, вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

У задоволені клопотання ОСОБА_2 про надання подружжю строку для примирення відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 05 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

М.В. Назарова