Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №127/40854/24 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/40854/24

Провадження № 2/127/6070/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 серпня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оспорювання батьківства та виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження.

Позивач зазначав, що перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . Після народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини ОСОБА_4 в актовому записі про її народження його було зазначено батьком дитини.

Позивач стверджував, що не є біологічним батьком відповідачки, оскільки на час її народження перебував за межами України на заробітках.

В уточненій позовній заяві представник позивача зазначила, що позивач дізнався про існування запису про нього як батька, а також про пов`язані з цим правові наслідки у зв`язку зі здійсненням виконавчого провадження щодо стягнення аліментів на утримання дитини.

Також представником позивача зазначено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 грудня 2009 року позивача було позбавлено батьківських прав щодо дитини, про що 27 січня 2010 року внесено відповідну відмітку до актового запису про народження.

Крім того, 26 травня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці ухвалено рішення у справі № 2-о-168/10 про усиновлення дитини іншою особою, на підставі якого 14 червня 2010 року до актового запису про народження внесено відповідні зміни, зокрема змінено відомості про батька дитини, а усиновителя записано батьком.

Позивач просить суд визнати, що ОСОБА_1 не є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та виключити відомості про ОСОБА_1 як батька з актового запису про народження № 2505, складеного 01 жовтня 2002 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі № 127/40854/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб ОСОБА_3 та Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження.

Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні 13 червня 2025 року суд прийняв до розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову.

Також судом задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетинання ОСОБА_2 державного кордону України та відповідних періодів такого перетину.

Ухвалою суду від 21 серпня 2025 року за клопотанням представника позивача у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу для встановлення, чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_2 .

Проведення експертизи доручено судовим експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, а провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

21 листопада 2025 року до суду від Вінницького НДЕКЦ МВС України надійшли матеріали цивільної справи та повідомлення про неможливість проведення призначеної судової молекулярно-генетичної експертизи.

У зв`язку з надходженням зазначеного повідомлення ухвалою суду від 24 листопада 2025 року провадження у справі поновлено та справу продовжено зі стадії підготовчого судового засідання. Підготовче судове засідання призначено на 10 грудня 2025 року.

У подальшому представником позивача повторно заявлялося клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.

За результатами його розгляду ухвалою суду від 09 лютого 2026 року у справі повторно призначено судову молекулярно-генетичну експертизу з метою встановлення біологічного батьківства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 , проведення якої доручено судовим експертам Вінницького НДЕКЦ МВС України, а провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

12 травня 2026 року до суду від Вінницького НДЕКЦ МВС України надійшли матеріали справи та повідомлення про неможливість проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року провадження у справі поновлено у зв`язку з надходженням повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи та справу продовжено зі стадії підготовчого судового засідання. Підготовче судове засідання призначено на 08 червня 2026 року.

У підготовчому судовому засіданні 08 червня 2026 року представник позивача повторно підтримала клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Суд, оцінивши доводи клопотання та врахувавши, що двічі вжиті процесуальні заходи щодо проведення експертизи не призвели до її фактичного проведення, дійшов висновку про відсутність підстав для повторного призначення експертизи з тотожним предметом дослідження та відмовив у задоволенні відповідного клопотання.

Ухвалою суду від 08 червня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 15 годину 30 хвилин 06 липня 2026 року.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, в якій вона позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити та не заперечувала проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала.

Треті особи у судове засідання не з`явилися.

Представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України просила розглядати справу за її відсутності.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення відповідачки, її неявку до суду без повідомлення причин, неподання відзиву на позов, а також відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасної наявності передбачених законом умов.

З урахуванням положень статті 280 ЦПК України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачки в порядку заочного провадження.

На підставі пунктів 1, 2 частини третьої статті 223 ЦПК України суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності позивача та відповідачки.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 01 жовтня 2002 року органом державної реєстрації актів цивільного стану складено актовий запис про її народження № 2505, у якому батьком дитини зазначено ОСОБА_1 .

З наявної в матеріалах справи копії актового запису про народження та пояснень органу державної реєстрації актів цивільного стану вбачається, що відомості про позивача як батька були внесені у зв`язку з перебуванням батьків дитини у зареєстрованому шлюбі.

Таким чином, спір щодо первинного походження дитини та внесення відомостей про її батька виник у період дії Кодексу про шлюб та сім`ю України.

Згідно з пунктом 1 розділу VII «Прикінцеві положення» Сімейного кодексу України цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України.

При цьому Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 161/10712/21 дійшов висновку, що у разі оспорювання актового запису про народження дитини, складеного до 01 січня 2004 року, підлягають застосуванню положення Кодексу про шлюб та сім`ю України, чинні на момент виникнення відповідних правовідносин.

Зокрема, статтею 56 КпШС України було передбачено, що особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень, або особа, яка фактично є батьком дитини у випадках, передбачених законом, має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис.

Отже, при вирішенні цього спору необхідно враховувати положення законодавства, чинного на час складення спірного актового запису, а також відповідні правові висновки Верховного Суду щодо дії такого законодавства в часі.

Разом із тим, незалежно від застосовуваного матеріального закону, особа, яка оспорює своє батьківство, повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на те, що не є біологічним батьком відповідачки, оскільки на момент її народження перебував за межами України.

Проте належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували конкретний період перебування позивача за межами України саме у період можливого зачаття дитини та свідчили про об`єктивну неможливість його перебування з матір`ю дитини у відповідний період, суду не надано.

Саме по собі твердження позивача про перебування за кордоном не може бути достатнім доказом відсутності кровного споріднення.

З метою встановлення біологічного походження дитини судом двічі призначалася судова молекулярно-генетична експертиза.

Однак призначені експертизи фактично проведені не були, про що Вінницьким НДЕКЦ МВС України повідомлено суд.

При цьому суд не має можливості покласти в основу висновку про відсутність батьківства результат молекулярно-генетичного дослідження, оскільки такого висновку експерта у матеріалах справи немає.

Положення статті 109 ЦПК України щодо наслідків ухилення від участі в експертизі можуть бути застосовані лише за встановлення судом відповідних конкретних обставин ухилення учасника справи від проведення експертизи та з урахуванням значення експертизи для відповідного учасника.

Сам факт непроведення експертизи не свідчить автоматично про відсутність біологічного батьківства позивача.

Інших належних, допустимих та достатніх доказів, які б у своїй сукупності достовірно підтверджували відсутність кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

Крім того, судом встановлено, що 27 січня 2010 року до актового запису про народження було внесено відмітку про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо дитини на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 грудня 2009 року у справі № 2-5742/09.

Надалі, 14 червня 2010 року, на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 травня 2010 року у справі № 2-о-168/10 про усиновлення дитини іншою особою до актового запису про народження внесено зміни, у тому числі змінено відомості про батька дитини та усиновителя записано батьком.

Таким чином, на час звернення позивача до суду 16 грудня 2024 року актовий запис про народження відповідачки вже зазнав змін у встановленому законом порядку на підставі судового рішення про усиновлення.

З огляду на це відомості про ОСОБА_1 як батька дитини, внесені до актового запису при первинній державній реєстрації народження, не залишалися незмінними та були змінені у 2010 році.

Сам позивач у заяві про уточнення позовних вимог фактично підтвердив зазначені обставини, оскільки посилався на те, що до актового запису про народження 14 червня 2010 року на підставі рішення суду про усиновлення внесено зміни, а усиновителя записано батьком дитини.

Водночас позивач просить виключити відомості про нього як батька саме з актового запису про народження № 2505, складеного 01 жовтня 2002 року, не заявляючи вимог щодо скасування чи зміни правових наслідків рішення суду про усиновлення від 26 травня 2010 року у справі № 2-о-168/10.

Суд звертає увагу, що відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченого статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Суд не вправі за власною ініціативою змінювати предмет або підстави позову та обирати замість позивача інший спосіб захисту його права.

За встановлених у справі обставин задоволення вимоги про виключення відомостей про ОСОБА_1 як батька з первинного актового запису саме по собі не усуне юридичні наслідки рішення про усиновлення, на підставі якого у 2010 році до актового запису були внесені відповідні зміни.

Суд також враховує, що позивач звернувся до суду лише 16 грудня 2024 року, тобто через значний проміжок часу після складення актового запису про народження, позбавлення його батьківських прав у 2009 році та внесення у 2010 році змін до актового запису у зв`язку з усиновленням дитини.

Позивач посилається на те, що про обставини, які стали підставою для звернення до суду, він дізнався у зв`язку із здійсненням виконавчого провадження щодо стягнення аліментів.

Разом із тим сам факт здійснення виконавчого провадження щодо стягнення аліментів не є доказом відсутності біологічного батьківства та не підтверджує того, що саме у 2024 році позивач уперше дізнався про запис його батьком дитини.

Суду не надано належних доказів, які б підтверджували конкретну дату, обставини та джерело, з якого позивач уперше дізнався про проведений щодо нього запис про батьківство.

Відповідно до статті 56 КпШС України особа, записана батьком дитини, мала право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 161/10712/21 звернув увагу на необхідність застосування зазначеної норми КпШС України до правовідносин щодо оспорювання актового запису, складеного до 01 січня 2004 року, та зазначив, що положення частини третьої статті 136 СК України щодо неможливості оспорювання батьківства після досягнення дитиною повноліття не мають зворотної дії у часі.

Отже, саме по собі досягнення відповідачкою повноліття не є безумовною перешкодою для розгляду заявленого позову.

Разом із тим позивач не довів обставин, необхідних для задоволення заявлених вимог, у тому числі факт відсутності кровного споріднення, а також обставин, на які він посилається для обґрунтування моменту виникнення у нього права на звернення до суду.

Суд також враховує, що відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання позивача на перебування за кордоном без належного підтвердження відповідних періодів не є достатнім для висновку про неможливість біологічного батьківства.

Не може бути покладено в основу рішення і саме лише припущення про те, що позивач не знав про юридично встановлене батьківство до моменту виникнення виконавчого провадження, оскільки такі обставини повинні бути підтверджені належними доказами.

Крім того, станом на момент звернення позивача до суду первинний запис про батька вже був змінений на підставі рішення суду про усиновлення дитини іншою особою.

Таким чином, позивач фактично ставить питання про виключення відомостей, які були внесені до актового запису у 2002 році, хоча надалі, у 2010 році, відповідний актовий запис був змінений у зв`язку з усиновленням.

При цьому рішення про усиновлення від 26 травня 2010 року у справі № 2-о-168/10 позивачем не оспорюється, вимог щодо його скасування або перегляду не заявлено.

Суд не встановив наявності у матеріалах справи належних і достатніх доказів того, що саме існування первинного запису про позивача як батька, який у подальшому був змінений, на час розгляду справи порушує, не визнає або оспорює цивільні права чи інтереси позивача у спосіб, який може бути усунутий заявленими позовними вимогами.

Враховуючи наведене в сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт відсутності між ним та відповідачкою кровного споріднення; не доведено обставин, які б підтверджували заявлену ним версію щодо неможливості його біологічного батьківства; не отримано результату судової молекулярно-генетичної експертизи; а також не доведено наявності чинного порушення його прав саме первинним актовим записом про народження, який у подальшому був змінений у зв`язку з усиновленням дитини.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

За змістом статей 12, 13, 76–81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

За таких обставин суд приходить до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на позивача в частині понесених ним витрат.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 109, 141, 223, 247, 259, 263–265, 280–282 ЦПК України, статтею 56 Кодексу про шлюб та сім`ю України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження відмовити повністю.

Судові витрати, понесені позивачем, залишити за позивачем.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи з урахуванням особливостей, встановлених ЦПК України для оскарження заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачка має право оскаржити заочне рішення після залишення заяви про його перегляд без задоволення в порядку та строки, встановлені ЦПК України.

Якщо повне заочне рішення суду не було вручено учаснику справи у день його проголошення, строк на апеляційне оскарження може бути поновлено у випадках та порядку, передбачених ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про його перегляд та апеляційної скарги, якщо такі заяви або скарги не були подані, або за результатами їх розгляду, якщо рішення не скасовано.

Учасники судового розгляду:

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_2 .

Третя особа ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .

Третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, 21009, м. Вінниця, вул. Замостянська, буд. 26

Повний текст рішення суду складено 25.08.2026.

Суддя: