Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №761/17458/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17458/26

Провадження № 2-а/761/433/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Романишеної І.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № R504025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) від 27.04.2026 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.

Позов мотивований тим, що оскаржувану постанову винесено із суттєвим порушенням установленого законом порядку та після закінчення визначених законодавством строків притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач вказує, що датою виявлення правопорушення є 17.01.2026 року (дата звернення ТЦК та СП до Нацполіції, що зафіксована у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів і електронному військово-обліковому документі). Отже, встановлений законом тримісячний строк для накладення штрафу закінчився 17.04.2026 року. Накладаючи адміністративне стягнення 27.04.2026 року, керівник ТЦК та СП діяв поза межами строку притягнення особи до відповідальності. Водночас закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП, є безумовною обставиною, що виключає провадження в справі та зобов`язує суб`єкта владних повноважень закрити справу, а не накладати штраф. Вважає, що навіть за умови подання ним заяви про визнання правопорушення та згоду на розгляд справи за його відсутності, відповідач був зобов`язаний розглянути її з дотриманням вимог ст. 247 КУпАП. Дії відповідача щодо накладення штрафу після завершення визначених законом строків суперечать принципу верховенства права, оскільки неналежне виконання обов`язків посадовими особами не може обмежувати права громадянина.

Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду міста Києва адміністративну справу передано судді Романишеній І.П.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

15.05.2026 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 29.05.2026 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву разом з доказами, які обгрунтовують заперечення проти позову у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, встановлені судом.

Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2

27.04.2026 року винесено відносно ОСОБА_1 постанову №R504025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Згідно з оскаржуваної постановою порушення ОСОБА_1 вимог законодавства полягають в тому, що на підставі його заяви, поданої 25.04.2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, в якій він зазначає, що не оспорює порушення та згідний на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, установлено, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») за що передбачена відповідальність за ч. 3

ст. 210-1 КУпАП.

Позивач вважає постанову протиправною, оскільки з часу виявлення адміністративного правопорушення 17.01.2026 року, коли відповідач звернувся до Нацполіції з приводу допущеного ним правопорушення, почав свій перебіг тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, який передбачений ч. 9 ст.38 КУпАП, і цей строк закінчився станом на день винесення оскаржуваної постанови.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Зі змісту адміністративного позову убачається, що позивач не спростовує наявності події інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Частиною першою ст. 210-1 КУпАП встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду. В даному випадку підлягають застосування положення

ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто, за змістом ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, зокрема, неприбуття військовозобов`язаного за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, не носить характеру триваючого правопорушення, а є одноактним, вичерпується фактом невчинення дій до визначеної дати та часу.

Варто акцентувати увагу на тому, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Із наданого позивачем витягу з Резерв+ вбачається, що він сформований 25.02.2026 року, у витязі зазначено, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою до ТЦК та СП, дата звернення 17.01.2026 року і є таким, що порушив правила військового обліку. Дата уточнення даних 25.02.2026 року.

Відповідно до ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, розглядаються уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервiстами, якi перебувають у запасi Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України) у триденний строк після надходження відповідної заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, розгляд справи проводився у відсутність ОСОБА_3 на підставі заяви останнього про те, що він просить розглянути справу про адміністративне правопорушення без нього, та вчинене ним адміністративне правопорушення не оспорює.

Приписами ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.

Як вже було зазначено вище, адміністративне стягнення за вчинення у особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення (ч. 9 ст. 38 КУпАП).

Встановлено, що відповідач звернувся до Нацполіції з приводу допущеного правопорушення 17.01.2026 року, тобто уповноваженим особам ТЦК та СП достовірно було відомо ще 17.01.2026 року, що позивач не прибув за повісткою до відповідного ТЦК та СП у визначений день і час, а тому станом на день винесення оскаржуваної постанови

від 27.04.2026 року сплинув строк накладення адміністративного стягнення.

Відтак, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП суперечить положенням ч. 9 ст. 38 КУпАП.

На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.

Відповідач, на якого відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості оспорюваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Враховуючи, вищевикладене, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за звернення до суду з даним позовом у розмірі 665 грн. 60 коп.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № R504025 від 27.04.2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП , винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_1 .

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі

665 грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 26.08.2026 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА