Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №220/611/22 — Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 220/611/22

пр. № 1-кп/759/240/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження №62022050030000419 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миргород Полтавської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, військове звання «солдат», проходить військову службу на посаді стрільця третього відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , має третю групу інвалідності (інвалідність армії), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

сторони кримінального провадження - прокурори ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинувачений ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_11

ВСТАНОВИВ:

Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 в умовах воєнного стану під час активної фази бойових дій щодо захисту народу та території України від окупаційних сил рф вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби та підлеглості, військової честі, породжуючи неорганізованість та безладдя у військовій частині, що негативно позначається на боєздатності та боєготовності військового формування військової частини НОМЕР_1 бойового підрозділу у складі ІНФОРМАЦІЯ_3 за наступних обставин.

11.08.2022 після 12 години, тобто в умовах воєнного стану, у місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_2 під час шикування особового складу ІНФОРМАЦІЯ_14 військової частини НОМЕР_1 командиром НОМЕР_2 окремого батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 бойового підрозділу у складі ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_12 , який є начальником за посадою та військовим званням відносно солдата ОСОБА_7 , доведено для виконання військовослужбовцям зазначеної військової частини, у т.ч. солдату ОСОБА_7 , законний усний наказ, а саме - зміст бойового розпорядження № 17 від 10.08.2022 щодо необхідності здійснення висування силами та засобами ІНФОРМАЦІЯ_16 з району зосередження на певні визначені позиції у лісосмузі.

Проте, солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним на військову службу під час мобілізації, маючи змогу за станом здоров`я та за відсутності інших перешкод, які б заважали виконання ним завдань за призначенням, перебуваючи на посаді старшого механіка-водія ІНФОРМАЦІЯ_15 військової частини НОМЕР_1 бойового підрозділу у складі ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи обізнаним із порядком проходження, несення внутрішньої служби, порядком віддання, виконання наказів військовослужбовцями, маючи необхідну та достатню підготовку та забезпечення, всупереч наданої ним 25.11.2007 присяги на вірність народу України, у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 11, 29, 35, 37, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст.1, 11, 17 Закону України «Про оборону України», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 11.08.2022, у період часу після 13 години, перебуваючи на шикуванні особового складу вищевказаного підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , у відповідності до ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України після отримання наказу не відповів: «Слухаюсь» і не направився виконувати його, не виконав зобов`язання неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін, який не потребував уточнення, оскільки він не звернувся до командира з проханням уточнити наказ, а особисто перед строєм інших військовослужбовців повідомив майору ОСОБА_12 -командиру НОМЕР_2 окремого батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 бойового підрозділу у складі ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те що він «вважає, що командування не володіє оперативною інформацією та не має ресурсів для виконання завдань, а дане бойове розпорядження він морально не готовий виконувати», після цього не долучився до військовослужбовців, які направились до виконання зазначеного наказу, та, у подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, маючи можливість його виконати, не приступив до виконання зазначеного наказу, не здійснив висування у складі сил та засобів ІНФОРМАЦІЯ_16 з району зосередження на певні визначені позиції у лісосмузі, а направився до інших військовослужбовців, які відкрито відмовились від виконання зазначеного законного наказу, продемонструвавши тим самим відкриту відмову та вчинивши дії, що свідчать про те, що законний наказ командира ним виконуватись не буде, тобто умисно не приступив до виконання дій, які передбачені зазначеним наказом, їх умисно не виконав, таким чином своїми умисними діями додатково підтвердив свої слова щодо відмови, відмовившись таким чином від виконання законного наказу, а саме - змісту бойового розпорядження №17 від 10.08.2022 щодо здійснення висування з району зосередження на певні визначені позиції у лісосмузі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, не визнав та показав наступне. У 2007-2008 роках він проходив строкову військову службу та складав присягу на вірність народові України. У квітні 2022 року він був призваний до лав ЗСУ за мобілізацією, ВЛК він не проходив, висновку ВЛК не бачив, був призначений у військову частину НОМЕР_1 на посаду ст. механіка-водія. З квітня по липень 2022 року був навчальний період, але він його оцінює як неналежний. В кінці липня 2022 року він був переведений в зону бойових дій. 11.08.2022, перебуваючи на шикуванні особового складу у с. Богатир Донецької області, командиром ОСОБА_12 було оголошено бойове розпорядження щодо висування з району зосередження та зайняття позицій у південно-східній околиці населеного пункту Велика Новосілка Донецької області. Доведення даного розпорядження до відома військовослужбовців фіксувалося технічними засобами. Слова командира: «Чи готовий виконувати наказ» розумів не як відмову чи не відмову виконувати наказ, а саме готовність фізично, тому вважає, що міг би його виконати, але через певний час, а, отже, не сприймав це як відмову. Причиною неготовності фізично був незадовільний стан здоров`я (хронічна хвороба нейродерміт та ушкодження коліна), а також неможливість виконати це бойове розпорядження у стислі строки та у відсутність зброї і засобів захисту. Він був забезпечений: каскою, бронежилетом, аптечкою, форменим одягом, а також автоматом Калашникова зі складаним прикладом з патронами у кількості орієнтовно 300 шт., який забрали в день відмови виконати наказ. До медиків він не звертався через їх відсутність, про стан здоров`я повідомляв свого безпосереднього керівника ОСОБА_13 напередодні.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні непокори, тобто, відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану, його вина у вчиненому підтверджується, крім власне його показань, в яких не заперечуються окремі обставини з фактичного боку, усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , військовослужбовець, майор, командир військової частини НОМЕР_1 , показав, що наприкінці липня 2022 року вони прибули до смт. Велика Новосілка. Йому було доведено про оперативну лінію виконання бойового завдання, на підставі чого ним було видано ряд бойових розпоряджень. 10.08.2022 він ( ОСОБА_12 ) довів бойове розпорядження командиру роти ОСОБА_13 , однак частина другої роти відмовлялася його виконувати. Тому він ( ОСОБА_12 ) особисто приїхав та перед всім складом другої роти спеціального призначення він особисто довів бойове розпорядження. 11.08.2022 у с. Олексіївка під відеозапис, який здійснювався ОСОБА_14 , заступником з морально-психологічного забезпечення, ОСОБА_7 , серед інших військовослужбовців, відмовився від виконання бойового розпорядження. Інша частина другої роти спеціального призначення (орієнтовно половина військовослужбовців) - виконала бойове розпорядження. Причиною відмови, зі слів військовослужбовців, стало недостатнє їх оснащення - недостатня підтримка артилерії та бронетехніки, оскільки противник мав переважаючі сили і засоби. До моменту відмови від виконання бойового розпорядження, ОСОБА_7 один раз був на передовій позиції, однак останній та інші військовослужбовці самовільно її покинули. Він особисто ( ОСОБА_12 ) разом з іншими військовослужбовцями утримали вказану передову позицію. У подальшому, через декілька днів, з метою недопущення деморалізації інших військовослужбовців, ОСОБА_7 та інших військовослужбовців було направлено до місця постійної дислокації військової частини - до АДРЕСА_3 . Зазначив, що ті, хто мали проблеми зі здоров`ям, звертались до медпункту, їх вносили до журналу медичних звернень, надавали допомогу і вони залишались на КПП. ОСОБА_7 за медичною допомогою не звертався. Також пояснив, що зброєю та засобами захисту всі військовослужбовці були забезпечені.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , військовослужбовець, т.в.о. командира другої роти спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 , показав, що 10.08.2022 командир військової частини ОСОБА_12 довів до нього бойове розпорядження, а він - командирам взводів другої роти. Однак частина військовослужбовців другої роти спеціального призначення відмовилася виконувати бойове розпорядження. У зв`язку з чим, 11.08.2022 у н.п. Олексіївка Донецької області командиром батальйону ОСОБА_12 було зачитано бойове розпорядження про зайняття позицій і утримання їх, тоді як певна кількість військовослужбовців відмовлялися від його виконання. 11.08.2022 він ( ОСОБА_13 ) був присутній при доведенні бойового розпорядження, пам`ятає як ОСОБА_7 відмовився від виконання наказу. Серйозних підстав для відмови вважає не було, стрілецькою зброєю всі були забезпечені. Після відмови від виконання бойового розпорядження, у всіх хто відмовився, вилучили зброю та пізніше доставили до м. Києва. У першій декаді серпня 2022 року був перший вихід військовослужбовців, зокрема ОСОБА_7 на бойову позицію. Зазначив, що 07.08.2022 деякі військовослужбовці вийшли з бойових позицій, зокрема і ОСОБА_7 , а повернутися на них відмовилися. Про залишення позицій 07.08.2022 він наказ не надавав. Тим, хто вирішив повернутися на позиції, зброю видали. Йому не відомо, щоб ОСОБА_7 звертався до медиків чи скаржився та стан здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , військовослужбовець, командир 3-го взводу 2-ї роти спеціального призначення, показав, що ОСОБА_7 був у 3-му взводі, він особисто 10.08.2022 доводив наказ до відома військовослужбовців третього взводу. Однак частина військовослужбовців відмовлялася виконувати бойове розпорядження, тому 11.08.2022 у н.с. Олексіївка командиром батальйону ОСОБА_12 повторно було зачитано бойове розпорядження і певна кількість військовослужбовців відмовилася його виконувати, зокрема ОСОБА_7 , причину відмови не пам`ятає. Скарг щодо стану здоров`я ОСОБА_7 до нього не надходило. Військовослужбовці, які залишилися для виконання наказу, зброєю були забезпечені повністю. Зброю повернули тим військовослужбовцям, які погодились виконувати наказ.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , військовослужбовець, майор, заступник командира військової частини з морально-психологічного забезпечення в/ч НОМЕР_1 , показав, що в серпні 2022 року військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_16 в/ч НОМЕР_1 в невеликій кількості осіб відмовились від виконання бойового розпорядження, яке доводилось двічі: перший раз - через командирів роти, взводів та відділень, другий раз - особисто командиром батальйону в його присутності під відеозапис. Після доведення розпорядження, частина військовослужбовців, зокрема і обвинувачений, відмовилися у відкритій формі його виконати, їм було роз`яснено про відповідальність за таку відмову, не змінивши своєї думки, вони направилися в пункт тимчасової дислокації військовослужбовців до м. Києва. Під відеозапис особисто командир батальйону майор ОСОБА_12 повторно доводив наказ 11.08.2022 в н.п. Олексїївка Донецької області. Згідно вказаного наказу потрібно було зайняти оборонні позиції на південно-східній околиці населеного пункту Велика Новосілка Донецької області. ОСОБА_7 під відеозапис відмовився виконувати бойовий наказ командира в/ч НОМЕР_1 , однак зазначив, що готовий виконувати військовий обов`язок в іншій військовій частини, проте, права такого вибору не мав. Відмовилися виконувати наказ не всі військовослужбовці. ОСОБА_7 до медичного пункту не звертався, скарг з приводу стану здоров`я не висловлював. Після самовільного залишення позицій військовослужбовцями у них 07.08.2022 було вилучено зброю, а ті військовослужбовці, які не відмовились виконувати наказ, отримали зброю.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , військовослужбовець, помічник командира з правової роботи військової частини НОМЕР_1 , показав, що 11.08.2022 у його присутності в н.п. Олексїївка Донецької області командиром ОСОБА_12 було доведено до військовослужбовців, під відеозапис, бойове розпорядження та були виявлені ті, хто відмовився його виконувати, серед яких був ОСОБА_7 . Причиною невиконання розпорядження ОСОБА_7 називав небажання йти з одним автоматом назустріч із танками та артилерією.

Аналогічні показання, як і показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , у судовому засіданні надав свідок ОСОБА_17 , який на момент події був командиром першого взводу військової частини НОМЕР_1 , додатково зазначивши, що він був присутній 11.08.2022 у н.п. Олексіївка Донецької області під час оголошення командиром батальйону ОСОБА_12 бойового розпорядження про зайняття позицій і утримання їх та він особисто разом з іншими військовослужбовцями виконали вказаний наказ - висунулися на бойову позицію. Серед цих військовослужбовців ОСОБА_7 був відсутній.

Судом безпосередньо у судовому засіданні досліджено наступні письмові докази, надані стороною обвинувачення, які доводять вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому дій:

- витяг з бойового розпорядження командира НОМЕР_2 окремого батальйону спеціального призначення № 17 від 10.08.2022 щодо висування з району зосередження та зайняття ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » лісосмуга, ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » позиція «ІНФОРМАЦІЯ_17» лісосмуга (т. 1 а.п. 181);

- протокол про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 12.08.2022 з відеозаписом, відповідно до якого ОСОБА_14 , на підставі постанови слідчого про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 12.08.2022, самостійно здійснив копіювання з належного йому мобільного телефону марки «Iphone» модель «11», EMEI НОМЕР_3 , відеозапису, який містить відомості щодо доведення 11.08.2022 майором ОСОБА_12 військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_16 військової частини НОМЕР_1 усного наказу про вибуття в район виконання завдань ІНФОРМАЦІЯ_16 військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_4 (т.1 а.п. 186-188-а, 182-185);

- протокол огляду предмету від 12.08.2022, відповідно до якого проведено огляд мобільного телефону марки «Iphone» модель «11», EMEI НОМЕР_3 , який добровільно надано свідком ОСОБА_14 . Оглядом встановлено, що в системній папці Image перебуває, серед інших графічних файлів, відеозапис з назвою: «IMG_6251», тривалістю 43 хв. 13 сек., який створено 11.08.2022 о 12 год. 57 хв. В присутності свідка ОСОБА_14 було відтворено зміст зазначеного відеозапису (ІМС 6219), під час чого встановлено, що на зазначеному відеозаписі тривалістю 41 хв. 29 сек. зафіксовано факт віддання усного наказу майором ОСОБА_12 сорока трьом військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 . Під час відтворення змісту відео встановлено, що на початку відеозапису, заступником командира військової частини з МПЗ військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_14 віддається усний наказ сорока трьом військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , щодо направлення до населеного пункту Велика Новосілка для виконання завдань за призначенням. У подальшому деякі військовослужбовці, серед яких і ОСОБА_7 , відмовились від виконання даного наказу (т.1 а.п.189-194);

- довідку військово-лікарської комісії № НОМЕР_5 від 24.10.2022, відповідно до якої ОСОБА_7 придатний до військової служби (т. 1 а.п. 195);

- доповідь командира ВЧ НОМЕР_4 ОСОБА_12 про подію, кримінальне правопорушення від 11.08.2022, відповідно до якої 11.08.2022 після отримання командиром ІНФОРМАЦІЯ_18 від ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » №2022/окп/112/261 дск від 29.07.2022 було видано бойове розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_20 та ІНФОРМАЦІЯ_16, завданням підрозділів було: а) здійснити висування з району зосередження та зайняти 3РСП ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; ІНФОРМАЦІЯ_21 ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », які знаходяться в АДРЕСА_5; б) командирам РСП своїм рішенням проводити ротацію особового складу засобами резервної частини підрозділів; с) розташувати ІНФОРМАЦІЯ_9 своїм рішенням. В процесі проведення підготовки до ведення вище вказаних дій командири РСП віддали бойовий наказ особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_16 та особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_20, наказ було доведено особисто командирами рот. Частина особового складу ІНФОРМАЦІЯ_16, зокрема ОСОБА_7 , після отримання бойового наказу від командира батальйону, відмовилася його виконувати (т. 1 а.п. 175-180).

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 суд бере до уваги, що вони є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та з письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, не суперечать один одному.

Вказані докази у відповідності до вимог ст. 86 КПК України суд визнає допустимими доказами, оскільки вони отримані у порядку встановленому цим Кодексом.

Також суд визнає вищевказані докази належними та достовірними, а їх сукупність такою, що з усією достатністю доводить спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_7 на вчинення інкримінованих йому дій. Відтак, вищенаведені докази суд кладе в основу обвинувального вироку.

Доводи сторони захисту про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, а саме - відсутність об`єктивної та суб`єктивної сторони не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 КК України, полягає у вчиненні діяння у вигляді відкритої відмови виконати законний наказ начальника (непокора), коли підлеглий відкрито та категорично заявляє, що не виконуватиме наказ, або у вчиненні іншого умисного невиконання наказу.

Склад цього кримінального правопорушення є формальним, тобто закінченим його слід вважати з моменту вчинення діяння, а саме з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту умисного його невиконання.

Суб`єктивна сторона непокори характеризується виною у формі прямого умислу. Умисел на невиконання наказу може виникнути у винної особи як у момент отримання наказу, так і пізніше. Ставлення винного до наслідків непокори (ч. 2 ст. 402 КК України) характеризуються, зокрема, і необережністю. Мотиви можуть бути різними і для кваліфікації цього кримінального правопорушення значення не мають.

Так, сторона захисту у ході судового розгляду доводила, що командиром НОМЕР_2 батальйону спеціального призначення ОСОБА_12 під час віддання бойового розпорядження особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_19 не вірно сформульовано наказ, що унеможливило його виконання, оскільки у ході його віддання не ставилось питання «Хто відмовляється виконувати бойове розпорядження», а тільки з`ясовувалось питання «Хто не готовий виконувати бойове розпорядження». Сторона захисту вважає, що така вимога за своєю правовою природою не є наказом, а, отже, за відмову від її виконання кримінальна відповідальність не настає.

Із цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 КК України, є встановлений у Збройних Силах України, інших військах та військових формуваннях України порядок підлеглості в управлінні військами з метою забезпечення їхньої постійної боєготовності та боєздатності, нормального виконання військовими частинами та підрозділами покладених на них завдань. Додатковим факультативним об`єктом можуть бути безпека держави, власність, довкілля.

Під наказом розуміється одна з форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. Наказ завжди має бути конкретним.

Так, відповідно до п. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

За приписами п. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Як вбачається з витягу з бойового розпорядження командира НОМЕР_2 окремого батальйону спеціального призначення ОСОБА_12 № 17 від 10.08.2022, командиру ІНФОРМАЦІЯ_16 доведено наказ щодо здійснення силами та засобами ІНФОРМАЦІЯ_16 висування з району зосередження та зайняття ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » лісосмуга, ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » позиція «ІНФОРМАЦІЯ_17» лісосмуга (т. 1 а.п. 181).

У судовому засіданні досліджено протокол про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 12.08.2022 з відеозаписом щодо доведення 11.08.2022 майором ОСОБА_12 військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_16 військової частини НОМЕР_1 усного наказу про вибуття в район виконання завдань ІНФОРМАЦІЯ_16 військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_4 (т.1 а.п. 186-188-а, 182-185), а також протокол огляду предмету від 12.08.2022, відповідно до якого відтворено відеозапис, тривалістю 41 хв. 29 сек., на якому зафіксовано факт віддання усного наказу майором ОСОБА_12 сорока трьом військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 щодо направлення до населеного пункту Велика Новосілка для виконання завдань за призначенням (т.1 а.п.189-194).

Отже, на переконання суду, така вимога є конкретною, чітко сформульованою та не допускає подвійного тлумачення, вона повністю відповідає ознакам наказу в розумінні Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Більше того, приписами вказаних статутів установлено обов`язковість виконання підлеглим будь-якої законної вимоги керівника.

Отже, доводи сторони захисту в цій частині є безпідставними, а також безпідставними є доводи сторони захисту про призначення та проведення лінгвістичної сематико-текстуальної експертизи усного мовлення щодо правильності формулювання питання до військовослужбовців в частині відмови від виконання бойового розпорядження, яке зафіксоване на відеозаписі, на якому відображена процедура віддання командиром бойового розпорядження особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_22.

За пунктом 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Згідно з ч. 2 ст. 41 КК України наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов`язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до п. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 21.05.2026 у справі № 480/6010/24, в основі моделі правового регулювання відносин підпорядкованості у Збройних Силах України лежить принцип безумовності виконання наказу як ключового елементу військової дисципліни та єдиноначальності. Цей принцип передбачає, що наказ підлягає виконанню без попереднього обговорення чи сумніву в його доцільності, виконання наказу є прямим юридичним обов`язком військовослужбовця, командир наділений повнотою розпорядчої влади, а підлеглий позбавлений дискреції щодо вирішення питання виконання наказу. Такий підхід обумовлений функціональним призначенням Збройних Сил України - забезпечення оборони держави, що вимагає оперативності, узгодженості дій і виключає можливість індивідуального перегляду рішень у процесі їх реалізації. Норми прямо закріплюють, що відповідальність за відданий наказ несе командир, який його віддав. Це означає, що саме командир оцінює законність, доцільність і наслідки наказу; підлеглий виконує функцію реалізації наказу, а не його правової чи фактичної оцінки. Така конструкція є проявом принципу єдиноначальності та спрямована на запобігання дезорганізації управління військами. Єдиним нормативно визначеним винятком із обов`язку виконання наказу є випадок віддання явно злочинного наказу. Під таким наказом слід розуміти розпорядження командира, виконання якого очевидно й однозначно утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України. За своїм змістом такий наказ передбачає вчинення підлеглим дій, що прямо порушують кримінальний закон. Виконання явно злочинного наказу є кримінально караним, у зв`язку з чим військовослужбовець не лише має право, а й зобов`язаний відмовитися від його виконання незалежно від будь-яких обставин. При цьому критерій «очевидності» злочинності означає, що для її усвідомлення не потребується складного правового аналізу чи звернення до спеціальних норм: протиправний характер наказу є явним і випливає безпосередньо з його змісту та загальновідомих вимог кримінального закону.

Відповідно до положень ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У ході судового розгляду не встановлено, що ОСОБА_7 звертався до вищого керівництва з рапортом про недовіру до командира, причини відмови від виконання наказу, доведеного спочатку - безпосереднім керівником - т.в.о. командира 2 роти ОСОБА_13 , пізніше - командиром батальйону ОСОБА_12 - не повідомляв, а сам наказ є законний, сформульований виразно, чітко й зрозуміло, не допускає подвійного тлумачення та є реальним для виконання.

Більше того, як вбачається з відеозапису, на якому зафіксовано факт віддання 11.08.2022 усного наказу майором ОСОБА_12 сорока трьом військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 (т. 1 а.п. 189-194), після оголошення якого ОСОБА_7 не звернувся до командира з проханням уточнити наказ або ж щодо неможливості виконати його своєчасно.

Свідок ОСОБА_17 , який на момент події був командиром першого взводу військової частини НОМЕР_1 , повідомив, що він був присутній 11.08.2022 у н.п. Олексіївка Донецької області під час оголошення командиром батальйону ОСОБА_12 бойового розпорядження про зайняття позицій і утримання їх. Також свідок ОСОБА_17 повідомив, що він особисто разом з іншими військовослужбовцями виконали вказаний наказ - висунулися на бойову позицію. Серед цих військовослужбовців ОСОБА_7 був відсутній.

Свідок ОСОБА_12 також повідомив, що він особисто разом з іншими військовослужбовцями утримали вказану передову позицію.

Отже, доводи сторони захисту не містять будь-яких відомостей про те, що відданий ОСОБА_12 наказ оскаржувався стороною захисту до керівництва вищого рівня або до суду, як і не містить будь-яких посилань на обставини, які б могли об`єктивно перешкодити ОСОБА_7 його виконати.

Відповідно до ст. 60 Конституції України у випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження вони не підлягають виконанню. Отже, злочинність діяння відсутня, якщо непокора являє собою невиконання незаконного наказу.

У ході судового розгляду не встановлено незаконності наказу, відданого 11.08.2022 ОСОБА_12 , а, отже, такий наказ повинен був бути виконаний.

Заперечення сторони захисту щодо допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_17 , оскільки, як вважає сторона захисту, він не був допитаний під час досудового розслідування в межах кримінального провадження №62022050030000419 спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_17 під час досудового розслідування його допитано 11.10.2022 в якості свідка в межах первинного кримінального провадження № 4202205212000000450 від 12.08.2022 (т. 3 а.п. 154).

Відповідно до постанови прокурора Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_18 від 26.11.2022 з матеріалів кримінального провадження № 42022052120000450 від 12.08.2022 виділено матеріали досудового розслідування щодо вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, в оригіналах та копіях згідно з переліком, який додається, та зареєстровано за №62022050030000419 (т. 1 а.п. 165-168).

Згідно п. 16 переліку до постанови про виділення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №62022050030000419 виділено, зокрема копію протоколу допиту свідка ОСОБА_17 від 11.10.2022 на 3 арк. з цифровим носієм інформації (т. 1 а.п. 167-168).

Більше того, саме на копію протоколу допиту свідка ОСОБА_17 від 11.10.2022 у даному кримінальному провадженні посилався адвокат ОСОБА_11 у своєму клопотанні про направлення даного кримінального провадження з Великоновосілківського районного суду Донецької області до Святошинського районного суду м. Києва , ініціюючи це питання перед Верховним Судом (т. 1 а.п. 60-64, 68-70).

Суд критично оцінює показання обвинуваченого щодо відсутності у нього особистої зброї, як однієї з підстав, яка унеможливлювала виконання наказу фізично. Так, під час дослідження відеозапису, який є додатком до протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото, кінозйомки та відеозапису від 12.08.2022, обвинувачений не посилався на відсутність зброї, як на причину відмови від виконання наказу. Крім того, допитані в судовому засіданні свідки показали, що ОСОБА_7 був забезпечений як зброєю, так і засобами захисту.

Так, свідок ОСОБА_14 повідомив, що після самовільного залишення позицій військовослужбовцями у них 07.08.2022 було вилучено зброю, а тим військовослужбовцям, які не відмовилися виконувати наказ - повернули зброю. Аналогічні показання надали свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_15 .

Доводи сторони захисту про неможливість виконання наказу через вкрай обмежений час їх виконання - згідно відеозапису наказ доведений близько 13.00 год., однак з метою виконання цього наказу потрібно було здійснити низку дій - отримати зброю, обмундирування, добратися до позиції є неспроможними, оскільки вказаний наказ був виконаний іншими військовослужбовцями, зокрема, свідком ОСОБА_17 , про що зазначав останній у ході його допиту у суді. Факт виконання даного наказу іншими військовослужбовцями також був підтверджений у судовому засіданні свідком ОСОБА_12 , командиром батальйону.

Сторона захисту у ході судового розгляду стверджувала, що обвинувачений ОСОБА_7 за станом здоров`я не мав можливості виконати розпорядження командира. Тому це питання судом досліджено у повному обсязі. При цьому, мають значення лише докази, що свідчать про складність виконання розпорядження та загальну сукупність зусиль, які необхідно було здійснити для виконання розпорядження, стан здоров`я обвинуваченого на час виконання розпорядження, перебування обвинуваченого на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, наявність документів, які засвідчують його тимчасову непрацездатність внаслідок гострих захворювань і травм, загострення хронічних захворювань або оперативних втручань.

Як вбачається з довідки військово-лікарської комісії № НОМЕР_5 від 24.10.2022, тобто після самої події вчинення непокори, ОСОБА_7 придатний до військової служби (т. 1 а.п. 195).

У ході судового розгляду стороною захисту долучено довідку ВЛК від 06.10.2023 № 18931, відповідно до якої ОСОБА_7 є обмежено придатним до військової служби (т.2 а.п. 56).

Сторона захисту у ході судового розгляду зазначала, що на момент події - серпень 2022 року ОСОБА_7 був «обмежено придатний» до військової служби, оскільки при проходженні медичного обстеження 21.09.2022 лікар-дерматолог у своєму висновку вказав, що ОСОБА_7 являється «обмежено придатним», але в подальшому у медичній документації слово «обмежено» було замальовано коректором і ОСОБА_7 став «придатним» до військової служби, що знайшло своє відображення у довідці ВЛК № НОМЕР_5 від 24.10.2022.

Зважаючи на те, що вказані обставини стороною захисту повідомлено на стадії судового розгляду, оскільки під час досудового розслідування ОСОБА_7 скористався своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, та відмовився надавати показання (т. 4 а.п. 36), а також у сторони захисту були відсутні докази в порядку ч. 6 ст. 290 КПК України (т. 4 а.п. 38), стороною обвинувачення з метою перевірки вищезазначених доводів сторони захисту було витребувано та долучено у ході судового розгляду до матеріалів даного кримінального провадження низку документів.

Тому посилання сторони захисту на недопустимість вказаних документів як доказів, оскільки, на думку сторони захисту, вони зібрані після завершення досудового розслідування, не заслуговують на увагу. Висновок ВЛК від 08.04.2022 містить інформацію, аналогічну викладений у висновку ВЛК № НОМЕР_5 від 24.10.2022, який був відкритий стороні захисту під час досудового розслідування, а отже, відсутні підстави вважати, що в даному випадку було порушено право обвинуваченого на захист. Крім того, з вказаними доказами сторона захисту була ознайомлена та під час їх дослідження у ході судового розгляду у змагальному процесі була забезпечена можливістю надати свої заперечення щодо них та реалізувати своє право на захист.

Так, листом ІНФОРМАЦІЯ_11 від 26.01.2026 № 12/540 (т. 4 а.п. 40) надано довідку ВЛК від 08.04.2022, відповідно до якої ОСОБА_7 придатний до військової служби (т. 4 а.п. 41), що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду від 08.04.2022, зокрема лікарем-дерматовенерологом (т. 4 а.п. 42), а також обліковою карткою до військового квитка (т. 4 а.п. 43). У вказаному листі зазначено, що висновок ВЛК про встановлення придатності ОСОБА_7 до військової служби ним не оскаржувався.

Відповідно до листа т.в.о. начальника Національного військо-медичного клінічного центру « ІНФОРМАЦІЯ_12 » ОСОБА_19 від 03.02.2026 № 545/9/1723 висновок довідки ВЛК від 06.10.2023 № 18931, за якою ОСОБА_7 визнаний «обмежено придатним до військової служби» (т.2 а.п. 56) зроблений не за висновком лікаря-дерматолога, що підтверджується записом лікаря-дерматолога від 08.09.2023 в карті обстеження та медичного огляду № 18931 та не суперечить висновку, викладеному в довідці ВЛК № НОМЕР_5 від 24.10.2022 (т.4 а.п. 49).

Крім того, у вказаному листі вказано, що ОСОБА_7 з довідкою ВЛК № НОМЕР_5 від 24.10.2022 ознайомлений та отримав примірник зазначеного документу (т. 4 а.п. 49).

Також у вказаному листі зазначено, що протягом 2022-2026 ОСОБА_7 та його представники до НВМКЦ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » із заявами та скаргами на дії лікарів, які проводили його медичний огляд під час ВЛК, за результатами якого надана довідка ВЛК № НОМЕР_5 від 24.10.2022, не зверталися (т. 4 а.п. 49).

У ході судового розгляду стороною захисту не надано доказів, які б свідчили, що висновки ВЛК, зокрема від 24.10.2022 № НОМЕР_5 та від 08.04.2022, оскаржувалися стороною захисту у досудовому порядку (до військово-лікарської комісії вищого рівня) або в судовому порядку.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 на те, що він не отримував висновки ВЛК, а тому не мав можливості їх оскаржити, спростовуються вищезазначеним листом т.в.о. начальника Національного військово-медичного клінічного центру « ІНФОРМАЦІЯ_12 » ОСОБА_19 від 03.02.2026 № 545/9/1723, відповідно до якого ОСОБА_7 з довідкою ВЛК № НОМЕР_5 від 24.10.2022 ознайомлений та отримав примірник зазначеного документу (т. 4 а.п. 49), а також листом ІНФОРМАЦІЯ_11 від 26.01.2026 № 12/540 (т. 4 а.п. 40), відповідно до якого довідка ВЛК від 08.04.2022 ОСОБА_7 не оскаржувалася.

Суд вважає надуманими доводи сторони захисту щодо здійснення виправлення лікарем-дерматологом в медичній документації, оскільки жодних доказів, які б свідчили про підроблення медичної документації, яка в подальшому стала підставою для висновків, викладених у довідці ВЛК № НОМЕР_5 від 24.10.2022, захистом не надано.

Подане захисником ОСОБА_11 до суду клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, а саме - до медичної документації - оригіналів карток обстежень та копій довідок про проходження ОСОБА_7 військово-лікарської комісії 24.10.2022, 03.05.2023, 06.10.2023, у задоволені якого судом було відмовлено (т. 2 а.п. 46-47, 87, 90-92), не свідчить про підроблення медичної документації, яка в подальшому стала підставою для висновків, викладених у довідці ВЛК № НОМЕР_5 від 24.10.2022. Натомість, сторона захисту до правоохоронних органів із відповідними заявами про вчинення лікарями кримінального правопорушення не зверталася.

Не містять матеріали справи й доказів того, що в день віддання бойового розпорядження або напередодні ОСОБА_7 мав проблеми із здоров`ям.

Як вбачається з показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , їм не відомо, щоб ОСОБА_7 звертався до медиків чи скаржився та стан здоров`я.

Більше того, як вбачається з відеозапису, 11.08.2022 після оголошення усного наказу майором ОСОБА_12 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 (т.1 а.п.189-194), ОСОБА_7 не повідомляв командира щодо неможливості виконати вказаний наказ за станом здоров`я.

Медичної документації щодо стану здоров`я обвинуваченого на час виконання розпорядження - перебування обвинуваченого на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, наявність документів, які засвідчують його тимчасову непрацездатність внаслідок гострих захворювань і травм, загострення хронічних захворювань або оперативних втручань - матеріали справи не містять, а також не надані стороною захисту у ході судового розгляду.

Натомість, обвинувачений особисто перед строєм інших військовослужбовців повідомив майору ОСОБА_12 , командиру НОМЕР_2 окремого батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 про те, що він «вважає, що командування не володіє оперативною інформацією та не має ресурсів для виконання завдань, а дане бойове розпорядження він морально не готовий виконувати». Крім того, обвинувачений зазначив, що «готовий виконувати бойові завдання в складі інших підрозділів ЗСУ» (т.1 а.п.189-194).

Отже, твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_7 фізично не міг виконати наказ, оскільки мав хронічну хворобу, тому він за станом здоров`я не зміг виконати наказ, є непереконливим, адже жодних перешкод для отримання обвинуваченим ОСОБА_7 належного медичного обслуговування, які б порушували соціальні гарантії військовослужбовця, матеріалами справи не доведено.

Навпаки, у матеріалах кримінального провадження містяться дані про те, що стан здоров`я ОСОБА_7 перевіряла військово-лікарська комісія у встановленому порядку - 08.04.2022 та 24.10.2022. З урахуванням проведеного обстеження, ця комісія 08.04.2022 та 24.10.2022 дійшла висновку про його придатність до військової служби.

Водночас показаннями свідка ОСОБА_12 , який безпосередньо віддав наказ, а також показаннями свідків - очевидців події - ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 та письмовими доказами підтверджено те, що ОСОБА_7 , не маючи жодних перешкод отримати медичну допомогу в разі необхідності, не повідомляв про погіршення стану свого здоров`я внаслідок хронічної хвороби у встановленому порядку, тому аргументи сторони захисту про те, що командир, усупереч своїх обов`язків, не врахував того, що ОСОБА_7 мав хронічні хвороби, а тому мав статус «обмежено придатний», є недоречними, адже стан його здоров`я був перевірений у визначеному порядку, за наслідками чого військово-лікарська комісія не вказала жодних застережень щодо неможливості виконання ним своїх обов`язків.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що посилання сторони захисту на дані про наявність у ОСОБА_7 хронічної хвороби як на підставу невиконання ним наказу командира, не доводять існування реальних перешкод, які б об`єктивно унеможливлювали його виконати останнім, а зводяться лише до суб`єктивної оцінки ОСОБА_7 стану свого здоров`я на момент події та незгоди з висновками військово-лікарської комісії від 08.04.2022 та 24.10.2022, однак така його оцінка своєї неспроможності виконати наказ є надуманою і не ґрунтується на об`єктивних медичних даних. Саме собою твердження сторони захисту про наявність у ОСОБА_7 хронічної хвороби та неспроможність виконати наказ за станом здоров`я, а саме через - хронічну хворобу «нейродерміт», якою хворіє більше 15 років, не спростовують наявності в останнього прямого умислу на вчинення непокори.

Такі дії ОСОБА_7 свідчать про його намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин шляхом посилання на надумані обставини, що начебто перешкодили йому виконати наказ командира, хоча насправді таких обставин не існувало.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові ВСУ від 27.03.2025 у справі № 953/3196/23, при непокорі (ст. 402 КК України), відкрита відмова від виконання наказу з посиланням на проблеми зі здоров`ям не виключає наявності складу злочину в діях підлеглого, оскільки мотиви дії винного можуть буть різними і не впливають на кваліфікацію.

У ході судового розгляду судом задоволено клопотання сторони захисту про допит свідка ОСОБА_20 , який проходив військову службу разом з ОСОБА_7 , однак явку вказаного свідка (як безпосередньо у судове засідання, так і шляхом відеоконференції із власних засобів зв`язку) сторона захисту в порядку ст. 327 КПК України не забезпечила, зазначивши, що останній разом з сім`єю виїхав за межі території України, там проживає та працює, на зв`язок не виходить, тому сторона захисту у судовому засіданні 18.08.2026 відмовилася від допиту вказаного свідка.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 щодо витребування із Офісу Генерального прокурора розгорнутого витягу з ЄРДР за № 42022052120000450 від 12.08.2022 та №62022050030000419 від 26.11.2022, оскільки клопотання не обґрунтоване, в ньому не наведено жодної підстави для надання розгорнутого витягу. Більше того, судом роз`яснено стороні захисту, що порядок надання тимчасового доступу до документів під час судового провадження врегульовано ст. 333 КПК України та главою 15 КПК України. Зокрема, ст. 160 КПК України передбачає порядок звернення до суду сторін з клопотанням про надання тимчасового доступу (т. 1 а.п. 212; т. 4 а.п.105-118).

Що стосується письмових доказів, наданих стороною захисту під час судового провадження - копій довідки ВЛК від 06.10.2023, висновку консультації лікаря-дерматолога від 17.04.2023 та листа із карти медичного огляду під час проходження ВЛК у жовтні 2022 року (т. 2 а.п. 49, 51, 56, ), то вказані докази як не доводять вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, так і не спростовують її.

Також суд констатує, що у ході судового розгляду прокурором в порядку ст.ст. 338, 341 КПК України змінено обвинувачення та викладено в новій редакції. Підставами для зміни обвинувачення, згідно обвинувального акту, стали наступні обставини: на стадії досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_7 відмовився від дачі показань, по закінченню досудового розслідування повідомив про відсутність доказів, які бажає використати у суді для захисту. Під час судового розгляду за результатами дослідження наданих сторонами доказів та перевірки показань ОСОБА_7 в судовому засіданні встановлено нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, що мають значення для кримінального провадження, уточнено відомості про особу обвинуваченого, зокрема уточнено прізвище обвинуваченого - ОСОБА_21 замість невірного ОСОБА_21 .

Як вбачається з витягів з ЄРДР №62022050030000419 від 26.11.2022, яке виділено з матеріалів кримінального провадження № 42022052120000450 від 12.08.2022 (т. 1 а.п. 163-164, 169-170), 11.08.2022 в умовах воєнного стану, перебуваючи в н.п. Олексіївка Донецької області, військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_14 військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 відмовився виконувати бойові розпорядження, видані командиром НОМЕР_2 окремого батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_12 , після отримання від ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » бойового розпорядження № 2022/окп/112/261 дск. від 29.07.2022.

Згідно копій паспорту (т. 1 а.п. 200-202), військового квитка (т. 1 а.п. 203-207), довідок ВЛК № НОМЕР_5 від 24.10.2022 (т. 1 а.п. 195), 08.04.2022 (т. 4 а.п. 41), 06.10.2023 № 18931 (т. 2 а.п. 56), 12.02.2025 (т. 4 а.п. 87), протоколу огляду відеозапису від 12.08.2022 (т. 1 а.п. 189-194), постанови про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису (т. 1 а.п. 182-188-а), доповіді про подію, кримінальне правопорушення, що трапилось (скоєно, вчинено) у військовій частині НОМЕР_1 (т. 1 а.п. 175-180) прізвище обвинуваченого зазначено ОСОБА_7 .

Тобто, у ході судового розгляду усунуто технічну помилку стосовно прізвища обвинуваченого - замість « ОСОБА_21 » вірно зазначено « ОСОБА_21 ».

Отже, судом визнається доведеним, що ОСОБА_7 вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану. Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 402 КК України кваліфіковані вірно.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини й захистом інтересів держави та суспільства.

У ст. 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

При призначенні покарання суд також враховує правові висновки Верховного Суду щодо даної категорії справ. Так, відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 185/4595/22, положення ст. 75 КК України застосовуються з урахуванням мети покарання, а тому звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а, навпаки, створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини. Це може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України, нівелює визначену статями 50, 65 КК України мету призначення покарання і може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.07.2023 у справі № 726/78/23.

Відповідно до висновку експерта № 635 від 09.06.2026, за результатами судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час інкримінованого йому діяння 11.08.2022 не виявляв будь-якого психічного розладу, за своїм психічним станом він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на теперішній час не виявляє ознак будь-якого психічного розладу і за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 за своїм психічним станом не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру (т. 4 а.п. 157-162).

За таких обставин, суд, вирішуючи питання про міру та вид покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 402 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, а також враховує дані стосовно його особи: є військовослужбовцем, проходить військову службу на посаді стрільця третього відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , має третю групу інвалідності (інвалідність армії), на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, а також враховує конкретні обставини, спосіб, обстановку вчиненого ним кримінального правопорушення, його відношення до скоєного.

Обставин, що пом`якшують покарання та обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що правові підстави для застосування у даному випадку положень статей 69 і 75 КК України відсутні.

Суд, керуючись принципами законності, справедливості, обґрунтованості покарання, беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також те, що закон визначає принцип індивідуалізації покарання, а правова держава, вважаючи покарання передусім виправним, превентивним засобом, використовує не надмірні, а лише необхідні і зумовлені загальною метою заходи, а також наявність зібраних стороною обвинувачення доказів, які проаналізовано вище, дані щодо особистості ОСОБА_7 , які наведені вище, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, також враховує, що обвинувачений на даний час продовжує проходити військову службу у період воєнного стану, має третю групу інвалідності (інвалідність армії), тому суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і міра покарання повинна бути пов`язана з позбавленням волі та визначена у мінімальних межах санкції ч. 4 ст. 402 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, ч. 15 ст. 615 КПК України, ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1