Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №755/5224/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 15 липня 2026 р.

Справа: №755/5224/26

Суддя: Кирилюк Галина Миколаївна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 755/5224/26

провадження № 33/824/3491/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

в складі судді Кирилюк Г. М.,

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2026 року в складі судді Галиги І. О., у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

установив:

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2026 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

02 червня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2026 року та ухвалити нову постанову якої ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосувати до неї стягнення, передбачене санкцією ст. 124 КУпАП.

17.07.2026 захисник ОСОБА_1 - адвокат Бондюк Б. В. подав доповнення до апеляційної скарги, в яких також просить визнати недопустимим доказом долучений до матеріалів справи висновок експерта 1433/05/2026 від 22.05.2026 року.

Вважає, що постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 25 травня 2026 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд невірно з`ясував усі фактичні обставини справи та зробив невірні висновки на підставі наданих стороною захисту доказів.

Зазначає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, належним чином підтверджена.

В той же час, суд першої інстанції невірно оцінив доводи сторони захисту, зокрема, висновок експерта Кирієнко В. Г. , який є недопустимим.

Виходячи з описової частини висновку, до вказаного судового експерта мало місце звернення 19 травня 2024 року, на той час, коли справа перебувала у розпорядженні Дніпровського районного суду міста Києва. Аналізом наявних матеріалів справи не було виявлено з початку відповідного клопотання до суду щодо призначення експертизи, так само як і постанови суду щодо призначення такої експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Суду не було надано відповідного договору на замовлення такої експертизи. Не відомо чи взагалі такий є. Тому наголошує, що експерт діяв у поза процесуальний спосіб, поза межами повноважень. Судом він не попереджався про можливу кримінальну відповідальність за свої висновки.

У вступній частині висновка експерта зазначено, що проведення експертизи доручено головному судовому експерту Кирієнко В. Г., який має вищу технічну і юридичну освіту освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод». При цьому не зазначено, що він має спеціальність 13.2 «Дослідження, пов`язані з виконаннями, фонограмами, відеограмами, програмами (передачами) організацій мовлення».

Тобто експерт зробив висновки, посилаючись на фото і відеозаписи, які досліджував, не маючи відповідного допуску (спеціальності), оскільки, як видно із висновку експерта, ним були досліджені відеозаписи та зроблені відповідні стоп-кадри із нього.

Експертом при проведенні дослідження використовувалася швидкість автомобіля 75-80 км/год. При цьому такі показники руху транспортного засобу є виключно суб`єктивне ставлення водія ОСОБА_2 , як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою уникнення такої відповідальності, оскільки жодним технічним засобом така швидкість не встановлена. При цьому зіткнення відбулося із задньою частиною керованого нею автомобіля Nissan, а тому не зрозуміло яким чином така швидкість була виміряна.

Експерт у висновку зазначає, що автомобіль Toyota зміщується із смуги у смугу, що не відповідає обстановці і місцю ДТП.

Так, згідно схеми дислокації дорожніх знаків на перехресті вул. Алматинська - пров. Трактористів у м. Києві, перед перехрестям вул. Алма-Атинська та Трактористів у м. Києві, по напрямку руху автомобіля Toyota, встановлено дорожні знаки 1.5.3 та 1.26, що повідомляють про звуження проїзної частини ліворуч та наближення до ділянки дороги із двостороннім рухом.

По напрямку руху автомобіля Toyota до перехрестя із вул. Алматинська із вул. Трактористів в м. Києві дорога призначена для одностороннього руху та має дві смуги для руху у одному напрямку. Посередині дороги знаходиться трамвайне полотно, тобто трамвайні колії. Також міститься дві смуги руху у зворотному напрямку. Безпосередньо на перехресті вказаних вулиць наявне звуження дороги та після перехрестя дорога має по одній смузі руху у кожному напрямку та трамвайні колії посередині.

Схема ДТП, наявна у матеріалах справи, такої інформації не містить.

В той же час, як видно із наявних відеозаписів та стоп-кадрів, автомобіль Toyota рухається до перехрестя у правій смузі руху, ближче до правого краю дороги і далі продовжує рух прямо, оскільки за перехрестям дорога повністю звужується саме в праву сторону. Відповідно водій автомобіля Nissan, при виїзді на перехрестя не займає крайнє ліве положення а заїжджає у єдину наявну після перехрестя смугу руху. Тобто іншим чином, транспортні засоби рухатися не могли, так само як автомобіль Toyota відповідно не виконував жодного перестроювання із смуги у смугу. У зв`язку із чим експерт робить хибні висновки. Крім того, автомобіль Nissan заїхав у смугу, де перебував автомобіль Toyota, якому не було надано перевагу у русі, автомобіль Nissan почав зменшувати швидкість свого руху, а можливо навіть і зупинився, що знову ж таки суперечить вихідним даним, щодо швидкості руху автомобіля Nissan - 40 км/год.

Крім того експерт посилається на додаткові пояснення ОСОБА_2 , які суду не були відомі, тобто ініціатор звернення до експерта не дає йому копію судової справи, а на власний розсуд формує додатки та надає їх експерту у довільній формі, з метою досягнення відповідного позитивного результату.

Тому, як зазначає експерт у своїх дослідженнях, з приводу суперечливості зібраних даних, його висновок є також суперечливим.

А тому дії суду першої інстанції суперечать завданню провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки без встановлення механізму ДТП та оцінки дій усіх її учасників неможливо належним чином встановити причини настання дорожньо-транспортної пригоди. Крім того судом не у повній мірі досліджено наявний висновок експерта та зроблено хибні висновки на підставі нього.

Вважає, що під час руху водій ОСОБА_1 , як учасник дорожнього руху могла розраховувати на те, що і інші учасники дорожнього руху, в даному конкретному випадку це водій автомобіля Nissan ОСОБА_2 також виконує вимоги ПДР, при виїзді на перехресті надасть їй перевагу у русі та не буде іншим чином створювати небезпеку для її руху.

В даній конкретній ситуації водій ОСОБА_2 повністю могла бачити іншого учасника дорожнього руху та не створювати перешкод шляхом перебування на перехресті до моменту проїзду повз неї іншим транспортним засобом. Ця версія підтверджується повністю матеріалами судової справи, відеозаписами, зроблених із них стоп-кадрів та жодним чином не підтверджується висновком експерта.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Бондюк Б. В. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

ОСОБА_2 та її захисник - адвокат Пономар К. О. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріли справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632135 від 04 квітня 2026 року ОСОБА_2 04 квітня 2026 року о 18 год. 30 хв., в м. Києві по вул. Алматинська, 19, керуючи транспортним засобом Nissan Micra, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час виїзду з вул. Трактористів на перехрестя, виконуючи поворот ліворуч на вул. Алматинську, не надала перевагу в русі транспортному засобу, який рухався головною дорогою, внаслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушила вимоги п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

На схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.04.2026 о 18 год. 30 хв., зафіксоване розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди, особливості дорожньої розмітки, відповідні результати виміру відстаней, ушкодження, які отримали транспортні засоби.

Матеріали справи містять письмові пояснення водіїв.

Так, водій автомобіля Toyota Corolla ОСОБА_1 в своїх письмових поясненнях від 04 квітня 2026 року зазначила, що вона рухалася по вул. Алматинській. З вулиці Трактористів виїхав автомобіль Nissan Micra, н/з НОМЕР_1 , в її полосу. Коли вона побачила, що автомобіль Nissan Micra виїжджає на її полосу, вона натиснула та тримала гальма, після чого було зіткнення. Потім машини відкинуло по інерції вперед та ліворуч, після чого стався другий удар в те саме місце. Рухаючись по головній дорозі по вул. Алматинській автомобіль Nissan Micra не надав перевагу у русі згідно правил дорожнього руху.

Відповідно до письмових пояснень водія ОСОБА_2 від 04 квітня 2026 року, вона, виїжджаючи зі швидкістю 40 км/год, пропустила всіх зліва, праворуч машина була від неї за 200 метрів. Вона виїхала на дорогу. Через 20 секунд почула удар в задню частину машини. Машина, з якою було здійснено ДТП, їхала в крайній правій полосі на великій швидкості. Вона їхала в крайній лівій полосі, здійснивши правильний маневр. Щоб уникнути зіткнення, вона почала уходити вліво, але за великої швидкості водій іншої машини її наздогнав.

Закриваючи провадження у справі відносно ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що місце зіткнення було за межами перехрестя, в той момент коли обидва транспортні засоби знаходились на головній дорозі по вул. Алматинська, з чим в судовому засіданні погодилися всі учасники, та врахувавши локалізацію пошкоджень на транспортних засобах, відеозапис моменту самого зіткнення, та висновок експерта, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутні порушення п. 10.1, 16.11 ПДР України.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з відеозапису з камер спостережень системи «Безпечне місто», яке було долучено до матеріалів справи, водій транспортного засобу Nissan Micra, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи на вул. Трактористів, маючи намір повернути на вул. Алматинську, перебувала в статичному стані протягом деякого часу, надаючи перевагу транспортним засобам на головній дорозі та зустрічному трамваю. Маневр виїзду на перехрестя з поворотом на ліво розпочато після того, як перехрестя стало вільним у межах об`єктивної видимості.

На момент, коли транспортний засіб Nissan Micra вже завершив поворот і рухався паралельно проїзній частині головної дороги у другій смузі, автомобіль Toyota Corolla ще рухався в першій смузі руху, та, у зв`язку зі звуженням доріг, розпочинає виконувати перестроювання в другу смугу та здійснює зіткнення передньою лівою частиною з правою задньою частиною автомобіля Nissan Micra. Оскільки між вказаними автомобілями існував безпечний інтервал, тому виїзд водія Nissan Micra на другу смугу головної дороги не суперечив вимогам ПДР, про які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги висновок експерта № 1433/05/2026, проведеного судовим експертом Кирієнко В. Г. за результатами проведеного автотехнічного дослідження, який є належним та допустимим доказом по справі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Відповідно до висновку експерта № 1433/05/2026 від 22.05.2026, згідно з вимогами ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу» висновок експерта виконується відповідно до укладеного договору про надання послуг б/н від 01.04.2026 для подачі до суду.

У висновку експерта зазначається, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі постанови суду.

Експерт Кирієнко В. Г. має вищу технічну і юридичну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортних пригод» та стаж експертної роботи з 1994 року.

Кваліфікація експерта за спеціальністю 10.1 дозволяла йому робити висновки, посилаючись на фото і відеозаписи, які він досліджував.

Досліджень, пов`язаних з виконаннями, фонограмами, відеограмами, програмами (передачами) організацій мовлення» експерт не проводив.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Сторона захисту ОСОБА_1 не була позбавлена можливості надати свої докази на спростування вказаного висновку експерта, проте таким правом не скористалась.

Надані суду апеляційної інстанції відповіді КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва щодо схем нанесеної розмітки на проїзній частині вулиць Алматинська та Трактористів та за 50 м із кожної сторони вказаного перехрестя, а також надана КП «Центр організації дорожнього руху» схема розташування дорожніх знаків на вказаному перехресті, не суперечить висновку експерта, іншим доказам по справі, а також встановленим судом на їх підставі дійсних обставин ДТП.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і могли б слугувати підставами для її скасування та визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г. М. Кирилюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua