Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №372/2142/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/11085/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №372/2142/26

02 липня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Козачук А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 адвоката Холода Віталія Сергійовича на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 08 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді Сташків Т.Г., у справі за заявою заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, особи, які можуть отримати статус учасника справи: ОСОБА_2 ,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, особи, які можуть отримати статус учасника справи: ОСОБА_2 , в якій просив суд забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), та будь-яким особам вчиняти будь-які дії з відчуження, реалізації, передачі іншим особам, та переоформлення документів відносно нерухомого майна, а саме 21/100 частки, загальною площею 117,9 кв.м., у нежилому приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , окрім дій з виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 08 квітня 2026 року в задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Холода Віталія Сергійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, представник заявника ОСОБА_1 адвокат Холод Віталій Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 08 квітня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину шляхом заборони державним реєстраторам, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам, та переоформленню документів (в тому числі вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), відносно нерухомого майна, а саме 21/100 частки, загальною площею 117,9 кв.м., у нежилому приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення позову у цій справі.

Виконання ухвали покласти на Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ: 34911011, Адреса: 08700, Київська обл., Обухівський р-н., м. Обухів, вул. Київська, буд. 5, тел: (04572) 5- 12-82, e-mail: info.ob.ko.dvs@justicekyiv.gov.ua).

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвалу суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що захід забезпечення позову, який ОСОБА_1 просив вжити суд першої інстанції, є співмірпим заявленим позовним вимогами, адже останні, по суті, є вартістю самого приміщення.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, допустив формальний підхід до з`ясування та оцінки обставин справи, не навів конкретних доводів на спростування чи неприйняття висвітлених, у заяві про забезпечення позову аргументів. Таким чином, сторона заявника вбачає в оскаржуваній ухвалі прояв надмірного формалізму, який порушує право ОСОБА_3 на доступ до правосуддя.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник заявника ОСОБА_1 адвокат Холод Віталій Сергійовичпідтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, особа, яка може отримати статус учасника справи: ОСОБА_2 .

Заяву обґрунтував тим, що 17 червня 2023 року між сторонами- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. 17.06.2023 року, зареєстрований за реєстровим № 868, за яким ОСОБА_2 передав (продав) у власність, а ОСОБА_1 прийняв (купив) у власність 21/100 частку нежилого приміщення, загальною площею 564,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

У листопаді 2023 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк») звернулося до Обухівського районного суду Київської області з позовом у якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу 21/100 частки нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 17 червня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В., зареєстрований в реєстрі за № 868, та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68064376 від 17 червня 2023 року, номер запису про право власності: 50664648(справа № 361/10467/23).

Судовим рішенням (постановою) Київського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 16 березня 2026 року, позов АТ «Райффайзен Банк» задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 21/100 частки нежилого приміщення, загальною площею 564,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 17 червня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Мельник М.В., зареєстрований в реєстрі за № 868.

Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса

Мельник М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68064376 від 17 червня 2023 року, номер запису про право власності: 50664648. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заявник зазначав, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову полягають у тому, що він сплатив на користь відповідача, в якості оплати за придбання приміщення, грошові кошти у розмірі 902 617,00 грн. Однак, суд апеляційної інстанції в межах справи № 361/10467/23, скасовуючи рішення суду першої інстанції, як і суд касаційної інстанції, залишаючи постанову апеляційної інстанції без змін, не вирішили питання про застосування наслідків недійсності договору, зокрема, в частині реституції, повернення сторін у первісний стан.

Враховуючи, що ОСОБА_2 вже близько року добровільно не повертає йому грошові кошти, то виникає необхідність у поданні ним позову про застосування наслідків недійсного правочину, а саме, стягнення оплачених за приміщення грошових коштів. Разом з тим, із судового рішення у справі № 361/10467/23 вбачається, що з відповідача ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк» було стягнуто солідарно з ТОВ «ТД «Дніпро-торг» заборгованість за кредитом у розмірі 12 000 000,00 грн та за відсотками у розмірі 481 315,06 грн івже відкрито 05 грудня 2024 року виконавче провадження НОМЕР_2 (стягувач АТ «Райффайзен Банк», боржник ОСОБА_2 ).

Заявник вважав, що після повернення приміщення у власність ОСОБА_2 звернути стягнення на нього зможе тільки АТ «Райффайзен Банк», оскільки у нього, поки що, відсутній виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_2 оплаченої вартості приміщення. У такому випадку реального відновлення порушених його прав і, відповідно, можливого рішення суду у даній справі, може не відбутися, оскільки до того часу АТ «Райффайзен Банк» вже зверне стягнення на це майно, а інших активів ОСОБА_2 , якщо вони будуть на той момент, просто не вистачить на задоволення його вимог як стягувача.

З метою забезпечення майбутнього позову заявник ОСОБА_1 просив суд вжити заходів забезпечення шляхом заборони державним реєстраторам, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам, та переоформленню документів (в тому числі вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), відносно нерухомого майна, а саме 21/100 частки, загальною площею 117,9 кв.м., у нежилому приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення позову у цій справі.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 08 квітня 2026 року в задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Холода Віталія Сергійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 ЦПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову, та які б свідчили про наявність реальних, існуючих обставин та ризиків неможливості або істотного ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі невжиття таких заходів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У цій справі судом вирішувалося питання про забезпечення позову до подання позовної заяви, про що ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив суд до пред`явлення позову вжити заходи забезпечення шляхом заборони державним реєстраторам, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам, та переоформленню документів (в тому числі вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), відносно нерухомого майна, а саме 21/100 частки, загальною площею 117,9 кв.м., у нежилому приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення позову у цій справі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, згідно з якою суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

У постанові від 18 жовтня 2021 року у справі № 910/7029/21 Верховний Суду зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 у справі № 904/2357/20).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 14.12.2022 у справі №904/1513/22, від 11.01.2024 у справі №916/3599/23 та в низці інших постанов.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував зазначені положення закону та надав належну оцінку доводам заяви про забезпечення позову.

Судом першої інстанції враховано, що доводи заяви про забезпечення позову не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Крім того, обгрунтування заявника ОСОБА_1 в необхідності забезпечення позову фактично зводяться до вжиття заходів забезпечення позову з метою перешкоджання виконання судового рішення, яке набрало законної сили, в іншій справі з приводу іншого спору, що виходить за межі мети забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог саме у даній справі.

Як встановлено судом та не заперечується заявником, судовим рішенням (постановою) Київського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 361/10467/23, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 16 березня 2026 року, задоволено позов АТ «Райффайзен Банк» та визнано недійсним договір купівлі-продажу 21/100 частки нежилого приміщення загальною площею 564,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 17 червня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Мельник М. В., зареєстрований в реєстрі за № 868. Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Мельник М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68064376 від 17 червня 2023 року, номер запису про право власності: 50664648. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У цій справі № 361/10467/23 апеляційний суд встановив, що договір купівлі-продажу 21/100 частки нежилого приміщення від 17 червня 2023 року був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 після подання 23 вересня 2022 року АТ «Райффайзен Банк» позову до Господарського суду м. Києва та ухвалення рішення від 22 березня 2023 року в справі № 910/9742/22 про солідарне стягнення з ТОВ «ТД «Дніпро-торг» та ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитом у розмірі 12 000 000,00 грн та за відсотками у розмірі 481 315,06 грн.

Обставини, встановлені рішенням суду у справі № 361/10467/23, вказують на те, що оспорюваний договір вчинено боржником ОСОБА_2 у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором АТ «Райффайзен Банк» за рішенням суду в справі № 910/9742/22; отримане за цим правочином ОСОБА_2 не спрямував на погашення боргу, тобто, вивів з-під стягнення і нерухомість, і грошові кошти як вартість відчуженого майна, що завдає шкоди позивачу, як стягувачу в межах виконавчого провадження (недостатність грошових коштів та іншого майна, на яке можливо звернути стягнення в межах виконавчого провадження з метою виконання рішення).

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»)».

Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Саме такий правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 908/309/21, від 4 листопада 2021 року у справі № 907/416/21, від 24 червня 2021 року у справі № 310/9167/20, від 12 січня 2023 року у справі № 334/9179/21, від 26 червня 2023 року у справі № 925/731/18.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про те, що обраний заявником ОСОБА_1 захід забезпечення позову фактично зупиняє виконання судового рішення у справі № 910/9742/22, тому такий захід забезпечення позову не відповідає його меті і завданням цивільного судочинства та є неспівмірним.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції здійснив оцінку доводів заявника щодо необхідності, на його думку, вжиття відповідних заходівзабезпечення позову, з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просилав застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам, врахував негативні наслідки від вжиття такого заходу та безпосередній вплив на права та охоронювані законом інтереси інших осіб й, відповідно, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову у визначений заявником ОСОБА_1 спосіб.

Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими підстави та мотиви ухвали суду першої інстанції для відмови у забезпеченні позову і відхиляє доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 про те, що оскаржувана ухвала постановлена без належної оцінки наданих заявником доказів та їх належного обґрунтування.

Інші доводи апеляційної скарги заявника, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Обухівського районного суду Київської області від 08 квітня 2026 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Холода Віталія Сергійовичаслід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Холода Віталія Сергійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 08 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: