Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №695/3043/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25 серпня 2026 рокуСправа №: 695/3043/26

Номер провадження 3/695/1285/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №699475 ОСОБА_1 22.02.2026 о 00 год. 40 хв. в с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області по вул. Миру керувала транспортним засобом, а саме Alfa Romeo, н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікувальному закладі у лікаря-нарколога водій відмовилася, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру, чим порушила п. 2.5 ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів.

Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисником ОСОБА_1 , адвокатом Побиванцем Ю.В. подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що матеріали справи не містять жодних переконливих доказів того, що ОСОБА_1 дійсно керувала автомобілем, як і законних підстав для самої зупинки транспортного засобу. Сам протокол про правопорушення не може бути єдиним доказом вини, адже його дані мають підтверджуватися іншими матеріалами справи. Окрему увагу захисник звернув на порушення під час перевірки на стан сп`яніння. Зокрема, на відео з нагрудної камери поліцейських видно психологічний тиск на водія та ігнорування її життєвих обставин: необхідності повернутися додому до малолітньої дитини в період комендантської години. Крім того, висновок поліцейського про те, що зіниці очей не реагують на світло, зроблений без використання будь-яких приладів, а тому зводиться до припущення. На спростування цих звинувачень ОСОБА_1 невдовзі самостійно звернулася до Золотоніської багатопрофільної лікарні, де лікар-нарколог провів огляд, який підтвердив повну тверезість. Адвокат також попросив врахувати аналогічну практику Черкаського апеляційного суду у справі № 695/3235/25. Посилаючись на принципи законності, презумпцію невинуватості та практику Європейського суду з прав людини, він наполягав на закритті провадження через недоведеність вини.

Під час судового розгляду справи адвокат Побиванець Ю.В., діючи в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1 , заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обґрунтовуючи правову позицію сторони захисту, адвокат зазначив, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я була вимушеною та зумовлена неправомірними діями працівників поліції, які не забезпечили її зворотне доставлення. При цьому з боку працівників поліції не було враховано об`єктивних обставин справи, зокрема того, що подія відбувалася близько 01:00 години ночі у сільській місцевості в умовах чинної комендантської години. За таких обставин ОСОБА_1 після проходження медичного огляду в місті Золотоноша була б позбавлена можливості безпечно пересуватися та змушена повертатися пішки до місця зупинки транспортного засобу або додому, оскільки працівники поліції запропонували їй скористатися громадським транспортом після завершення комендантської години. Захисник акцентував увагу на тому, що зазначені обставини створювали реально безвихідне становище, зважаючи на неодноразові пояснення ОСОБА_1 про наявність у неї малолітньої дитини, яку вона залишала вдома разом із матір`ю, яка о 04 год. ранку має йти на роботу, а тому ОСОБА_1 не може бути відсутньою вдома тривалий час. На переконання сторони захисту, такі дії працівників поліції свідчать про психологічний тиск на особу, що зумовило обґрунтовану відмову від проходження медичного огляду за наявних умов. Крім того, під час розгляду матеріалів справи адвокат Побиванець Ю.В. наголосив на повній відсутності в матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, що, відповідно до положень чинного законодавства, є самостійною підставою для закриття провадження у справі.

Заслухавши пояснення адвоката Побиванця Ю.В., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Статтею 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст.130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є: 1) керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого); 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду особи, яка керує транспортним засобом на стан сп`яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, відповідно до якої огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі наркотичного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452).

За положеннями пунктів 1.4, 2.12, 3.17 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 9 зазначеної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Проведення лабораторних досліджень в медичному закладі є обов`язковим для визначення факту перебування особи в стані наркотичного сп`яніння або під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у згаданому вище висновку. Акт медичного огляду, на підставі якого видається висновок залишається у медичному закладі.

Крім того, порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затверджені Постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1103, відповідно до п. 7 якої поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Складення протоколу про адміністративне правопорушення унормовано ст. 254 КУпАП, яка передбачає, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Розділ Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015, який врегульовує особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП не передбачає іншого порядку чи строку складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали даної справи судом встановлено наступне.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП до матеріалів справи додані наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР 1 №699475, який складено 22.06.2026 о 01 год. 14 хв. за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який містить виклад обставин події з вказівкою на те, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння , а саме звужені зіниці очей , які не реагують на світло. Крім того у вказаному протоколі ОСОБА_1 зазначила, що наркотичні засоби вона не вживала;:

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, у якому вказано, що водій відмовилась від проходження огляду в КНП «ЗБЛ» м. Золотоноша;

- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7417779, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП за вчинення правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 та ч. 2 ст. 122 КУпАП;

- довідки Золотоніського РВП ГУНПА в Черкаській області про наявне у ОСОБА_1 посвідчення водія категорії «В», а також, що ОСОБА_1 протягом 2025-2026 років за порушення правил дорожнього руху, передбаченого ст. 130 КУпАП не притягувалась.

Крім вказаних матеріалів, захисником ОСОБА_1 , адвокатом Побиванцем Ю.В. до матеріалів справи долучено:

-консультація спеціаліста лікаря нарколога від 26.06.2026;

-довідка про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин за №2039;

-постанова Черкаського апеляційного суду від 19.06.2026 у справі №695/3235/25 з висновками суду апеляційної інстанції у подібних правовідносинах.

Суд не бере до уваги докази подані захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме: консультацію спеціаліста лікаря нарколога від 26.06.2026 та довідку про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин за №2039 від 26.06.2026 з огляду на дату їх виготовлення, адже подія інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення відбулася 22.06.2026, тобто вказані огляди особи відбулись аж на четвертий день після події.

Крім того, до матеріалів справи долучено оптичний диск з відеозаписами з нагрудної камери (відеореєстратор) працівника поліції, а також з відеореєстратора розміщеного в автомобілі працівників поліції.

Використання таких відеореєстраторів регламентується статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» та «Інструкцією про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженою наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100.

Зазначені відеозаписи були ретельно досліджені судом.

Відеозапис з файлу під назвою «VID-20260622-WA0000», зафіксований за допомогою відеореєстратора, встановленого в службовому транспортному засобі працівників поліції, відображає дорожню обстановку в темну пору доби. Зокрема, зафіксовано, що службовий автомобіль поліцейських знаходився на узбіччі дороги, при цьому під час наближення транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 працівниками поліції було увімкнено світло фар та червоні проблискові маячки. Надалі зазначений відеозапис фіксує зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та наближення до нього працівника поліції, після чого фіксація на цьому носії припиняється.

Дослідженням відеозапису з файлу «export-ifies», сформованого з нагрудного відеореєстратора працівника поліції, встановлено хронологію подальших подій. Відеозапис розпочинається з того, що працівник поліції підходить до автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , повідомляє водія про здійснення відеофіксації службовими пристроями та роз`яснює причини зупинки транспортного засобу, якими визначено пересування в період дії комендантської години та експлуатацію транспортного засобу з непрацюючою фарою ближнього світла. У ході подальшого спілкування працівник поліції заявляє про виявлення у ОСОБА_1 зовнішніх ознак наркотичного сп`яніння, акцентуючи увагу на відсутності реакції зіниць її очей на світло, у зв`язку з чим уповноважена особа вимагає проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я у місті Золотоноша.

ОСОБА_1 висловлює сумніви та протягом тривалого часу намагається з`ясувати порядок її зворотного транспортування до місця зупинки після проведення медичного огляду (що зафіксовано на 05 хв. 25 сек. відеозапису). У відповідь на це працівник поліції заявляє, що її повернення не стосується працівників поліції і це питання їй доведеться вирішувати самотужки.

Надалі працівник поліції неодноразово вимагає від ОСОБА_1 надання чіткої та однозначної відповіді щодо згоди на проїзд до медичного закладу. У свою чергу, ОСОБА_1 послідовно наголошує, що вона принципово не відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння, проте висловлює занепокоєність щодо неможливості безпечного повернення додому в нічний час. ОСОБА_1 акцентує увагу на тому, що на момент зупинки діє комендантська година, рух громадського транспорту припинено, а вдома на неї разом із матір`ю чекає малолітня дитина, причому мати о 04:00 годині ранку зобов`язана вирушати на роботу. Попри те, що ОСОБА_1 детально роз`яснює безвихідність свого становища та неможливість залишити дитину чи самостійно дістатися помешкання, працівник поліції продовжує наполягати на негайній категоричній відповіді.

У подальшому матеріалами відеофіксації зафіксовано спілкування між працівниками поліції, які в ході спілкування висловлюють намір здійснити її доставлення назад.

Однак після цього поліцейський знову підходить безпосередньо до ОСОБА_1 і без урахування попередньо обговорюваних обставин ультимативно вимагає остаточної відповіді. У відповідь ОСОБА_1 повторно наголошує, що перешкодою для поїздки є виключно нічний час доби, припинення роботи громадського транспорту та відсутність можливості повернутися до місця проживання.

За таких обставин працівник поліції констатує відмову водія та повідомляє про прийняття рішення щодо складання відносно неї адміністративних матеріалів, а саме протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також постанов за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Завершуючи процесуальні дії, працівник поліції оформлює відповідні матеріали, після чого підходить до автомобіля ОСОБА_1 , надає їй бланк протоколу для внесення власних пояснень, після чого відеозапис зупиняється.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, з огляду на наступне.

Аналіз матеріалів справи, а саме відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, свідчить, що працівник поліції усно заявляє про наявність у водія ОСОБА_1 ознак «наркотичного сп`яніння», посилаючись на те, що зіниці її очей нібито не реагують на світло. Проте під час безпосереднього перегляду та дослідження відеозапису судом об`єктивно не вбачається, яким саме чином працівниками поліції проводилося дослідження чи фіксація реакції зіниць на світло (відсутні будь-які дані про використання спеціальних ліхтарів, направлене освітлення або інші об`єктивні дії перевірки). Будь-які інші ознаки сп`яніння (поведінка, мова, координація рухів, колір шкірних покривів тощо) уповноваженою особою взагалі не зазначалися та не фіксувалися. Відтак, твердження про наявність стану сп`яніння є виключно суб`єктивним, нічим не підтвердженим припущенням поліцейського, що суперечить вимогам статті 251 КУпАП щодо доказування.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про наявність у ОСОБА_1 саме ознак наркотичного сп`яніння, обґрунтовуючи це звуженими зіницями, які не реагують на світло. Однак, згідно з положеннями пункту 4 Розділу I «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженого спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, ознакою як наркотичного, так і іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів є звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло. Працівники поліції безпідставно звузили цю норму виключно до «наркотичного сп`яніння», повністю проігнорувавши ймовірність вживання водієм дозволених медичних препаратів (знеболюючих, заспокійливих тощо), які також впливають на зіниці. Ба більше, водію не інкримінувалося керування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а матеріали справи не містять жодних токсикологічних чи лабораторних доказів наявності в організмі наркотичних засобів.

Зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду в закладі охорони здоров`я міста Золотоноша є наслідком дій працівників поліції. Як встановлено з відеозапису, ОСОБА_1 жодного разу не відмовилася від проходження медичного огляду по суті, натомість неодноразово наголошувала на своїй готовності їхати, висловлюючи єдину обґрунтовану перешкоду — повну неможливість безпечного повернення додому (нічний час, дія комендантської години, відсутність громадського транспорту, залишена вдома малолітня дитина та необхідність матері виходити о 04:00 ранку на роботу). За весь час тривалого спілкування та вагань водія працівник поліції жодного разу не запропонував гарантованої двосторонньої доставки (як туди, так і назад до місця зупинки транспортного засобу), заявляючи, що питання повернення водія «його не стосується». Внутрішня розмова між патрульними підтверджує, що вони усвідомлювали причину вагань особи (відсутність можливості повернутися), і навіть згадували про можливість її довезення, проте проігнорували цей обов`язок роз`яснити водію, що вона буде доставлена назад, вимагаючи ультимативної відповіді. За таких обставин особа була поставлена в безвихідне становище, за якого вона була позбавлена реального вільного волевиявлення. Відповідно до усталеної судової практики та висновків апеляційних інстанцій у подібних справах, відмова, спровокована неправомірними або пасивними діями працівників поліції, які не забезпечили належних умов проходження процедури, не може утворювати складу адміністративного правопорушення.

Крім вказаного варто зауважити, що поліцейські зобов`язані не просто зафіксувати формальну відмову, а сприяти виконанню процесуальних дій із забезпеченням прав особи. Відмова від забезпечення зворотного проїзду водія в умовах комендантської години є порушенням з боку поліції законного порядку направлення на огляд.

Виходячи зі змісту статей 9, 245 та 280 КУпАП суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка має бути підтверджена належними доказами. Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотне.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об"єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з"ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Однак, з огляду на існування обґрунтованих сумнівів щодо об`єктивності складених матеріалів, які не можуть бути усунені, суд, керуючись принципом презумпції невинуватості, який вимагає тлумачити всі сумніви на користь особи, що притягається до відповідальності, вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі відсутності у її діях складу адміністративного правопорушення.

Верховний Суд у своїй постанові від 08.07.2020 року по справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Як вказувалось вище, частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, для того, щоб притягнути особу до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, має бути встановлено дві обставини – керування транспортним засобом та перебування у стані, алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість чи відмова саме водія транспортного засобу від огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Аналізуючи наведені обставини та оцінюючи зазначені в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а також її вини у вчиненні тих дій, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 ст.247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 23, 26, 33-35, 130, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.

Суддя Середа Л.В.