Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №369/7364/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/3733/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 369/7364/26

24 серпня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Д'яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лошака Дмитра Анатолійовича на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол серії ААД № 950702 від 08 квітня 2026 року про адміністративне правопорушення) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз'яснено, що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз'яснено, що відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 03 липня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Лошак Д.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Києво-Святошиснкього районного суду Київської області від 26.06.2026 у справі № 369/7364/26 скасувати, закрити провадження у справі № 369/7364/26 у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, шо оскаржувана постанова підлягає скасуванню з огляду на сукупність порушень, а саме: недоведеність події та складу адміністративного правопорушення, посилання на докази, які не доводять вини ОСОБА_1 .

Зазначає, що висновки суду про наявність складу адміністративного правопорушення не підтверджені належними та допустимими доказами, у матеріалалх справи відсутні об'єктивні дані, які підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані адкогольного сп'яніння або факт відмови ОСОБА_1 від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливо лікарських препаратів.

Окремо звертає увагу на те, що притягнення особи до відповідальності можливе виключно за умови належного, достатнього та беззаперечного доведення всіх елементів складу правопорушення, натомість у даній справі висновки грунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами, що виключає можливість застосування до ОСОБА_1 заходів відповідальності, відсутність належнх та достатніх доказів складу адміністративного правопорушення, а також недотримання принципів обгрунтованості та законності при встановленні обставин справи свідчать про безпідставність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, будь-які докази наявності складу та/або події правопорушення вдсутні.

Апелянт вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що водій допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, за які його слід було зупиняти т/з, у зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції він, як водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначає, що у протоколі серії ААД № 950702 вказано, що у водія наявні ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема, різкий запах алкоголю з ротової поронини, тремтіття пальців рук, почервоніння обличчя, нерозбірлива мова, але доказів підтвердження зазначених висновків, до протоколу не долучено, натомість, на відеозаписі зафіксовано, що водій спілкувався чітко та ввічливо.

Апелянт звертає увагу на протокол, в якому зазначено, що водій відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, але на відеозаписі зафіксовано, що водій повідомив, що якщо потрібно, то пройде тест на стан алкогольного сп'яніння. В рапорті інспектор поліції вказує, що водій спочатку погодився на проходження тестування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою тест-драгера, а потім відмовився і пішов до магазину, алей водій, очікуючи інспекторів поліції відсув потребу скористатися вбиральнею і попрямував в магазин поряд, щоб туди потрапити, при цьому водій не повідомляв, що відмовляється від тестування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою тест-драгера та повернувшись через півтори хвилини водій побачив, що інспектори перебували в поліцейському автом, підйшовши до поліцейського авто інспектор вишов з авто і почав спілкування з водієм без подальшого здійснення відеофіксації, технічний засіб, що здійснював відеофіксацію був залишений інспектором в поліцейському авто і там відеозапис продовжував здійснюватися.

Апелянт робить висновок, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджували б, що водій відмовився від проходження тестування на стан алкогольного сп'яніння, до того, якби була відмова від проходження тестування на стан сп'яніння на тест-драгері, інспектор мав би запропонувати водієві пройти медогляд на стан алкогольного сп'яніння у лікарні, але ні відмови водія від проходження тестування на стан сп'яніння на тест-драгері, ні пропозиція інспектора водієві пройти медогляд на стан алкогольного сп'яніння у лікарні не зафіксовані і не підтверджені доказами, що наявні в матеріалах справи.

Крім того, апелят вказує, що всупереч вимогам ст. 256 КУпАП інспектором водію не було надано для ознайомлення і підписання протокол, а також роз'яснено права і обов'язки водія, передбачені статтею 268 КУпАП.

Зазначає, що на жодному з відеозаписів, що наявні в матеріалах справи ОСОБА_1 не відмовляється і не заперечує від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а навпаки, погоджується і сам пропонує пройти тестування на приладі «Драгер». Тому, твердження суду про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, не відповідає обставинам справи.

Апелянт вказує, що що в рапорті зазначено, що т/з інспектором поліції було зупинено з тієї причини, що т/з здійснював зміну руху та при цьому не ввімкнув покажчик повороту. Але ні відеозаписом, ні іншими доказами не підтверджено і не зафіксовано, що Водій здійснював зміну руху та при цьому не ввімкнув покажчик повороту. Відповідно, матеріали справи не містять доказів того, що в інспектора була законна підстава для зупинки т/з. Доказів на підтвердження існування поважної підстави для зупинки Водія працівниками поліції, з перелічених у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», матеріали справи не містять. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, безпідставна зупинка водія поліцейським не є законною, а тому всі подальші вимоги поліції до нього, зокрема проходження огляду на стан сп`яніння, водій виконувати не зобов`язаний.

Зазначає, шо на відеозаписі № 2 інспектор ГУ НП Фастівського РУП ВП № 1 (далі - інспектор) з 19 секунди відеозапису повідомляє ОСОБА_1 (далі - Водій), що відносно водія буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, у відповідь Водій повідомив, що не перебуває в стані алкогольного сп`яніння і не відмовлявся й не відмовляється від перевірки на стан алкогольного сп`яніння. На 2 хв. 18 сек. Водій сам повідомляє, що бажає пройти перевірку на стан алкогольного сп`яніння за допомогою тест-драгера. Але інспектором надалі не вчинено жодних дій щодо тестування водія на стан алкогольного сп`яніння за допомогою тест-драгера. На 2 хв. 58 сек. Водій запитав в інспектора, яка була причина зупинки його т/з Skoda Octavia (номерний знак НОМЕР_2 ) (далі - т/з). У відповідь інспектор повідомив, що може пояснити «багато причин зупинки т/з», в тому числі повідомив, що було звернення до певного громадянина до Національної поліції України, в якому той повідомив, що водій керує т/з в стані алкогольного сп`яніння (в рапорті інспектор зазначив, що начебто водій здійснював зміну руху та при цьому не ввімкнув покажчик повороту), а на первинному відеозаписі, який було долучено взагалі підстава зупинки т/з не повідомлялася. Тобто підстави для зупинки т/з і належних доказів цього в матеріалах справи немає.

Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов`язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

У разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик. Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.»

Матеріалами справи не підтверджується той факт, що т/з суттєво перешкоджає дорожньому руху. Навпаки, суддя з наявних відеозаписів т/з знаходився в належному для стоянки місці, як і інші автомобілі, які перебували поруч з т/з.

Також, в протоколі, окрім зазначених вище грубих порушень, відсутній запис про доставку т/з на спеціальний майданчик чи стоянку, за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

Апелянт вказує, що в матеріалах справи наявне направлення до закладу охорони здоров`я на огляд водія т/з з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 08.04.2026 (далі - направлення). В зазначеному направленні вказано, що інспектор виявив у водія різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нерозбірливу мову, почервоніння обличчя. Однак, зазначені вище ознаки не підтверджені жодними доказами. Також, інспектор не є працівником закладу охорони здоров`я і не володіє відповідним фахом і спеціальністю, щоб стверджувати, що у водія були наявні зазначені вище ознаки алкогольного сп`яніння. До того ж, в направленні зазначено, що водія було доставлено на огляд у заклад охорони здоров`я відповідним поліцейським. Дане твердження є неправдивим.Водія не доставляли і водій самостійно не відвідував заклад охорони здоров`я з метою огляду для виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Враховуючи викладене, апелянт робить висновок, що за відсутності належних та допустимих доказів вини особи, а також у разі неповного з'ясування обставин справи, відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання з`явилися ОСОБА_1 та його захисник Лошак Д.А., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції посилався на те, що проаналізувавши зібрані по справі докази, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 950702 від 08 квітня 2026 року, який ОСОБА_1 не підписав, направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.04.2026 року, рапорт поліцейського від 08.04.2026 року, відео на цифровому носії з бодікамери поліцейського з місця події, суд має достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП..

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з п. 2 Інструкції № 1452/735 та п. 2 Порядку № 1103 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, є самостійною підставою для притягнення його до відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

У свою чергу, винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року №1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до розділу 3 Інструкції №1452/735 за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 950702 від 08.04.2026, складеного інспектором ГУНП ФРУП ВП № 1 лейтенантом поліції Трченка Олега Олександровчиа, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 08.04.2026 о 20 год. 10 хв. на вул. Сєдова, 13 в м. Боярка, водій керував ь/з Skoda Octavia з д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, т ремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, нерозбірлива мова. Від проходження на стан сп'яніння відмовився в встаномленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів того, що водій допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, за які його слід було зупиняти т/з, у зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції він, як водій не був зобов'язаний виконувати, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі посилання не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.

Доводи апелційної скарги про те, що у протоколі серії ААД № 950702 вказано, що у водія наявні ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема, різкий запах алкоголю з ротової поронини, тремтіття пальців рук, почервоніння обличчя, нерозбірлива мова, але доказів підтвердження зазначених висновків, до протоколу не долучено, натомість, на відеозаписі зафіксовано, що водій спілкувався чітко та ввічливо, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки за приписами ст. 266 КУпАП та відповідно до пунктів 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, саме поліцейський здійснює первинне виявлення зовнішніх ознак сп`яніння, які є підставою для проведення огляду, крім того, у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який міститься в матеріалах справи та відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським були виявлені ознаки сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нерозбірлива мова, почервоніння обличчя.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджували б, що водій відмовився від проходження тестування на стан алкогольного сп'яніння, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки при дослідженні відеозапису події з боді камери поліцейського, який міститься в матеріалах справи вбачається, що після того, як поліцейський запропонував водію ОСОБА_1 пройти тест на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Драгер і останній погодився, поліцейський, повернувшись до т/з, в якому сидів ОСОБА_1 разом із тестом Драгер, однак огляд не був проведений, оскільки ОСОБА_1 вийшов з машини, самовільно залишив місце проведення огляду та попрямував до магазину, не виконавши законну вимогу працівників поліції (зафіксований час на відео з камери 859129 20:01-20:03).

Після повернення ОСОБА_2 , поліцейський знову запропонував пройти тест на на стан алкогольного сп'яніння, оскільки у водія є сильний різкий запах алкоголю з ротової порожнини, на що останній вказав, що у поліцейського також є сильний різких запах алкоголю, проте поліцейський вказав, що «давайте пройдемо тест разом», на що ОСОБА_1 зазначив «я уже сидів, поки ти дійшов, мені дружина зателефонувала і я додому уже сходив» (зафіксований час на відео з камери 859129 20:31).

Відмова у розумінні статті 130 КУпАП може виражатися не лише прямим словесним запереченням, а й поведінкою особи, яка свідчить про небажання пройти огляд та фактичне ухилення від нього.

Тому саме по собі словесне повідомлення про готовність пройти огляд не може свідчити про відсутність складу адміністративного правопорушення, якщо подальша поведінка водія фактично унеможливила проведення такого огляду.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що всупереч вимогам ст. 256 КУпАП інспектором водію не було надано для ознайомлення і підписання протокол, а також роз'яснено права і обов'язки водія, передбачені статтею 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються відомості про роз`яснення особі її прав і обов`язків, передбачених статтею 268 КУпАП, а також надається можливість надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.

Разом із тим, саме по собі посилання апелянта на те, що протокол не було надано йому для ознайомлення та підписання, а права не були роз`яснені, не є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Щодо доводів в апеляційній скарзі того, що інспектор мав би запропонувати водієві пройти медогляд на стан алкогольного сп'яніння у лікарні, але ні відмови водія від проходження тестування на стан сп'яніння на тест-драгері, ні пропозиція інспектора водієві пройти медогляд на стан алкогольного сп'яніння у лікарні не зафіксовані і не підтверджені доказами, що наявні в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки наявність або відсутність направлення наогляд водія з метою виявлення стан у сп`яніння в закладі охорони здоров`я, не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки обов`язок проходити огляд на стан сп`яніння виникає в ОСОБА_1 не з моменту вручення йому направлення на проходження відповідного огляду, а в силу вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху - з моменту висловлення відповідної вимоги працівником поліції як до водія транспортного засобу.

Окрім цього, законодавством не передбачено вручення письмового направлення водію, оскільки такий огляд проводиться у присутності поліцейського, який має забезпечити доставку особи, яка погодилася на проходження відповідного огляду.

Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвокатА Лошака Дмитра Анатолійовича.

Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лошака Дмитра Анатолійовича залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: