Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №758/18614/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/9587/2026 Доповідач - Ратнікова В.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №758/18614/25

20 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Якимець О.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позову зазначала, що шлюб між нею та відповідачем був укладений та зареєстрований 05 червня 2021 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , актовий запис про народження № 2098, свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

У грудні 2024 року відповідач покинув сім`ю, вони припинили фактичні сімейні відносини, проживають окремо. 20 січня 2025 року рішенням Подільського районного суду м.Києва шлюб між ними за позовом ОСОБА_1 у справі № 75/16323/24 було розірвано.

Зазначала, що донька ОСОБА_3 проживає разом з нею. Спору між батьками щодо проживання дитини з матір`ю немає. Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади № 2025/016815584 від 12.11.2025 року позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади № 2025/016815567 від 12.11.2025 року донька ОСОБА_3 зареєстрована за тією ж адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведених обставин, посилаючись на те, що дитина постійно проживає разом з нею, тому вона має право на щомісячне отримання грошових коштів від батька дитини на її утримання, відповідач офіційно працевлаштований, має постійні доходи, позивач ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів платника аліментів щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, позичаючи з 16.11.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн в дохід держави.

Не погоджуючись із таким рішення суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року в частині визначення розміру аліментів та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким встановити розмір аліментів у частці 1/12 від усіх видів доходу відповідача щомісячно.

Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з недотриманням норм матеріального та процесуального права, судом в повній мірі не з'ясовано обставини справи.

Зазначає, що судом першої інстанції допущено істотне порушення норм матеріального права, а саме, неправильно застосовано ст. ст.182, 183 Сімейного кодексу України, що призвело до визначення непропорційного та несправедливого розміру аліментів, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) визначається судом у кожному конкретному випадку. Водночас, положення ч. 1 ст. 182 СК України зобов?язують суд враховувати стан здоров?я та матеріальне становище дитини, стан здоров?я та матеріальне становище платника аліментів, наявність інших утриманців, зокрема, непрацездатних батьків, а також інші істотні обставини справи.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім, що прямо вказує на обов?язок суду дотримуватися принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Однак, суд першої інстанції фактично не застосував зазначені норми Сімейного кодексу України належним чином, обмежившись їх формальним цитуванням, та не здійснив самостійного визначення частки доходу відповідача, як того вимагає закон. Натомість суд безпідставно поклав в основу рішення визначення частки аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 доходу, виключно з огляду на вимоги позивача, без надання доказів і подальшого належного їх дослідження, які б обґрунтовували необхідність визначення саме такого розміру аліментів. Таким чином, на думку відповідача, суд підмінив власний обов?язок щодо визначення розміру аліментів волевиявленням позивача, що прямо суперечить вимогам ст. 183 СК України.

Суд першої інстанції застосував механічний підхід, фактично використавши частку 1/4, як фіксовану, що суперечить змісту ст. 183 СК України, яка передбачає індивідуальне визначення розміру аліментів у кожній конкретній справі, а не автоматичне застосування стандартних часток.

Крім того, вважає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано п. 3 ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, що призвело до ігнорування істотної обставини, яка підлягає обов?язковому врахуванню при визначенні розміру аліментів, а саме - наявності у платника аліментів непрацездатних батьків. Так, у рішенні суд зазначив: «матеріали справи не містять доказів (рішення суду про стягнення аліментів на користь матері, договорів довічного утримання, тощо), які б підтверджували юридичний обов?язок або фактичне понесення витрат на її утримання.» Однак, на переконання відповідача, такий висновок суду першої інстанції є помилковим та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки чинним законодавством, а саме, ч. 1 ст. 202 СК України прямо передбачено, що повнолітні діти зобов?язані утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги. Таким чином, обов?язок утримання матері виникає безпосередньо із закону і не потребує окремого підтвердження рішенням суду чи договором, а тому висновок суду про відсутність юридичного обов?язку є безпідставним.

Крім того, наявність у відповідача непрацездатної матері була належним чином підтверджена матеріалами справи, зокрема, пенсійним посвідченням, що відповідно до вимог ст. 182 СК України підлягало обов?язковому врахуванню при визначенні розміру аліментів, однак фактично було проігноровано судом.

Відповідач вказує, що він не заперечував проти свого обов`язку утримувати дитину та не намагався уникнути його виконання, а лише наполягав на необхідності врахування всіх обставин, передбачених законом, при визначенні розміру аліментів.

Відповідно до ст. 12, 13, 76-81 ЦПК України суд зобов?язаний здійснювати розгляд справи на засадах змагальності сторін, забезпечувати рівність їх процесуальних прав та надавати належну оцінку всім доказам.

Суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог закону, унаслідок чого розгляд справи відбувся формально та без всебічного дослідження наявних у справі доказів. З матеріалів справи вбачається, що процесуальний обмін документами відбувся у повному обсязі: подано позов, відзив, відповідь на відзив та заперечення. Водночас, у рішенні суду відсутній аналіз відповіді на відзив та заперечень відповідача, а доводам, викладеним у відзиві, не надано повної та належної оцінки. Фактично позиція відповідача була проігнорована судом першої інстанції, що свідчить про не дослідження всіх матеріалів справи та порушення вимог процесуального закону щодо всебічного, повного і об?єктивного розгляду справи.

До того ж, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків щодо розподілу обов?язку доказування, зазначивши про відсутність доказів щодо матеріального становища відповідача та його неможливості сплачувати аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частки від його доходу.

Вважає, що саме позивачка повинна була довести розмір витрат на дитину, необхідність заявленого розміру аліментів, обгрунтованість стягнення аліментів в розмірі частини його доходу щомісячно.

Однак жодних доказів витрат на дитину позивачем не надано, не підтверджено підвищених потреб та не доведено необхідність значного фінансування. Натомість суд першої інстанції не застосував наслідки недоведеності вимог позивача та безпідставно поклав увесь тягар доказування на відповідача.

Також судом першої інстанції проігноровано факт добровільного утримання дитини відповідачем, який щомісячно сплачував близько 30 000,00 грн та був готовий продовжувати такі виплати. Зазначена сума вже перевищує прожитковий мінімум. Більше того, встановивши річний дохід відповідача, який ставить 4 226 430,78 грн, суд не врахував, що 1/4 доходу становитиме близько 88 000,00 грн щомісяця, що є явно непропорційним, з огляду на відсутність доказів відповідних витрат на дитину.

Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачка не несе витрат на утримання дитини у заявленому обсязі, а обґрунтовує такі позовні вимоги можливістю заощадження коштів, що суперечить природі аліментів, як коштів на поточне утримання дитини.

Крім того, він посилався на ст. 141 СК України щодо рівності обов?язків батьків. Проте позивач, заявляючи вимогу про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини його доходу щомісячно, фактично перекладає основний фінансовий тягар на нього, не надавши доказів власної участі у забезпечені дитини. У матеріалах справи відсутні відомості про доходи, витрати та майновий стан позивачки, що унеможливлює оцінку її участі у виконанні батьківських обов?язків. Таким чином, вимоги позивача є односторонніми, непропорційними та необґрунтованими, а їх задоволення призвело до порушення принципів справедливості та пропорційності.

Вважає, що надмірне покладення фінансового обов?язку на одного з батьків суперечить суті інституту аліментів, який має на меті забезпечення потреб дитини, а не збагачення одного з батьків.

На думку відповідача, суд повинен був врахувати реальні потреби дитини, фінансові можливості обох батьків та їх фактичний внесок, забезпечивши справедливий і пропорційний розподіл обов?язків.

Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не дослідив усі докази, не надав оцінки доводам відповідача, неправильно розподілив обов?язок доказування та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування або зміни рішення.

Вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів є явно непропорційним та необґрунтованим, оскільки у 6-8 разів перевищує середні витрати на дитину відповідного віку та значно перевищує рівень фактичного забезпечення дитини до звернення до суду. Окрім того, такий розмір аліментів не підтверджений жодним належним та допустимим доказом витрат позивача на дитину щомісячно і призведе до необґрунтованого накопичення коштів, що суперечить правовій природі аліментів, як засобу забезпечення поточних потреб дитини.

05 червня 2026 року до Київського апеляційного суду представником позивача ОСОБА_2 адвокатом Корчинською Лілією Володимирівною подано відзив на апеляційну скаргу.

У вказаному відзиві представник позивачки зазначає, що відповідач ввів в оману суд щодо поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги. В суді першої інстанції представником відповідача був адвокат Осадчий Павло Юрійович, який зареєстрований в ЄСІТС, має електронний кабінет. Всі документи у справі він отримував та подавав через підсистему Електронний суд. В апеляційній скарзі відповідач підтвердив наявність електронного кабінету в Електронному суді у його представника, але надав суду неправдиву інформацію щодо дати отримання оскаржуваного рішення в Електронному суді. Участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката), що є правом сторони, дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію із цим представником, відтак, застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні підстави. Тому, вручення документу представнику вважається належним врученням його учаснику справи, якого вказаний представник представляє.

Вказує, що оскаржуване рішення Подільського районного суду м. Києва було оприлюднено в підсистемі Електронний суд 06 лютого 2026 року, про що автоматично надійшов відповідний електронний лист на електронну пошту представників, яку вони зазначили в Електронному суді. В цьому електронному листі у вкладенні була копія рішення суду. Тобто, 06 лютого 2026 року представники сторін отримали копії оскаржуваного рішення суду на свої електронні пошти та в особистих кабінетах Електронного суду. З вищевказаного вбачається, що з 06 лютого 2026 року почався відлік строку на подання апеляційної скарги. Останній день на подання апеляційної скарги був 09 березня 2026 року. З вищевказаного вбачається, що відповідачем строк на подання апеляційної скарги пропущений без поважних причин.

Вважає апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права, а саме: положення ст.ст.180, 182, 183 Сімейного кодексу України та суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх доходів відповідача щомісячно. Вищевказана частка визначена судом з урахуванням фактичних обставин. Судом першої інстанції дотримано норм процесуального права, досліджені в повному обсязі усі надані сторонами докази.

Відповідач фактично не спростовує встановлених судом обставин справи, а висловлює незгоду з оцінкою доказів та визначеним судом розміром аліментів.

Доводи відповідача про порушення судом принципу змагальності сторін є необґрунтованими, оскільки відповідач приймав участь у справі, подавав відзив, заперечення на відповідь на відзив, докази, які були прийняті судом та оцінені. Посилання відповідача на те, що суд застосував, як він зазначає «механічний підхід» до визначення розміру аліментів та автоматично застосував стандартні частки, є помилковим. Судом були досліджені матеріали справи, враховано матеріальне становище сторін, оцінено дохід відповідача.

Доводи відповідача про наявність у нього непрацездатної матері не можуть бути підставою для зміни рішення суду, оскільки сам по собі факт досягнення матір`ю пенсійного віку не свідчить про перебування її на утриманні відповідача чи про фактичне несення ним витрат на її утримання. В той же час жодного належного доказу на підтвердження того, що його мати пенсійного віку потребує матеріальної допомоги та доказів фактичних витрат на таке утримання відповідач суду не надав.

Звертає увагу суду на те, що станом на час ухвалення судового рішення сукупний дохід відповідача склав за період з 01.11.2024 року по 31.10.2025 року 4 226 430,78 грн. В складову доходу входить заробітна та преміальні виплати, проте розмір доходу відповідача не є сталим. На даний час доходи відповідача значно знизилися, розмір заробітної плати відповідача знизився і становить 36 000,00 грн. З огляду на що, посилання відповідача на те, що щомісячний розмір стягнутих з нього судом першої інстанції аліментів може становити 88 000 грн є хибним і не відповідає дійсності.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів відповідача є цілком обґрунтованим та пропорційним. В той же час відповідачем не було обґрунтовано його доводи про те, що саме аліменти у розмірі 1/12 частки від його доходу відповідають дійсним потребам дитини. Посилання відповідача на те, що позивач не надала детального розрахунку витрат на дитину, не спростовує законності рішення суду першої інстанції.

На переконання сторони позивача, твердження відповідача про надмірність аліментів та що вимога позивача спрямована не стільки на забезпечення потреб дитини, скільки на покращення власного фінансового становища, є сумнівним припущенням і не підтверджена належними доказами. Після припинення спільного проживання батьків уся повсякденна організація життя дитини, її виховання, емоційний стан, розвиток та забезпечення потреб фактично здійснюється позивачем. Позивач працює повний робочий день, відповідачу відомі її витрати за послуги няні, оплату дитячого садочку, лікарів. На матір покладені витрати на харчування дитини вдома і садочку, придбання одягу, відпочинок доньки, її розваги, розвиток, навчання, тощо.

Звертає увагу суду, що у березні 2026 року відповідачем набуто у власність другий автомобіль.

З урахуванням викладеного, сторона позивача просить апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.06.2021 року. Від цього шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 30.09.2021, яке видане Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено актовий запис № 2098. Батьки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З матеріалів справи та відкритої інформації з Єдиного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20.01.2025 у справі № 758/16323/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05.06.2021 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 743.

Як вбачається з Витягів з Реєстру територіальної громади та не заперечується сторонами, дитина ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .( а.с.9-10).

Стороною відповідача до матеріалів справи долучено копії платіжних інструкцій про перерахунок грошових коштів ОСОБА_2 з призначенням платежу «Аліменти»: в січні 2025 року - у розмір 4000 грн, у лютому 2025 року у розмірі 10 050 грн та 12 000 грн., у березні 2025 року у розмірі 40 000 грн, у квітні 2025 року - у розмірі 23 000 грн, у червні 2025 року - у розмірі 30 000 грн; у серпні 2025 року - у розмірі 30 000 грн та 25 000 грн., у жовтні 2025 року - у розмірі 25 255 грн, у листопаді 2025 року - у розмірі 30 000 грн. Також відповідачем надано суду роздруківку скріншотів його листування з позивачкою з яких вбачається, що відповідач приймає активну участь у вихованні та утриманні доньки, забирав її з садочку, проводив з нею час, цікавився її здоров?ям.

З наданої відповідачем до відзиву на позовну заяву копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , виданого Пенсійним фондом України 14.11.2012 року, вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є пенсіонеркою за віком.

З наявної в матеріалах справи довідки від 05.12.2025 року № КБ000000157, вбачається, що відповідач займає посаду Оператора верстатів з програмним керуванням 4 розряду. Його дохід за період з 01.11.2024 року по 31.10.2025 року склав 4 226 430,78 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції свій висновок мотивував там, що спільна дитина сторін проживає з позивачкою, відповідач проживає окремо, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 на користь позивачки.

Враховуючи встановлені обставини, право дитини на достатній життєвий рівень, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення аліментів з відповідача ( ОСОБА_1 ) на користь позивача ( ОСОБА_2 ) на утримання неповнолітньої дитини: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Відхиляючи доводи відповідача про зменшення розміру аліментів до 1/12 від його доходу, оскільки на його думку саме така сума відповідає реальним потребам дитини, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності такого твердження, оскільки зазначене не підтверджується належними та достатніми доказами у справі.

Посилання відповідача щодо встановлення граничного розміру стягнення аліментів не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку суд першої інстанції визнав безпідставним, посилаючись на те, що граничний розмір стягнення аліментів стосується стягнення аліментів за судовим наказом та не може встановлюватися при розгляді справ позовного провадження про стягнення аліментів на утримання дитини.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитись не може, з огляду на наступне.

Статтею 51 Конституції Українита статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов`язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, дитина ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Реєстру територіальної громади (а.с.9-10).

Згідно з вимогами ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З наданих доказів судом встановлено, що дійсно малолітня донька сторін ОСОБА_3 проживає разом з матір?ю ОСОБА_2 . Батько дитини ОСОБА_1 проживає окремо від дитини, а тому наявні підстави для стягнення з нього аліментів на утримання доньки.

Разом з тим, розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для гармонійного розвитку дитини, стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Частинами 1 та 2 статті 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

У відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» - установлено у 2025 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563 гривні.

Згідно вимог статі 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум на дітей у розрахунку на місяць становить: для дітей віком до 6 років - 2817 гривень, а для неповнолітніх віком від 6 до 18 років - 3512 гривень

При визначенні розміру аліментів суд враховує сімейне становище платника, а саме: наявність у нього інших осіб, яких він за законом повинен утримувати (дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина).

Суд також враховує інші обставини, що мають істотне значення. Це можуть бути будь-які обставини, що стосуються справи, мають майновий аспект свого прояву і тим або іншим способом впливають на матеріальне становище сторін. До них можна віднести стан здоров`я платника і одержувача аліментів, необхідність здійснювати певні виплати (наприклад, погасити кредит за житло, сплачувати за оренду житла, сплата аліментів на утримання дитини).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що задовольняючи вимоги позивачки та, стягуючи із відповідача ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх його доходів до досягнення дитиною повноліття, суд першої інстанції належним чином не дослідив надані сторонами докази та доводи, не надав оцінку вказаним доказам та запереченням відповідача про те, що визначення аліментів у розмірі 1/4 частки від його доходів щомісячно призведе до отримання позивачкою аліментів на утримкання дитини у розмірі понад 88 000,00 грн щомісячно, що у 6-8 разів перевищує розмір середніх витрат на дитину такого віку.

Так, на підтвердження розміру свого доходу відповідач надав суду довідку від 05.12.2025 № КБ000000157, з якої вбачається, що він працює в ДП «Держ ККБ «ЛУЧ» з 10.12.2018 року. На момент видачі довідки займає посаду Оператора верстатів з програмним керуванням 4 розряду. Дохід за період з 01.11.2024 року по 31.10.2025 року склав 4 226 430,78 грн, з яких було утримано суму 1 002 155, 57 грн.

Щомісячний розмір доходу складав: за листопад 2024 року-334 771,68 грн., за грудень 2024 року - 425 511,35 грн., за січень 2025 року - 332 394,46 грн., за лютий 2025 року- 344 098,85 грн., за березень 2025 року - 280 021,72 грн., за квітень 2025 року - 360 734,48 грн., за травень 2025 року - 394 560, 35 грн., за червень 2025 року - 364 218, 13 грн., за липень 2025 року - 329 383,66 грн., за серпень 2025 року - 358 069,46 грн., за вересень 2025 року - 337 331, 23 грн., за жовтень 2025 року - 365 335, 43 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вимоги зазначеної норми, середньомісячний розмір заробітної плати відповідача, що залишається після утримання податків та зборів, з якого підлягають вирахуванню аліменти, становить у вищевказаний період: 3 224 275,21 грн. / 12 = 268 689,60 грн

Колегія суддів вважає, що високі доходи відповідача не є підставою для стягнення з нього аліментів у явно завищеному розмірі, тоді як позивачем у позовній заяві не наведено, та відповідно не надано будь-яких доказів щодо розміру щомісячних витрат на утримання дитини, виходячи з яких заявлено дані позовні вимоги.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається із ч.3 ст12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, з`ясувавши та проаналізувавши вказані обставини, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, оскільки позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не надала доказів, які б свідчили про доцільність та необхідність щомісячних витрат на дитину, виходячи із заявленого розміру аліментів, та враховуючи, що 1/4 частка від середньомісячного доходу відповідача (за вирахуванням податків та зборів) за період листопад 2024 року - жовтень 2025 року у грошовому виразі становить 67 172, 40 грн.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 СК України про те, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, позивачем не надано доказів тих обставин, що вона особисто несе витрати на утримання дитини у розмірі щонайменше 134 344, 80 гривень щомісячно, з яких 50% має сплатити відповідач як аліменти.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 141 СК України щодо рівності обов`язку батьків щодо утримання дитини, виходячи із наданої довідки про доходи відповідача, середньомісячний розмір доходу якого (після вирахування податків та зборів) у грошовому виразі становить 268 689, 60 грн, колегія суддів дійшла висновку, що розмір аліментів на утримання дитини має становити 1/8 частку від заробітку (доходу) відповідача, яку колегія суддів вважає достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дитини та рівня життя, необхідного та достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Доказів щодо понесення необхідних щомісячних витрат на утримання дитини у більшому розмірі позивач не надала.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими в частині, що стосується надмірності розміру аліментів, присуджених до стягнення з відповідача за рішенням суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає розумним та справедливим зменшити розмір аліментів від суми заробітку (доходу) відповідача до 1/8 частки, з огляду на рівний обов`язок матері також фінансово забезпечувати дитину разом з батьком.

Доводи апеляційної скарги відповідача про неврахуванням судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення його доводів про наявність у нього непрацездатної матері, що підтверджено матеріалами справи, зокрема копією пенсійного посвідченням, що відповідно до вимог ст. 182 СК України підлягало обов?язковому врахуванню при визначенні розміру аліментів, однак фактично було проігноровано судом першої інстанції, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

З наданої відповідачем до відзиву на позовну заяву копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , виданого Пенсійним фондом України 14.11.2012 року, дійсно вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є пенсіонеркою за віком.

В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції було надано оцінку тому факту, що у відповідача є матір пенсійного віку, проте, матеріали справи не містять доказів (рішення суду про стягнення аліментів на користь матері, договорів довічного утримання, тощо), які б підтверджували юридичний обов`язок або фактичне понесення витрат на утримання матері у розмірах, що унеможливлюють сплату аліментів на доньку.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки факт наявності непрацездатної матері не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їй утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження розміру пенсійного забезпечення матері, наявності (відсутності) у неї інших дітей, які також несуть обов'язок по її утриманню.

Доводи представника позивача ОСОБА_2 адвоката Корчинської Лілії Володимирівни про те, що відповідачем пропущено строк на подання апеляційної скарги у даній справі без поважних причин, суд апеляційної інстанції відхиляє, так як вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції під час розгляду клопотання про поновлення такого строку, з наведенням висновків суду в ухвалі від 15 травня 2026 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року.

З урахуванням зазначених вище норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, встановлених дійсних обставин справи на підставі належних та достовірних доказів, матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, колегія суддів приходить до висновку, що обгрунтованим є стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частки всіх видів його доходу (заробітку), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову з 16.11.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Разом з тим, апеляційний суд вважає доцільним зазначити, що розмір аліментів, визначений судом, не вважається незмінним, а отже відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, встановивши невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зміни оскаржуваного рішення та зменшення розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки до 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви, а саме з 16.11.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України - частина 1 статті 141 ЦПК України.

Відповідно до п.п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Врахувавши підстави звільнення позивачки ОСОБА_2 від сплати судового збору відповідно до закону та часткового задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , керуючись вимогами частини 6 статті 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про компенсацію ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 908, 40 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 141, 150, 155, 180-182 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 77-79, 80, 81, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року змінити в частині визначеного розміру аліментів, що підлягають стягненню із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зменшивши розмір аліментів з 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача до 1/8 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_1

В іншій частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України, в порядку компенсації, за рахунок держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 908, 40 грн на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді