Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №371/215/26 — Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/215/26

Номер провадження № 2/371/917/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Кириленко М.О.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.С.

прокурора Сєдова В.О.

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Божка М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миронівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миронівської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилась донька ОСОБА_4 . Півтора роки назад, батьки залишили дитину позивачці та перестали з нею спілкуватися. До цього часу, відповідачі не цікавляться життям дитини, не піклуються про неї та не виконують своїх батьківських обов`язків. Посилаючись на приписи п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, просить позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 04.03.2026 було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого засідання та викликом сторін.

Ухвалою суду від 22.04.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 10.06.2026 розгляд справи відкладено, виклик відповідача здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою суду від 18.08.2026 розгляд справи відкладено для залучення у справу прокурора.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Просила позовні вимоги задовільнити.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миронівської міської ради Київської області у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, повернулися конверти. Окрім цього виклик відповідачів в судове засідання було здійснено через офіційний веб-портал судової влади, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду. Причину неявки суду не надали, клопотань про відкладення розгляду справи від останніх не надходило. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надали.

У відповідності до ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд заслухавши думку учасників судового розгляду, визнав за можливе проводити розгляд справи без участі позивачки, відповідачів та представника третьої особи.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Божок М.І. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові. Просив суд позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з відповідачів на користь позивачки витрати по оплаті судового збору. Проти винесення заочного рішення по справі не заперечував.

Прокурор Сєдов В.О. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Вважав за доцільним позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, з урахуванням положень ст. 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Позов про позбавлення батьківських прав позивачем обґрунтовується на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України.

Відповідно до вказаної норми права мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого 21 травня 2016 року Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 . В графі батьки записано: Батько « ОСОБА_3 », Мати « ОСОБА_2 » (а.с. 9).

ОСОБА_4 , навчається у 3-В класі ОЗО «Миронівський академічний ліцей №3». За час навчання проявила доброзичливі стосунки з товаришами, що підтверджується характеристикою виданою директором ліцею (а.с. 103).

Відповідно акту обстеження умов проживання №164 від 16.07.2026, комісією проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що у дитини є окрема кімната, яка облаштована необхідними меблями, забезпечена одягом та взуттям по сезону. Умови проживання задовільні, наявне газо-, електро- та водопостачання (а.с. 105).

Згідно до висновку, орган опіки та піклування Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, вважає за доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 15-17).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19 (провадження № 61-15290св20)та інші).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13).

У рішенні від 30 червня 2020року (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, від 22 листопада 2023 року справі № 320/4384/18, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21 та інших.

Верховний Суд наголосив, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 21 квітня 2022 року у справі № 756/15048/20, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18).

Пленум Верховного суду України в пунктах 15 та 18 постанови №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Кожен із зазначених факторів мав місце по відношенню до дитини відповідачів. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самоусунулися від виховання та утримання дочки, не піклувалися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками.

Така поведінка батьків є винною по відношенню до дитини. В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачами своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини.

З огляду на наведені обставини, суд визнає поведінку відповідачів ухилянням від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, є підставою для позбавлення їх батьківських прав.

Отже, оцінивши в сукупності надані докази по справі, висновок Органу опіки та піклування Миронівської міської ради, суд вважає, що є правові підстави для позбавлення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миронівської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миронівка Миронівського району Київської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665, 60 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665, 60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://mr.ko.court.gov.ua/sud1017/.

Суддя М.О. Кириленко