Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №759/25909/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/6777/2026 Доповідач - Ратнікова В.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/25909/25

20 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішенняСвятошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Бабич Н.Д., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокредит" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 19.03.2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Заява- Договір № TDB.2021.0608.7186 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір. Всі вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості банка і клієнта щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття Клієнтом пропозиції Банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України.

За умовами п. 6 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання Заяви - Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмежною.

На поточний рахунок у гривні банк надав клієнту кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п.4. розділу «Запевнення та умови» кредитного договору.

Крім того, у індивідуальній та публічній частинах кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У тому числі, у п.4 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору сторони узгодили конкретні умови на яких відбувалось кредитне обслуговування банком рахунку клієнта, зокрема: розмір ліміту кредитної лінії; тип та розмір процентної ставки за користування кредитом, зокрема, на пільговий період (у разі його наявності); розмір обов`язкового мінімального платежу; строк сплати обов`язкового мінімального платежу; орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом.

У подальшому банк свої зобов`язання перед клієнтом за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок клієнта у гривні і, надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку.

Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав.

Згідно виписок по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 року у нього сформувалась заборгованість перед банком, що складається із: заборгованості за кредитом (в тому числі простроченої): 9 526,46 грн.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 22 728,04 грн. Загальна сума заборгованості: 32 254,50 грн.

Звертає увагу суду, що до позовної заяви додаються дві виписки по рахунку клієнта. Наявність двох документів обумовлена тим, що в Акціонерному товаристві «Мегабанк» наразі розпочато процедуру ліквідації та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію відповідно до Рішення виконавчої дирекції від 21.07.2022 року № 506. До 02.12.2022 року облік заборгованості здійснювався у програмному комплексі Акціонерного товариства «МЕГАБАНК», а з 03.12.2022 року у програмному комплексі Національного банку України (Єдина інформаційно-облікова система НБУ). Саме тому до позову надаються дві окремі виписки: сформовані у програмному комплексі Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» до 02.12.2022 року; сформовані у програмному комплексі Національного банку України (Єдина інформаційно облікова система НБУ) починаючи з 03.12.2022 року.

Після 03.09.2024 року жодних додаткових нарахувань, в т.ч. комісій, процентів, штрафів не проводилось.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) був укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Таким чином, новий кредитор ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс»» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором № TDB.2021.0608.7186 від 19.03.2021 року.

Пунктом 2 договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (первісний кредитор) 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (новий кредитор) д«Мегабанк» договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором № TDB.2021.0608.7186 від 19.03.2021 року ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» суму заборгованості в розмірі 32 254,50 гривень, що складається із: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 9 526,46 гривень; ? заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 22 728,04 гривень, а також судові витрати: зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 гривень та на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 гривень.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокредит" заборгованість за кредитним договором №TDB.2021.0608.7186 від 19.03.2021 р. в розмірі 32 254,50 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати пов`язані з розглядом справи на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4 000,00 грн., а всього разом 38 676 (тридцять вісім тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 90 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року змінити, відмовити ТОВ «ФК Єврокредит» у задоволенні позову у частині стягнення процентів за користування кредитом у сумі 22 728,04 грн, залишити до стягнення з відповідача виключно суму основного боргу у розмірі 9 526, 46 грн, змінити рішення в частині стягнення судових витрат та зменшити витрати на професійну правничу допомогу з 4000 грн до 2000 грн.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, безпідставно ототожнивши строк дії кредитного договору зі строком кредитування.

Зазначає, що згідно з паспортом споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною договору про споживчий кредит, строк кредитування становить 12 місяців. Водночас суд першої інстанції, посилаючись виключно на положення договору про строк його дії (3 роки з автоматичною пролонгацією), дійшов помилкового висновку про правомірність нарахування процентів за користування кредитом за весь період до 03.09.2024 року.

Вважає, що такий підхід суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якої після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється незалежно від формального строку дії договору.

Отже, на думку відповідача, нарахування позивачем процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування є незаконним, а суд першої інстанції, не надавши оцінки зазначеній обставині та, не відмежувавши строк кредитування від строку дії договору, дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у частині процентів.

Вважає, що суд першої інстанції без критичної оцінки прийняв наданий позивачем розрахунок і стягнув всю заявлену суму 22 728,04 грн як "проценти", що є передчасним та юридично помилковим.

Зазначає, що нарахування відсотків здійснювалося до 03.09.2024 року, у т.ч. після 03.12.2022 року (облік у системі НБУ), що потребує перевірки на предмет правомірності та відповідності строкам зобов`язання. Позивач посилається на те, що станом на 03.09.2024 року проценти становлять 22 728,04 грн. Водночас з банківських документів випливає, що нарахування процентів та операції з "простроченими %" здійснювалися і в 2023-2024 роках АТ «Мегабанк», уже після переведення обліку (з 03.12.2022) у програмний комплекс НБУ.

Вважає, що ці обставини прямо впливають на: період, за який можна стягувати проценти як "плату за кредит" (ст. 1048 ЦКУ), можливість/неможливість нарахування договірних процентів після прострочення, розмір боргу.

На думку апелянта, суд першої інстанції фактично не виконав обов`язку щодо перевірки розрахунку та не надав мотивів, чому саме ці нарахування є законними та стягуваними саме як "проценти за користування кредитом".

Зазначає, що у період, за який позивачем нараховано значну частину процентів та заборгованості, первісний кредитор перебував у процесі припинення (Фінустанова була визнана банкрутом 2 червня 2022 року), при цьому відповідач не був належним чином повідомлений про порядок подальшого виконання зобов`язання, реквізити для оплати або заміну кредитора.

Вказує на те, що не був належним чином повідомлений про заміну кредитора та зміну отримувача платежів. Це має значення для висновків про його добросовісність, момент виникнення обов`язку сплачувати заборгованість саме позивачу, а також для оцінки підставності нарахувань відсотків після переходу права вимоги.

Вважає, що судові витрати на правничу допомогу підлягають подальшому зменшенню до 2 000 грн як явно неспівмірні зі складністю справи та обсягом робіт. Проте, навіть 4 000 грн є неспівмірними та завищеними з огляду на малу складність спору (типовий позов про стягнення боргу за кредитом), розгляд справи у спрощеному провадженні без виклику сторін та без судових дебатів, відсутність участі представника позивача у судових засіданнях (фактично є лише підготовка/подання позову), відсутність детального погодинного/об`ємного розрахунку витрат, який би обґрунтовував вартість послуг адвоката саме 4 000 грн у цій категорії справ. З урахуванням принципів розумності та співмірності судових витрат, просить суд апеляційної інстанції зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 2 000 грн.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, то її розгляд здійснюється судом апеляційної інстанції без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 березня 2021 року відповідачем ОСОБА_1 підписано Заяву-Договір (індивідуальна частина) № TDB.2021.0608.7186 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що є додатком 1 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (а.с. 60).

У зазначеній Заяві-Договорі відповідач ОСОБА_1 просив відкрити на його ім`я поточні рахунки: в гривні, доларах США, у Євро та надати платіжну карту міжнародної платіжної системи, а також встановити на її поточний рахунок у гривнях ліміт кредитної лінії в розмірі до 200 000 гривень на умовах згідно з Тарифами Банку та Паспортом споживчого кредиту.

Згідно з п. 1 розділу «Запевнення та Умови» вказаної Заяви-Договору, підписанням цієї Заяви-Договору клієнт беззастережно підтверджує: прийняття в повному обсязі публічної пропозиції АТ «Мегабанк» на приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.ua та/або в мережі Інтернет www.todobank.com; згоду з умовами договору, а також положення усіх додатків до нього; укладення з банком шляхом приєднання до договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.ua та/або в мережі Інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви-Договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому.

Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та Умови» зазначеної Заяви-Договору, банк відкриває клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_1 (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки № НОМЕР_2 (у доларах США), №НОМЕР_3 (у Євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану). Картка власність банку.

Згідно з п. 3 розділу «Запевнення та Умови» вказаної Заяви-Договору, картка використовується клієнтом для отримання/внесення готівкових коштів, оплати товарів і послуг, а також з метою здійснення інших операцій, передбачених умовами договору та/або чинним законодавством України і не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 4 розділу «Запевнення та Умови» зазначеної Заяви-Договору, банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії 200 000 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту 273 293 грн 00 коп.; сума доступного ліміту кредитної лінії згідно з Паспортом споживчого кредиту; строк кредиту 12 місяців; пільговий період 62 дні; процентна ставка (фіксована): базова 56 % річних, у пільговий період 0,0001 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка 87,30 % річних; тип кредиту кредитна лінія; мета кредиту споживчі цілі; обов`язків мінімальний платіж (ОМП), % від використаного доступного ліміту 5,0 %; строк оплати ОМП передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов`язкових платежів клієнта за відповідний звітний період.

Згідно з п. 8 розділу «Запевнення та Умови» вказаної Заяви-Договору, строк дії договору: набирає чинності з моменту підписання цієї Заяви-Договору та діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмеженою.

Відповідно до п.п.1,п.7 розділу «Запевнення та Умови» зазначеної Заяви-Договору, підписанням цієї Заяви-Договору клієнт підтверджує та запевняє що, зокрема: ця Заява-Договір, договір з додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті, так і в інших частинах договору.

Як вбачається з довідки про відкриття рахунків, яка є додатком 1.1 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, відповідачу ОСОБА_1 19 березня 2021 року відкрито поточні рахунки № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 (а.с. 62).

Згідно з виписок по рахунках, які були відкриті в АТ «Мегабанк» на ім`я відповідача ОСОБА_1 , за періоди з 19.03.2021 року по 02.12.2022 року та з 03.12.2022 року по 03 вересня 2024 року, останній використовував встановлений йому на картковий рахунок кредитний ліміт шляхом здійснення зняття готівки та сплати товарів, однак повернув його не в повному обсязі, внаслідок чого має заборгованість за тілом кредиту у сумі 9 526, 46 грн та за нарахованими відсотками у сумі 22 728, 04 грн.

Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості, яка складена уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк», ОСОБА_1 станом на 03 вересня 2024 року мав заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0608.7186 від 19.03. 2021 року у загальній сумі 32 254, 50 грн, з яких: 9 526, 46 грн заборгованість за основним боргом; 22 728, 04 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (а.с.47).

09 липня 2024 року відбувся електронний аукціон з продажу активів АТ «Мегабанк», зокрема, прав вимоги за кредитними договорами, переможцем якого стало ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», що засвідчується протоколом електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260.

03 вересня 2024 року АТ «Мегабанк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (новий кредитор) уклали договір про відступлення прав вимоги №GL1N426240. Згідно з цим договором первісний кредитор відступив право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0608.7186 від 19.03.2021 року.

Наведені обставини підтверджуються витягом з додатку №1 до договору № GL1N426240.( а.с. 59).

На підставі договору про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року №1/12 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (первісний кредитор) відступило ТОВ «ФК «Єврокредит» (новий кредитор) право вимоги до ОСОБА_1 за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0608.7186 від 08 червня 2021 року, що підтверджується витягом з додатку №1 до договору №1/12. На виконання договору про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року №1/12 новий кредитор сплатив первісному кредитору за придбані права грошової вимоги грошові кошти у сумі, визначеній у договорі.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що первісний кредитор виконав свій обов?язок за договором та надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконав в зв`язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, тому позов є обґрунтованим та доведеним, що дає підстави для його задоволення в повному обсязі.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погоджується, з огляду на наступне.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Як встановлено судом, 19 березня 2021 року відповідачем ОСОБА_1 підписано Заяву-Договір (індивідуальна частина) № TDB.2021.0608.7186 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що є додатком 1 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.

Вказану заяву ОСОБА_1 підписав власноручним підписом.

Таким чином, підписавши 19.03.2021 року кредитний договір № TDB.2021.0608.7186 ОСОБА_1 добровільно погодився у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом.

Аналогічний висновок викладено й у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі № 284/157/20-ц та від 12 січня 2021 року по справі №524/5556/19.

Як вбачається з довідки про відкриття рахунків, яка є додатком 1.1 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, відповідачу ОСОБА_1 19 березня 2021 року відкрито поточні рахунки № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 (а.с. 62).

Тобто, первісним кредитором АТ «Мегабанк» було задоволено Заяву -Договір ОСОБА_1 , відкрито рахунки та встановлено ліміт кредитної лінії.

Факт укладання договору ОСОБА_1 не заперечується та в апеляційній скарзі не спростовується.

Отже, вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції на підставі належної правової оцінки обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, дійшов обґрунтованого висновку про укладеність кредитного договору № TDB.2021.0608.7186 від 19.03.2021 року, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Варто зауважити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Отже, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20 та інших.

Згідно з виписок по рахунках, які були відкриті в АТ «Мегабанк» на ім`я відповідача ОСОБА_1 , за періоди з 19.03.2021 року по 02.12.2022 року та з 03.12.2022 року по 03 вересня 2024 року останній використовував встановлений йому на картковий рахунок кредитний ліміт шляхом здійснення зняття готівки, однак повернув його не в повному обсязі, внаслідок чого має заборгованість за тілом кредиту у сумі 9 526, 46 грн та за нарахованими відсотками у сумі 22 728, 04 грн.

Отже, надані позивачем виписки по рахунках підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також розміру заборгованості за кредитом.

Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості, яка складена уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк», ОСОБА_1 станом на 03 вересня 2024 року мав заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0608.7186 від 19.03. 2021 року у загальній сумі 32 254, 50 грн, з яких: 9 526, 46 грн заборгованість за основним боргом; 22 728, 04 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (а.с.47).

Надані позивачем виписки по рахунках та довідки - розрахунки заборгованості є належним та допустимими доказами на підтвердження розміру заборгованості відповідача.

Відповідач в апеляційній скарзі визнає наявність у нього заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9 526,46 грн, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з нього вказаної суми заборгованості.

В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з рішення суду в частині стягнення з нього відсотків за користування кредитом за період з 19.03.2021 року по 03 вересня 2024 року у розмірі 22 728,04 грн з тих підстав, що проценти стягнуті судом поза межами визначеного паспортом споживчого кредиту строку кредитування 12 місяців та без врахування такої обставини, як відсутність вини позичальника у несплаті відсотків.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що згідно з паспортом споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною договору про споживчий кредит, строк кредитування становить 12 місяців, а суд першої інстанції, посилаючись виключно на положення договору про строк його дії (3 роки з автоматичною пролонгацією), дійшов помилкового висновку про правомірність нарахування процентів за користування кредитом за весь період до 03.09.2024, колегія суддів відхиляє, як безпідставні з огляду на наступне.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 526, частини першої статті530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави, кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме, надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У справі, яка переглядається, фактичні обставини справи вказують на те, що позивач довів належними і допустимими доказами факт укладення договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто, виконання належним чином своїх обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається із п.7 паспорта споживчого кредиту, що був підписаний відповідачем ОСОБА_1 , умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Згідно з п. 8 розділу «Запевнення та Умови» Заяви-Договору № TDB.2021.0608.7186 від 19.03. 2021 року, строк дії договору: набирає чинності з моменту підписання цієї Заяви-Договору та діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмеженою.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи заяв сторін про розірвання кредитного договору, він спочатку діяв протягом трьох років з 19.03.2021 року, а потім вважається продовженим на тих же умовах. Тобто, строк кредитування в межах строку дії кредитного договору був пролонгований, що сторони узгодили у Заяві -Договорі № TDB.2021.0608.7186 від 19.03. 2021 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсотки за користування кредитом нараховані відповідачу у межах строку кредитування, узгодженого сторонами кредитного договору.

Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Як встановлено судом, 09 липня 2024 року відбувся електронний аукціон з продажу активів АТ «Мегабанк», зокрема, прав вимоги за кредитними договорами, переможцем якого стало ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», що засвідчується протоколом електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260.

03 вересня 2024 року АТ «Мегабанк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (новий кредитор) уклали договір про відступлення прав вимоги №GL1N426240. Згідно з цим договором первісний кредитор відступив право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0608.7186 від 19.03.2021 року.

Наведені обставини підтверджуються витягом з додатку №1 до договору № GL1N426240.( а.с. 59).

На підставі договору про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року №1/12 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (первісний кредитор) відступило ТОВ «ФК «Єврокредит» (новий кредитор) право вимоги до ОСОБА_1 за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0608.7186 від 08 червня 2021 року, що підтверджується витягом з додатку №1 до договору №1/12.

Договори факторингу є чинними, оскільки їх дійсність ніким не оспорено, а тому вони підлягають виконанню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що додані позивачем до позовної заяви документи є належними, достатніми та допустимими доказами в справі на підтвердження факту передачі права вимоги позивачу, як новому кредитору за кредитним договором, укладеним відповідачем з первісним кредитором.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що у період, за який позивачем нараховано значну частину процентів та заборгованості, первісний кредитор перебував у процесі припинення (Фінустанова була визнана банкрутом 2 червня 2022 року), при цьому відповідач не був належним чином повідомлений про порядок подальшого виконання ним зобов`язання, реквізити для оплати або заміну кредитора, колегія суддів відхиляє.

Як вбачається із виписок по рахунку відсотки за користування кредитним коштами нараховувалися до 03.09.2024 року, тобто, до укладення договору про відступлення прав вимоги №GL1N426240 з ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс».

В подальшому нарахування відсотків не відбувалося.

При цьому, колегія зазначає, що неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору, за умови невиконання боржником грошового зобов`язання, не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження сплати ним заборгованості ні ТОВ «ФК «Єврокредит», ні первісному кредитору.

Перебування первісного кредитора у процесу припинення не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором на користь нового кредитора.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про наявність підстав для зменшення стягнутих з нього судом першої інстанції на користь позивача витрат на правничу допомогу з 4000,00 грн до 2000,00 грн., то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 11 200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В обгрунтування понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи в розмірі 11200,00 грн., представник позивача надав до суду договір про надання правової допомоги №1/07 від 01.07.2025 року, акт прийому передачі наданих послуг, ордер, свідоцтво.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами такої діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України та, зважаючи на те, що справа є не значної складності, враховуючи досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, які позивач просить стягнути з відповідача до 4000 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Доказів, які б надавали суду апеляційної інстанції підстави зменшити вказані судові витрати позивача на оплату послуг адвоката до 2 000,00 грн, відповідачем суду не надано.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права та ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Єврокредит» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № TDB.2021.0608.7186 від 19.03.2021 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року залишенню без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: