Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №153/1028/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

Справа153/1028/26

Провадження2/153/552/26-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2026 р. м.Ямпіль

Ямпільський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Швеця Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №2040213 від 21.01.2025 у розмірі 10168,19 гривень, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок та 6000 грн. витрат на правничу допомогу. Свої вимоги мотивує тим, що 21.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №2040213. Вказаний кредитний договір був укладений сторонами відповідно до ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» у формі електронного правочину шляхом його підписання відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору позичальнику було надано кредит у розмірі 3000,00 грн. Строк, на який надається кредит - 360 днів. Кошти були перераховані на рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Кредитором виконано свої зобов`язання за Кредитним договором у повному обсязі.

26.11.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «НОВИЙ КРЕДИТОР» укладено договір факторингу №261125/1. На виконання умов зазначеного договору складено реєстр боржників в електронному вигляді, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №2040213 від 21.01.2025 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом та інших передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_1 . В свою чергу позивачем 01.12.2025 на фінансовий номер телефону відповідача ОСОБА_1 , було направлено СМС-повідомлення з повідомленням про відступлення прав вимоги та реквізити для виконання зобов`язань за укладеним договором. Отже, станом на дату подання даної позовної заяви позивач є належним кредитором за кредитним договором №2040213 від 21.01.2025, укладеним між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 . Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 26 листопада 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 10168,19 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 2819,99 грн. та за відсотками - 5668,20 грн., а також штраф у розмірі 1680 грн. Добровільно сплатити вказану заборгованість відповідач не бажає. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 16.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялась на адресу реєстрації відповідача, однак до суду повернувся конверт із поштовою відміткою «адресат відсутній».

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою її місцезнаходження, місця проживання чи перебування, зареєстрованими у встановленому законом порядку, якщо така особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, з огляду на положення пункту 4 частини шостої статті 272 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду не подала.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами. При цьому, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21 січня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №2040213 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором З075, за умовами якого фінансова установа надала відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору сума кредиту - 3000,00 грн., строк кредиту 360 днів.

Відповідно до п. 1.5. договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка - 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3. цього Договору

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 (а.с.6-12).

21.01.2025 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М537 підписав паспорт споживчого кредиту (а.с.14-15).

Із довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір №2040213 від 21.01.2025 ідентифікований ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ». Договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором - М537, номер телефону НОМЕР_3 (а.с.16).

Із повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК» вих.№20251126-2060 від 27.11.2025 вбачається, що 21.01.2025 о 14:04:08 здійснено переказ коштів у сумі 3000 грн. на картку, ЕПЗ НОМЕР_4 (а.с.17).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №2040213 від 21.01.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.11.2025 становить 10168,19 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 2819,99 грн. та за відсотками - 5668,20 грн., а також штраф у розмірі 1680 грн. (а.с.18 - 21).

26.11.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу №261125/1 відповідно до умов якого право грошової вимоги за вищезазначеним кредитним договором №2040213, укладеного між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (а.с.24-30 на звороті).

Відповідно до реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу №261125/1 від 26.11.2025 ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2040213 від 21.01.2025 в сумі 10168,19 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 2819,99 грн. та за відсотками - 5668,20 грн., а також штраф у розмірі 1680 грн. (в реєстрі під №1752 значиться боржник ОСОБА_1 , номер кредитного договору №2040213 (а.с.31-32).

Таким чином встановлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Статтею 1054 ЦК України визначено зміст кредитного договору. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статті 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 договору №2040213 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 21.01.2025, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

При цьому, факт отримання ОСОБА_1 позики в сумі 3000 грн. підтверджується повідомленням ТОВ «ПЕЙТЕК» щодо переказу коштів у сумі 3000,00 грн.

На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.

Наявними у матеріалах справи доказами також підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» за кредитним договором, укладеним між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем.

Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором №2040213 від 21.01.2025, підлягає стягненню на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості та процентів за кредитом в строки, передбачені умовами кредитного договору, та з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості, а саме: заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за штрафом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до тепер.

Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати штраф в розмірі 1680 грн., від сплати яких позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення таких.

Відтак, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №2040213 від 21.01.2025 в розмірі 8488,19 грн., з яких: 2819,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5668,20 грн. - заборгованість за процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2222,50 грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2662,40 х 8488,19 / 10168,19 = 2222,50).

Також позивачем ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заявлено до стягнення витрати, понесені у зв`язку з відправленням копії позовної заяви з додатками відповідачу, у розмірі 255 грн. 78 коп.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 02.07.2024 між ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та адвокатським об`єднанням «ВЕРІТАС ЦЕНТР» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №07/24-НК.

На підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень позивачем надано звіт про виконану роботу від 02.06.2026 та платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №37204767222223259 від 01.06.2026.

Відповідно до вказаного вище звіту послуги, які надавались позивачу, складались із: формування запиту на складання розрахунку ціни позову та отримання переліку необхідних доказів; складання позову; друкування позову, додатків до позову та один примірник позову з додатками подано замовнику для відправлення відповідачу; замовлення сплати судового збору; проведення детальної консультації замовника щодо дій після відкриття провадження у справі та надання інших консалтингових послуг в розрізі проведення претензійно-позовної роботи.

Тобто, позивач надав докази понесених витрат на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні цього питання суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.

Так, переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів. Судовий розгляд справи здійснений без участі представника позивача, що не потребувало витрат часу адвоката для участі у судових засіданнях.

З урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, щодо зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача до 4000 грн.

Судом задоволено позовні вимоги частково на загальну суму 8488,19 грн., отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 3339,10 грн. (4000 х 8488,19 / 10168,19), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 264-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ 431702980) суму заборгованості за кредитним договором №2040213 від 21.01.2025 в розмірі 8488 (вісім тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 19 копійок, з яких: 2819 (дві тисячі вісімсот дев`ятнадцять) гривень 99 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 5668 (п`ять тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 20 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ 431702980), понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2222 (дві тисячі двісті двадцять дві) гривні 50 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3339 (три тисячі триста тридцять дев`ять) гривень 10 копійок та витрати внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень 78 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ: 431702980, адреса: 01133, м.Київ, Печерський район, вулиця Алмазова Генерала, будинок 13, офіс 601.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 28 серпня 2026 року.

Суддя Р.В. Швець