Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:
Дата: 18 червня 2024 р.
Справа: №759/10808/17
Суддя: Рейнарт Ійя Матвіївна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________
Справа № 759/10808/17
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5679/2024
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Ящуку Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Ярослава Олександровича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року (суддя Ключник А.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РРП Груп» про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,
установив:
у липні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 9 листопада 2022 року, просив:
відносно ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «РРП Груп» - визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію наступну інформацію:
«Кого пластичний хірург […] відправив на той світ? Чому він досі приймає клієнтів?»;
«… в Киеве вместо бровей ей сделали рога»;
«Он говорит: «Ну, это была маленькая неувязочка, мы перерезали Вам сосуды, и кровь хлестала до потолка»;
«И кому из его пациентов импровизация доктора стоила жизни? Какой крупный обман этого врача нам удалось раскрыть во время нашего журналистского расследования»;
«… мы дошли до Верховного Суда, он получил наказание - выплатить компенсацию вот. Компенсацию он не выплатил»;
«… потому, что он сказал, что у него нет денег - тридцати тысяч гривен»;
«… наказание в тридцать тысяч гривен штрафа - это действительно то наказание, которое полагалось за вот такое вот исполнение своих обязанностей?»;
«Как минимум, он должен получить лет десять тюрьмы за это, а не штраф»;
«… я, по сути, где-то на полгода осталась инвалидом»;
«Перед операцією, як належить, пішла на обстеження, де раптом виявилося, що у неї в грудях - пухлини. ОСОБА_3 злякалась, але лікар пообіцяв за одну операцію і пухлини прибрати й імплантат установити. Від наркозу після операції ОСОБА_3 відходила дуже
тяжко, а одна з грудей на дотик була як камінь. І за кілька днів в ОСОБА_3 підвищилась температура, а кам`яна грудина почала нестерпно боліти та гноїтися. Та найбільшим жахом стало те, що повторне обстеження показало - пухлини з грудей нікуди не поділися»;
«Сколько еще жертв этого врача нам удалось найти? Почему одна из его пациенток вместо красивой груди получила место на кладбище?»;
«… столько лет практиковать коновальський бизнес и быть безнаказанным, даже не выплатить ни копейки - по-любому здесь не без хорошей волосатой руки»;
« Итак , сестра ОСОБА_10 умерла прямо на операционном столе. Женщина утверждает - доктор не заметил остановки сердца, и вживлял имплант уже в мертвое тело. И это уже третья жертва того самого врача, о котором мы сегодня говорим. Но что скажет хирург? Почему его клиент умирает во время операции?»;
«… на него заведено несколько уголовных дел в Украине, а он все еще осуществляет свою врачебную практику и находится на свободе?»;
«Когда мы готовили эту программу, наши эксперты и юристы подсказали, что согласно приказу Министерства здравоохранения, этот специальный сертификат, он обязательно должен висеть в кабинете врача на видном месте, чтобы его все смогли посмотреть, иначе врач может понести наказание»;
«А Ви знаєте, що на нього дуже багато скаржаться люди, що він калічить їм життя і так далі?»;
«- На него, действительно, заведено несколько уголовных дел. Одно из них закрыто за сроками давности в 2011 году .
- Вот это все связано с пациентами только, да?
- Да, с пациентами. И также очень много мелких административных нарушений. Есть то, что мою машину царапали, и он постоянно заявления писал. Он где-то что-то напакостил. Очень много, там большой список по нему»;
«После операции, которую провел ОСОБА_3 известный хирург, она не может закрывать веки»;
«Третья его пациентка умерла прямо на операционном столе»;
«Нам удалось во время подготовки этой программы найти человека, которого этот хирург пытался даже подкупить»;
«… по неофициальным данным, у него есть святи, причем довольно серьезные, это, в 2010 году это было на уровне министерства. Вот и все, его крышуют политики»;
«Итак, три уголовных дела по факту ненадлежащего выполнения профессиональных обязанностей, ложь о сотрудничестве с клиниками в Германии, отказ показать свой действующий сертификат на право ведения медицинской практики - все это об известном киевском хирурге. Кроме того, благодаря нашему журналистскому расследованию удалось выяснить, что этого человека обвиняли и в других административных правонарушениях. Несколько лет не стихают скандалы, а он все равно практикует, берясь за свой скальпель»;
«хірурга ОСОБА_1 […] до відповідальності одразу за кількома статтями карного кодексу України, а саме: незаконна лікарська діяльність, шахрайство, недбале виконання професійних обов`язків та навіть тяжкі тілесні ушкодження. Якщо вина хірурга буде доведена, йому загрожує до десяти років ув`язнення»;
зобов`язати ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» та ТОВ «РРП Груп» спростувати відомості, що не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність та ділову репутацію в громадській думці, шляхом зачитування резолютивної частини рішення суду диктором в програмі «Говорить Україна» на телевізійному каналі «Україна» у той самий час, в який вона була випущена в ефір, а у випадку зняття з ефіру такої передачі - в іншій передачі, яка виходить в той самий час не пізніше місяця з дня набрання рішенням суду законної сили;
зобов`язати ОСОБА_2 спростувати відомості, що не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність, ділову репутацію в громадській думці, шляхом зачитування тексту спростування в програмі «Говорить Україна» на телевізійному каналі «Україна» у той самий час, в який вона була випущена в ефір, а у випадку зняття з ефіру такої передачі - в іншій передачі, яка виходить в той самий час не пізніше місяця з дня набрання рішенням суду законної сили наступного змісту:
« ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19 год. 46 хв. по 21 год. 01 хв. в ефірі телеканалу «Україна» відбулась трансляція передачі «Говорить Україна», в якій мною було поширено негативні відомості стосовно професійної діяльності лікаря ОСОБА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від __.__. 2018 року інформація, що була поширена у вказаній вище передачі, була визнана недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .
Поширена у протрансльованій 19 липня 2016 року передачі інформація щодо ОСОБА_1 є недостовірною та не відповідає дійсності.
Зокрема не відповідають дійсності поширені мною наступні відомості стосовно ОСОБА_1 :
«Он говорит: «Ну, это была маленькая неувязочка, мы перерезали Вам сосуды, и кровь хлестала до потолка» - дана інформація не відповідає дійсності;
«… мы дошли до Верховного Суда, он получил наказание - выплатить компенсацию вот. Компенсацию он не выплатил» - дана інформація не відповідає дійсності;
«… потому, что он сказал, что у него нет денег - тридцати тысяч гривен» - дана інформація не відповідає дійсності»;
зобов`язати ОСОБА_3 спростувати відомості, що не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність, ділову репутацію в громадській думці, шляхом зачитування тексту спростування в програмі «Говорить Україна» на телевізійному каналі «Україна» у той самий час, в який вона була випущена в ефір, а у випадку зняття з ефіру такої передачі - в іншій передачі, яка виходить в той самий час не пізніше місяця з дня набрання рішенням суду законної сили наступного змісту:
« ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19 год. 46 хв. по 21 год. 01 хв. в ефірі телеканалу «Україна» відбулась трансляція передачі «Говорить Україна», в якій мною було поширено негативні відомості стосовно професійної діяльності лікаря ОСОБА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від __.__. 2018 року інформація, що була поширена у вказаній вище передачі, була визнана недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .
Поширена у протрансльованій 19 липня 2016 року передачі інформація щодо ОСОБА_1 є недостовірною та не відповідає дійсності.
Зокрема не відповідають дійсності поширені мною наступні відомості стосовно ОСОБА_1 :
«… я, по сути, где-то на полгода осталась инвалидом» - дана інформація не відповідає дійсності»;
зобов`язати ОСОБА_4 спростувати відомості, що не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність, ділову репутацію в громадській думці, шляхом зачитування тексту спростування в програмі «Говорить Україна» на телевізійному каналі «Україна» у той самий час, в який вона була випущена в ефір, а у випадку зняття з ефіру такої передачі - в іншій передачі, яка виходить в той самий час не пізніше місяця з дня набрання рішенням суду законної сили наступного змісту:
« ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19 год. 46 хв. по 21 год. 01 хв. в ефірі телеканалу «Україна» відбулась трансляція передачі «Говорить Україна», в якій мною було поширено негативні відомості стосовно професійної діяльності лікаря ОСОБА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від __.__. 2018 року
інформація, що була поширена у вказаній вище передачі, була визнана недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .
Поширена у протрансльованій 19 липня 2016 року передачі інформація щодо ОСОБА_1 є недостовірною та не відповідає дійсності.
Зокрема не відповідають дійсності поширені мною наступні відомості стосовно ОСОБА_1 :
«Как минимум, он должен получить лет десять тюрьмы за это, а не штраф» - дана інформація не відповідає дійсності»;
зобов`язати ОСОБА_5 спростувати відомості, що не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність, ділову репутацію в громадській думці, шляхом зачитування тексту спростування в програмі «Говорить Україна» на телевізійному каналі «Україна» у той самий час, в який вона була випущена в ефір, а у випадку зняття з ефіру такої передачі - в іншій передачі, яка виходить в той самий час не пізніше місяця з дня набрання рішенням суду законної сили наступного змісту:
« ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19 год. 46 хв. по 21 год. 01 хв. в ефірі телеканалу «Україна» відбулась трансляція передачі «Говорить Україна», в якій мною було поширено негативні відомості стосовно професійної діяльності лікаря ОСОБА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від __.__. 2018 року інформація, що була поширена у вказаній вище передачі, була визнана недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .
Поширена у протрансльованій 19 липня 2016 року передачі інформація щодо ОСОБА_1 є недостовірною та не відповідає дійсності.
Зокрема не відповідають дійсності поширені мною наступні відомості стосовно ОСОБА_1 :
«… столько лет практиковать коновальський бизнес и быть безнаказанным, даже не выплатить ни копейки - по-любому здесь не без хорошей волосатой руки» - дана інформація не відповідає дійсності»;
«- На него, действительно, заведено несколько уголовных дел. Одно из них закрыто за сроками давности в 2011 году . […] Да, с пациентами. И также очень много мелких административных нарушений. Есть то, что мою машину царапали, и он постоянно заявления писал. Он где-то что-то напакостил. Очень много, там большой список по нему» - дана інформація не відповідає дійсності»;
стягнути з ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» моральну шкоду у розмірі 50 000грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19:46 год. до 21:01 год. було здійснено трансляцію програми «Говорить Україна» на телеканалі «Україна», в якій поширено відносно нього недостовірну інформацію, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Озвучення такої інформації здійснювалось ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Позивач стверджував, що вказані особи переконували глядачів у тому, що в ході проведених ним операцій пацієнти стають каліками або взагалі помирають, тобто він є некваліфікованим та непрофесійним лікарем, а саме злочинцем. При цьому відповідачі подавали інформацію, як таку, що є достовірною, опираючись на свідчення самих пацієнтів, у той час як відносно нього відсутні вироки у кримінальних справах, які б стосувались його професійної діяльності.
Позивач вважав, що інформація подавалась однобічно, телеканал фактично маніпулював громадською думкою, перекручуючи факти та маючи на меті створити сенсацію та підвищити власні рейтинги, оприлюднена інформація не містить жодних посилань на достатні та належні докази.
Також, позивач стверджував, що він є хірургом вищої категорії із більш як двадцятирічним стажем, навчався, стажувався та практикував у тому числі і за кордоном в
галузі пластичної хірургії, в той же час, у зв`язку з поширеною недостовірною інформацією має місце зміна суспільної думки стосовно його професійних якостей, що завдає значної шкоди його кар`єрі як пластичного хірурга. Вказана інформація поширювалась у грубій, брутальній формі, з використанням висловлювань, які для нього є неприйнятними та які самі по собі порочать його честь, гідність та ділову репутацію.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач посилався на те, що поширена ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» інформація призвела до зміни морального ставлення суспільства до нього на різко негативне, представляючи його в суспільній думці виключно як непрофесійного хірурга, злочинця з неадекватними методами лікування, невідповідального працівника з низькими моральними якостями та варварськими підходами до медицини, що завдало непоправної шкоди його репутації, честі і гідності, його кар`єрі, що призвело до значних душевних страждань.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Лисенко Я.О. просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Представник позивача зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, необґрунтовано відніс позивача до категорії публічних осіб, оскільки той не займає ніякої посади у публічному управлінні, не веде ніякої активної участі у суспільному житті, відтак наведені судом висновки ЄСПЛ з приводу лояльності публічних осіб до критики є нерелевантними.
Також представник позивача посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам, викладеним у заяві від 8 листопада 2022 року про зміну предмету позову, яка була прийнята судом, зокрема стосовно того, що висловлення суб`єктивної думки стосовно певної особи у брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію цієї особи, в силу положень ст. 30 Закону України «Про інформацію», може бути підставою для покладення обов`язку відшкодувати моральну шкоду.
Представник позивача вважає, що усі зроблені у вказаній телепередачі грубі та брутальні висловлювання щодо позивача апріорі не можуть звучати у культурному суспільстві, навіть якщо б відповідачі мали допустимі докази вини позивача, тим більше вказана телепередача була допущена до загальнонаціонального ефіру, а ведучі та режисери ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» та ТОВ «РРП Груп» не намагались припинити паплюження імені позивача та перевести бесіду в конструктивне русло.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявсь за зазначеною у апеляційній скарзі поштовою адресою, однак судові повістки-повідомлення повернулись до апеляційного суду без вручення з відмітками листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с.44, 77-80, 93-94 т.5).
Представник ОСОБА_1 - адвокат Лисенко Я.О. про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся шляхом направлення судової повістки-повідомлення на його електронну адресу (с.с.45, 76 т.5), двічі у судове засідання не з`явився.
Відповідач ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся шляхом направлення судової повістки-повідомлення до електронного кабінету (с.с.49-50,82 т.5), двічі свого представника у судове засідання не направило.
Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись шляхом направлення судових повісток-
повідомлень за наявними у матеріалах справи поштовими адресами, однак судові повістки-повідомлення повернулись до апеляційного суду без вручення з відмітками листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с.51-64, 78-79, 84-85, 87-88, 90-91, 95-96 т.5).
Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи з вищезазначених норм процесуального права, позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Лисенко Я.О., відповідач ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна», відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були належним чином повідомленими про день, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання двічі не з`явились, явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.
18 червня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лисенко Я.О. через електронний кабінету у системі «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням позивача, який бажає особисто надати пояснення у судовому засіданні, за кордоном, однак не долучив до клопотання жодних доказів на підтвердження цього факту, у зв`язку з чим колегія суддів залишила його без задоволення (с.с.97-98 т.5).
При цьому, адвокат Лисенко Я.О. не повідомив апеляційному суду причини своєї неявки у судове засідання, тому колегія суддів розглянула апеляційну скаргу у його відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника ТОВ «РРП Груп» - адвоката Теслі А.В., який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19 год. 46 хв. по 21 год. 01 хв. на телеканалі «Україна» було здійснено трансляцію програми «Говорить Україна», в ході якої відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 поширили наступну інформацію:
«Кого пластичний хірург […] відправив на той світ? Чому він досі приймає клієнтів?»;
«… в Киеве вместо бровей ей сделали рога»;
«Он говорит: «Ну, это была маленькая неувязочка, мы перерезали Вам сосуды, и кровь хлестала до потолка»;
«И кому из его пациентов импровизация доктора стоила жизни? Какой крупный обман этого врача нам удалось раскрыть во время нашего журналистского расследования»;
«… мы дошли до Верховного Суда, он получил наказание - выплатить компенсацию вот. Компенсацию он не выплатил»;
«… потому, что он сказал, что у него нет денег - тридцати тысяч гривен»;
«… наказание в тридцать тысяч гривен штрафа - это действительно то наказание, которое полагалось за вот такое вот исполнение своих обязанностей?»;
«Как минимум, он должен получить лет десять тюрьмы за это, а не штраф»;
«… я, по сути, где-то на полгода осталась инвалидом»;
«Перед операцією, як належить, пішла на обстеження, де раптом виявилося, що у неї в грудях - пухлини. ОСОБА_3 злякалась, але лікар пообіцяв за одну операцію і пухлини прибрати й імплантат установити. Від наркозу після операції ОСОБА_3 відходила дуже тяжко, а одна з грудей на дотик була як камінь. І за кілька днів в ОСОБА_3 підвищилась температура, а кам`яна грудина почала нестерпно боліти та гноїтися. Та найбільшим жахом стало те, що повторне обстеження показало - пухлини з грудей нікуди не поділися»;
«Сколько еще жертв этого врача нам еще удалось найти? Почему одна из его пациенток вместо красивой груди получила место на кладбище?»;
«… столько лет практиковать коновальський бизнес и быть безнаказанным, даже не выплатить ни копейки - по-любому здесь не без хорошей волосатой руки»;
« Итак , сестра ОСОБА_10 умерла прямо на операционном столе. Женщина утверждает - доктор не заметил остановки сердца, и вживлял имплант уже в мертвое тело. И это уже третья жертва того самого врача, о котором мы сегодня говорим. Но что скажет хирург? Почему его клиент умирает во время операции?»;
«… на него заведено несколько уголовных дел в Украине, а он все еще осуществляет свою врачебную практику и находится на свободе?»;
«Когда мы готовили эту программу, наши эксперты и юристы подсказали, что согласно приказу Министерства здравоохранения, этот специальный сертификат, он обязательно должен висеть в кабинете врача на видном месте, чтобы его все смогли посмотреть, иначе врач может понести наказание»;
«А Ви знаєте, що на нього дуже багато скаржаться люди, що він калічить їм життя і так далі?»;
«- На него, действительно, заведено несколько уголовных дел. Одно из них закрыто за сроками давности в 2011 году .
- Вот это все связано с пациентами только, да?
- Да, с пациентами. И также очень много мелких административных нарушений. Есть то что мою машину царапали, и он постоянно заявления писал. Он где-то что-то напакостил. Очень много, там большой список по нему»;
«После операции, которую провел ОСОБА_3 известный хирург, она не может закрывать веки»;
«Третья его пациентка умерла прямо на операционном столе»;
«Нам удалось во время подготовки этой программы найти человека, которого этот хирург пытался даже подкупить»;
«… по неофициальным данным, у него есть святи, причем довольно серьезные, это, в 2010 году это было на уровне министерства. Вот и все, его крышуют политики»;
«Итак, три уголовных дела по факту ненадлежащего выполнения профессиональных обязанностей, ложь о сотрудничестве с клиниками в Германии, отказ показать свой действующий сертификат на право ведения медицинской практики - все это об известном киевском хирурге. Кроме того, благодаря нашему журналистскому расследованию удалось выяснить, что этого человека обвиняли и в других административных правонарушениях. Несколько лет не стихают скандалы, а он все равно практикует, берясь за свой скальпель»;
«хірурга ОСОБА_1 […] до відповідальності одразу за кількома статтями карного кодексу України, а саме: незаконна лікарська діяльність, шахрайство, недбале виконання професійних обов`язків та навіть тяжкі тілесні ушкодження. Якщо вина хірурга буде доведена, йому загрожує до десяти років ув`язнення».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем фрагменти фраз, які були озвучені відповідачами, є їх оціночними
судженнями стосовно позивача, як публічної особи, що стосуються його діяльності, як лікаря-хірурга та не мають ознак втручання в його приватне життя. При цьому, суд першої інстанції зробив висновок, що зазначені спірні висловлювання були озвучені відповідачами у формі алегорій, критики, гіпербол та сатири.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає про наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Разом із тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Так, під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим
благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Подібні за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (пункт 6.26), від 7 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 (пункт 6.18), та Верховним Судом у постановах від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46387/15-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 344/3331/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 483/1556/16-ц та багатьох інших.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
Якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання у право має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного
підґрунтя.
Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дійшов правильного висновку, що висловлювання відповідачів, зроблені щодо позивача під час трансляції програми «Говорить Україна» 19 липня 2016 року на телеканалі «Україна» є їх особистою думкою, сформованою на підставі інформації, розміщеної в Інтернеті, тобто оціночним судженням.
При цьому чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
У поданій апеляційній сказі представник позивача не зазначає про недостовірність поширеної відповідачами інформації, однак посилається на грубу, брутальну і принизливу форму висловлення відповідачами такої інформації.
Велика Палата Верховного Суду від 9 листопада 2023 року у справі №990/41/23 зазначила про те, що коли одна фізична особа висловила суб`єктивну думку на адресу іншої фізичної особи в принизливій і непристойній формі та якщо поширена інформація про особу негативна й образлива щодо неї, відповідне висловлювання може порушувати немайнове особисте благо у вигляді честі, гідності та ділової репутації.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Посилаючись на вказану норму, представник позивача у апеляційній скарзі зазначає, що частина спірної інформації, про яку йде мова у позовній заяві, а саме фрази: «столько лет практиковать коновальский бизнес и быть безнаказанным, да и не выплатить ни копейки - по-любому здесь не без хорошей волосатой руки»; «мы имеем дело с мясником в белом халате»; «данное зло должно быть наказано», висловлена в грубій, брутальній і принизливій формі.
Проаналізувавши зміст зазначених фраз, колегія суддів приходить до висновку, що вжиття відповідачами таких слів як «коновал», «мясник в белом халате», «зло» по відношенню до позивача є оціночними судженнями, висловленими відповідачами емоційно із використанням зворотів мови, у тому числі епітетів та алегорій, які є вираженням їх суб`єктивної думки, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом судового захисту у розумінні положень статей 94, 277 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що хоча озвучена відповідачами спірна інформація дійсно містить елементи провокативного характеру, проте її не можна витлумачити як таку, що
містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями. Вказане не є порушенням презумпції невинуватості (62 Конституції України) чи права на використання імені (частина друга статті 296 ЦПК України).
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність («Газета «Україна-Центр» проти України», № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).
У справі «Дюльдін і Кіслов проти росії» (рішення від 31 липня 2007 року) ЄСПЛ зазначив: «37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої статті 10 Конвенції, вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».
Колегія суддів вважає, що баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію не було порушено. Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції.
У абзаці четвертому пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє
певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що позивач не є публічною особою, оскільки, як зазначалось вище, публічними є не лише ті особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 24 березня 2021 року у справі № 428/3780/20-ц, від 24 червня 2021 року у справі № 552/1030/20.
Отже, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що до позивача як лікаря не можуть бути застосовні такі ж межі допустимої критики, які застосовуються до політиків та посадових осіб, та звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено розмежування категорій публічності публічних осіб, залежно від посад, впливу на суспільство чи будь-яких інших категорій.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, тому відсутні підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Ярослава Олександровича залишити без задоволення, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua