Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №505/3293/25 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/3293/25

Провадження № 2/505/1786/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін

Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» 23.09.2025 звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що між 05.11.2019 між АТ «Ідея Банк» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № Z62.00301.005503372. Відповідно до умов договору банк надав клієнту кошти в сумі 60 141 грн на строк до 05.11.2021 зі сплатою відсотків у розмірі 15 % річних від залишкової суми кредиту. Також позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно відповідно до графіку платежів.

19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передає ТОВ «Оптіма Факторинг» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги за кредитним договором № Z62.00301.005503372 від 05.11.2019.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 19.12.2023 утворилася заборгованість у розмірі 126 103,75 грн, в тому числі: заборгованість за основним боргом – 53 612,86 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками – 26 405,43 грн та заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту – 46 085,46 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «Профіт Капітал», у зв`язку з чим позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в загальному розмірі 126 103,75 грн, судові витрати у справі зі сплати судового збору в сумі 3 028 грн та на правничу професійну допомогу в сумі 7 000 грн.

Відзив на позов

Представником відповідача адвокатом Лашкевич Д.В. подано відзив на позов, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «ФК «Профіт Капітал» у повному обсязі з підстав пропуску загальної позовної давності, яка складає 3 роки до всіх щомісячних платежів, що були нараховані ПАТ «Ідея Банк» по договору кредиту № Z62.00301.005503372 від 05.11.2019, всієї суми кредиту в цілому по договору кредиту № Z62.00301.005503372 від 05.11.2019.

Так, позивач звернувся до суду з даним позовом після спливу встановленої законом загальної позовної давності. Вказує, що відповідно до умов кредитного договору кінцевим строком виконання зобов`язання щодо повернення кредиту є 05.11.2021, тоді як із позовом до суду позивач звернувся лише 23.09.2025, тобто після спливу трирічного строку позовної давності. Крім того, відповідач зазначає, що останній платіж за кредитним договором було здійснено 13.05.2020, а тому позовна давність щодо кожного щомісячного платежу також спливла.

Відповідь на відзив

Представником позивача ОСОБА_2 подано відповідь на відзив, відповідно до якої вказувала що строк позовної давності у даному спорі не сплив, оскільки відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України перебіг строків позовної давності був продовжений на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а також на період дії воєнного стану в Україні.

Крім того, кредитний договір є чинним та відповідно до його умов діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, тоді як відповідач порушив умови договору, не виконав обов`язок щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та плати за обслуговування кредитної заборгованості, у зв`язку з чим станом на дату відступлення права вимоги утворилась заборгованість у розмірі 126 103,75 грн, яка підлягає стягненню.

Посилаючись на положення статей 598, 599, 625, 629, 631 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, представник позивача вважає, що закінчення строку кредитування не припиняє невиконаного грошового зобов`язання, а боржник зобов`язаний виконати його у повному обсязі та несе відповідальність за прострочення виконання.

Заперечення на відповідь на відзив

Представником відповідача адвокатом Лашкевич Д.В. подано заперечення на відповідь на відзив.

Представник відповідача зазначив, що не погоджується з доводами позивача щодо відсутності підстав для застосування позовної давності. На його думку, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» з 04.09.2025 поновився перебіг строків позовної давності, які були продовжені на період дії воєнного стану, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду після спливу встановленого законом строку.

Крім того, представник відповідача звернув увагу суду на відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за оплату обслуговування кредиту у розмірі 46 085,46 грн. На обґрунтування цих доводів зазначив, що укладений між сторонами договір кредиту та паспорт споживчого кредиту не передбачають комісії за обслуговування кредиту, ведення рахунку, розрахунково-касове обслуговування чи комісії за надання кредиту, а містять лише посилання на оплату невизначених «інших послуг банку», зміст та перелік яких договором не визначені.

Посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, представник відповідача вказав, що умови договору про сплату комісії або плати за обслуговування кредиту без визначення конкретного переліку додаткових чи супутніх банківських послуг є нікчемними відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», а тому вимога про стягнення 46 085,46 грн заборгованості за оплату обслуговування кредиту задоволенню не підлягає.

Додаткові пояснення

Представником позивача ОСОБА_2 подано додаткові пояснення, відповідно до яких вказувала, що строк позовної давності не пропущено, оскільки він обчислюється окремо щодо кожного щомісячного платежу, а його перебіг був продовжений під час карантину та зупинений на період дії воєнного стану, після чого позов подано у межах поновленого строку. Також вказав, що плата за обслуговування кредитної заборгованості була прямо передбачена кредитним договором і додатком до нього, позичальник був належним чином ознайомлений з умовами договору, добровільно погодився з ними та певний час їх виконував, сплачуючи відповідні платежі. На думку представника позивача, розрахунок заборгованості підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав контррозрахунку, тому просила відмовити у задоволенні заперечень відповідача, не застосовувати позовну давність та задовольнити позов у повному обсязі.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 18.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження.

30.12.2025 представником відповідача адвокатом Лашкевич Д.В. подано відзив на позов.

06.01.2026 представником відповідача адвокатом Лашкевич Д.В. подано клопотання про виправлення описки у тексті відзиву на позов.

13.01.2026 представником позивача Ушакевич М.П. подано відповідь на відзив, яку отримано судом 14.01.2026.

13.01.2026 представником відповідача адвокатом Лашкевич Д.В. подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 14.01.2026 поновлено строк та прийнято до розгляду відзив відповідача.

29.01.2026 представником позивача Ушакевич М.П. подано додаткові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 03.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача Ушакевич М.П. подала заяву, відповідно до якої просила провести розгляд справи за відсутності представника.

Представником відповідача адвокатом Лашкевич Д.В. подала заяву, відповідно до якої просив провести розгляд справи за відсутності його та відповідача.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

05.11.2019 між АТ «Ідея Банк» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № Z62.00301.005503372. Пунктами 1.1.-1.4 договору передбачено, що сума кредиту складає 60 141 грн, кредит надається на строк 24 місяці, за користування кредитом позичальник сплачує змінювані проценти в розмірі 15 % річних від залишкової суми кредиту. Згідно умов договору під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «Інші послуги банку», пункт 1.5. договору. Відповідно до п. 1.7. договору грошові кошти в сумі 52 296,52 підлягали зарахуванню на рахунок позичальника, відкритий у банку кредитодавця № 26209003730871 та 7 844,48 грн підлягали перерахуванню на виконання договору страхування життя на рахунок АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ».

Відповідно до матеріалів справи додатком № 1 до кредитного договору є паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 та в якому основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови. Загальна вартість кредиту 100 419,21 грн.

Відповідно до графіку, визначеного у паспорті споживчого кредиту погашення заборгованості мало здійснюватися рівними платежами кожного 05-го числа місяця в сумі 4 184,14 грн (23 платежів), та в останній місяць 4 183,99 грн.

Грошові кошти в сумі 60 141 грн відповідно до ордеру-розпорядження № 1 АТ «Ідея банк» перераховані на рахунок № НОМЕР_1 , який визначений у 1.7. кредитного договору.

Довідка-розрахунок АТ «Ідея банк» містить відомості про загальну заборгованість ОСОБА_1 в сумі 126 103,75 грн, в тому числі: заборгованість за основним боргом – 53 612,86 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками – 26 405,43 грн та заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту – 46 085,46 грн.

19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено Договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передає ТОВ «Оптіма Факторинг» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

Згідно з п.5.1. договору право вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами друкованого реєстру боржників та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених п. 4.1. договору.

Відповідно до п. 4.1. договору фактор зобов`язується сплати клієнту суму фінансування у розмірі 11 576 112 грн шляхом перерахунку 100 % вказаної суми на рахунок клієнта протягом 3 робочих днів після отримання реєстру боржників в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку та підписання Сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, друкованого реєстру боржників, договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».

Обставина сплати коштів фактором на рахунок клієнта на виконання договору факторингу підтверджується платіжною інструкцією № 45 від 20.12.2023 АТ «Універсалбанк» на суму 11 576 112 грн.

Відповідно до реєстру боржників № 2 від 19.12.2023 до договору факторингу, ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00301.005503372 від 05.11.2019 в сумі 126 103,75 грн, в тому числі: заборгованість за основним боргом – 53 612,86 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками – 26 405,43 грн та заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту – 46 085,46 грн.

Крім того, 22.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма факторинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» укладений договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги за кредитним договором № Z62.00301.005503372 від 05.11.2019.

Згідно з п.5.1. договору право вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами друкованого реєстру боржників та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених п. 4.1. договору.

Відповідно до п. 4.1. договору фактор зобов`язується сплати клієнту суму фінансування у розмірі 11 861 032,61 грн шляхом перерахунку 100 % вказаної суми на рахунок клієнта протягом 3 робочих днів після отримання реєстру боржників в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку та підписання Сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, друкованого реєстру боржників, договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».

Обставина сплати коштів фактором на рахунок клієнта на виконання договору факторингу підтверджується платіжною інструкцією № 376 від 26.12.2023 АТ «Універсалбанк» на суму 11 861 032,61 грн.

Відповідно до реєстру боржників № 2 від 22.12.2023 до договору факторингу, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00301.005503372 від 05.11.2019 в сумі 126 103,75 грн, в тому числі: заборгованість за основним боргом – 53 612,86 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками – 26 405,43 грн та заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту – 46 085,46 грн.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1054 ЦК України також передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між відповідачем та АТ «Ідея Банк» укладено кредитний договір, на виконання якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 60 141 грн, що підтверджується матеріалами справи. У подальшому право вимоги за вказаним договором було відступлено позивачу на підставі договорів факторингу, у зв`язку з чим останній набув статусу нового кредитора у зобов`язанні.

Вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитного договору та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за ним, суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору зі сторони відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за комісією по оплаті за обслуговування кредиту у розмірі 46 085,46 грн.

Водночас, у позовній заяві позивач обмежився лише загальним зазначенням про наявність такої заборгованості без обґрунтування підстав нарахування зазначеної комісії, без посилання на пункти договору чи інших документів, без зазначення ставки та порядку розрахунку комісії, періоду її застосування, позивач не зазначив, за надання яких саме послуг вони стягуються.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» та правових висновків Верховного Суду, комісії та інші платежі за кредитним договором можуть підлягати стягненню лише за умови, якщо вони встановлені за визначені послуги, які фактично надаються споживачу, якщо їх перелік є визначеним, а також доведено факт їх надання та погодження із позичальником.

Разом з тим, надані позивачем матеріали не містять належних та допустимих доказів того, що встановлена договором комісія за обслуговування кредиту є платою саме за окремі, визначені фінансові чи супутні послуги, що такі послуги дійсно надавалися відповідачу протягом усього періоду нарахування комісії.

У позові позивач не зазначив, які саме дії кредитодавця становлять послугу, за яку стягується відповідна комісія, а також не надано жодних розрахунків чи первинних документів, які б підтверджували обсяг, періодичність та вартість таких послуг.

Відтак, щодо вимоги про стягнення 46 085,46 грн комісії суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами її зміст, а також фактичне надання відповідачу додаткових послуг, за які така комісія могла б стягуватися. Матеріали справи не містять переліку послуг, доказів їх надання, не містять обґрунтованого розрахунку вартості таких дій кредитодавця (обслуговування кредитної заборгованості).

З огляду на наведене умова кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту, зміст та перелік конкретних послуг за якою не визначені, а їх надання позивачем не доведено, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому нарахована на її підставі заборгованість у розмірі 46 085,46 грн не підлягає стягненню.

Щодо позовної давності

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом, установленим ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № Z62.00301.005503372 від 05.11.2019 кредит надано строком на 24 місяці, тобто до 05.11.2021, а його погашення мало здійснюватися відповідно до встановленого договором графіка платежів.

Представник відповідача, заявляючи про застосування позовної давності, посилається на те, що позивач звернувся до суду 23.09.2025, тобто після спливу трирічного строку з моменту закінчення строку кредитування. Крім того, представник відповідача зазначає, що останній платіж за кредитним договором було здійснено 13.05.2020.

Суд враховує, що перебіг позовної давності у спірних правовідносинах визначається не лише загальними положеннями ст. 256–261 ЦК України, а й спеціальними правилами, які діяли у відповідні періоди.

Так, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено, зокрема, п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст. 257 ЦК України, продовжувалися на строк дії такого карантину.

Карантин, установлений на території України з метою запобігання поширенню COVID-19, діяв до 24 години 30.06.2023.

Отже, період дії карантину підлягає врахуванню при визначенні тривалості позовної давності у цій справі.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено п. 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупинявся на строк дії такого стану.

Разом з тим Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. Цей Закон набрав чинності 04.09.2025.

Таким чином, з 04.09.2025 перебіг позовної давності поновився, а тому при вирішенні питання про дотримання позивачем строку позовної давності суд має визначити тривалість періоду, протягом якого такий строк фактично спливав до моменту набрання чинності Законом України № 4434-IX, та врахувати перебіг позовної давності після 04.09.2025.

При цьому саме по собі закінчення строку, на який було укладено кредитний договір, не є достатньою підставою для висновку про сплив позовної давності без урахування передбачених законом правил щодо перебігу такого строку.

Судом установлено, що строк кредитування за договором № Z62.00301.005503372 від 05.11.2019 визначено до 05.11.2021, а тому за відсутності інших обставин загальна позовна давність за вимогою про повернення кредиту почала б перебіг після настання строку його виконання.

Однак на перебіг позовної давності у спірних правовідносинах вплинули наведені вище законодавчі приписи щодо продовження строків на період дії карантину та зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану.

З урахуванням того, що до 04.09.2025 перебіг позовної давності був врегульований спеціальними положеннями п. 12 та п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а з 04.09.2025 перебіг позовної давності відновився, трирічний строк позовної давності станом на 23.09.2025 не сплив.

За таких обставин суд доходить висновку, що звернення ТОВ «ФК «Профіт капітал» до суду з позовом 23.09.2025 відбулося у межах позовної давності, у зв`язку з чим підстави для відмови у позові з мотивів пропуску позивачем позовної давності відсутні.

Доводи представника відповідача про те, що позовна давність щодо заявлених вимог спливла у зв`язку із закінченням строку кредитування 05.11.2021, суд відхиляє, оскільки при визначенні спливу позовної давності не враховують установлені законом періоди продовження та зупинення її перебігу, що діяли у відповідний час.

Отже, за результатами перевірки доводів сторін та з урахуванням законодавства, чинного у відповідні періоди, суд доходить висновку, що позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогами, заявленими у цій справі.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем ТОВ «ФК «Профіт капітал» належними та допустимими доказами перед судом доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із відповідачем ОСОБА_1 , а тому з останньої на користь позивача, враховуючи принцип диспозитивності та суму заявлених вимог, слід стягнути заборгованість за кредитним договором, яка в сукупному розмірі складає 80 018,29 грн, з яких: заборгованість за основним боргом – 53 612,86 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками – 26 405,43 грн.

Розподіл судових витрат у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Сенс банк» № 11866 від 07.06.2024.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог в сумі 1 921,40 грн (3 028,00 грн х (80 018,29 грн / 126 103,75 грн)).

Витрати на професійну правничу допомогу

Разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на правову допомогу в сумі 7 000 грн.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, укладений між ТОВ «ФК «Профіт капітал» та Адвокатським об`єднанням «Правовий курс»; додаткову угоду № 1/1 до договору від 01.07.2024; акт № 1 прийому-передачі реєстру боржників за договором про надання правової допомоги № 02-24 від 01.07.2024; акт № 1 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 24.07.2025; довіреність на представництво інтересів ТОВ «ФК «Профіт капітал» від 22.01.2025 адвокатом Ушакевич М.П.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Ушакевич М.П.

Аналізуючи подані представником позивача документи про сплату витрат на правничу допомогу в частині обґрунтованості розміру, заявленого до сплати, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Відтак, позивач повинен підтвердити, що витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінюючи предмет позову у цій справ суд дійшов висновку, що наразі існує усталена судова практика щодо стягнення факторами (особами, які набули право вимоги до позичальників) кредиторської заборгованості за договорами споживчого кредиту. Отже предмет позову не вимагає витрачання значної кількості часу для формування позиції позивача, вивчення великої кількості документів та нормативно-правових актів.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги обсяг наданих послуг представником, їх складність, наявність усталеної судової практики зі спірного питання, суд вважає, що 4 500 грн є пропорційним обсягу та складності наданих послуг, достатнім для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу та відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Водночас, означена сума відшкодування не буде нести надмірний тягар для відповідача у порівнянні із сумою заборгованості за кредитним договором, що підлягає до стягнення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі пропорційному до суми задоволених вимог 2 855,44 грн (4 500 грн х (80 018,29 грн / 126 103,75 грн)).

Загальний розмір судових витрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 4 776,84 грн (1 921,40 грн + 2 855,44 грн).

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 49, 76, 81, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 207, 256, 257, 261, 267, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» заборгованість в сумі 80 018 (вісімдесят тисяч вісімнадцять) гривень 29 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» судові витрати в сумі 4 776 (чотири тисячі сімсот сімдесят шість) гривень 84 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 28.08.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39992082, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ