Постанова від 09 липня 2024 р. у справі №757/37780/21-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 757/37780/21-ц

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/6632/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Ящуку Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року (суддя Хайнацький Є.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення грошових коштів,

установив:

у липні 2021 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на їх користь по 26 812грн кожному.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачі зазначали, що є спадкоємцями ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка ОСОБА_2 - була дружиною спадкодавця, а позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - дітьми спадкодавця.

Позивачі зазначали, що кожен з них має свідоцтво про право на спадщину в розмірі 1/3 від спадкового майна, яке складається з грошових вкладів з відповідними відсотками та грошовими компенсаціями, що знаходяться на рахунках, зокрема в АТ «Ощадбанк». У даних свідоцтвах зазначено, що на підставі повідомлення №11-18/18/23, виданого Головним управлінням по м. Києву та Київській області Державного ощадного банку України 28 січня 2009 року, позивачам належать по 1/3 частині грошових коштів, які розміщені на трьох рахунках Державного ощадного банку України, а саме: на рахунку № НОМЕР_1 - залишок 79 629,16грн, залишок % - 808,81грн; на рахунку № НОМЕР_2 у відділенні Ощадного банку № 5441/09 - залишок 128,50грн; на рахунку № НОМЕР_3 в Іванківському відділенні № 3043 - залишок 1 300,95грн.

Позивачі стверджували, що відповідач відмовляється видати належні їм кошти, хоча, починаючи з березня 2020 року, вони неодноразово звертались до відповідача з приводу умов розміщення вказаних коштів на рахунках та можливості скористатись ними. Проте усі звернення до відділення АТ «Ощадбанк» не дали змогу отримати інформацію про наявність грошових коштів та можливості ними користуватися та/або розпоряджатися.

Позивачі посилалися на те, що після звернення 2 червня 2020 року позивача

ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» із письмовим запитом в порядку ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», стало відомо, що за інформацією Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_4 наявні компенсаційні рахунки №91551/013330 та №97601/7610, які спадкоємці можуть переоформити на себе. Разом з тим, рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 не виявлено. Додатково банк зазначив, що відповідно до Правил застосування переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, не можуть надати інформацію через сплив строків зберігання касових документів.

Позивачі вважали, що згідно останнього абзацу Свідоцтва про право на спадщину у ОСОБА_4 було три спадкоємці, кожен з яких мав отримати 1/3 від вищенаведених коштів на рахунках АТ «Ощадбанк», проте жоден після смерті спадкодавця не отримував від АТ «Ощадбанк» коштів, які їм належать згідно Свідоцтва про право на спадщину.

Також позивачі вважали, що інформація та документи щодо рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 , ймовірно, були знищені АТ «Ощадбанк» безпідставно та незаконно, що в свою чергу позбавило спадкоємців можливості розпоряджатись коштами на даному рахунку. Проте, це не звільняє АТ «Ощадбанк» від обов`язку видати спадкоємцям ОСОБА_4 всі належні їм кошти за їх проханням, враховуючи особливості щодо спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі), оскільки об`єктом правонаступництва у даному разі виступає не сам вклад, а право вимагати від банку його видачі.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 4 336грн 43 коп.; стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 4 336 грн 43 коп.; стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_3 4 336грн 43 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 48грн 94 коп.; стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 48грн 94 коп.; стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в розмірі 48грн 94 коп.; стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 539грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 539грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_3 539грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У поданій апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - адвокат Бершадська І.М. просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог позивачів та вирішити питання щодо розподілу судових витрат, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Представник відповідача вважає, що суд першої інстанції не врахував надані суду докази, що рахунок, відкритий на ім`я спадкодавця ОСОБА_4 , був закритий 19 березня 2009 року у зв`язку із поверненням частини грошових коштів Головному управлінню

Пенсійного Фонду України та виплати іншої спадкоємцям. Також суд безпідставно не врахував посилання банку на знищення документів по рахунку ОСОБА_4 , оскільки строк їх зберігання визначений у 5 років, у підтвердження чого суду були надані відповідні документи.

Також представник відповідача стверджує, що суду були надані належні докази у підтвердження виплати залишку грошових коштів спадкоємцям, а саме виписка по рахунку, яка збереглася у програмному забезпеченні банку, з якої встановлено, що 10 лютого 2009 року відбулось списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_4 , у сумі 67 527, 92грн та 19.03.2009 здійснено виплати трьома рівними частинами за заповітом наступних сум коштів: 4 033,75грн, 4 033,75грн, 4 033,75грн та зняття відсотків у сумах: 302,69грн, 307,70грн, 306,69грн, а всього - 13 009,30грн. У зв`язку з вищевказаними списаннями та виплатою коштів з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_4 , кошти на рахунку відсутні і рахунок закрито 19.03.2009, що підтверджується наявною в матеріалах випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 05.01.2007 по 19.03.2009.

Крім цього, представник відповідача вважає, що позивачами не надано належних та допустимих доказів та підтвердження фактично понесених витрат на надання правової допомоги та їх оплату, оскільки договір про надання правової допомоги від 5 березня 2020 року укладено лише з ОСОБА_1 , позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є сторонами даного договору та не надавали жодних доказів на підтвердження таких витрат.

Представник відповідача зазначає, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється та розподіляється судом згідно умов договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу надання послуг і виконання робіт та їх вартості. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, проте позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження даних витрат, а отже наявні підстави для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу позивачами не подано.

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги (с.с.41-42, 45, 58, 59, 60 т.2) двічі у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили, тому на підставі положень статті 372 ЦК України колегія суддів провела розгляд апеляційної скарги у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника АТ «Державний ощадний банк» - адвоката Бершадської І.М., яка апеляційну скаргу підтримала, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Янчик М.І., яка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (с.с.12 т.1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 6 березня 2009 року, виданого державним нотаріусом Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Бодак О.М., зареєстрованого в реєстрі за номером 1-499, спадкоємцем 1/3 частки майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син - ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке в указаній частці видано це свідоцтво, складається з грошових вкладів з відповідними відсотками та грошовими компенсаціями, що знаходяться: у відділенні Ощадного банку № 5445/0242 м. Києва, на рахунках № НОМЕР_1 - залишок 79 629,16грн, залишок % - 808,81грн, у відділенні Ощадного банку № 5441/09 на рахунку № НОМЕР_2 - залишок

128,50грн, в Іванківському відділенні № 3043 на рахунку № НОМЕР_3 - залишок 1 300,95грн, що належали померлому на підставі повідомлення, виданого Головним управлінням по м. Києву та Київській області Державного Ощадного банку України 28 січня 2009 року за № 11-18/18/33; та в АКБ «Трансбанк» м. Києва на рахунку № НОМЕР_4 - залишок 15 доларів США, що належав померлому на підставі повідомлення, виданого АКБ «Трансбанк» м. Києва 20 січня 2009 року за № 28-18/103 (с.с.13 т.1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 6 березня 2009 року, виданого державним нотаріусом Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Бодак О.М., зареєстрованого в реєстрі за номером 1-493, спадкоємцем 1/3 частки майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина - ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке в указаній частці видано це свідоцтво, складається з грошових вкладів з відповідними відсотками та грошовими компенсаціями, що знаходяться: у відділенні Ощадного банку № 5445/0242 м. Києва, на рахунках № НОМЕР_1 - залишок 79 629,16грн, залишок % - 808,81грн, у відділенні Ощадного банку № 5441/09 на рахунку № НОМЕР_2 - залишок 128,50грн, в Іванківському відділенні № 3043 на рахунку № НОМЕР_3 - залишок 1 300,95грн, що належали померлому на підставі повідомлення, виданого Головним управлінням по м. Києву та Київській області Державного Ощадного банку України 28 січня 2009 року за № 11-18/18/33; та в АКБ «Трансбанк» м. Києва на рахунку № НОМЕР_4 - залишок 15 доларів США, що належав померлому на підставі повідомлення, виданого АКБ «Трансбанк» м. Києва 20 січня 2009 року за № 28-18/103 (с.с.14 т.1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 6 березня 2009 року, виданого державним нотаріусом Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Бодак О.М., зареєстрованого в реєстрі за номером 1-505, спадкоємцем 1/3 частки майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син - ОСОБА_3 . Спадкове майно, на яке в указаній частці видано це свідоцтво, складається з грошових вкладів з відповідними відсотками та грошовими компенсаціями, що знаходяться: у відділенні Ощадного банку № 5445/0242 м. Києва, на рахунках № НОМЕР_1 - залишок 79 629,16грн, залишок % - 808,81грн, у відділенні Ощадного банку № 5441/09 на рахунку № НОМЕР_2 - залишок 128,50грн, в Іванківському відділенні № 3043 на рахунку № НОМЕР_3 - залишок 1 300,95грн, що належали померлому на підставі повідомлення, виданого Головним управлінням по м. Києву та Київській області Державного Ощадного банку України 28 січня 2009 року за № 11-18/18/33; та в АКБ «Трансбанк» м. Києва на рахунку № НОМЕР_4 - залишок 15 доларів США, що належав померлому на підставі повідомлення, виданого АКБ «Трансбанк» м. Києва 20 січня 2009 року за № 28-18/103 (с.с.15 т.1).

5 березня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Боровський Т.М. звернувся до АТ «Ощадбанк» з адвокатським запитом про надання інформації про наявність на рахунках банку грошових коштів, що належали ОСОБА_4 , а в разі відсутності даних коштів - надати інформацію, кому та на якій підставі вони були видані та/або повідомити про обставини їх зникнення з інших причин (с.с.60-61 т.1).

На вказаний адвокатський запит АТ «Ощадбанк» листом від 13 березня 2020 року № 46-09/1102-19421/2020-00/вих. повідомило, що запит не підлягає виконанню, оскільки стосується інформації, що є банківською таємницею (с.с.65 т.1).

27 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Ощадбанк» із запитом про надання інформації про наявність на рахунках банку грошових коштів, що належали ОСОБА_4 , а в разі відсутності даних коштів - надати інформацію, кому та на якій підставі вони були видані та/або повідомити про обставини їх зникнення з інших причин (с.с.16-17 т.1).

На вказаний запит ОСОБА_1 АТ «Ощадбанк» листом від 30 червня 2020 року №

11/5-17/1222/5147/2020-00с повідомило, що на ім`я ОСОБА_4 наявні компенсаційні рахунки № 91551 013330 та № 9760 7610, які він може переоформити на своє ім`я згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом; рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 в базі діючих рахунків (в тому числі в реєстрі нерухомих рахунків банку) в установах Філії не виявлено; надати інформацію, що запитується, банк не вбачає за можливе через сплив строку зберігання касових документів (с.с.18 т.1).

16 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Боровський Т.М. звернувся до АТ «Ощадбанк» з адвокатським запитом про надання інформації про наявність та залишок коштів та умови їх зберігання на рахунку № НОМЕР_1 , який був оформлений на ім`я ОСОБА_4 (с.с.66-68 т.1).

Згідно листа ГУ ПФУ в м. Києві від 24 серпня 2022 року № 2600-0505-8/104609, 12 лютого 2009 року пенсійні кошти за період з 1 вересня 2006 року по 31 грудня 2008 року в сумі 64 353,43грн повернуті з рахунку ОСОБА_4 в АТ «Ощадбанк» на рахунок ГУ ПФУ в м. Києві (с.с.140 т.1).

Згідно виписки з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_4 , вклад: Пенс. Військовий, за період з 5 січня 2007 року по 19 березня 2009 року, 19 березня 2009 року проведено операції: «Вип. запов.», видаток: 4 033,75грн; «Зняття %%», видаток: 302,69грн; «Вип. запов.», видаток: 4 033,75грн; «Зняття %%», видаток: 302,70грн; «Зняття %%», видаток: 302,69грн; «Закриття», видаток: 4 033,74грн (с.с.138 т.1).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що грошові кошти в розмірі: 4 033,75грн, 4 033,75грн, 4 033,74грн, 302,69грн, 302,70грн, 302,69грн, а всього на загальну суму - 13009,30грн, які знаходились на рахунку ОСОБА_4 , виплачені саме позивачам готівкою або їм надана реальна можливість отримати вклад та проценти та розпорядитися ним на свій розсуд.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Статтею 1060 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Положеннями статті 1061 ЦК України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на ім`я ОСОБА_4 в АТ «Ощадбанк» були

відкриті рахунки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , на яких зберігалися грошові кошти у загальному розмірі 81 867грн 42коп., на які позивачам були видані свідоцтва про право на спадщину за законом від 6 березня 2009 року.

Згідно листа АТ «Ощадбанк» від 30 червня 2020 року рахунки № 97601/7610, 91551/013330 є компенсаційними.

На банківському рахунку № НОМЕР_1 (пенсійному) перебували грошові кошти у вигляді вкладу - 79 629грн 16коп. та відсотків - 808грн 81коп., а всього 80 437грн 97коп.

Згідно наданої суду першої інстанції виписки з рахунку № НОМЕР_1 станом на 4 січня 2009 року на рахунку обліковувалося 79 629грн 16коп. та процентів - 808,81грн.

Також згідно рахунку 10 лютого 2009 року 67 527грн 92коп. було списано.

Під час судового розгляду позивачі не заперечували перерахування зазначених грошових коштів Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві, як безпідставно перерахована пенсія після смерті ОСОБА_4 .

Отже, на рахунку № НОМЕР_1 станом на 6 березня 2009 року (день видачі свідоцтв про право на спадщину за законом) на рахунку обліковувалося 12 101грн 24коп. вкладу та 808грн 81коп. процентів. 19 березня 2009 року здійснено нарахування процентів у розмірі 99грн 27коп.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 512 ЦК України самостійною підставою заміни кредитора в зобов`язанні є правонаступництво.

Відповідно до частини другої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора. Проте у зобов`язаннях, не пов`язаних з особою кредитора, смерть не призводить до припинення зобов`язань, а відбувається перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1228 ЦК України встановлено право вкладника розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним (частина друга статті 1228 ЦК України).

З наведеного випливає, що у зв`язку з тим, що зобов`язання за договором вкладу, укладеному між банком та вкладником, не пов`язане з особою вкладника, а тому не припинилися у зв`язку з його смертю, до спадкоємців вкладника переходить право на вклад у банку та відсотки нараховані на суму вкладу.

Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 201/5110/15-ц, від 6 березня 2019 року у справі № 686/14764/16-ц.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі стверджували, що кошти, які обліковувалися на рахунку спадкодавця № 35925, не були їм виплачені банком.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку

України від 4 липня 2018 року № 75.

Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

З наданої відповідачем виписки вбачається, що 19 березня 2009 року по рахунку № НОМЕР_1 було здійснено наступні операції: «Вип. запов.» (сума - 4 033,75грн); «Зняття %%» (сума -302,69грн); «Вип. запов.» (сума - 4 033,75грн); «Зняття %%» (сума - 302,70грн); «Зняття %%» (сума - 302,69грн); «Закриття» (сума - 4 033,74грн) (с.с.138 т.1).

Сторони за домовленістю можуть визначити порядок здійснення повернення коштів за строковим вкладом - шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, шляхом видачі готівкою через касу банку, або іншим шляхом. Зазначені вище норми не містять обмежень при виборі сторонами такого договору способу виконання зобов`язання з повернення коштів банку перед вкладником. Банківський вклад є повернутим у день його фактичного повернення, а не в день формального перерахування на рахунок вкладника, з якого кошти неможливо отримати.

Такий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також погодилась з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 25.12.2013 року у справі № 6-140цс13, від 04.09.2013 року у справі № 6-67цс13, від 29.05.2013 року у справі № 6-39цс13, від 21.09.2016 року у справі № 6-544цс16, що згідно зі статтями 526, 1058 ЦК України зобов`язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладникові готівкою або надання реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та

безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем суду не було надано належних доказів виплати грошових коштів саме позивачам.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем належними та допустимими доказами факту виплати позивачам залишку коштів з рахунку № НОМЕР_1 померлого ОСОБА_4 .

Доводи апеляційної скарги, що відповідачем надані належні докази у підтвердження виплати залишку грошових коштів спадкоємцям, а саме виписка по рахунку, яка збереглася у програмному забезпеченні банку, про виплату грошових коштів рівними частинами за заповітом, тому рахунок був закритий, колегія суддів вважає безпідставними.

Надана відповідачем виписка по рахунку № НОМЕР_1 сама по собі не є достатнім доказом на підтвердження факту виплати грошових коштів саме позивачам, які є спадкоємцям, оскільки вона не є інформативною, не містить достатніх відомостей для ідентифікації виконаних банком 19 березня 2009 року операцій, при цьому, будь-яких інших документів, які б підтверджували факт здійснення цих операцій та їх природу, матеріали справи не містять.

Колегія суддів звертає увагу, що спадщина ОСОБА_4 спадкувалася за законом, а не за заповітом, і матеріали справи не містять відомостей про існування заповіту ОСОБА_4 , на підставі якого банк здійснив виплати.

Посилання представника відповідача на те, що документи по рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_4 , були знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання не є підставою для звільнення від доказування факту перерахування або видачі коштів позивачам.

Доводи апеляційної скарги про не врахування судом наданих доказів про перерахування частини грошових коштів на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України, є безпідставними, оскільки суд задовольнив позовні вимоги частково, саме врахувавши ці обставини.

Щодо розподілу судових витрат

У поданій позовній заяві представник позивачів - адвокат Боровський Т.М. заявив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на правову допомогу, які планують понести позивачі, становить 10 000грн.

На підтвердження факту понесення позивачами витрати на правову допомогу, адвокат Боровський Т.М. надав суду:

копію договору про надання правової допомоги № 3/20 від 5 березня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Боровським Т.М. (адвокат) (далі - Договір), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (с.с.78-80 т.1);

копію додатку № 2 від 20 червня 2021 року до Договору, відповідно до якого ОСОБА_1 були надані наступні послуги: 1) складання та подання позовної заяви до АТ «Ощадбанк» про стягнення з АТ «Ощадбанк» грошових коштів, які були розміщені на рахунку № НОМЕР_1 та належали батьку клієнта, до Печерського районного суду міста Києва (витрачений час - 4 год., вартість - 4 000грн); 2) представництво інтересів клієнта в Печерському районному суді в справі про стягнення з АТ «Ощадбанк» грошових коштів, які були розміщені на рахунку № НОМЕР_1 та належали батьку клієнта, незалежно від кількості та тривалості судових засідань та їх відкладень, надання консультацій та роз`яснень до початку судових засідань та після проведеного судового засідання (витрачений час - 6 год., вартість - 6 000грн) (с.с.81 т.1);

ордер серії АА № 1121387 від 13 липня 2021 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 на підставі договору № 3/20 від 5 березня 2020 року (с.с.19 т.1);

ордер серії АА № 1121389 від 13 липня 2021 року про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 на підставі договору № 14/21 від 29 червня 2021 року (с.с.20 т.1);

ордер серії АА № 1121388 на надання правової (правничої) допомоги ОСОБА_3 на підставі договору № 15/21 від 29 червня 2021 року (с.с.21 т.1).

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивачів були надані належні та допустимі докази на підтвердження факту понесення позивачами витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000грн, однак враховуючи часткове задоволення позовних вимог на суму 13 009,30грн, що становить 16,17 % ціни позову, з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню 1 617грн витрат на професійну правничу допомогу, тобто по 539грн на користь кожного з позивачів.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК).

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші (крім судового збору) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року позов задоволено частково, відтак позивачі мають право на відшкодування частини понесених судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 60 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних

для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Матеріали справи не містять доказів витрат на правову допомогу, які понесли або мають понести позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки у справі наявна тільки копія договору про надання правової допомоги № 3/20 від 5 березня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Боровським Т.М., та копія додатку № 2 від 20 червня 2021 року до цього Договору.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є правомірними, а суд першої інстанції безпідставно стягнув на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу.

Разом цим, доводи апеляційної скарги про не надання доказів у підтвердження фактично понесених витрат на правову допомогу та їх оплату, є безпідставними.

Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді спору по суті пред`явлених вимог, повно встановив обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушення норм процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині та скасування рішення суду не встановлено.

Разом з цим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат в частині витрат на правову допомогу, суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, тому рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу підлягає скасування.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року в

частині стягнення з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу по 539грн скасувати.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук