Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №948/409/26 — Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/409/26

Номер провадження 2/948/447/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого – судді Косик С.М.,

за участю: секретаря Ткач Н.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Гризунова Олександра Віталіївна, про визнання договору дарування укладеним та визнання права власності на нерухоме майно,

відповідно до ч.1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 25.08.2026 року суд проголосив вступну та резолютивну частину Рішення,-

в с т а н о в и в :

у травні 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла зазначена позовна заява, у якій позивачка ОСОБА_2 просить: визнати укладеним договір дарування земельної ділянки від 16.07.2025 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за яким ОСОБА_3 передає безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5323080400:00:003:0090 площею 7,4811 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Андріївської сільської ради Полтавського (Машівського) району Полтавської області; визнати укладеним договір дарування земельної ділянки від 16.07.2025 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за яким ОСОБА_3 передає безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5323080400:00:003:0027 площею 7,275 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Андріївської сільської ради Полтавського (Машівського) району Полтавської області; визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323080400:00:003:0090 площею 7,4811 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Андріївської сільської ради Полтавського (Машівського) району Полтавської області;визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323080400:00:003:0027 площею 7,275 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Андріївської сільської ради Полтавського (Машівського) району Полтавської області (а.с.2-9).

Позов мотивований тим, що позивачка доводиться відповідачці рідною племіницею та вони домовилися, що тітка подарує їй зазначені земельні ділянки. Однак у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 проживає в м.Енергодар, що відноситься до тимчасово окупованих територій, вони не можуть укласти договір дарування, так як для нотаірального посвідчення правосину необхідна особиста пристуність дарувальника. Звернення до суду є єдиним можливим способом захисту майнових прав позивачки.

Також позивачка звертає увагу про наявність у неї оригіналів документів на земельні ділянки, належні відповідачці, що на її думку свідчить про волевиявлення відповідачки на укладення дарування.

18.05.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання. Одночасно залучив до участі в справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Гризунову О.В. (а.с.82).

16.06.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив дану справу до судового розгляду по суті (а.с.95).

У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав та наполягав на його задоволенні, покликаючись на те, що відповідачка не має можливості з`явитися до нотаріуса та відповідно в судове засідання, оскільки проживає на тимчасово окупованій території України, а саме в м.Еноргадар. Відповідачка є рідною тіткою позивачки та має у власності земельні ділянки на території Андріївської сільської ради Полтавського (Машівського) району Полтавської області, передала оригінали документів на вказані земельні ділянки позивачці, яка отримувала орендну плату. Договори дарування підписані відповідачкою за допомогою електронного підпису, оскільки особисто вона до нотаріуса з`явитися не може, проте висловила свою волю, про договори обізнана.

У судове засідання відповідачка та третя особа не з`явилися, відповідачка причини неявки не повідомила, відзиву на позов не подала, про відкриття провадження та про підготовче засідання повідомлена згідно із порядком, визначеним ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», шляхом оголошення на офіційному вебсайті суду, оскільки зареєстроване місце проживання відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території України (а.с.98,109), третя особа про підготовче засідання повідомлена належним чином та завчасно (а.с.88), подала клопотання про розгляд справи без її участі (а.с.89,90).

Заслухавши представника позивача, оскільки відповідачка відповідно до положення ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а третя особа подала клопотання про розгляд справи без її участі, суд відповідно до вимог ст.223 ЦПК України уважає за можливе провести судове засідання за відсутності відповідачки та третьої особи.

Судом установлено, що дві земельні ділянки, а саме: кадастровий номер 5323080400:00:003:0090, площею 7,4811 га, та кадастровий номер 5323080400:00:003:0027, площею 7,275 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належать ОСОБА_3 – відповідачці по справі, що підтверджується копіями Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 908103, Р2 №603002, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №19744072 від 31.03.2014 року та №8635981 від 29.08.2013 року (а.с.19-22.33-36).

05.04.2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Компанія Фармко» було укладено договір оренди землі, за яким в оренду була передана земельна ділянка площею 7,275 га, кадастровий номер 5323080400:00:003:0027, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходиться на території Андріївської сільської ради Машівського району Полтавської області, строком на 10 років, що також підтверджується актом приймання-передачі від 05.04.2012 року (а.с.48-53).

За додатковою угодою від 29.03.2019 року про внесення змін та доповнень до вищевказаного договору оренди зазначено, що договір діє до 05.04.2032 року (а.с.54-63).

26.02.2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Компанія Фармко» було укладено договір оренди землі, за яким в оренду була передана земельна ділянка площею 7,4811 га, кадастровий номер 5323080400:00:003:0090, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходиться на території Андріївської сільської ради Машівського району Полтавської області, строком на 10 років, що також підтверджується актом приймання-передачі від 26.02.2014 року (а.с.37-47).

Як убачається з наданих позивачкою договорів дарування від 16.07.2025 року дарувальник – ОСОБА_3 передає у власність обдарованій ОСОБА_2 безоплатно земельні ділянки: кадастровий номер 5323080400:00:003:0090, площею 7,4811 га, та кадастровий номер 5323080400:00:003:0027, площею 7,275 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Андріївської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с.25-32).

16.07.2025 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О.В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_2 – позивачці по справі, зокрема а саме посвідченні договорів дарування земельних ділянок, у зв`язку з тим, що власник майна ОСОБА_3 не може особисто з`явитись до нотаріуса для укладення цих договорів та нею не видавалась довіреність на представництво її інтересів, оскільки вона проживає на території тимчасово окупованій Російською Федерацією (а.с.23.24).

За правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (частина перша статті 209 ЦК України).

Як передбачено частиною другою статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 220 ЦК України унормовано, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із положень частини першої статті 639 ЦК України слідує, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (частина третя статті 640 ЦК України).

Статтею 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до частини першої статті 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Відповідно до ч.2 ст.719 ЦК України передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами.

Однією з умов чинності правочину є його вчинення у формі, встановленій законом. За загальним правилом у письмовій формі мають вчинятись усі правочини між фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Водночас, правочини, вчинені письмово, потребують нотаріального посвідчення лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

За своїми правовими ознаками договір дарування є двосторонньою, як реальною, так і консенсуальною угодою. Характерною особливістю договору дарування є його безоплатний характер, тобто відсутній грошовий еквівалент зустрічного зобов`язання. Предметом договору дарування можуть бути грошові кошти. Якщо дарунком є грошові кошти на суму, що перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, то такий договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Укладення сторонами договору з недодержанням обов`язкової нотаріальної форми його посвідчення тягне за собою недійсність такого договору через невідповідність його вимогам закону. Цей договір є нікчемним, а визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається.

Водночас такий договір може бути визнаний дійсним у судовому порядку, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору та відбулося повне або часткове його виконання, а одна із сторін ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 6 вересня 2017 року (справа №6-1288цс17), однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Договір дарування земельних ділянок укладається у письмовій формі та посвідчується нотаріально.

Судом не встановлено відсутність безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору дарування земельної ділянки і наявність можливості сторін посвідчити нотаріально ці договори, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_2 та відмову в його задоволенні в повному обсязі.

У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачкою, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Гризунова Олександра Віталіївна, про визнання договору дарування укладеним та визнання права власності на нерухоме майно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Гризунова О.В., місцезнаходження: вул. Європейська,19-А, м. Полтава, Полтавської області.

Повний тест Рішення складений 28.08.2026.

Суддя С. М. Косик