Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №470/737/26 — Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 3/470/107/26

Справа № 470/737/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року с-ще Березнегувате

Суддя Березнегуватського районного суду Миколаївської області Луста С.А.,

за участю секретаря Обуховської Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате адміністративну справу, яка надійшла від відділення поліції № 2 сектору поліцейської діяльності №1 Баштанського районного відділу поліції Миколаївської області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, зареєстровану та проживаючу за адресою АДРЕСА_1 , працюючу вчителем Маліївського ліцею Березнегуватської селищної ради Миколаївської області, маючу на утриманні одну неповнолітню дитину, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу серії ВАД № 873031 від 10 серпня 2026 року, громадянка ОСОБА_1 ухиляється від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2010 року народження, внаслідок недостатнього контролю з її боку, неповнолітній син 05 липня 2025 року керував мотоциклом марки Lifan КР-200, та допустив дорожньо-транспортну пригоду.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вину у вчиненні зазначеного правопорушення визнала, пояснила, що дійсно дозволила неповнолітньому сину сісти за кермо мотоцикла, внаслідок чого він вчинив дорожньо-транспортну пригоду. На даний час вона не дозволяє йому керувати мотоциклом. (а.с.56)

Дослідивши докази у справі, суддя доходить наступного.

У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За вимогами ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до приписів ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Нормою статті 251 КУпАП визначено,що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Водночас з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що неповнолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП, а саме: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто на момент вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, яке мало місце 05 липня 2025 року о 00 годині 20 хвилин по вул. Центральній в с.Нововолодимирівка Баштанського району Миколаївської області, неповнолітньому ОСОБА_4 , було повних чотирнадцять років. (а.с.2 рапорт працівника поліції).

Нормою ч. 3 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність батьків за вчинення їхніми неповнолітніми дітьми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Водночас, перекваліфікація інкримінованого правопорушення з ч.1 ст.184 КУпАП на ч.3 ст.184 КУпАП призведе до погіршення становища особи, оскільки правопорушення за ч. 3 ст. 184 КУпАП є більш серйозним правопорушенням, санкція якої передбачає більш суворе адміністративне стягнення, ніж санкція ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Можливість встановлення додаткових обставин та перекваліфікації дій особи діючим КУпАП не передбачена, суд розглядає справу виключно в межах фактичних обставин та кваліфікації дій особи, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ч. 2 ст. 251 та ст. 255 КУпАП.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010р. № 23-пр/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі Кобець проти України (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі Авшар проти Туреччини (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У справах Малофєєва проти росії (Malofeyevav.Russia, рішення від 30.05.2013р.) та Карелін проти Росії (Karelinv.Russia, рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене вище суд доходить висновку, що провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП підлягає закриттю, на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 252, 280, 283, 284, п.1 ст.247 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП закрити, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду на протязі 10 днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги через Березнегуватський районний суд Миколаївської області.

Суддя С. А. Луста