Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №130/1420/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1617/2026

130/1420/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючої судді Грушковської Л.Ю.,

за участі секретаря Рекало Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з даною позовною заявою, в якій просила розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 який було зареєстровано 20.08.2020 у Жмеринському міському відділі реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №101; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 5331,20 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що вона із відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.08.2020 року. Від шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом тривалого часу життя погіршувалось, зникло порозуміння та взаємоповага, втрачено почуття любові, спільне господарство не ведуть з лютого 2026 року. Шлюб носить лише формальний характер, тому його збереження та спільне подальше проживання суперечить інтересам сім`ї та унеможливлює примирення з відповідачем.

Ухвалою від 22.05.2026 відкрито провадження по даній справі та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка ОСОБА_1 в позовній заяві просила розгляд справи проводити у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву , в якій позов визнав повністю.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу здійснювався судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у шлюбі з 20.08.2020 , який Жмеринському міському відділі реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції у Вінницькій області , актовий запис №101, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.4).

Від шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. серії НОМЕР_2 .

У відповідності до положень ст. ст. 3, 24 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 55 СК України врегульовано, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частиною 3 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

У відповідності із ст. ст. 104, 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу, відповідно до якої позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

За правилами ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи чітку позицію позивача щодо необхідності розірвання шлюбу, відсутності будь-яких заперечень зі сторони відповідача, відсутність підстав для примирення сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, шлюб між сторонами носить формальний характер.

Питання про судові витрати необхідно вирішити в порядку передбаченому ч.1 ст.142 ЦПК України щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого ним при подачі позову. Решта 50 відсотків судового збору, згідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно частини ч.4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Досліджуючи надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання позивачеві професійної правничої допомоги у даній справі. Разом з тим, надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Отже, враховуючи складність справи та характер виконаної адвокатом роботи, задоволення вимог позову, виходячи із встановленої реальності правничої допомоги та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого стороною позивача розміру витрат на правничу допомогу та беручи до уваги принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до 2000 гривень, що і буде становити співрозмірні і розумні витрати сторін на професійну правничу допомогу в цій справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 20.08.2020 у Жмеринському міському відділі реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції у Вінницькій області , актовий запис №101.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 суму судового збору в розмірі 665,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 з державного бюджету 665,60 судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Суддя