Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №758/6314/17 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/9478/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №758/6314/17

14 травня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пилипака Ярослава Сергійовича на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Гребенюка В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики удаваним,-

в с т а н о в и в:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість по розписці від 04 лютого 2016 року, три проценти річних за користування коштами, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 20червня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та призначено судове засідання.

У лютому 2019 року відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики, укладеного між ОСОБА_1 , у якості позикодавця, та ОСОБА_2 , у якості позичальника про позику коштів у розмірі 10 000 доларів США, на підтвердження якого ОСОБА_2 була написана розписка від 04лютого 2016 року в частині позичальника удаваним та визнання позичальником ОСОБА_3 .

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , який був стороною у справі, помер.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики удаваним закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України (настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва).

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пилипак Ярослав Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на дату смерті відповідача у справі ОСОБА_2 останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану квартиру належало і належить нині на праві спільної часткової власності померлому (1/2) та його дружині - ОСОБА_5 (1/2).

Від шлюбу подружжя офіційно має дітей - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (на дату смерті позивача - ІНФОРМАЦІЯ_5) та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 (на дату смерті позивача - ІНФОРМАЦІЯ_12).

Таким чином, на переконання сторони позивача, належним правонаступником ОСОБА_2 є ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 та його законний представник (мати) - ОСОБА_5, оскільки дитина вважається такою, що прийняла спадщину, навіть якщо на момент смерті спадкодавця проживала окремо (пункт 4 статті 1268 Цивільного кодексу України).

Одразу ж після смерті відповідача самі ж зацікавлені особи - це ОСОБА_10 (ймовірно пасинок ОСОБА_2 ) та дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_5 ініціювали перед судом питання про зупинення провадження у справі до моменту вступу у справу правонаступника у зв`язку із смертю ОСОБА_2 . ОСОБА_5 , як правонаступник ОСОБА_2 , брала участь у судовому засіданні 08.12.2020 року та у неї судом першої інстанціїї у встановленому законом порядку перевірялися відповідні документи.

Судом першої інстанції не враховано, що законодавство не обмежує право спадкоємців на оформлення свідоцтва певними строками. Спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право звернутися із заявою про одержання свідоцтва у будь-який час після прийняття спадщини. Однак,відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пилипак Ярослав Сергійович підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

ОСОБА_2 , який був стороною у справі, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності ОСОБА_3 .

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 .

Матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої вона просить ухвалити рішення зводиться до стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 04 лютого 2016 року

ОСОБА_2 отримав у позику для особистих потреб від неї, ОСОБА_1 , грошові кошти, що у еквіваленті становить 10 000,00 (десять тисяч) доларів США. На підтвердження отримання у позику грошових коштів відповідачем була власноруч складена, підписана та надана розписка позивачу від 04 лютого 2017 року. Отримані у позику грошові кошти відповідач зобов`язався повернути їй до 08 квітня 2016 року.У встановлений строк відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання не виконав, грошові кошти їй не повернув.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 20червня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та призначено судове засідання(а.с. 10 том 1).

У лютому 2019 року відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики, укладеноого між ОСОБА_1 , у якості позикодавця, та ОСОБА_2 , у якості позичальника про позику коштів у розмірі 10 000 доларів США, на підтвердження якого ОСОБА_2 була написана розписка від 04лютого 2016 року в частині позичальника удаваним та визнання позичальником ОСОБА_3 , обгрунтовуючи вимоги зустрічного позову тим, що насправді позичальником був ОСОБА_3 і гроші були передані ОСОБА_1 . ОСОБА_3 через його брата - ОСОБА_2 , який фактично виступав у якості кур`єра. Таким чином, кошти були передані ОСОБА_1 довіреній особі ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .Такі обставини можуть бути підтверджені показаннями свідка ОСОБА_11 , а також матеріалами кримінального провадження №42016100000001160 від 24 листопада 2016 року за заявою ОСОБА_1 .

Оскільки домовленість про позику грошей існувала між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , і саме ОСОБА_3 є позичальником коштів у розмірі 10 000,00 доларів США, то єпідстави для визнання удаваним договору позики в частині позичальника та залучення ОСОБА_3 у якості співвідповідача (а.с. 40-53 том 1).

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики удаваним до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу (а.с. 70 том 1).

Протокольною ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 105-106 том 1).

У судовому засіданні 20 серпня 2020 року брали участь представник позивача ОСОБА_12 , відповідач ОСОБА_2 , його представник ОСОБА_13 та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 , в якому суд оголосив перерву у розгляді до 08 грудня 2020 року, із зобов?язанням сторону позивача надати оригінал розписки (а.с. 139-141 том 1).

29 жовтня 2020 року до суду першої інстанції звернувся ОСОБА_10 із письмовою зявою про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргудо залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_2 , мотивуючи заяву тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 був встановлений факт смерті відповідача у справі ОСОБА_2 , свідченням чого є свідоцтво про смерть № НОМЕР_1 , видане 20 жовтня 2020 року Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юситиції (м.Київ), актовий запис №660, копія якого додається (а.с. 143, 144 том 1).

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року зупинено провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання договору позики удаваним, до вступу у справу правонаступників ОСОБА_2 (а.с. 148 том 1).

18 лютого 2022 року до суду з Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та судом першої інстанції поновлено провадження у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики удаваним, з призначенням у справі судовогозасідання, про що постановлена ухвала від 22 лютого 2022 року (а.с. 151, 152, 154 том 1).

Протокольною ухвалою від 01 серпня 2022 року судом першої інстанції витребувано спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_2 (а.с. 168-169 том 1).

Із відповіді Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори від 20 вересня 2022 року вбачається, що за даними перевірки в спадковому реєстрі, станом на 19 вересня 2022 року, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 не заводилася (а.с. 175, 176 том 1).

В судовому засіданні 07листопада 2022 року представник позивача за первісним позовом заявив клопотання про витребування у Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві відомостей щодо всіх зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 на дату смерті ОСОБА_2 , а також клопотання про витребування у органів РАЦС інформації про дружину та дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 181-189 том 1).

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року клопотання представника позивача за первісним позовом про витребування доказів - задоволено.

Витребувано у Відділі обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві відомості щодо всіх зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 на дату смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Витребувано у Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином завірені копії актових записів про шлюб та про народження дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики удаваним - до залучення до участі у справі правонаступника (правонаступників) відповідача за первісним позовом(а.с. 190-191 том 1).

На виконання ухвали Подільського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслано належним чином засвідчені копії актових записів про одруження №2461 від 17 грудня 1999 року, з відомостями про осіб, які одружились: громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та громадянка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також актовий запим про народження №777 від 06 травня 2001 року, де батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 198-201 том 1).

Також копію актового запису про укладення шлюбу №482 від 27 лютого 1988 року, з відомостями про осіб, які одружились: громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та громадянка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , а також актовий запим про народження №732 від 26 січня 1989 року, де батьком дитини ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зазначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надіслав до суду відділ державної реєстрації актів циільного стану у місті Льові Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (а.с. 203-205 том 1).

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики удаваним та призначено судове засідання (а.с. 209 том 1).

Листом від 15 травня 2024 року Подільська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила суд про те, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 222-223 том 1).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №313752312 від 31 жовтня 2022 року, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по 1/2 частки кожному із них на підставі договору купівлі-продажу від 04 серпня 2009 року (а.с.183-186 том 1).

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання договору позики удаваним закрито.

Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України (настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва), суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що заяви про вступ у справу правонаступників або про заміну відповідача належним відповідачем (його правонаступником) не надходили.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини(стаття 10 ЦПК України).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що після відкриття провадження у справі відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 помер, про що суд першої інстанції повідомив ОСОБА_10 , із долученням до заяви копії свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 , виданого 20 жовтня 2020 року Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юситиції (м.Київ), актовий запис №660 (а.с. 143, 144 том 1).

За змістом статті 25 ЦК України здатність фізичної особи мати цивільні права та обов`язки є правоздатністю. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

Отже, з часу смерті фізичної особи припиняються її суб`єктивні юридичні права та юридичні обов`язки.

Суд продовжує розглядати справу у випадку смерті фізичної особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

У справі за пред`явленим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 спірні правовідносини виникли за договором позики.

Відповідно до положень статті 1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статей 526, 527, 530, 532, 532 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами, у строк, у встановленому місці та відповідній валюті.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення позики входять до складу спадщини, то підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Отже, спірні правовідносини, що виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допускають правонаступництво.

Відповідно до статті 55 ЦПК Україниу разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (право-попередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Враховуючи, що на час розгляду справи ОСОБА_2 е як сторона договору позики помер, зазначений спір безпосередньо стосується прав та інтересів його спадкоємців.

Матеріалами справи підтверджується, що суд першої інстанції двічі на підставі ухвал від 08 грудня 2020 року та від 07 листопада 2022 року зупиняв провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики удаваним, до вступу у справу правонаступників ОСОБА_2 , витребування інформації про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , відомостей про шлюб та про народження дітей ОСОБА_2 та щодо всіх зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 на дату смерті ОСОБА_2 (а.с. 148, 190-191 том 1).

Із витребуваних судом першої інстанції документів вбачається, що за даними перевірки в спадковому реєстрі, станом на 19 вересня 2022 року, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 не заводилася (а.с. 175, 176 том 1).

Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслано суду належним чином засвідчені копії актових записів про одруження №2461 від 17 грудня 1999 року, з відомостями про осіб, які одружились: громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та громадянка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також актовий запим про народження №777 від 06 травня 2001 року, де батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 198-201 том 1).

Також копію, зокрема актового запису про народження №732 від 26 січня 1989 року, де батьком дитини ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зазначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надіслав до суду відділ державної реєстрації актів циільного стану у місті Льові Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (а.с. 203-205 том 1).

Листом від 15 травня 2024 року Подільська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила суд про те, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 222-223 том 1).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №313752312 від 31 жовтня 2022 року, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 серня 2009 року належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по 1/2 частки кожному із них (а.с.183-186 том 1).

Відповідно до актового запису про одруження №2461 від 17 грудня 1999 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 29 ЦК України у редакції, чинній на час відкриття спадщини, встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Вирішуючи питання про залучення до участі у справі правонаступника сторони відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції не надав відповідну правову оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи щодо родинних зв`язків, зокрема: актовим записам про народження, де батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зазначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також актовому запису про одруження №2461 від 17 грудня 1999 року, яким підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 17 грудня 1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі, та зроблено передчасні висновки про те, що правонаступники ОСОБА_2 не можуть бути залученими до участі у розгляді даної справи.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

При цьому, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Посилання суду першої інстанції на те, що заяви як про вступ у справу правонаступників, так і про заміну відповідача належним відповідачем (його правонаступником) до суду не надходили, а відтак, наявні підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України, не грунтується на вимогах закону, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема пунктом 1 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника (пункт 1 частини першої статті 253 ЦПК України).

Аналіз вказаних вимог закону свідчить про те, що саме суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу.

Проте, за наявності інформації про смерть відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції не з?ясував коло спадкоємців, у яких виникло право на спадкування після смерті відповідача ОСОБА_2 , питання щодо залучення до участі у справі його правонаступників не вирішив та фактично обмежився констатацією тієї обставини, що відповідач у справі до ухвалення судового рішення помер.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги позивача, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які за приписами статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду про закриття провадження у справі, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У справі, що перебувала на розгляді в суді апеляційної інстанції, об`єктом апеляційного оскарження є ухвала про закриття провадження у справі, яка за результатом розгляду апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пилипака Ярослава Сергійовича Київським апеляційним судом скасована, з направленням цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики удаваним для продовження розгляду до суду першої інстанції

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Отже, розподіл судових витрат, в тому числі й понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пилипака Ярослава Сергійовича на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року, здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, враховуючи висновки Київського апеляційного суду щодо суті апеляційної скарги.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 25, 29, 46, 1046, 1049, 1216, 1218, 1220, 1268, 1270, 1282 ЦК України, ст. 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 2, 5, 10, 55, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пилипака Ярослава Сергійовича задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики удаваним направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: