Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №367/6620/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/8062/2026 Доповідач - Ратнікова В.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №367/6620/23

20 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Юрченка Юрія Борисовича на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Карабази Н.Ф., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу сплати аліментів, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу сплати аліментів.

В обґрунтування позову зазначав, що 12.02.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про визначення місця проживання дітей, участь батьків у їх вихованні та сплату аліментів на утримання дітей.

24.02.2022 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України. Було окуповано значну частину Київської області.

У позивача загинув рідний брат ОСОБА_4 , якого окупанти розстріляли в спину у власному будинку. Літня мати, яка перебувала на утриманні позивача та проживала разом з ним, не змогла пережити складнощі окупації та померла.

Зазначає, що під час окупації клініка, яка належить позивачу не працювала та доходи були відсутні. Усі ці обставини були добре відомі відповідачці, яка разом з дітьми перебувала за кордоном, як вона сама повідомила в переписці.

У позивача крім того, що не було жодних фінансових надходжень, було ще й повністю зруйновано будинок, йому навіть колеги із Прибалтики допомагали на ремонт даху та вікон, оскільки сам він був змушений проживати в сауні - єдиному приміщенні, що уціліло на території домогосподарства. В цей час кошти від продажу авто у сумі 50 000, 00 гривень він у повному обсязі відправив колишній дружині для дітей. Також, як вбачається з переписки, відповідачці, яка перебувала за кордоном, було достеменно відомо про фінансовий стан позивача, пошкоджене майно та сімейну трагедію - втрату та поховання одразу двох рідних людей через військову агресію рф. Враховуючи збіг важких і трагічних обставин, що виникли у зв?язку з військовою агресією рф, у позивача була відсутня фінансова можливість в повному обсязі сплачувати аліменти.

Тобто, кошти на дітей виплачувались щомісячно, але не в повному розмірі, а виходячи з наявних фінансових можливостей.

Зазначає, що факт суттєвого зменшення доходу позивача підтверджується бухгалтерськими довідками про доходи, які надаються в якості доказів (додатки 11-13). В подальшому, у зв?язку із блокуванням підприємницьких банківських рахунків, позивачеві стало відомо, що 21.06.2023 року за заявою його колишньої дружини приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною був вчинений виконавчий напис щодо стягнення заборгованості за договором у значно завищеному розмірі.

23.06.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий напис нотаріуса позивач не отримував, на поштову адресу вказаний документ йому не надсилався. Тому для позивача, який щомісячно відправляв кошти колишній дружині для дітей, постійно з нею підтримував зв?язок та спілкувався, також відправляв кошти на особисту картку дитини і крім того, оплачував навчання, стало несподіванкою наявність виконавчого напису, а в подальшому- виконавчого провадження, яке фактично заблокувало його роботу, а також можливість здійснення перерахунку коштів дітям.

Вищезазначений виконавчий напис оскаржується ним в судовому порядку як незаконний.

Згідно із установленою судовою практикою, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Так, згідно п. 4.2. Договору про визначення місця проживання дітей, участь батьків у їх вихованні та сплату аліментів на утримання дітей, за домовленістю батьків даним договором встановлюється обов?язок батька сплачувати аліменти на утримання дітей щомісяця у розмірі 30 000, 00 гривень на місяць на кожну дитину. Оплата аліментів на утримання сина здійснюється до моменту досягнення ним повноліття у відповідності законодавством. Оплата аліментів на утримання дочки здійснюється до моменту досягнення нею повноліття у відповідності та згідно із чинним законодавством. Якщо син та/або дочка після досягнення повноліття продовжуватимуть навчання і у зв?язку з цим потребуватимуть матеріальної допомоги, батько зобов?язується утримувати їх до досягнення ними двадцяти трьох років.

Пунктом 4.6. вказаного договору передбачено, що за домовленістю батьків батько оплачує щорічний зимовий і літній оздоровчий або освітній відпочинок дітей у розмірі 15 000, 00 гривень на кожен відпочинок на кожну дитину. Оплата щорічного зимового і літнього оздоровчого або освітнього відпочинку сина здійснюється до моменту досягнення ним повноліття. Оплата щорічного зимового і літнього оздоровчого або освітнього відпочинку дочки здійснюється до моменту досягнення нею повноліття.

Разом з тим, син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 та не продовжував навчання, тому виплати на сина, згідно із умовами договору припинилися.

Донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є неповнолітньою і крім того, продовжує навчання, тому виплати на доньку тривають, в тому числі і на її навчання та відпочинки.

Враховуючи наведені обставини, ускладнене і нестабільне фінансове становище позивача, даний позов подається з метою забезпечення належного виконання зобов?язань за договором, шляхом зміни способу сплати аліментів (зменшення розміру аліментів) з твердої грошової суми на частку (заробітку) доходу на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначає, що на момент укладання вказаного договору сторонами, у позивача були значно вищі доходи, а також договір укладався в мирний час. Крім того, наразі відповідачка вийшла заміж, тому її фінансовий стан суттєво змінився. Також, за увесь час отримання аліментів відповідачка жодного разу не надала письмове підтвердження (чеки, квитанції) на що саме витрачалися кошти, чи були вони витрачені на дітей (в порушення вимог п. 4.14. договору).

Розмір аліментів може бути зменшено, окрім інших випадків, також якщо він в рази перевищує реальні потреби дитини. Однак, в даному випадку, на що саме витрачалися кошти відповідачкою, невідомо.

Відповідно до умов п. 4.12. договору, мати зобов?язується отримувати аліменти і використовувати їх за цільовим призначенням, тобто, виключно на утримання дітей, в тому числі, на лікування та навчання дітей.

Відповідно п. 4.14. договору, батько має право перевіряти цільове використання аліментів та додаткових витрат на дітей. В разі грубого порушення цільового використання коштів, батько має право вимагати зміни умов договору, в тому числі, зміни особи, яка буде отримувати аліменти на утримання дітей.

Користуючись своїм правом, визначеним договором та, дбаючи про дітей і їхні інтереси, позивач звернувся до відповідачки з метою отримання інформації для з?ясування на що саме були витрачені аліментні кошти. Однак, в порушення вимог договору та в порушення своїх обов?язків згідно із договором, відповідачка не надала квитанцій та не підтвердила жодним чином на що були витрачені кошти.

Враховуючи те, що відповідачка не працювала та не мала інших джерел доходу, позивач реалізував своє право на інформацію та направив декілька запитів до відповідачки, які як зазначалось вище, залишились без відповіді.

Також зазначає, що відповідно до умов п. 5.3 договору, сторони погодились, що у випадку виникнення обставин непереборної сили, а саме: війни, військових дій, блокади, ембарго, валютних обмежень, змін у законодавстві, які унеможливлюють виконання стороною своїх зобов?язань за даним договором, а також пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи природних явищ та безпосередньо дії таких обставин на сторону, яка повинна виконати зобов?язання, сторона звільняється від своїх зобов?язань на час дії зазначених обставин. Належним доказом дії таких обставин та терміну їх дії є довідка, видана Торгово-промисловою палатою України, в якій зазначається характер обставин непереборної сили, місце та строк їх дії.

Таким чином, з огляду на наведене, зобов?язання згідно із договором не могли бути виконані позивачем з 24.02.2022 року, тобто, з моменту початку дії обставин непереборної сили, а саме - з початку військової агресії.

Так, відповідно до положень статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров?я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із п. 4.17.договору, розмір аліментів та/або розмір додаткових витрат на дітей, визначений в даному договорі, може бути зменшено або збільшено за домовленістю сторін шляхом укладання договору про внесення змін, або за рішенням суду у разі зміни матеріального або сімейного стану когось з батьків, погіршення або поліпшення здоров?я когось з батьків, та в інших випадках, передбачених законом. Так, наразі змінився сімейний стан матері, яка вийшла заміж. А також погіршилось фінансове становище батька, зменшились доходи та зменшилась кількість нерухомого майна, яке було знищене, у зв?язку з військовими діями.

Враховуючи наведене, беручи до уваги ігнорування відповідачкою необхідності повідомлення позивача на що витрачалися сплачені ним кошти на утримання дітей, а також фінансове становище позивача, яке значно погіршилось, обгрунтованою сумою аліментів на одну дитину на місяць вважає частку від (заробітку) доходу позивача.

З урахуванням викладеного, позивач ОСОБА_1 просив суд змінити спосіб сплати аліментів на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначений договором про визначення місця проживання дітей, участь батьків у їх вихованні та сплату аліментів на утримання дітей від 12.02.2021 року, з твердої грошової суми на частку (заробітку) доходу ОСОБА_1 .

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 листопада 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу сплати аліментів відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Юрченко Юрій Борисович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 листопада 2025 рокускасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 листопада 2025 року є необгрунтованим та незаконним, таким що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд не врахував, що договір про визначення місця проживання дітей, участь батьків у їх вихованні та сплату аліментів на утримання дітей від 12.02.2021 року, яким визначено сплату аліментів у розмірі 30 000, 00 гривень на кожну дитину було укладено у мирний час, коли, зокрема, економіка країни була стабільною, доходи населення були стабільними, була можливість планувати отримання прибутку, розвиток бізнесу.

Зазначений фактор є важливим для ухвалення саме справедливого рішення, як того вимагає стаття 2 Цивільного процесуального кодексу України, з точки зору суддівського розсуду.

Залишаючи без задоволення позов, безумовно, на думку позивача, суд першої інстанції не врахував вказані позивачем обставини і тим самим порушив право позивача на достатній життєвий рівень, наявність якого перш за все забезпечить захист прав дитини.

За змістом статей 184, 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження. При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 Сімейного кодексу України, але й інші норми, що врегульовують обов?язок батьків утримувати своїх дітей (статті 182, 183, 184 СК України). Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 23 травня 2022 року в справі N? 752/26176/18, від 26 жовтня 2022 року в справі N? 759/22898/20.

Таким чином, на думку сторони позивача, висновок суду, зокрема «У свою чергу, платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, але може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.» не узгоджується із зазначеним вище висновком суду першої інстанції у даній справі.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 червня 2023 року (справа N? 758/8284/21), при розгляді справ про зміну розміру аліментів слід приймати до уваги, що вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, але такими доказами можуть бути, наприклад, довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7, а також інформація (витяг, довідка) про доходи з Державного реєстру фізичних платників податків, які містять, зокрема, дані щодо суми всіх доходів фізичної особи за відповідний період.

Як вбачається з даних Форми ОК-7 Пенсійного фонду України, дохід позивача за звітний період 2021 року складав - 79 197, 51 гривень, за звітний період 2022 року - 37 733, 55 гривень, за звітний період 2023 року - 117 507, 46 гривень, за звітний період 2024 року 165 253, 86 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу сплати аліментів, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним документам, на які сторона позивача посилалася як на підставу своєї вимоги, зокрема, по звітним періодам 2021-2022 року, з яких вбачається суттєве зниження доходу позивача. Щодо звітних періодів 2023-2024 років, то зазначені періоди слід оцінювати з урахуванням індексів інфляції та девальвації національної валюти, що судом першої інстанції також не було зроблено.

Звертає увагу й на те, що суд першої інстанції деякі докази взагалі проігнорував, а саме, надані довідки з місця роботи позивача про доходи за відповідні періоди, ці докази не зазнали жодної оцінки.

Таким чином, сторона позивача вважає, що за викладених обставин (суперечливість висновків, ігнорування доказів, невірна та неповна їх оцінка) оскаржуване рішення не можна вважати законним й обґрунтованим, таким що ухвалено з дотриманням норм процесуального закону, а тому неможна вважати, що справа вирішена судом у відповідності до завдань цивільного судочинства, визначених у статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, а відтак, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з подальшим ухваленням нового судового рішення у справі.

24 березня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Абакарова Мурада Мавлетхановича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона відповідача вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, ухваленим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зазначає, що під час розгляду справи N? 367/6620/23 суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов законного та обґрунтованого висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що після укладання між сторонами договору про визначення місця проживання дітей, участь батьків у їх вихованні та сплату аліментів на утримання дітей, змінився його матеріальний стан. Так, згідно даних Форми ОК-7 Пенсійного фонду України щодо доходів позивача вбачається, що його дохід за звітний період 2021 року складав 79 197,51 грн., за 2022 рік - 37 733,55 грн., за 2023 рік - 117 507,46 грн., за 2024 рік - 165 253,86 грн. Тобто, в порівнянні з 2021 роком дохід позивача у 2023 та 2024 роках виріс.

Вказує на те, що позивач зазначав, що внаслідок військових дій російської федерації було пошкоджено його дім, однак, при цьому суду першої інстанції не було надано жодних належних доказів щодо понесених позивачем витрат на відновлення житла. Крім цього, суд першої інстанції правильно звертає увагу на те, що існують державні програми щодо відновлення пошкодженого житла внаслідок дій агресора російської федерації.

Також позивач, зазначає, що померли його мати та брат, на підтвердження додає свідоцтво про смерть від 10 травня 2022 року серія НОМЕР_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та свідоцтво про смерть від 10 квітня 2022 року серія НОМЕР_2 , з якого вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_5 . Разом з тим, судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач не надає жодних належних доказів того, що зазначені особи перебували на його утриманні при житті, чи ним були понесені значні витрати на їх поховання. Також суд першої інстанції вірно констатував, що позивачем не надано жодного належного доказу щодо погіршення його стану здоров?я.

У зв?язку з чим, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що зміна розміру або способу стягнення аліментів можлива лише за наявності доведених підстав, а подані позивачем докази не підтверджують належним чином істотного та тривалого погіршення його матеріального стану.

Вважає, що позивач формально просив суд першої інстанції про зміну способу сплати аліментів, однак зміст його вимог зводиться до істотного зменшення раніше погодженого сторонами розміру аліментів. Це випливає як із позовної заяви, так і з апеляційної скарги, оскільки замість фіксованої суми у розмірі 30 000 грн на дитину пропонується 1/4 доходу позивача.

Зазначає, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що хоча зміна способу стягнення аліментів теоретично допустима, сама по собі така зміна не відбувається автоматично і не може використовуватися як інструмент безумовного зниження розміру аліментів без доведення підстав, визначених ст. 192 СК України. Це прямо узгоджується з позицією Верховного Суду України у справі N? 6-143цс13 від 05.02.2014 та з подальшою практикою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі по тексту - «КС ВС»): раніше визначений розмір аліментів не є незмінним, але його зміна можлива лише за наявності доведених судом обставин, передбачених законом.

Отже, в апеляційній скарзі помилково піднімається два питання: ??допустимість зміни способу стягнення як правового механізму; ??наявність фактичних і правових підстав для зменшення аліментів у конкретній справі.

Крім цього, перше питання саме по собі не означає автоматичного задоволення другого.

Частина 1 ст. 192 СК України передбачає можливість зменшення або збільшення розміру аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров?я когось із сторін та в інших випадках, передбачених законом. Водночас ключовим є саме доведення таких обставин.

Вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що подані позивачем докази не підтверджують належним чином ні реального розміру його теперішніх доходів, ні саме такого ступеня погіршення майнового стану, який би об?єктивно унеможливлював виконання прийнятого ним на себе аліментного обов?язку у погодженому сторонами у договорі розмірі.

Зазначає, що суд першої інстанції правомірно врахував заперечення відповідача про те, що такі документи (довідки про доходи позивача) не можуть самі по собі достовірно відображати реальний майновий стан особи, яка контролює юридичну особу та власну систему виплат. У зв?язку з чим, сторона відповідача впевнена, що перехід від твердої суми до частки від офіційно задекларованого доходу платника, який сам контролює відповідний дохід створює очевидний ризик штучного заниження аліментної бази та порушення прав дитини.

Вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу на те, що запропонований позивачем механізм фактично ставить рівень утримання дитини у залежність від його власної дискреції щодо формування розміру офіційної зарплати.

Окремо звертає увагу на те, що відповідач жодним чином не заперечує трагічності обставин, на які посилається позивач. Водночас співчуття до життєвих подій не звільняє сторону від обов?язку довести юридично значущі факти у спорі про аліменти.

Зазначає, що посилання в апеляційній скарзі на війну як на загальну обставину також не спростовує висновків суду першої інстанції. У рішенні зафіксовано, що позивач посилався на пункт договору про форс-мажор, однак належного індивідуального підтвердження форс-мажору саме щодо спірного обов?язку позивач не надав. Суд першої інстанції обгрунтовано не ототожнив загальний факт війни з автоматичним звільненням або зменшенням аліментного обов?язку. Зазначає, що як слушно врахував суд першої інстанції, наслідки війни торкнулися не лише позивача, а й відповідача та дітей. Виїзд матері з дітьми за кордон був спрямований на забезпечення їх безпеки, а потреби дитини в лікуванні, навчанні та належному рівні життя не лише не зменшилися, а за умов війни й нестабільності об?єктивно набули ще більшої ваги.

Вказує, що рішенням встановлено, що донька сторін потребує лікування, має проблеми із зором, опорно-руховим апаратом та травною системою, навчається у платній приватній школі, а також потребує витрат на повсякденне забезпечення, розвиток та збереження нормального соціального середовища.

Вважає, що апеляційна скарга фактично не містить належного аналізу того, яким чином перехід на стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини доходу позивача забезпечить збереження достатнього та стабільного рівня утримання дитини.

Сторона відповідача впевнена, що навпаки, за відсутності достовірних відомостей про реальні доходи позивача така зміна створює високий ризик істотного зниження рівня забезпечення дитини.

Зазначає, що доводи позивача про загальне погіршення його майнового стану були оцінені не ізольовано, а в сукупності з тією обставиною, що аліментне навантаження щодо другої дитини вже припинилося. Ця обставина об?єктивно послаблює доводи позивача про необхідність подальшого істотного зменшення розміру аліментів на доньку.

Вважає, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами істотного і тривалого погіршення свого матеріального стану, неможливості виконання аліментного обов?язку у погодженому сторонами розмірі, того, що зміна способу сплати аліментів на 1/4 його доходу забезпечить належний та стабільний рівень утримання його однієї дитини та не призведе до порушення її прав та інтересів.

Таким чином, вважає рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим, ухваленим з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, у зв?язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 12 лютого 2021 року між ОСОБА_2 (Матір) та ОСОБА_1 (Батько) укладено договір про визначення місця проживання дітей, участь батьків у їх вихованні та сплату аліментів на утримання дітей, який посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легкою Г.І., зареєстровано в реєстрі за № 437.

Згідно умов п. 1.2. вказаного договору Батьки мають спільних дітей: сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (далі - «Син»), що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 , виданим повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві 03 січня 2013 року, актовий запис № 2876 від 12 листопада 2004 року, дочку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (далі - «Дочка»), що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_7 , серії НОМЕР_4 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції Київської області 06 серпня 2010 року, актовий запис № 306 від 06 серпня 2010 року.

Також в договорі визначено порядок сплати та розмір аліментів на утримання дітей, зокрема, положеннями 4 розділу договору « Порядок сплати аліментів».

Зокрема п.4.2. договору передбачено що за домовленістю батьків даним договором встановлюється обов`язок Батька сплачувати аліменти на утримання дітей щомісяця у розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок на місяць на кожну дитину. Оплата аліментів на утримання сина здійснюється до моменту досягнення ним повноліття у відповідності та згідно чинного законодавства. Оплата аліментів на утримання дочки здійснюється до моменту досягнення нею повноліття у відповідності та згідно чинного законодавства.Якщо син та/або дочка після досягнення повноліття продовжуватимуть навчання і у зв`язку з цим потребуватимуть матеріальної допомоги, Батько зобов`язується утримувати їх до досягнення ними двадцяти трьох років.

21.06.2023 року приватним нотаріусом Гамаль Іриною Миколаївною вчинено виконавчий напис №797, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Ірпінським МВ Управління ДМС України в Київській області 28 листопада 2013 року, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи: Клініка Гомеопатичний центр Дем`яна Попова, номери рахунків у банках та кредитних установах: невідомі, на користь громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , паспорт N? НОМЕР_8 , виданий органом 8024 24 грудня 2021 року, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 не сплачену в строк за період з березня місяця 2022 року по березень місяць 2023 року заборгованість за договором про визначення місця проживання дітей, участь батьків у їх вихованні та сплату аліментів на утримання дітей. посвідченим 12 лютого 2021 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легкою Галиною Іванівною за реєстровим N? 437, що складає 507 307,50 грн.

23.06.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню вказаного виконавчого напису нотаріуса.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу сплати аліментів, суд першої інстанції посилався на те що позов є безпідставним та не доведеним.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується з огляду на наступне.

Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Як встановлено судом, 12 лютого 2021 року між ОСОБА_2 (Матір) та ОСОБА_1 (Батько) укладено договір про визначення місця проживання дітей, участь батьків у їх вихованні та сплату аліментів на утримання дітей, що посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легкою Г.І., зареєстровано в реєстрі за № 437.

Згідно п. 1.2. вказаного договору Батьки мають спільних дітей: сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 , виданим повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві 03 січня 2013 року, актовий запис № 2876 від 12 листопада 2004 року, дочку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_7 , серії НОМЕР_4 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції Київської області 06 серпня 2010 року, актовий запис № 306 від 06 серпня 2010 року.

Зокрема п.4.2. договору передбачено що за домовленістю батьків даним договором встановлюється обов`язок Батька сплачувати аліменти на утримання дітей щомісяця у розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок на місяць на кожну дитину.

За змістом статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21 сформульовано правовий висновок згідно з яким, міжнародні норми закріплюють, що в кожному з питань, які стосуються дітей, всі органи мають керуватися принципом найкращих інтересів дитини. У питаннях щодо аліментів, майнового утримання дитини тощо цей принцип також є застосовним, тому суди зобов`язані його враховувати.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Пред`являючи позов про зміну способу сплати аліментів, позивач посилався на істотне погіршення його матеріального стану, у зв`язку з чим просив змінити спосіб сплати аліментів на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначений Договором про визначення місця проживання дітей, участь батьків у їх вихованні та сплату аліментів на утримання дітей від 12.02.2021 року, з твердої грошової суми на частку (заробітку) доходу ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції встановив та це підтверджено матеріалами справи, що сторони погодили розмір аліментів на дітей у твердій грошовій сумі 30 000 грн на місяць на кожну дитину.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20, від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21 викладено такий правовий висновок щодо застосування статті 192 СК України: «Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану».

Для підтвердження зміни матеріального стану платника аліментів необхідним є доведення обставин про те, яким був матеріальний стан позивача на час укладення договору про сплату аліментів, та який його матеріальний стан на час звернення з позовом про зменшення розміру аліментів.

З матеріалів справи вбачається, що договір про визначення місця проживання дітей та сплати аліментів між сторонами був укладений у лютому 2021 року, тоді як позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з вищезазначеним позовом у серпні 2023 року. Отже, порівнюваними періодами є лютий 2021 року та серпень 2023 року.

На доведення обґрунтованості позовних вимог до позовної заяви позивач додав копію нотаріально посвідченого договору з відповідачем про визначення місця проживання та сплату аліментів на дітей від 12 лютого 2021 року; свідоцтво про смерть ОСОБА_8 , свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , повідомлення про пошкоджене або втрачене нерухоме майно, довідки про доходи з «Клініки Гомеопатичний центр Дем'яна Попова», довідки форми ОК-5 та довідка форми ОК-7.

Частинами третьою і четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частин першої і другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На доведення істотного погіршення його матеріального становища позивач надав суду відомості з державних реєстрів України про розмір його нарахованого доходу, а також довідки з «Клініки гомеопатичний центр Дем'яна Попова», однак колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вказані докази не підтверджують погіршення матеріального стану позивача, зважаючи на наступне.

За відомостями з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , розмір нарахованого доходу позивача у лютому 2021 року склав 6 500 грн., усього за рік -79 197, 51 грн, тоді як саме в цей період він уклав з відповідачем договір про визначення місця проживання дітей та сплату аліментів на дітей від 12 лютого 2021 року, за умовами якого добровільно погодився щомісячно сплачувати 30 000 грн на місяць на кожну дитину (пункт 4.2. договору).

Колегія суддів вважає суперечливими доводи позивача та надані на їх підтвердження докази про зменшення рівня його доходу оскільки, як вбачається із позову позивач визнав, що на момент укладання між сторонами договору про визначення місця проживання дітей, участь батьків у їх вихованні та сплату аліментів на утримання дітей у позивача були значно вищі доходи (згідно договору розмір аліментів на двох дітей визначено сторонами 60 000 грн на місяць), при цьому, з наданих позивачем довідок ОК-5, та ОК-7 його офіційні доходи у 2021 році в місяць становили 6 500 грн, що у своїй сукупності не дає можливості встановити дійсний розмір доходів позивача.

Також апеляційний суд зауважує, що позивачем до позовної заяви в якості доказів його доходів надані довідки ТОВ «Клініка гомеопатичний центр Дем'яна Попова».

Як вбачається із даних довідок ОСОБА_1 займає посаду директора в ТОВ «Клініка Гомеопатичний центр Дем'яна Попова» та з 01.07.2023 року працює на посаді лікаря з народної та нетрадиційної медицини за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки.

Вказані довідки підписані самим ОСОБА_1 , як директором клініки, та підлеглим йому бухгалтером.

Крім того, вказані довідки не свідчать про відсутність у позивача інших доходів (робота в інших клініках, приватна практика та інше).

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи позивача про неврахуванням судом першої інстанції при ухваленні рішення про відмову у задоволенні його позову про зміну способу стягнення аліментів довідки з місця роботи позивача про доходи за відповідні періоди.

Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що серед підстав для зменшення розміру аліментів, зазначалися важкі та трагічні події для позивача, які мали місце у березні -квітні 2022 року, це загибель рідного брата, втрата матері та житла були предметом перевірки судом першої інстанції, їм надана належна оцінка, яка грунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Колегією суддів також враховано та не заперечується позивачем, що спільна дитина сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , досягнув повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у свою чергу свідчить про зменшення фінансового навантаження позивача, як платника аліментів, оскільки на його утриманні продовжує перебувати одна дитина -донька ОСОБА_6 .

Суд першої інстанції зауважував, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами зміну його матеріального стану, стану здоров?я, чи сімейного стану після укладання договору про визначення місця проживання дітей, участь батьків у їх вихованні та сплату аліментів на утримання дітей.

Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Інші наведені в апеляційній скаргзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 листопада 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Юрченка Юрія Борисовича .

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 адвоката Юрченка Юрія Борисовича залишена без задоволення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Юрченка Юрія Борисовича залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: